Постанова № 77202913, 18.10.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/746/17

1-кп/467/13/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі: Головуючого судді Догарєвої І.О., при секретарі Фесенко К.В., за участю прокурора Пахомова О.С., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, під час розгляду у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка об’єднаних кримінальних проваджень №12017150130000200 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 травня 2017 року та №12017150130000360 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 серпня 2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: 1) 20 травня 2004 року Миколаївським Обласним судом за ч.2 ст. 115-4, ч.2 ст.115-12, ст.71 КК України до 12 років позбавлення волі; 2) 26 серпня 2014 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.2 ст. 186, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України;

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_1 Клопотання мотивував тим, що термін продовженого судом обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 25 жовтня 2018 року. Ризики, встановлені при обранні такого запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати, жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_2 заперечувала проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, вважаючи, що на даній стадії розгляду справи, коли допитані потерпілі та свідки, зменшились ризики, з існуванням яких пов’язано обрання запобіжного заходу, просила змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на відсутність наміру ухилятись від суду та вчиняти інші правопорушення.

З'ясувавши думку учасників провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити, а строк тримання ОСОБА_1 під вартою - продовжити, виходячи з наступних підстав.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє до 25 жовтня 2018 року включно. При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, суд враховував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_1 що згідно положень ст.12 КК України є тяжкими злочинами, а також що обвинувачений має непогашену судимість за вироком Миколаївського Обласного суду від 20 травня 2004 року та обвинувачується у вчиненні злочинів під час іспитового строку за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 серпня 2014 року. Крім того, на розгляді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Обвинувачений не має постійного місця роботи та джерела існування, живе з тимчасових заробітків, що в сукупності свідчить про можливість продовження останнім своєї злочинної діяльності. Обвинувачений не з’являвся на виклики до суду, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, про що є відповідні поштові повідомлення в матеріалах справи. Судом двічі застосовувався привід до обвинуваченого, проте ОСОБА_1 за місцем проживання був відсутній, в зв’язку з чим був оголошений судом у розшук. На підставі викладеного суд встановив наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини, крім того, судом встановлено, що для запобігання даних ризиків застосування більш м’якого запобіжного заходу буде недостатнім. Доказів, що обставини, встановлені судом змінилися, суду стороною захисту не надано. Сам по собі факт дослідження в судовому засіданні доказів та допит в судовому засіданні потерпілих та свідків не впливає на існування таких ризиків як ризик переховування від суду та ризик повторного вчинення злочину обвинуваченим.

При вирішенні питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує наявність у обвинуваченого неповнолітніх дітей, проте даний факт не спростовує та не зменшує ризиків, вказаних у клопотанні прокурора. Крім того суд враховує стан здоров’я обвинуваченого, який хворіє на хронічні хвороби, в зв’язку з чим ухвалою від 28 березня 2018 року зобов’язано начальника ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» забезпечити проведення медичного обстеження обвинуваченого та забезпечити призначення йому відповідного лікування. На виконання ухвали суду надана відповідь від 17 квітня 2018 року. Даних про те, що ОСОБА_1 не може утримуватись в установі попереднього ув’язнення у зв’язку з його захворюванням суду не надано.

Судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 триває. Отже, суд приходить до переконання, що не зменшились та продовжують існувати ризики, встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_1 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може ухилитися від суду, вчинити нові злочини. Менш тяжкий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, особисте зобов’язання не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

При цьому суд не приймає доводів сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки суд у світлі факторів пов'язаних з характером вказаної особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам, у цей період провадження. Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.

При обранні запобіжного заходу та його продовженні обвинуваченому був визначений розмір застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покладено обов’язки прибувати в судові засідання на виклик суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У світлі норм ч. 7 ст. 182 КПК України, яка регламентує, що у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на що, у порядку вказаної статті зазначеного Кодексу повторно відсутні підстави визначати заставу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 177, 178, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2на шістдесят днів, до 16 грудня 2018 року включно.

Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що в силу положень ч.7 ст.182 КПК України обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 35 240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) гривень.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1, у разі внесення застави, наступні обов’язки:

- прибувати в судові засідання на виклик суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з’явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов’язки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.О.Догарєва