Ухвала суду № 77216847, 03.10.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №128/3439/17

Провадження №1-кп/127/842/18

У Х В А Л А

03 жовтня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2013 р. за № 12013010100002048 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Новака В.В.,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України.

У підготовчому судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 підтримав надану до суду скаргу від 27.09.2018 року на рішення прокурора, з підстав, зазначених у скарзі. Та, зокрема, пояснив, що дане процесуальне рішення прокурора, а також клопотання потерпілого №5 протиправно вилучені з матеріалів кримінального провадження та всупереч статті 109 КПК України не зазначені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування. 5 березня 2014 року потерпілий заявив прокурору клопотання № 5, в якому просив надати правову оцінку діям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в світлі статті 27 та 15, 115, 161 чи 296 КК України, а також діям ОСОБА_4, які знайшли свій вияв у невиконанні ним обов’язків, покладених статтею 10 Закону України «Про міліцію», та статтею 367 КК України. 7 березня 2014 року прокурор відхилив клопотання потерпілого, посилаючись на відсутність співпраці потерпілого зі слідством, а також на відсутність достатніх доказів, які б вказували на те, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 завдано ОСОБА_4 Водночас питання щодо надання діям ОСОБА_4 правової оцінки за статтею 367 КК України залишається без будь-якого аналізу та відповіді. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прокурором були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону та неправильно застосований закон про кримінальну відповідальність, безпідставно були відкинуті твердження про релігійну вмотивованість злочину, не було допитано свідків, не проведений слідчий експеримент та одночасні допити за участю учасників подій, проведене розслідування не відповідало критеріям «ефективного розслідування», а тому порушує права потерпілого. Просить скасувати рішення прокурора прокуратури Віннипького району Вінницької області юриста 3 класу ОСОБА_7 прийняте у формі постанови від 7 березня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого за № 5.

Крім того, представник потерпілого ОСОБА_2 підтримав надану до суду скаргу від 27.09.2018 року на бездіяльність слідчого та прокурора з підстав, зазначених у скарзі. Та, зокрема, пояснив, що предметом оскарження є бездіяльність слідчого Слідчого відділу Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_8 та прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області юриста 2 класу ОСОБА_9, що не підлягала оскарженню слідчому судді, яка знайшла свій вияв у нездійсненні ними процесуальних дій, пов’язаних із виконанням трьох судових рішень, які набрали законної сили, а саме: ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 3 жовтня 2014 року у справі № 128/4812/14-к, ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 3 жовтня 2014 року у справі № 128/4811/14-к та ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 7 березня 2014 року у справі № 128/993/14-к.

Вважає, що оскаржувана бездіяльність призвела до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та порушує права потерпілого. Просить зобов’язати слідчого Слідчого відділу Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_8 в строк до трьох днів, виконати ухвалу судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 3 жовтня 2014 року у справі № 128/4812/14-к; зобов’язати прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області юриста 2 класу ОСОБА_9 в строк до трьох днів виконати ухвалу судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 3 жовтня 2014 року у справі № 128/4811/14-к та ухвалу судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 7 березня 2014 року у справі № 128/993/14-к. Вважає, що дані скарги підлягають розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Крім того, представник потерпілого ОСОБА_2 підтримав надане до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору від 27.09.2018 року з наведених у ньому підстав. Вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки в ньому надано невірну правову кваліфікацію кримінального правопорушення, не зазначено таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину з мотивів релігійної ворожнечі та неповно викладені обставини кримінального правопорушення, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить інформації про ряд процесуальних дій та про процесуальні рішення, які прийняті під час досудового розслідування та їх реквізити.

У підготовчому судовому засіданні прокурора Новак В.В. заперечив проти задоволення скарг представника потерпілого, оскільки вважає, що дані скарги відповідно до ст. 303 КПК України не підлягають розгляду в підготовчому судовому засіданні. Крім того, зазначив, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення. Повідомлення інших осіб про підозру не відноситься до компетенції суду. В ухвалах слідчого судді, щодо невиконання яких йдеться у скарзі представника потерпілого, слідчий суддя виніс рішення лише про надання відповіді та зобов'язання слідчого розглянути клопотання потерпілого, а не про вчинення процесуальних дій. Крім того, вважає, що підстав для повернення обвинувального акта прокурору немає, а тому в задоволенні даного клопотання просить відмовити.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 заперечив проти задоволення скарг представника потерпілого, оскільки вважає, що дані скарги не підлягають розгляду, у випадку задоволення даних скарг вони не зможуть бути виконані. Після завершення досудового розслідування слідчі та прокурор, дії яких оскаржує представник потерпілого, не мають жодних повноважень у даному кримінальному провадженні та не можуть вчиняти будь-яких дій. Щодо вчинення відносно потерпілого злочину іншими особами, потерпілий може звернутися із відповідною заявою, а щодо невиконання судових рішень слідчого судді може звернутися із заявою щодо притягнення винних осіб до відповідальності за невиконання судового рішення. Вважає, що підстав для повернення обвинувального акта прокурору немає, а тому в задоволенні даного клопотання просить відмовити.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав правову позицію свого захисника.

