Постанова № 77207821, 17.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1547/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: 19 Костенко А.І. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д.,

Вініченка Б.Б., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного реєстратора Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолапа Віктора Івановича на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Фермерського господарства «Петровіт», державного реєстратора Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Косолапа Віктора Івановича про визнання недійсним договорів оренди землі, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_6 пред'явив позов до Фермерського господарства «Петровіт» про визнання недійсним договорів оренди землі. При цьому позивач вказував, що він має на праві власності три земельні ділянки сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва по 2.8602 га.

У вересні 2016 року дізнався, що вказані земельні ділянки передані в оренду відповідачеві згідно договорів оренди земельної ділянки від 29 листопада 2013 року. Договорів оренди земельних ділянок він не укладав.

Посилаючись на те, що договори оренди земельних ділянок укладені із порушенням чинного законодавства, просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок.

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2018 року залучено в якості співвідповідача державного реєстратора Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Косолапа В.І.

У квітні 2018 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про доповнення позовних вимог, в якій просив також скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі від 29 листопада 2013 року.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсними договори оренди землі від 29 листопада 2013 року укладені від імені ОСОБА_6 з ФГ «Петровіт» про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва розміром по 2,8602 га.

Державну реєстрацію договорів оренди землі від 29 листопада 2013 року скасовано.

Вирішено питання судових витрат.

Стягнуто із ФГ «Петровіт» на користь ОСОБА_6 судові витрати, а саме 414 грн. судового збору і 3 571 грн. 20 коп. за проведення судово-технічної експертизи.

Стягнуто із державного реєстратора Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Косолапа В.І. на користь ОСОБА_6 судові витрати, а саме 414 грн. судового збору і 3 571 грн.20 коп. за проведення судово-технічної експертизи.

В апеляційній скарзі державний реєстратор Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолап В.І. просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог до державного реєстратора скасувати, а в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову та перерозподілити судові витрати, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Рішенням суду першої інстанції визнано недійсними договори оренди земельної ділянки. В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Установлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю ( частина перша статті 216 цього Кодексу).

За змістом статті 216 цього Кодексу наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливості встановлено, зокрема, частиною другою статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде не можливо.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на викладене, рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.

З метою реального захисту та відновлення прав позивача суд першої інстанції правильно скасував рішення про державну реєстрацію на нерухоме майно, оскільки оскаржені договори не створили жодних юридичних наслідків.

В цій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального права.

Що стосується розподілу судових витрат , то судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи , покладаються:

1) в разі задоволення позову - на відповідача;

2) в разі відмови у позові - на позивача;

3) в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В матеріалах справи є в наявності оригінали квитанцій про сплату судового збору на 276 грн. і 552 грн., на загальну суму 828 грн. (а/с 1-2) і рахунок № 6187 від 02 серпня 2017 року про сплату 3 571 грн. 20 коп.

Із Фермерського господарства «Петровіт» на користь ОСОБА_6 стягнуто 3 571 грн.20 коп. за проведення судово-почеркознавчої експертизи. Позивачем надано докази про сплату за проведення експертизи в сумі 3 571 грн. 20 коп. Інші докази в установлений законом строк суду не надані.

Тому із державного реєстратора Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолапа В.І. неможливо стягнути кошти за проведення експертизи, поскільки в матеріалах справи відсутні докази.

Враховуючи, що предметом спору є визнання недійсним договору оренди землі, державний реєстратор не мав повноважень для перевірки дійсності підпису на договорах оренди, то з нього неможливо стягнути судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу державного реєстратора Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолапа Віктора Івановича задоволити частково.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року змінити.

Виключити із рішення суду стягнення із державного реєстратора Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолапа Віктора Івановича на користь ОСОБА_6 судових витрат, а саме 414 грн. судового збору і 3 571 грн. 20 коп. за проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 487/1531-1532/17-23 від 04.12.2017 року.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді: