Вирок № 77216233, 12.10.2018, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН193/386/18

Провадження №1-кп/193/49/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

В И Р О К

12 жовтня 2018 року сел. Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - Кащук Д.А.,

секретаря - Ратушній В.В., Мельникової Т.О.,

за участю прокурора - Петрова І.І.,

законного представника потерпілого - ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Софіївського районного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження від 01 червня 2017 року за № 12017040580000222 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лебедин, Сумської області, громадянина України, українця, з освітою середньо-спеціальною, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою:АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 31.05.2017 року близько 17:00 год., керуючи технічно справним автомобілем Москвич 2140, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Центральна в с.Сергіївка Софіївського району Дніпропетровської області, проявляючи необачність до дорожньої обстановки та її змінам, в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 2.1 «а», 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1 Правил дорожнього руху України, введених в дію з 01.01.2002 року, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами та доповненнями, де зазначено, що:

-п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими»;

-п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган»;

-п. 2.1 а) Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

-п. 2.3 б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

-п. 2.9 а) Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

-п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозить і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

під час руху не переконався в безпеці вибраної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини автодороги та допустив наїзд на електроопору.

Згідно висновку експерта №8/10.1/349 від 06.12.2017 року Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру в діях водія ОСОБА_4 по керуванню автомобілем «Москвич 2140» вбачається невідповідність вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, цо з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з подією, яка розглядається.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля "Москвич 2140" ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, забій головного мозку, вдавлений перелом лівої лобної кістки з множинними контузійними вогнищами речовини головного мозку в лобних ділянках, пневмоцефалія. Скалковий перелом кісток лівої орбіти та лівої виличної кістки. Садна обох нижніх кінцівок, синці лобної ділянки ліворуч та навколо лівого ока.

За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 згідно висновку судово-медичної експертизи № 2084 від 11.12.2017 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Москвич 2140» ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритий компресивний перелом 5-6-7 грудних хребців без порушення функції спинного мозку.

За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичної експертизи № 2086 від 11.12.2017 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Своїми діями ОСОБА_4, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості та тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, дав показання, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті і пояснив обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 31 травня 2017 року по проїзній частині вул.Центральна в с.Сергіївка Софіївського району, Дніпропетровської області, за наслідками якої потерпілим було завдано матеріальної шкоди. Пояснив, що 31 травня 2017 року близько 15:00 год. він разом з родинною знаходився в с.Сергіївка по вул.Степовій, де в кафе на воді святкували останній дзвінок дітей. Після цього, близько в 17:00 год, він пішов додому та взяв автомобіль Москвич, для того щоб поїхати разом з дітьми до кафе по морозиво. До автомобіля сів він разом з дітьми, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8. Під"їхавши до кафе в центрі села Сергіївка він пішов до магазину, де купив дітям морозово, потім сів до автомобіля та з ним сіли на заднє сидіння ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Від магазину попереду його поїхав автомобіль Москвич під керуванням чоловіка на ім'я ОСОБА_13, та він разом з дітьми поїхав за ним. Під час руху по вулиці Центральній с.Сергіївка, Софіївського району він тримався ближче правого узбіччя, швидкість руху складала близько 50 км/год., ОСОБА_9 почала на нього кричати, щоб він зменшив швидкість руху, потім поклала руки йому на плечо та почала трясти вперед та назад, але до керма автомобіля не торкалась. Потім він розвернувся до ОСОБА_9 та крикнув на неї, щоб вона не заважала, через близько 100м. , він не впорався з керуванням та допустив наїзд на електроопору, гальмування не застосував, так як все сталось дуже швидко.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у судовому засіданні суду показала що при вказаних обставинах її син ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Претензій морального характеру до обвинуваченого не має, до суду подала цивільний позов, просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду в сумі 14052,25 грн. (а.с.40-49).

Представник потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав показання законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1, які були наданні в судовому засіданні, просив суд, цивільний позов задовільнити в повному обсязі.

Законний представник неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_5 - ОСОБА_11 до суду надала заяву, в якій просила розглядати кримінальне провадження без її участі, у зв'язку з неможливістю прибути до залу суду по сімейним обставинам (а.с.54).

Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди законному представнику неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_1, обвинувачений ОСОБА_4 визнає в повному обсязі. Зазначив, що за час слухання справи по суті він відшкодував потерпілому ОСОБА_12 частково матеріальну шкоду в сумі 1211,2 грн., що підтверджується наданими квитанціями.