У підготовче судове засідання потерпілий ОСОБА_6 не прибув, однак надав до суду заяву, в якій просить розгляд кримінального провадження здійснювати без потерпілого, у присутності його представника адвоката ОСОБА_2

Згідно ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається, зокрема, за участю потерпілого. Відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечують проти проведення підготовчого судового засідання без потерпілого, вважає за можливе проведення підготовчого засідання без потерпілого, у присутності його представника адвоката ОСОБА_2

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.

Згідно положень частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Частиною 2 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини 1 цієї статті.

Разом з тим, частина 3 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України не звужує перелік рішень, дій та бездіяльності, які можуть бути оскаржені в підготовчому судовому засіданні. Вказана норма закріплює можливість розгляду скарг на інші, тобто не передбачені частиною першою цієї статті, рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора.

Частина 3 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України також не встановлює вичерпного переліку рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені в підготовчому судовому засіданні. Натомість вона є додатковою гарантією для осіб, що потерпіли від кримінального правопорушення або осіб, що потребують вжиття заходів безпеки, та надає їм право подати відповідні скарги як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання.

Аналізуючи вказані норми Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що дані скарги представника потерпілого підлягають розгляду в підготовчому судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 303 цього Кодексу.

Разом з тим, суд зазначає, що статті 314-316 Кримінального процесуального кодексу України не передбачають особливого порядку розгляду скарг у підготовчому провадженні, тому такий розгляд має відбуватися за загальними правилами.

Що стосується скарги представника потерпілого ОСОБА_2 від 27.09.2018 року про скасування рішення прокурора прокуратури Вінницького району Вінницької області юриста 3 класу ОСОБА_7 прийняте у формі постанови, від 7 березня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого за № 5, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 5 березня 2014 року потерпілий заявив прокурору клопотання № 5, в якому просив повідомити ОСОБА_4 про підозру у вчиненні стосовного нього злочинів, передбачених ст. 367, ч. 5 ст. 27 ст. 15 п. 14 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 161 КК України, про прийняте рішення повідомити його в письмовій формі. (а.с. 154-156 т. 1).

7 березня 2014 року прокурор прокуратури Вінницького району Вінницької області ОСОБА_7 відмовила в задоволенні даного клопотання потерпілого, посилаючись на те, що в ході досудового розслідування не здобуто достатніх доказів, які б вказували на те, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 завдано ОСОБА_4, що є недостатнім для оголошення йому підозри у вчиненні злочинів, передбачених ст. 367, ч. 5 ст. 27 ст. 15 п. 14 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 161 КК України. (а.с. 153 т. 1).

Пунктом 11 частини 2 статті 36 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, повідомляти особі про підозру.

Згідно положень частин 1-3 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Частиною 1 статті 276 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З тексту оскаржуваної постанови прокурора від 7 березня 2014 року вбачається, що прокурор прокуратури Вінницького району Вінницької області ОСОБА_7 відмовила в задоволенні клопотання потерпілого, посилаючись на те, що в ході досудового розслідування не здобуто достатніх доказів, які б вказували на те, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 завдано ОСОБА_4, що є недостатнім для оголошення йому підозри у вчиненні злочинів, передбачених ст. 367, ч. 5 ст. 27 ст. 15 п. 14 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 161 КК України. (а.с. 153 т. 1).

Отже, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор виніс дане процесуальне рішення у межах своїх повноваження та у формі постанови, як це передбачено нормами Кримінального процесуального кодексу України, а також обґрунтувавши процесуальне рішення тим, що в ході досудового розслідування не здобуто достатніх доказів, які б вказували на те, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 завдано ОСОБА_4, що є недостатнім для оголошення йому підозри у вчиненні злочинів.

Згідно положень частини 1 статті 36 Кримінального процесуального кодексу України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Враховуючи викладене, суд немає законних повноважень для втручання в процесуальну діяльність прокурора щодо вирішення питання про повідомлення про підозру будь-якій особі, оскільки вирішення даного питання відповідно до чинного законодавства відноситься до повноважень прокурора під час досудового розслідування.

Також, враховуючи стадію даного судового провадження, в межах якого судовий розгляд не розпочато, обвинувачені, потерпілий та свідки судом не допитані та докази не досліджувалися, суд не може налати жодної оцінки доказам, на які посилається у скарзі представник потерпілого.

