Вирок № 77213853, 17.10.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5186/18

Номер провадження 1-кп/629/490/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220380000705 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харцизьк, Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, не має постійного місця проживання, раніше судимого:

- 21.03.2005 року апеляційним судом Донецької області за п. 4 ч. 2 ст. 115, п. 7 ч. 2 ст. 115, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі; звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання 07.10.2014 року;

- 29.02.2016 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 23.11.2016 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України - дане покарання поглинуто покаранням за вироком Синельниковського міського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року, до відбування призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі, зараховане в строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 20.11.2015 року по 31.03.2016 року; звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання 13.04.2018 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Мазур М.С.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, захисника - адвоката Малунова В.Р., -

в с т а н о в и в:

14 квітня 2018 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 знаходився в магазині «АТБ-маркет» «Продукти-279» за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Вердовського, будинок № 2/1, куди зайшов разом з раніше йому знайомою ОСОБА_4, яка прийшла в магазин придбати продукти харчування. ОСОБА_4 залишила в шухляді камери схову магазину свою сумку з особистими речами та пройшла в торгівельний зал вибрати товари для придбання. Підходячи до каси, ОСОБА_4 передала ОСОБА_1 ключ від шухляди камери схову та попросила принести її сумку. Діставши з камери схову сумку ОСОБА_4 та отримавши вільний доступ до речей, які в ній знаходилися, у ОСОБА_1 раптово виник умисел таємно викрасти з цієї сумки мобільний телефон, який належить ОСОБА_4 Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, скориставшись тим, що ОСОБА_4 та інші особи, які знаходились у приміщенні магазину, не спостерігали за його діями, з корисливого мотиву, діючи повторно, з метою збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, таємно викрав з сумки ОСОБА_4 належний їй мобільний телефон марки «S-TEEL», моделі М458, Black, ІМЕІ № НОМЕР_2, вартістю 1183 гривні 36 копійок, після чого, обернув викрадене майно на свою користь, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на вище вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 14.04.2018 року він разом зі своєю знайомою ОСОБА_4 зайшов до магазину «АТБ-маркет», де з її сумки, яку він за її дорученням дістав з камери схову, викрав належний їй мобільний телефон.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник - адвокат Остапенко С.Ю. у судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, не заперечують проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та просять задовольнити в повному обсязі цивільний позов.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, має не зняті та не погашені в встановленому законом порядку судимості, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, має неповну середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, за місцем відбування покарання характеризується посередньо.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення є високою, ризик шкоди життю і здоров'ю - високий. Загальний рівень ризику для суспільства є дуже високим. Лозівський МРВ вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк не можливе і може становити небезпеку для суспільства.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо лише в місцях позбавлення волі і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обраний у вигляді - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання працівниками поліції, тобто з 30 серпня 2018 року на підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.08.2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заявлений цивільний позов потерпілою ОСОБА_4, в частині майнової шкоди на суму 1183 гривні 36 копійок суд задовольняє повністю та стягує з обвинуваченого на користь потерпілої завдану матеріальну шкоду, так як вони знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, суд задовольняє повністю у розмірі 5000 гривень, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, спричиненні фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду від 25.05.2001), згідно якого у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Крім того, у вказаній Постанові, в п. 9 звернуто увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Способи відшкодування моральної шкоди передбачені ч. 1 ст. 1168 ЦК України, виходячи з якої він може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

В результаті скоєння злочину потерпілій ОСОБА_4 були завдані душевні страждання, а тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого по справі на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, яка виходячи з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, має бути відшкодована одноразово в грошовому вираженні.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишити раніше обраний у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в умовах Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№ 27)».

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання працівниками поліції, тобто з 30 серпня 2018 року на підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.08.2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харцизьк, Донецької області, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 матеріальну шкоду в сумі 1183 гривні 36 копійок та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертиз № 1852 від 03.05.2018 в розмірі 429 гривень 00 копійок (УК Слобідсь/мХар/Слобідськи/24060300, р/р 31116115020005, Казначейство України (ЕАП), код банку 37999680, МФО 899998, код доходів 24060300).

Речовий доказ по справі:

- DVD-R диск з відеозаписами камер відеоспостереження магазину «Продукти-279» ТОВ «АТБ-маркет» за 14.04.2018 року - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова