Рішення № 77206351, 01.10.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5695/17

Провадження № 2/645/684/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.

секретар судового засідання - Малій О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про поновлення порушеного права виїзду за межі України та скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про поновлення порушеного права виїзду за межі України та скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

Позов обгрунтовував тим, що 14.01.2016 року він звернувся до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції із заявою про скасування йому тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України, яке було накладено за поданням державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ по зведеному виконавчому провадженню з виконання виконавчих листів про стягнення з Кредитної спілки "Регіон" боргу на користь фізичних осіб на загальну суму 1035430,44 грн.. 04.02.2016 року він отримав письмову відповідь, згідно якої Фрунзенський ВДВС ХМУЮ, стосовно скасування тимчасового обмеження в праві виїзду за межи України повідомив, що скасувати тимчасове обмеження в праві виїзду за межи України не є можливим оскільки, вжиті заходи примусового виконання рішення скасовуються у разі закінченого виконавчого провадження. ОСОБА_1 вважає, що такими діями порушуються його законні права, а дії державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ є помилковими та незаконними на підставі наступного. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.07.2011 року за поданням старшого державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Комар Г.В. від 11.07.2011 р. в рамках зведеного виконавчого провадження було надано дозвіл на тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику Кредитної спілки "Регіон" ОСОБА_1 без вилучення паспорту до закінчення виконавчого провадження. Але на час звернення державного виконавця із поданням від 11.07.2011 року та винесення судом ухвали від 19.07.2011 року по зведеному виконавчому провадженню ОСОБА_1 вже був звільнений з посади голови правління Кредитної спілки "Регіон" з 07.07.2011 року, а тому не було законних підстав тимчасово обмежувати його у праві виїзду за кордон за межі України, тому що він вже не був на час вирішення цього питання керівником Кредитної спілки "Регіон". В підтвердження надав копію заяви про звільнення ОСОБА_1 з 01.06.2011 року та копію протоколу № 15 засідання ради КС «Регіон» від 07.07.2011 року, щодо звільнення ОСОБА_5.

Державний виконавець у поданні від 11.07.2011 року помилково зазначив, що в даний час головою правління Кредитної спілки "Регіон" є гр. ОСОБА_1, вважає, що Фрунзенський районний суд м. Харкова в ухвалі від 19.07.2011 року помилково дійшов висновку та помилково ухвалив надати дозвіл на тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівника Кредитної спілки "Регіон", саме громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчих листів про стягнення з Кредитної спілки "Регіон" боргу на користь фізичних осіб на загальну суму 10 35430,44 грн.

Також, 14.01.2016 року ОСОБА_1 разом із заявою про скасування йому тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України надав до Фрунзенського ВДВС ХМУЮ копію власної заяви про звільнення за власним бажанням із посади голови правління КС "Регіон" від 01.06.2011 р. та копію протоколу наглядової ради КС "Регіон" № 15 від 07.07.2011 р. про звільнення ОСОБА_1 із посади голови правління КС "Регіон", тому посадова особа Фрунзенського ВДВС ХМУЮ повинна була задовольнити заяву ОСОБА_1 та вирішити на його користь питання про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_1 по зведеному виконавчому провадженню з виконання виконавчих листів про стягнення з Кредитної спілки "Регіон" боргу на користь фізичних осіб на загальну суму 1035430,44 грн., у зв'язку із тим що посадова особа Фрунзенського ВДВС ХМУЮ помилково наклала на нього тимчасове обмеження в праві виїзду за кордон України, тая як він не був вже керівником КС "Регіон" та не був особисто винен у виникненні збитків КС "Регіон" перед вкладниками.

Також ОСОБА_1 звернув увагу, що голова правління КС "Регіон", який був винним у виникненні боргових зобов'язань перед вкладниками це ОСОБА_6 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 191 КК України. На час тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України та на даний час ОСОБА_1 не обізнаний із відомостями які є державною таємницею, невиконаних боргових зобов'язань покладених на нього судовим рішенням не мав та не має, до кримінальної відповідальності не притягався, стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, не застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, він не перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції, а тому не має підстав для тимчасового обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України згідно чинного законодавства України. Позивач вважає, що діями заступника начальника Фрунзенського ВДВС ХМУЮ та діями старшого державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Комар A.B. порушуються його конституційні права передбачені ст. 33 Конституції України.

З моменту відкриття зведеного виконавчого провадження Фрунзенському ВДВС ХМУЮ було відомо та зафіксовано актом державного виконавця від 07.10.2010 року, що згідно наказу № 8 від 11.06.2010 року головою правління КС «Регіон» призначено ОСОБА_1. З моменту відкриття зведеного виконавчого провадження Фрунзенському ВДВС ХМУЮ було відомо, що голова правління Кредитної спілки "Регіон" ОСОБА_6, який був винний у боргових зобов'язаннях, був притягнутий у 2008 році до кримінальної відповідальності за ст. 191 КК України, а ОСОБА_1 не є особою яка винна у виникненні боргових зобов'язань перед вкладниками та не був керівником Кредитної спілки "Регіон" на час вчинення злочину передбаченого ст. 191 КК України, а був потерпілою особою у кримінальній справі.

В матеріалах зведеного виконавчого провадження Фрунзенського ВДВС ХМУЮ знаходиться заява стягувача ОСОБА_8, щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника КС «Регіон» та подання державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ від 11.07.2011 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова, щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника КС «Регіон» ОСОБА_1, ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.07.2011 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника КС «Регіон» ОСОБА_1 отримана як заявниками - Фрунзенським ВДВС ХМУЮ, а також направлена на адресу Східного регіонального управління державної прикордонної служби України, для виконання.

09 квітня 2015 року ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова було виправлено описку в ухвалі Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.07.2011 року, у прізвищі позивача, а саме: вважати вірним прізвище керівника кредитної спілки «Савенков», замість помилково зазначеного «Савнеков».

Також позивач зазначив, що він неодноразово звертався до Фрунзенського районного суду м. Харкова із скаргами на дії Фрунзенського ВДВС, але йому було відмовлено. Позивач просив поновити його порушене право, щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон за межі України, встановлене ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.07.2011 року.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Позивач також зазначив, що він протягом одного року виконував обов»язки голови правління КС «Регіон», вкладником якою він також був та постраждав, посаду обіймав на громадських засадах. Був встановлений винний у викраданні грошей вкладників спілки ОСОБА_6, який був засуджений до 7 років позбавлення волі. Зазначив, що зобов»язання є у Кредитної спілки «Регіон» перед вкладниками, а не у нього, але він не може зняти зобов»язання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Рішенням наглядової ради він припинив свої повноваження голови правління 07 липня 2011 року, ще до постановлення ухвали щодо обмеження у праві виїзду його за межі України. Про дане рішення суду він не знав до 2015 року, у зв»язку із тим, що в ухвалі невірно було зазначено його прізвище. Він звертався до ДВС із заявою про скасування обмеження у праві виїзду за межі України, але йому було відмовлено. Потім він неодноразово звертався із скаргами на дії державної виконавчої служби до суду, але у задоволені скарг було відмовлено, при цьому судом не було враховано, що він припинив свої повноваження, як голови правління Кредитної спілки «Регіон».

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що в провадженні ДВС перебуває на виконанні зведене виконавче провадження, стягувачем за якими є ОСОБА_2. В зв»язку із неможливістю стягнення виконавчі листи були повернуті стягувачу в жовтні 2010 року, а в вересні 2016 року провадження знов було відкрито. В 2010 році позивача було призначено на посаду голови правління КС «Регіон», а в липні 2011 року призначено було головою правління Кайданську, яка повідомила, що майно КС «Регіон» перебуває у ОСОБА_1, також і на даний час. Підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду позивача за межі України не має, скасувати можливо тільки у зв»язку із закінченням виконавчого провадження.

Третя особа ОСОБА_2 до суду не з»явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, подав заперечення проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що усі доводи викладені ОСОБА_1 у позові, відносно відсутності підстав для обмеження у його праві виїзду за кордон, можуть бути прийняті в якості заперечень на ухвалу суду від 19.07.2011 року, яку він не оскаржував. Усі зазначені в позові доводи, вже викладались ОСОБА_1 раніше при неодноразовому зверненні до суду (а.с.64-66).

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, а також матеріали зведеного виконавчого провадження, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.07.2011 року, за поданням старшого державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Комар Г.В. від 11.07.2011 року в рамках зведеного виконавчого провадження було надано дозвіл на тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику Кредитної спілки «Регіон» ОСОБА_1 без вилучення паспорту до закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчих листів про стягнення з Кредитної спілки "Регіон" боргу на користь фізичних осіб на загальну суму 1035430,44 грн. (а.с.27)

Дана ухвала суду не оскаржувалась ОСОБА_1 в апеляційному порядку та набрала законної сили.

09 квітня 2015 року ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова було виправлено описку в ухвалі Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.07.2011 року, в написанні прізвища керівника кредитної спілки «ОСОБА_1», замість помилково зазначеного «ОСОБА_1», дана ухвала також не була оскаржена в апеляційному порядку. (а.с.26)

Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 01.06.2011 року на ім»я Голови наглядової ради КС «Регіон» ОСОБА_1 просив звільнити його із займаною посади з 30.06.2011 року за власним бажанням (а.с.10). Призначений на цю посаду позивач був 11.06.2010 року.

Згідно протоколу № 15 засідання наглядової ради КС «Регіон» від 07.07.2011 року, було вирішенно питання щодо звільнення ОСОБА_5. (а.с.11)

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.06.2016 року скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харкіавського міського управління юстиціїї ОСОБА_9 було задоволенно частково та скасувано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлене ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.07.2011 року по справі № 6-109/11. (а.с.32-37)

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.09.2016 року ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.06.2016 року була скасована та у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиціїї ОСОБА_9 було відмовлено (а.с. 38-40)

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ від 19.04.2017 року ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.06.2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28.09.2016 року було скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.28-30)

При новому розгляді скарги ОСОБА_1 про скасування дозволу на тимчасове обмеження у праві на виїзд за межі України ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06.07.2017 року у задоволенні скарги було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09.11.2017 року ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06.07.2017 року була залишена без змін.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач вважав, що суд помилково дійшов висновку та помилково ухвалив надати дозвіл на тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівника Кредитної спілки «Регіон» саме його, що на погляд суду, підтверджує те, що позивач не згоден саме із ухвалою суду від 11.07.2011 року та зазначає підстави для її апеляційного оскарження та перегляду, чого він не робив.

На час подачі позову ОСОБА_1 12.12.2017 року питання щодо тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України регулювалось ст. 377-1 ЦПК України, в наступній редакції - питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Стаття 441 ЦПК України (в редакції від 15.12.2017 року) була викладена у наступній редакції - тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Законом № 2475-VIII від 03.07.2018, який набрав законної сили 28.08.2018 року були внесені зміни до ст. 441 ЦПК України, в тому числі частина 5 даної статті викладена у наступній редакції - суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Згідно ст. 441 ЦПК України - тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Згідно ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у законі України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною 2 п. 19 ст. 18 вказаного Закону передбачено - у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністрества юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства

юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) передбачено, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про:закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону;скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі. (п.4 розділу 13)

Та не було передбачено вирішення питання скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України судом до 28.08.2018 року

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Отже, Законом встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань. Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, усі обставини, які зумовлювали тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 та усі обставини зазначені у позові позивача та з'ясовані при розгляді позову, судом не було встановлено порушення відповідачем прав позивача, так як всі доводи позивача, зазначені в позові є його не згодою із постановленою судом 11.07.2011 року ухвалою, скасування даних заходів відповідачем на даній стаді виконавчого провадженні не передбачено законом, тому позов не підлягає задоволенню.

Крім того, згідно Закону № 2475-VIII від 03.07.2018, який набрав законної сили 28.08.2018 року за ч. 5 ст. 441 ЦПК України - суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника, а в даному випадку позивач звернувся із позовом Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 259, 263, 263-265 ЦПК України , суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про поновлення порушеного права виїзду за межі України та скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, місцезнаходження: місто Харків, вулиця Біблика, будинок 18, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41430641.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_2.

Повний текст рішення виготовлений 10 жовтня 2018 року.

Суддя - І. В. Ульяніч