Рішення № 77203346, 11.10.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1555/18

Провадження № 2/487/1402/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

11.10.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

27.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2, посилаючись на відсутність відповідача у квартирі понад один рік без поважних причин.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.03.2007 року позивач ОСОБА_1 та треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_1. Позивач із дружиною ОСОБА_4 в зазначеній квартирі зареєстровані з 05.05.1994 року, а син позивача ОСОБА_5 з 02.10.2003 року. В 2008 році ОСОБА_5 одружився з відповідачем ОСОБА_2 та з 07.11.2008 року в квартирі зареєстрована відповідач, а з 16.06.2009 року також зареєстрована онука позивача ОСОБА_3 З грудня 2013 року спільне життя між сином позивача ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 не склалося, відповідач забрала свої особисті речі та разом з дитиною виїхала із спірної квартири і вже понад чотири роки в квартирі не мешкають, що підтверджується актом про не проживання. Рішенням суду від 09.02.2016 року шлюб між сином позивача та відповідачем було розірвано. Відповідач на час звернення до суду не є членом сім'ї позивача та його родичем, ніякої участі в утриманні житла не бере, не сплачує за комунальні послуги, у будинку відсутні їх особисті речі. На вимогу позивача знятися з реєстраційного обліку відповідач не реагує, такі дії відповідача порушують права позивача як співвласника спірної квартири. На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.

До судового засідання представник позивача ОСОБА_6 та треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 не з'явились, суду надали заяви, в яких просили справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач та представник служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомили.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19.03.2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_1. Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 19.03.2018 року за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 з грудня 2013 року за місцем реєстрації фактично не проживають, що підтверджується актом про не проживання від 19.03.2018 року, засвідченим печаткою ОСББ «Локомотив 105» за підписами сусідів.

Згідно зі ст. 4, 115 ЦПК України, ст.15, 20 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який обирає на власний розсуд.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

В силу ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Абзацом 3 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття необхідно брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка), на що вказує п.11 постанови Пленуму Верховного суду України « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року за №2.

Факт вибуття відповідача разом із малолітньою дитиною ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 підтверджується актами про не проживання, тими обставинами, що відповідач разом із малолітньою дитиною у квартирі не проживають, житлове приміщення за місцем своєї реєстрації не відвідують, їх речей у квартирі немає, ніякої участі у ремонтних роботах, у комунальних витратах не приймають.

Так, згідно ст.29 ч.4 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. За таких оставин, суд приходить до переконання, що малолітня ОСОБА_3 також втратила право користування житловим приміщенням спірної квартири.

Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач разом із малолітньою дитиною ОСОБА_3 не проживають у квартирі понад один рік без поважних причин, суд вважає їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 319, 321, 391,405 ЦК України, ст.ст. 4, 81, 141, 280-289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1(проживає: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (зареєстрована: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2), яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 (зареєстрована: АДРЕСА_2), треті особи ОСОБА_4 (проживає: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_3), ОСОБА_5 (проживає: АДРЕСА_2, паспорт серії ЕР 110352), служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 9) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 та малолітню ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь позивача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, яка вступила в дію з 15.12.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.О. Гаврасієнко