Крім того, суд зазначає, що згідно положень частин 1-2 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження до Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України, а отже судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Крім того, потерпілий не позбавлений права відповідно до положень ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України звернутися із заявою до правоохоронних органів про вчинене щодо нього кримінальне правопорушення іншими особами.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що в задоволенні скарги представника потерпілого адвоката ОСОБА_2 про скасування постанови прокурора від 07.03.2014 року слід відмовити.

Що стосується скарги представника потерпілого ОСОБА_2 від 27.09.2018 року про зобов’язання слідчого Слідчого відділу Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_8 в строк до трьох днів, виконати ухвалу судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І.А. від 3 жовтня 2014 року у справі № 128/4812/14-к; зобов’язати прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області юриста 2 класу ОСОБА_9 в строк до трьох днів виконати ухвалу судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 3 жовтня 2014 року у справі № 128/4811/14-к та ухвалу судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 7 березня 2014 року у справі № 128/993/14-к, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 3 жовтня 2014 року у справі № 128/4812/14-к скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково, зобов’язано слідчого СВ Вінницького РВ УМВС у Вінницькій області ОСОБА_8 невідкладно вчинити процесуальну дію, визначену у ст. 220 КПК України, а саме, прийняти процесуальне рішення за клопотанням представника потерпілого №8 від 09.09.2014 року про виконання процесуальної дії – повідомлення про актуальний стан розслідування, у повному обсязі згідно визначених у клопотанні питань. (а.с. 109-110, 120-122 т. 1).

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І.А. від 3 жовтня 2014 року у справі № 128/4811/14-к скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково, зобов’язано прокурорів, якими здійснюється керівництво досудовим розслідуванням невідкладно направити потерпілому письмове реагування у вигляді відповідної процесуальної дії за клопотанням №8 від 09.09.2014 року про виконання процесуальної дії – повідомлення про актуальний стан розслідування, у межах своєї компетенції. (а.с. 111-112, 120-122 т.1).

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І.А. від 7 березня 2014 року у справі № 128/993/14-к скаргу потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково, зобов’язано прокурора прокуратури Вінницького району Вінницької області ОСОБА_10 невідкладно повторно направити потерпілому письмове реагування у вигляді відповідної процесуальної дії за клопотанням №3 від 10.02.2014 року про виконання процесуальної дії – повідомлення про актуальний стан розслідування. (а.с. 108, 117-119 т. 1).

Суд зазначає, що ст. 307 Кримінального процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік рішень, які може бути прийнято за результатами розгляду скарги: 1) про скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) про зобов'язання припинити дію; 3) про зобов'язання вчинити певну дію; 4) про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Враховуючи, що ухвала судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 3 жовтня 2014 року у справі № 128/4812/14-к; ухвала судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 3 жовтня 2014 року у справі № 128/4811/14-к та ухвала судді Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіної І. А. від 7 березня 2014 року у справі № 128/993/14-к набрали законної сили, вони є обов’язковими до виконання в силу закону, а тому, на думку суду, немає потреби додатково судовим рішенням зобов’язувати посадових осіб виконати судові рішення.

Також суд роз’яснює, що статтею 382 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, і потерпілий не позбавлений права, відповідно до положень ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України, звернутися із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, а саме умисне невиконання ухвал суду.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що в задоволенні скарги представника потерпілого адвоката ОСОБА_2 про зобов'язання слідчого та прокурора вчинити певні дії, а саме виконати ухвали суду, слід відмовити.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень 89 Кримінального процесуального кодексу України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Також суд вважає за необхідне роз’яснити, що потерпілий та його представник (як і інші учасники даного кримінального провадження) мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими, в тому числі з підстав, які зазначенні в скаргах.

Що стосується клопотання представника потерпілого ОСОБА_2 про повернення обвинувального акта прокурору, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 3 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Процедура складення обвинувального акта регламентована статтею 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, частинами 1-2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Аналіз змісту обвинувального акта свідчить про те, що при його складанні були дотримані вимоги статті 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 04.07.2018 року обвинувальний акт повертався прокурору, однак ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13.08.2018 року ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 04.07.2018 року була скасована, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні повернутий на новий розгляд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_2 про повернення обвинувального акта задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 291, 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги представника потерпілого адвоката ОСОБА_2 про скасування постанови прокурора від 07.03.2014 року - відмовити.

В задоволенні скарги представника потерпілого адвоката ОСОБА_2 про зобов'язання слідчого та прокурора вчинити певні дії - відмовити.

В задоволенні клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_2 про повернення обвинувального акта відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