Рішення № 77216186, 20.09.2018, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/757/18

Провадження №2/193/351/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

20 вересня 2018 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі :

судді Шумської О.В.

при секретарі Мельниковій Т.О

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Девладівської сільської ради про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Девладівської сільської ради про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що Виконавчим комітетом Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області на підставі рішення про визнання права власності № 46 від 27.10.2004 року за ОСОБА_1, було визнано право власності на нежитлову будівлю - міні заводу по переробці молока загальною площею 100,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Питання про визнання за позивачем права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходилася зазначена нежитлова будівля, на час придбання ії у власність та до січня 2018 року вирішено не було. Документ про право власності або права користування земельною ділянкою у позивача був відсутній.

На протязі 2015-2017років позивачем, поруч із зазначеною нежитловою будівлею за вказаною вище адресою, без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, без відведення земельної ділянки, в встановленому порядку, для будівництва було збудовано господарську споруду (ангар) площею забудови 256,6 кв.м, висотою 5,80 м,об'ємом 1386 куб.м, яка в схематичному плані земельної ділянки до технічного паспорту на міні-завод по переробці молока визначена літерою Б-1.

У зв'язку з тим, що господарська споруда (ангар) площею забудови 256,6 кв.м, висотою 5,80 м,об'ємом 1386 куб.м збудована позивачем без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, згідно до постанови № 38/Кр по справі про адміністративне правопорушення від 23.08.2017 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровської області було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, за результатами позапланової перевірки головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровської області приписом від 16 серпня 2017 року, позивачу запропоновано вирішити питання введення в експлуатацію господарську споруду (ангар), відповідно до постанови КМ України № 461 від 13.04.2011 року.

Без отримання документа про прийом в експлуатацію об'єкта будівництва, позивач не має можливості зареєструвати право власності на цей об'єкт та використовувати його.

З метою врегулювання досудового спору про визнання за позивачем права власності на самовільно збудований ангар, позивач звернувся до Відповідача - Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, яка згідно до ч.2 ст.83 Земельного Кодексу України, є власником земельної ділянки земельної ділянки площею 0,1200 га кадастровий номер НОМЕР_2. Рішенням від 19.04.2018 року № 124-04/УІІ позивачу відмовлено про визнання права власності на об'єкт, у зв'язку з відсутністю повноважень у сільської ради таких повноважень. Проте Відповідачем - Девладівською сільською радою, питання про його незгоду знаходження на земельної ділянці об'єкту самочинного будівництва та його знесення не вирішувалось.

У зв'язку з тим, що будівництво об'єкту самовільно збудованого ним здійснено в період з 2015 по 2017 року, тому прийняття його в експлуатацію за результатами тільки технічного обстеження без рішення суду не може бути здійснено.

02 січня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та Девладівською сільською радою терміном на 49 років був укладений договір №3 оренди земельної ділянки площею 0,1200 га , кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту). Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі, міні - заводу по переробці молока ( код КВЦПЗ 11-02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

Речове право на оренду зазначеної земельної ділянки зареєстроване 02.03.2018 року під № 25126068.

Тобто надаючи в користування земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки №3 від 02.01.2018 року для впровадження підприємницької діяльності строком на 49 років, Відповідач -Девладівська сільська рада не заперечувала проти самовільно збудованого ангару та не виставляла вимогу про його знесення та визнання за собою права власності на цей об'єкт.

Згідно результатів проведеного технічного обстеження об'єкта нежитлової будівлі (ангар) за адресою АДРЕСА_1 площею забудови 256,6 кв.м, викладених у звіті про проведення технічного обстеження від 12.02.2018 року експертом Ганик Н.Д. (свідоцтво НОМЕР_3 від12 січня 2018 року), встановлена можливість його надійної та безперечної експлуатації.

Довідкою № 1 від 22.01.2018 року, яка видана головним архітектором Софіївської районної державної адміністрації Ю.І. Кондоус, місце розташування нежитлової будівлі, міні-заводу по переробці молока, площею 0,1200 га , відповідає вимогам Державних будівельних норм.

Відповідно до Технічного паспорту на міні-завод по переробці молока виготовленого станом на 12 лютого 2018 року будівництво нежитлової будівлі - ангару площею 256,6 кв.м, висотою 5,80 м відбувалося у період 2015-2017рр.

