Ухвала суду № 77216808, 17.10.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7266/16-ц

Провадження № 2/461/96/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018 Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Городецької Л.М.,

при секретарі – Думичі Р.М.,

за участю представників

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, за участю третіх осіб Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про зобов’язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в :

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3, за участю третіх осіб Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про зобов’язання до вчинення дій.

В процесі розгляду справи, після відкриття провадження судом встановлено, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та поставлено на обговорення дане питання.

Представник позивача – ОСОБА_1 в судовому засіданні поклалась на розсуд суду. Разом з тим, у випадку закриття провадження у справі, просила суд повернути стороні позивача суму сплаченого судового збору.

Представник відповідача не заперечив щодо закриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. А в частині другій цієї статті вказано, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п.п. 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи;

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом частини четвертої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Як орган місцевого самоврядування Галицька районна адміністрація Львівської міської ради відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правомочна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.

У статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічну норму закріплено у статті 14 Закону України «Про основи містобудування».

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

За положеннями частини першої та сьомої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У даному випадку Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача – власника п’яти комунальних квартир № 6 на вул. Руданського, 1 за власні кошти привести комунальні квартири № 6 на вул. Руданського, 1 у м. Львова до попереднього стану, а саме: відновити частину несучої стіни між приміщеннями під літ.6-11, 6-13, дерев’яні віконні заповнення в приміщеннях під літ.6-3, 6-9, дерев’яні балконні двері в приміщення під літ.6-8 у відповідність до автентичного вигляду, відновити замурований віконний проріз в приміщенні під літ 6-7, замуровані дверні пройоми входу у приміщення під літ. 6-2, 6-5, 6-9.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Вказаний висновок викладено в постановах ОСОБА_4 Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 14-48цс18, від 11 квітня 2018 року у справі № 11-96апп18,від 15 травня 2018 року у справі № 11-346апп18, від 30 травня 2018 року у справі № 14-92цс18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже спір, який є предметом цього розгляду, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об'єкта, відповідно до наведеного вище припису закону, належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

При цьому поданий заявником платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, повертається заявнику, а до матеріалів справи приєднується належним чином посвідчена копія цього документа. Про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи.

Законом № 3674-VI не передбачено граничного терміну повернення сплаченої суми судового збору.

Згідно положень частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, суд повідомляє Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради про те, що розгляд її позовних вимог до ОСОБА_3, за участю третіх осіб Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про зобов’язання до вчинення дій віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

провадження у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, за участю третіх осіб Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про зобов’язання до вчинення дій - закрити у зв’язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Клопотання представника позивача про повернення судового збору - задовольнити.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області (код ЄДРПОУ 38007573 м. Львів, вул. Дудаєва,19) повернути Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради (адреса: м. Львів, вул. Ф.Ліста, 1; ЄДРПОУ: 20847537) сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 грн. згідно платіжного доручення № 602 від 18 жовтня 2016 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2018

Суддя Л.М.Городецька