Рішення № 77203376, 16.10.2018, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/176/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.10.2018смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді: Вадовської А.В.,

за участю секретаря: Кравець Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін в порядку загального позовного провадження у залі суду без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Берегиня — Р” про визнання додаткової угоди від 09.03.2012 р. до договору оренди земельної ділянки від 11.06.2009 р. недійсною,

В С Т А Н О В И В

Від імені позивача ОСОБА_1 представник ОСОБА_2, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 18.10.2017 р. та наділена усіма правами позивача у справі, звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Берегиня — Р” про визнання додаткової угоди від 09.03.2012 р. до договору оренди земельної ділянки від 11.06.2009 р. недійсною з підстав, визначених у ст.ст.203,215 ЦК України.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 7,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Олександрівської сільської ради Доманівського району.

Дану земельну ділянку ОСОБА_1 передала у користування до ФГ “Берегиня -Р” без укладення договору оренди.

У травні 2017 р. позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до ФГ “Берегиня -Р” з проханням повернути земельну ділянку. На що відповідач повідомив представникові про нібито підписання позивачем 09.03.2012 р. додаткової угоди, якою продовжений строк дії договору від 11.06.2009 р. до 26.03.2022 р.

Ні договір оренди, ні додаткову угоду до нього відповідач позивачеві ОСОБА_1 не направляв та надати відмовився.

Представник ОСОБА_2 стверджує, що позивач не підписувала ні договір оренди земельної ділянки від 11.06.2009 р. ні додаткову угоду до нього від 09.03.2012 р., так як за станом здоров'я фізично зробити цього не могла і не може, оскільки є інвалідом І групи за вадами зору.

Посилаючись на положення ст.ст.203, 215 ЦК України, представник позивача ОСОБА_2 просить визнати недійсною додаткову угоду від 09.03.2012 р. до договору оренди земельної ділянки №040901300057 від 11.06.2009 р., зареєстровану у відділі Держкомзему у Доманівському районі від 26.03.2012 р. за №482270004001554 та застосувати реституцію шляхом повернення земельної ділянки позивачеві.

У судове засідання позивач ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2 та представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 не з'явилися. Представник ОСОБА_3 надала суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, у разі неявки відповідача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ФГ “Берегиня-Р” у підготовче судове засідання та у судове засідання жодного разу не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив, відзив не подав.

Відповідно до п.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2018 року постановлено розгляд справи здійснювати в заочному порядку за правилами загального позовного провадження.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 7,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Олександрівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серія МК №1331, виданого 18.01.2003 р. на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації від 11.12.2002 р. за №458, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №190.

09 березня 2012 р. між ОСОБА_1 та ФГ “Берегиня - Р” укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки №040901300057 від 11 червня 2009 р.

Додаткова угода від 09.03.2012 р. зареєстрована у відділі Держкомзему у Доманівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинений запис від 26 березня 2012 р. за №48227004001554.

За умовами додаткової угоди дія основного договору продовжена до 26.03.2022 р.

З наданої копії додаткової угоди вбачається, що ОСОБА_1 при її підписанні діяла самостійно, тобто безпосередньо нею підписана додаткова угода.

Від імені позивача ОСОБА_1 її представник ОСОБА_2 оспорює дійсність додаткової угоди саме через неможливість її підписання позивачем, зумовлену фізичними вадами позивача, яка є інвалідом 1 групи за вадами зору.

На підтвердження неможливості підписання позивачем додаткової угоди надана копія довідки МСЕК від 12.09.2002 р., з якої вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом першої групи безстроково по зору та потребує постійного стороннього догляду.

Крім цього, з нотаріально посвідченої довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 18.10.2017 р. вбачається, що довіреність від імені ОСОБА_1 через вади зору та неписьменність довірителя за її дорученням підписана ОСОБА_4, що також підтверджує неможливість самостійного підписання документів ОСОБА_1

Згідно ст.14 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України “Про оренду землі” (в редакції станом на 09.03.2012 р. - дату підписання додаткової угоди) укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Положеннями ч.3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, недодержання в момент вчинення правочину вказаного положення є підставою для визнання правочину недійсним згідно ч.1 ст.215 ЦК України.

Аналізуючи письмові докази у даній справі, суд дійшов висновку, що позивачем доведений факт непідписання орендодавцем ОСОБА_1 оспорюваної додаткової угоди до договору оренди, відповідачем доводи позивача доказами не спростовані.

За такого суд встановив, що при укладенні додаткового договору не була дотримана письмова форма договору, оскільки орендодавцем ОСОБА_1 договір не був підписаний, тобто порушені вимоги ч.3 ст.203, ч.2 ст.207 ЦК України, а тому волевиявлення ОСОБА_1 було відсутнім, що є підставою для визнання спірного договору недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У відповідності до положень цієї статті відповідач має повернути земельну ділянку позивачеві, отриману в оренду за недійсною угодою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає повному задоволенню.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню, на користь позивача у відповідності до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судові витрати на суму 704,80 грн., понесені на сплату судового збору, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Керуючись ст.ст.6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265,282, 284, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду від 09.03.2012 р. до договору оренди земельної ділянки №040901300057 від 11.06.2009 р., укладену між ОСОБА_1 та ФГ “Берегиня — Р”, зареєстровану у відділі Держкомзему у Доманівському районі 26.03.2012 р. за №482270004001554.

Зобов'язати відповідача ОСОБА_5 господарство “Берегиня - Р” повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,14 га, належну їй на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серія МК №1331, виданого 18.01.2003 р. на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації від 11.12.2002 р. за №458, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №190.

Стягнути з Фермерського господарства “Берегиня - Р” (56462, Миколаївська обл., Доманівський район, село Ізбашівка, вул.Паркова, 8, код 23205822), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН НОМЕР_1, 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат на сплату судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги у 30-денний строк: позивачем з дня проголошення рішення; відповідачем у той же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У відповідності до п.15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України у новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду або через Доманівський районний суд Миколаївської області.

Суддя ОСОБА_6