Крім показів самого обвинуваченого, потерпілих, винуватість ОСОБА_4 доводиться також зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами даного кримінального провадження, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 31.05.2017 року та схемою до протоколу огляду, ілюстративною таблицею до протоколу огляду місця ДТП, в ході яких зафіксовано місце дорожньо-транспортної події (т.1 а.с.13-21);

-випискою з історії хвороби неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 з якої вбачається діагноз: відкрита проникаюча черепно - мозкова травма: забій головного 2-го ступеня. Множинні контузійні осередки лобових часток. Втиснутий перелом лобової кістки. Скалковий перелом лівої орбіти. Пневмоцефалія, СПО (15.06.2017): резекція, часткова репозиция вдавленого перелому лобної кістки, пластика кісткового дефекту титановою пластиною (т.1 а.с.43);

-висновком експерта №2084 від 01.12.2017 року відносно неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, де виявлені у нього ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (т.1 а.с.55-58);

-висновком експерта №2086 від 01.12.2017 року відносно неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, де виявлені ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби) (т.1 а.с.61-63);

-висновком експерта щодо авто-технічної експертизи від 06.12.2017 року №8/10.1/349, де вбачається, що в діях водія ОСОБА_4 по керуванню автомобілем "Москвич 2140" вбачається невідповідність вимогам п.12.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією, яка розглядається (т.1 а.с. 77-78);

-протоколом проведення слідчого експерименту та фото таблиці від 13 лютого 2018 року, 26 лютого 2018 року (т.1 а.с.81-87);

-висновком експерта щодо авто-технічної експертизи від 20.03.2018 року №7/10.1/113, де вбачається, що якщо пасажир ОСОБА_9 віком 10 років, яка сиділа на задньому сидінні, почала звертатись до водія і хапала його за плечі та шию, при цьому початок її дії слід вважати як небезпеку для руху, то водій ОСОБА_4 повинен був діяти згідно вимог п.12.3 ПДР України (т.1 а.с. 91-92);

Суд не знаходить підстав для визнання вказаних доказів недопустимими з підстав передбачених ст.87 КПК України, оскільки вони отримані в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством і судом не встановлено будь-яких істотних порушень прав та свобод людини під час отримання вказаних доказів. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

Суд враховує показання обвинуваченого, законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_1, які підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкрімінованого йому злочину. Будь-яких підстав сумніватися у достовірності показань допитаного свідка по кримінальному провадженню немає.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4, повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень та тяжке тілесне ушкодження.

Згідно Постанови Пленуму Верхового Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), у пункті 7- роз'яснено, що у випадках, коли передбачені статтею 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями, виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких необережних злочинів, конкретні обставини злочину, а саме тверезість водія ОСОБА_4 відносно невелика швидкість транспортного засобу відповідно до дорожніх умов під керуванням останнього, пост кримінальна поведінка обвинуваченого, особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, знаходиться на військовому обліку в Софіївському РВК, згідно довідок на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, стан здоров'я, злочин скоїв по необережності, частково відшкодував завдану матеріальну шкоду. (т.1 а.с.109, 111-112).

Також суд враховує обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття, що передбачено ст.66 КК України.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При застосуванні обвинуваченому кримінального покарання, суд додержується вимог справедливості, закріплених в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

Приймаючи до уваги вищевикладене, зважаючи на те, що обвинувачений до і після скоєння злочину адміністративних правопорушень, в тому числі за порушення ПДР і злочинів не вчиняв, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Крім того, суд вважає за можливе застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, відповідно до ст. 50 КК України.

Суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_4 ст. 69 КК України та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Вирішуючи заявлений цивільний позов законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що право потерпілих на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.

Таким чином, підлягають частково задоволенню вимоги законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_4 у сумі 14052,25 гривень (вартість придбаних медичних препаратів для лікування в сумі 11549,65 грн.+придбання посиленого дитячого харчування в сумі 1904,60 грн.+витрати для проїзду в м.Дніпро до потерпілого ОСОБА_2 в лікарню та в зворотньому напрямку в сумі 598,00 грн.), а саме в сумі 12841,05 грн., враховуючи часткове відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в п. 4 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на судово-автотехнічну експертизу, що склали 692,09 грн. (т.1 а.с.76), а також витрати на судово-автотехнічну експертизу, що склали 429,00 грн. (т.1 а.с.90).

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 03 (три) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового правопорушення і виконає покладені на нього зобов'язання.

У відповідності з п.п.1.2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - не обирався.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 12841,05 (дванадцять тисяч вісімсот сорок одна гривня 05 коп.) гривень.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 витрати на проведення судово-автотехнічної експертизи, що склали 692,09 грн. (т.1 а.с.76).

Одержувач платежу: УДКСУ у Шевченківському районі м.Дніпро, Дніпропетровської області, р/р:31118115700004 ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО:805012, код ЄДРПОУ: 37989274, за експертизу №8/10.1/349 від 06.12.2017 року.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати на судово-автотехнічну експертизу, що склали 429,00 грн. (т.1 а.с.90).

Одержувач платежу: УДКСУ у Шевченківському районі м.Дніпро, Дніпропетровської області, р/р:31118115700004 ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО:805012, код ЄДРПОУ: 37989274, за експертизу №7/10.1/113 від 20.03.2018 року.

Речовий доказ - автомобіль НОМЕР_2, який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспорних засобів Софіївського ВП Жовтоводського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області, розташованого за адресою: смт.Софіївка, вул.Карпенка, 10/а Софіївського районну - повернути власнику, а саме обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, після вступу вироку в закону силу.

Матеріали кримінального провадження №12017040580000222, залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі за № 193/386/18, провадження № 1-кп/193/49/18.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Д.А.Кащук