Рішення № 77207118, 17.10.2018, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1437/18

провадження 2/694/695/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

17.10.2018 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

у складі: головуючої судді Гончаренко Т.В.

з участю секретаря судового засідання Блискавки А.С.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Звенигородка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить постановити рішення, яким визнати за нею, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованою ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності в порядку спадкування на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах ОСОБА_2 сільської ради, загальною площею 2,72 га, яка належала ОСОБА_3, що померла 05 лютого 1996 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 14 серпня 1996 року померла баба позивачки ОСОБА_3, після смерті якої залишилось спадкове майно, що складалося із будинку з надвірними спорудами, розташованого по вул.Суворова,57 в м.Звенигородка, Черкаської області. Єдиним спадкоємцем спадкового майна спадкодавця за заповітом відповідно до ст.534 ЦК України в редакції 1963 року був її син, ОСОБА_4, який і прийняв спадщину відповідно до вимог ст.548-549 ЦК України в редакції 1963 року, що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.06.1997 року, зареєстрованого в реєстрі за №1922, але земельну ділянку (пай), що належала покійній ОСОБА_3 він не оформляв, так як йому на той час про її наявність нічого відомо не було. 22.02.2006 року ОСОБА_4 помер, спадкоємцем всього його спадкового майна за заповітом є вона, його племінниця ОСОБА_1 Так як дядько помер після відкриття спадщини покійної ОСОБА_3, а вона є єдиним спадкоємцем відповідно до заповіту, право на спадщину, що складається з земельної ділянки (паю) за №149 на ім»я ОСОБА_3 площею 2,72 га., яка залишилась після смерті ОСОБА_3 і яку він не встиг оформити переходить до неї. Влітку 2018 року в м.Звенигородка зустріла знайому, яка їй повідомила, що розподіл земельних ділянок проводився ще за життя баби, тому на її ім' я також мала бути виділена земельна ділянка. Для встановлення дійсності наявності земельної ділянки, вона звернулася до відділу держгеокадастру, де їй повідомили, що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 сільської ради дійсно зареєстровано сертифікат за №676 на ім'я ОСОБА_3 серії ЧР №0162893 від 03.02.1997 року площею 3,12 умовних кадастрових одиниць. Державний акт на земельну ділянку на її ім»я не виготовлявся.Згідно технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю, співвласникам землі колишнього ксп ім.Горького с.Стебне Звенигородського району Черкаської області рахується земельна ділянка (пай) за №149 на ім»я ОСОБА_3 площею 2,72 га. Звернувшись до сільської ради їй повідомили, що дійсно така земельна ділянка була виділена бабі після її смерті і в даний час перебуває в користуванні СТОВ «Стебне», що є правонаступником ксп ім.Горького. З метою отримання права на спадкове майно, вона звернулася до нотаріуса із заявою, але нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва у зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Її баба ОСОБА_3 померла 05 лютого 1996 року, а сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 сільської ради на ім'я ОСОБА_3 серії ЧР № 0162893 видано 03.02.1997 року, тобто більш як рік після її смерті, тому ні сертифікату, ні державного акту на землю вона не отримувала і отримати не могла, а так як власник помер, право на звернення до суду про визнання права переходить до його спадкоємців. В зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно, що і стало причиною звернення до суду.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 24.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання ( а.с.18).

Позивачка ОСОБА_1 в підготовче засідання не з’явилася. Подала до суду заяву, в якій просить провести підготовче засідання та розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в підготовче засідання не з'явився. Через канцелярію суду надано заяву вх.№7178 від 17.10.2018 року за підписом сільського голови ОСОБА_5П, в якій просять розглядати справу відсутність їх представника, заперечень щодо задоволення позову сільська рада не має.

