Ухвала суду № 77202629, 17.10.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16168/17

Провадження № 1-кп/127/1500/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача ОСОБА_1,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Солодкого С.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Вінниці у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п.6 ч.2 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено 02.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020100002690 ініційоване судом питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов’язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.08.2018 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.10.2018 року, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Судом поставлено на обговорення питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2

Прокурор Солодкий С.Ю. просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк тримання під вартою, мотивуючи тим, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни скасування немає,оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені також і особливо тяжкого злочину, за який у разі доведеності його вини передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а тому може переховуватись від суду. Прокурор зазначив, що обвинувачений не має постійного місця роботи, а тому може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Також прокурор зазначив, що існує ризик, що обвинувачений може уникати від суду, впливати на потерпілого та свідків, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Представник потерпілого ОСОБА_6 зазначила, що обвинувачений вину у вчиненому злочині не визнав, не розкаявся, обвинувачується в вчиненні особливо тяжкого злочину, тому вважає, що ОСОБА_2 необхідно продовжити термін тримання під вартою.

Потерпілий ОСОБА_5 підтримав думку прокурора та захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо продовження терміну тримання під вартою, мотивуючи тим, що прокурором не доведено жодного ризику передбаченого ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на особисте зобов’язання. Захисник вказала, що її підзахисний уже тривалий час утримується під вартою, однак, на думку захисту, стороною обвинувачення не доведено обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, які йому інкримінуються. Останній вину не визнає. Також, захисник зазначила, що прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, та не надано доказів їх існування. Адвокат ОСОБА_3 наголосила, що у обвинуваченого є міцні соціальні зв’язки з його батьками, колишньою дружиною та донькою, має місце постійного проживання, він є інвалідом третьої групи з дитинства,тому враховуючи практику ЄСПЛ просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на особисте зобов’язання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання адвоката ОСОБА_8

Щодо заявленого адвокатом ОСОБА_3 клопотання прокурор зазначив, що думку щодо необхідності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою він уже висловив, вказавши, що ризики визначені ст. 177 КПК України існують на даний час, тому підстав для зміни запобіжного заходу він не вбачає.

Представник потерпілого ОСОБА_9 зазначила, що судове слідство не завершене, обвинувачений ще на даний час не допитаний, тому вона заперечує щодо заявленого клопотання.

Потерпілий підтримав думку захисника.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку своїх захисників, додатково зазначив, що прокурор вказував на те, що він не працевлаштований, однак не можливо, оскільки на даний час він перебуває під вартою. Також ОСОБА_7 зазначив, що прокурором не надано доказів, що він має намір переховуватись від суду.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також суд враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, в тому числі і особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Тому, в суду є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду.

Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов’язання, судом враховано те, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, які передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачений, розуміючи невідворотність покарання в разі визнання його винним у вчиненні особливо тяжкого злочину, матиме змогу переховуватися від суду в разі пом'якшення запобіжного заходу щодо нього; враховано також те, що на теперішній час допитано не всіх свідків, тому існує ризик того, що обвинувачений зможе незаконно впливати на інших свідків, які ще не допитані в судовому засіданні; обвинувачений офіційно не працевлаштований, може продовжувати вчиняти нові злочини, а також перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

За таких обставин, суд вважає за необхідне клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу залинити без задоволення, продовжити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу – залишити без задоволення.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2, у виді тримання під вартою на 60 днів з 17.10.2018 до 15.12.2018 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: