Ухвала суду № 77205229, 18.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/12649/18

Провадження № 6/520/449/18

УХВАЛА

18.10.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі – Шпак К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2018 року ОСОБА_1 Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звернувся до суду з заявою, в якій просить вирішити питання щодо встановлення способу і порядку виконання рішення Київського районного суду м.Одеси від 30.10.2017 року по справі № 520/10628/13-к про стягнення грошової суми з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 535965,22 грн., шляхом звернення стягнення на майно боржника, а саме: на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, дозволивши примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована неповнолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник заявника ОСОБА_1 Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 до судового засідання з’явився, доводи заяви підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Зацікавлена особа - стягувач ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилась, через канцелярію суду надійшла письмова заява, якою повідомлено, що у зв’язку зі станом здоров’я вона не може приймати участь у судових засіданнях, однак просить врахувати той факт, що внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_2 їх єдиний син помер, на їх користь в кримінальному провадженні була стягнута матеріальна та моральна шкода в розмірі 500000 грн., але ОСОБА_2 після звільнення з місць позбавлення волі ніде не працює, іншого майна не має та до наступного часу шкода по виконавчим листам не відшкодована.

Зацікавлена особа – ОСОБА_2 до судового засідання з’явився, просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що він раніше не був судимий, з вироком суду не згоден, оскаржував його, частково сплачує потерпілим борг виходячи з його матеріального стану, з огляду на те, що він офіційно не працює, іноді займається будівельними роботами, іншого житла він та його сім’я не має.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника заявника та боржника ОСОБА_2 та дослідивши матеріали зведеного виконавчого провадження № 55348736, приходить до наступного.

Судом встановлено, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, був засуджений Київським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.121 Кримінального Кодексу України, вирок набрав законної сили 06.10.2016 року.

На примусовому виконанні в ОСОБА_1 Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження ЗВП № 55348736 у відношенні боржника ОСОБА_2, що складається із виконавчих проваджень ВП № 55041714 та ВП № 55348736 по примусовому виконанню виконавчих листів Київського районного суду м.Одеси, виданих 30.10.2017 року по кримінальній справі № 520/10628/13-к про стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_3 500000 грн. за рахунок відшкодування моральної шкоди та 35965,22 грн. за рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Загальна сума відшкодування складає 535965,22 грн.

Заява виконавчої служби обґрунтована тим, що під час виконання вищевказаного зведеного виконавчого провадження державним виконавцем встановлено: боржник не працює та не отримує пенсію; рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах не має; за боржником зареєстрований автомобіль «Мазда 323»,1984 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, який постановою виконавця від 11.09.2018 року оголошено в розшук; згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек відомості щодо боржника відсутні. За весь період відкритих виконавчих проваджень, боржником не вчинено жодної дії, спрямованої на виконання рішення суду, тому представник заявника просить встановити способ і порядок виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на майно боржника.

Суд зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку, відсутня заробітна плата або пенсія, він не є особою-підприємцем або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, суд може змінити спосіб виконання рішення шляхом звернення стягнення на його майно.

Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому цим Законом, суд не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має зазначити лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням суду.

Наведене не виключає права суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.

В матеріалах справи є відповідь КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 28.12.2016 року про те, що за боржником ОСОБА_2 зареєстровано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2/а.с.10/.

Проте, в розпорядженні суду відсутні достовірні дані на підставі якого правовстановлюючого документу на праві власності належить квартира ОСОБА_2 та іншим особам, які в квартирі проживають та зареєстровані, та який вид власності /сумісна або часткова/, вказані відомості повинні містити інформацію саме на час розгляду заяви у суді.

ОСОБА_1 Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звернувся до суду з заявою, в якій просить вирішити питання щодо встановлення способу і порядку виконання рішення - шляхом звернення стягнення на майно боржника, а саме: на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, дозволивши примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована неповнолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що представник заявника в обґрунтування вказаної заяви посилається на правові норми, але вони втратили свою силу у зв’язку з набранням змін до ЦПК та Закону України «Про виконавче провадження», зокрема на ст.373 ЦПК України, яка втратила свою силу у зв’язку з набранням змін до ЦПК в редакції від 07.12.2017 року та ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», яка теж втратила свою силу у зв’язку з набранням змін до Закону України «Про виконавче провадження» від 21.12.2016 року.

Суд вважає, що виниклі правовідносини врегульовані розділом VI ЦПК України –процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів. Зокрема, постановою Верховного Суду України від 22.02.2017 року у справі № 6-2946цс16 зазначено, що інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним з позовним провадженням, врегульованим ЦПК України, тому процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом у кримінальному провадженні при примусовому стягненні відшкодування шкоди повинні розглядатись у порядку ЦПК, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Зокрема, застосуванню підлягають норми ч.10 ст.440, ст.ст.435,443 ЦПК України та ст.ст.48,50 Закону України «Про виконавче провадження».

В матеріалах справи є довідка з місця проживання, видана КП ЖКС «Вузівський» за № 194, з якої вбачається, що в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровано 5 осіб – ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_3 - основний квартиронаймач, ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9,1956р.н., ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6/а.с.11/.

Крім того, державним виконавцем не було в повній мірі здійснено перевірку майнового стану боржника, не з'ясована інформація про інших співвласників квартири, які повинні бути притягнуті до участі у справі як зацікавлені особи, щоб уникнути порушення їх прав, приймаючи до уваги той факт, що в квартирі зареєстрована неповнолітня дитина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, також по справі не притягнуто у якості зацікавленої особи іншого потерпілого ОСОБА_6, на користь якого теж була стягнута матеріальна та моральна шкода внаслідок злочину.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 3 Конвенції від 20.11.1989 року «Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України - підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника та вказано, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Однак, до заяви державним виконавцем не додано копії вказаної постанови, оскільки із пояснень державного виконавця вбачається, що така постанова не виносилась.

У ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» - стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Проте, в заяві ставиться питання про примусову реалізацію усієї квартири, чим виконавець виходить за межі наданих йому повноважень та фактично порушує права інших співвласників квартири.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» - звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна фізичної особи здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У разі звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з’ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Державним виконавцем не надано доказів на підтвердження, того, що ним здійснено детально опис спільного з боржником майна на праві власності у виконавчому провадженні та не надано акту опису та документів, що підтверджують право власності на описане спільне майно, подача яких до суду є обов'язковою, для визначення частки боржника у ньому.

В матеріалах справи є постанова про опис та арешт боржника від 08.11.2017 року, з якої вбачається, що згідно відомостей з технічного паспорту за боржником зареєстрована ? частина спірної квартири АДРЕСА_4, тобто виконавець фактично не володіє інформацією про право власності боржника та інших співвласників на квартиру, тому посилається на дані технічного паспорту, який не є правовстановлюючим документом та не підтверджує право власності на квартиру/а.с.7/.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України /ст.334/ право власності на нерухоме майно виникає не з моменту підписання договору купівлі-продажу чи отримання майна в інший спосіб передбачений законодавством, а з моменту державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно.

З Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців від 11.09.2018 року вбачається, що право власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 не зареєстроване/а.с.20./

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ст. 440, 443 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) або питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішуються судом за поданням державного виконавця чи приватного виконавця.

Вимоги ст.ст. 48,50 Закону України "Про виконавче провадження", які б слугували підставою для задоволення вказаної заяви, не були додержані державним виконавцем.

Враховуючи, що право власності боржника ОСОБА_2 на вказану квартиру правовстановлюючими документами не підтверджено та не зареєстровано у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, а державним виконавцем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які свідчили б про належність спірного майна на праві спільної сумісної власності боржнику, та не подано суду клопотань про витребування таких документів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви державної виконавчої служби про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду, шляхом звернення стягнення на майно боржника, а саме: на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, дозволивши примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, до вчинення державним виконавцем всіх можливих дій спрямованих на виконання рішення суду, звернення державного виконавця до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, яке є крайнім заходом, суд вважає необґрунтованим, бездоказовим та передчасним, а тому відповідна заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.81,435, 443,353,354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення Київського районного суду м.Одеси від 30.10.2017 року по справі № 520/10628/13-к про стягнення грошової суми з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 535965,22 грн., шляхом звернення стягнення на майно боржника, а саме: на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, дозволивши примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована неповнолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 18.10.2018 року.

Суддя Гниличенко М. В.