Ухвала суду № 77204597, 16.10.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8487/18

Провадження № 1-кс/638/4249/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про арешт майна

16 жовтня 2018 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Слідчого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря Котяш Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області капітана поліції Василенко К.А.., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Лой І.П. поданого в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220480000861 від 01.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 ч. З ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області капітан поліції Василенко К.А. звернулась до суду із клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування клопотання слідчим вказано про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи раніше судимим 07.12.2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова за кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. З ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, не зважаючи на це, він на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив ряд корисливих злочинів при наступних обставинах:

11 березня 2018 року в період з 03:45 по 04:20 год., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливими, ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою викрадення автомобільних фар з автомобілю «Porsche Cayenne» д.н. НОМЕР_3 синього кольору, 2007 року випуску, зайшов на автомобільну стоянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Ахсарова, 11. переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, з метою реалізації свого злочинного наміру, підійшов до вищезазначеного автомобілю, і за допомогою заздалегідь заготовленого інструменту, демонтував дві автомобільні фари, а саме праву та ліву передні основні фари з автомобілю, вартість яких, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 13920 від 21.06.2018 року складає 9 620,25 гривень, за одну фару, загальна сума яких становить 19 240 грн. 50 коп.

Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядився ним в подальшому на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 19 240 грн. 50 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

23 липня 2018 року в період з 02:40 по 03:10 год., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою викрадення автомобільних фар з автомобілю НОМЕР_1 чорного кольору 2008 року випуску, зайшов на автомобільну стоянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Сухумська, 11, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, з метою реалізації свого злочинного наміру, підійшов до вищезазначеного автомобілю, і за допомогою заздалегідь заготовленого інструменту демонтував дві автомобільні фари, а саме праву та ліву передньою основну фари з автомобілю НОМЕР_1 чорного кольору.

Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядився ним в подальшому на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальну шкоду, яка складає близько 20000 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Крім того, 23 липня 2018 року близько 03:50, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_3 діючи умисно, повторно з корисливих мотивів, з метою викрадення автомобільних фар з автомобілю НОМЕР_2 бежевого кольору 2009 року випуску, зайшов на автомобільну стоянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Сухумська, 24, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, з метою реалізації свого злочинного наміру, підійшов до вищезазначеного автомобілю, і за допомогою заздалегідь заготовленого інструменту намагався зняти праву та ліву передні основні фари з кріплень, однак не зміг довести свій злочинний намір до кінця, оскільки його дії були помічені потерпілим ОСОБА_6, який перебуваючи у своїй квартирі за адресою АДРЕСА_1 почув сигналізацію, яка спрацювала на його автомобілі, після чого останній вийшов на балкон та побачив ОСОБА_3, який почувши зауваження потерпілого, одразу з місця скоєння злочину втік.

Своїми злочинними діями ОСОБА_3 міг спричинити ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму близько 20000 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. З ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

09.10.2018 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 191 КПК України. Під час особистого обшуку у останнього виявлено та вилучено банківську карту Приват Банк НОМЕР_4 .

Під час допиту в якості підозрюваного ОСОБА_3 повідомив, що на вищевказану банківську карту йому надходили грошові кошти після збуту викрадених фар.

Враховуючи, що оглянуте та вилучене під час затримння ОСОБА_3 від 09.10.2018 а саме: банківська карта Приват Банк НОМЕР_4 має значення речових доказів у кримінальному провадженні №12018220480000861 від 01.03.2018 року.

В обґрунтуванні клопотання слідчим зазначено, що на теперішній час є необхідність проведення певних слідчих (розшукових дій) з метою встановлення обставин вчинення злочину.

Слідчий в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, надав заяву з проханням розглядати клопотання у його відсутність.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України, після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно п. 3 вказаної статті, тимчасово також може бути майно, яке є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів. У цьому випадку, за ч. 3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року позбавлення майна в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права є допустимим. При цьому Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), п. 78, вказав на те, що при вирішення питання виправданості такого втручання є необхідним підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар».

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання не суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про те, що клопотання в цій частині є обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Василенко К.А., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Лой І.П., поданого в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220480000861 від 01.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на вилучене 09.10.2018 року у ОСОБА_3 майно, а саме: банківську карту Приват Банк НОМЕР_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: О.В. Шишкін