У зв'язку з тим, що для реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна - ангар, позивачу необхідно отримати документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта , який позивач без рішення суду про визнання права власності на нього не може отримати, а тому просить суд визнати за ним право власності на новозбудований у 2015-2017 роках об'єкт нежитлової будівлі - ангар площею забудови 256,6 кв.м, висотою 5,80 м, об'емом 1386 куб.м, якій знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач в судове засідання не з"явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, подавши заяву про про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України справа розглядається за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з ухваленням рішення у підготовчому засіданні відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України, згідно якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Постановою КМ України № 461 від 13.04.2011 року пунктом 11 передбачене, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Згідно до пункту12 зазначеної постанови, експлуатація об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Пунктом17 постанови КМ України № 461 від 13.04.2011 року предписано, що для отримання документа про прийом в експлуатацію об'єкта будівництва Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду.

Відповідно до п.9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання місцебудівної діяльності» (в редакції Закону від 22.03.2018 року № 2363-УІІІ) орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.

У зв'язку з тим, що будівництво об'єкту самовільно збудованого позивачем здійснено в період з 2015 по 2017 року, тому прийняття його в експлуатацію за результатами тільки технічного обстеження без рішення суду не може бути здійснено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області на підставі рішення про визнання права власності № 46 від 27.10.2004 року за ОСОБА_1, було визнано право власності на нежитлову будівлю - міні заводу по переробці молока загальною площею 100,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На протязі 2015-2017років позивачем, поруч із зазначеною нежитловою будівлею за вказаною вище адресою, без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, без відведення земельної ділянки, в встановленому порядку, для будівництва було збудовано господарську споруду (ангар) площею забудови 256,6 кв.м, висотою 5,80 м,об'ємом 1386 куб.м, яка в схематичному плані земельної ділянки до технічного паспорту на міні-завод по переробці молока визначена літерою Б-1.(а.с.32).

З метою врегулювання досудового спору про визнання за позивачем права власності на самовільно збудований ангар, позивач звернувся до Відповідача - Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, яка згідно до ч.2 ст.83 Земельного Кодексу України, є власником земельної ділянки земельної ділянки площею 0,1200 га кадастровий номер НОМЕР_2. Рішенням від 19.04.2018 року № 124-04/УІІ позивачу відмовлено про визнання права власності на об'єкт, у зв'язку з відсутністю повноважень у сільської ради таких повноважень(а.с.95).

02 січня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та Девладівською сільською радою терміном на 49 років був укладений договір № 3 оренди земельної ділянки площею 0,1200 га , кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту). Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі, міні - заводу по переробці молока ( код КВЦПЗ 11-02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості)(а.с.17-20).

Речове право на оренду зазначеної земельної ділянки зареєстроване 02.03.2018 року під № 25126068. (а.с.23).

Згідно результатів проведеного технічного обстеження об'єкта нежитлової будівлі (ангар) за адресою АДРЕСА_1 площею забудови 256,6 кв.м, викладених у звіті про проведення технічного обстеження від 12.02.2018 року експертом Ганик Н.Д. (свідоцтво НОМЕР_3 від12 січня 2018 року), встановлена можливість його надійної та безперечної експлуатації(а.с.82-90).

Довідкою № 1 від 22.01.2018 року, яка видана головним архітектором Софіївської районної державної адміністрації Ю.І. Кондоус, місце розташування нежитлової будівлі, міні-заводу по переробці молока, площею 0,1200 га , відповідає вимогам Державних будівельних норм(а.с.91).

Відповідно до Технічного паспорту на міні-завод по переробці молока виготовленого станом на 12 лютого 2018 року будівництво нежитлової будівлі - ангару площею 256,6 кв.м, висотою 5,80 м відбувалося у період 2015-2017рр.(а.с.70-77).

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1223, 1225 ЦК України, ст.ст. 141, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Девладівської сільської ради про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 право власності на новозбудований у 2015-2017 роках об'єкт нежитлової будівлі - ангар площею забудови 256,6 кв.м, висотою 5,80 м, об'емом 1386 куб.м, якій знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Шумська