Суд ухвалив провести розгляд справи у підготовчому засіданні без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв»язку з неявкою в судове засідання всіх осіб які беруть участь в справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Враховуючи, що відповідач визнав позов, суд вважає можливим ухвалити рішення у підготовчому засіданні на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.08.1996 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторне) серії І-СР №333089, виданого 31.08.2018 року Звенигородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, місце смерті зазначено Україна, Черкаська область Звенигородський район м.Звенигородка (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, що складалося із будинку з надвірними спорудами, розташованого по вул.Суворова,57 в м.Звенигородка, Черкаської області. Єдиним спадкоємцем спадкового майна спадкодавця за заповітом відповідно до ст.534 ЦК України в редакції 1963 року був її син, ОСОБА_4, який і прийняв спадщину відповідно до вимог ст.548-549 ЦК України в редакції 1963 року, що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.06.1997 року, зареєстрованого в реєстрі за №1922 (а.с.10). Земельну ділянку (пай), що належала покійній ОСОБА_3 він не оформляв, так як йому на той час про її наявність нічого відомо не було.

22.02.2006 року помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СР №027053, виданого 22.02.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області, місце смерті зазначено Україна, Черкаська область Звенигородський район м.Звенигородка (а.с.6).

Відповідно до копії довідки, виданої виконавчим комітетом Звенигородської міської ради 19.09.2018 року за №9774/02-17, померлий ОСОБА_4 проживав один з 15.12.1978 року по день смерті 22.02.2006 року по вул.Суворова,57 в м.Звенигородка (а.с.12).

Спадкоємцем всього спадкового майна покійного ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим 17.02.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстраційним номером 405 є його племінниця – ОСОБА_1 (а.с.8). Так як ОСОБА_4 помер після відкриття спадщини покійної ОСОБА_3, а ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею відповідно до заповіту, право на спадщину, що складається з земельної ділянки (паю) за №149 на ім»я ОСОБА_3, площею 2,72 га., яка залишилась після смерті ОСОБА_3 і яку ОСОБА_4 не встиг оформити за життя, перейшло до позивачки відповідно до ст.1276 ЦК України.

Відповідно до довідки, яка міститься в матеріалах справи, виданої відділом Держгеокадастру у Звенигородському районі міськрайонного управління у Звенигородському районі та м.Ватутіному Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №31-23-0.171-1152/116-18 від 11.09.2018 року – в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 сільської ради дійсно зареєстрований сертифікат за № 676 на ім»я ОСОБА_3 серія ЧР №0162893 від 03.02.1997 року площею 3,12 умовних кадастрових гектарів.Державний акт на земельну ділянку на гр.ОСОБА_3 не виготовлявся та відповідно книг записів реєстрації державних актів фізичних осіб державний акт на право приватної власності на земельну частку (пай) ім»я ОСОБА_3 не зареєстровано. Згідно технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю співвласникам землі колишнього КСП ім.Горького с.Стебне Звенигородського району Черкаської області рахується земельна частка (пай) за №149 на ім»я ОСОБА_3 площею 2,72 га. Середня вартість 1 земельної ділянки (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області (за межами населеного пункту) станом на 01.01.2017 р.з урахуванням коефіцієнтів індексації становить 137013,87 грн.(а.с.9).

Земельна ділянка, яка рахується за ОСОБА_3, площею 2,72 га. Згідно технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю співвласникам землі колишнього КСП ім.Горького с.Стебне є в наявності і використовується СТОВ «Стебне», що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області (а.с.11).

Позивачці державним нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області ОСОБА_7 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій та роз’яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказане майно після смерті заповідача – ОСОБА_4, який помер 22.02.2006 року неможливо в зв»язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на право на земельну частку (пай) – сертифікат серії ЧР №0162893 (а.с.13).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців).

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом чи за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців.

Враховуючи те, що дядько позивачки – ОСОБА_4 помер після відкриття спадщини покійної ОСОБА_3, а позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею відповідно до заповіту, право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 і яку ОСОБА_4 не встиг оформити на своє ім»я переходить до позивача, однак вона не може отримати спадкове майно в зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу, суд вважає за можливе захистити її право шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах ОСОБА_2 сільської ради, загальною площею 2,72 га, яка належала ОСОБА_3, яка померла 14.08.1996 року.

Судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 392, 1261 ЦК України, та ст.ст. 4, 12, 13, 77-81, 141, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованою ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах ОСОБА_2 сільської ради, загальною площею 2,72 га, яка належала ОСОБА_3, що померла 14.08.1996 року на підставі сертифікату на право на земельну ділянку № 676 серія ЧР № 0162893 від 03.02.1997 року.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області.

Суддя Т.В.Гончаренко