Рішення № 77201755, 18.10.2018, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/852/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши в підготовчому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади сіл Новосілка, Воронівці, Бахтинок, Бахтин в особі Бахтинської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади сіл Новосілка, Воронівці, Бахтинок, Бахтин в особі Бахтинської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Позов мотивував тим, що 10 жовтня 2006 року померла його мати ОСОБА_3. Після її смерті залишилось спадкове майно, в тому числі, житловий будинок, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Воронівці, вул. Яблунева, 5. Він являється єдиним спадкоємцем за законом та за заповітом після смерті матері, спадщину прийняв, оскільки на час смерті спадкодавця проживав разом з нею за однією адресою. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі не в змозі, оскільки правовстановлюючий документ на будинок за життя спадкодавця не видавався, тому змушений звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав. Просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Воронівці, вул. Яблунева, 5 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3.

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25.09.2018 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою витребувано з Могилів-Подільської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 35/2009, заведену щодо майна померлої 10 жовтня 2006 року ОСОБА_3

Позивач в підготовче засідання не з’явився, в позовній заяві просив справу розглянути у його відсутності.

Відповідач копію ухвали від 25.09.2018 та доданих до неї матеріалів отримав 28.09.2018,відзиву до суду не направив. Його представник в судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав у повному обсязі (а.с.37).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2006 року у с. Воронівці Мурованокуриловецького району Вінницької області померла ОСОБА_3 (а.с. 6).

При житті, 06 жовтня 2006 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все своє майно, все те, що буде належати їй на день смерті, заповіла ОСОБА_2 (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, до складу якого входить житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по вул. Яблунева, 5 в с. Воронівці Мурованокуриловецького району Вінницької області. Вартість даного будинку становить 213520 гривень.

Факт належності житлового будинку спадкодавцеві та його вартість підтверджується, технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 14-19), довідкою Бахтинської сільської ради № 395 від 17.07.2018 (а.с. 10).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом (а.с. 7), свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 (а.с. 6) стверджується, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, який має право на спадкування.

Відповідно до положень ст.ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки Бахтинської сільської ради № 393 від 17.07.2018, на час відкриття спадщини із спадкодавцем проживав та був зареєстрований позивач – ОСОБА_2 (а.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи, крім позивача, інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає.

Так, зокрема, з копії матеріалів спадкової справи № 35/2009, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 – єдиний спадкоємець за законом та заповітом, який прийняв спадщину, як такий, що на час її відкриття проживав із спадкодавцем за однією адресою та отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) (а.с. 12).

Разом з тим, 28 червня 2018 року державним нотаріусом ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, у зв’язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів.

Верховний Суд України у своєму рішенні № 6-137цс13 від 18.12.2013 висловив правову позицію, згідно з якої право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Як вбачається з характеристики будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 18) житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які є предметом розгляду у даній справі, були побудовані з 1969 року по 1986 рік.

Таким чином, факт будівництва житлового будинку у той час був підставою виникнення права власності на нього.

Крім того, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

З положень постанови Ради міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженого Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З довідки Бахтинської сільської ради № 395 від 17.07.2018 слідує, що спірний житловий будинок знаходився у користуванні та власності ОСОБА_3 (а.с. 10).

Рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької районної ради народних депутатів № 108 від 16.06.1988 року «Про оформлення права особистої власності на будинки, що належать окремим громадянам в селах Мурованокуриловецького району вирішено оформити право особистої власності на житлові будинки, що розташовані, в тому числі, в с. Воронівці Бахтинської сільської ради, а виконкому сільської ради видати громадянам свідоцтва згідно цього рішення (а.с. 13). Однак, відповідно до довідки Бахтинської сільської ради № 394 від 17.07.2018 свідоцтво про право власності на житловий будинок по вул. Яблунева, 5 в с. Воронівці Мурованокуриловецького району Вінницької області не видавалося (а.с. 11).

Земельна ділянка під вказаним житловим будинком перебувала у власності ОСОБА_3, що доводиться витягами з рішень Бахтинської сільської ради № 78 від 29.12.2000 та №262 від 16.10.2009 (а.с. 20-21).

Враховуючи, вищевикладені докази, а також обставину, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, після смерті ОСОБА_3

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2135 грн 20 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого ним судового збору, у зв’язку з визнанням відповідачем позову.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами (літ. «А» - житловий будинок; літ. «а» - веранда; літ. «а-1» - ганок; літ. «Б» - літня кухня; літ. «Б-1» - підвал; літ. «Б-2» - гараж прибудова; літ. «В» - баня; літ. «Г» - сарай), що розташований за адресою: вул. Яблунева, 5 в с. Воронівці Мурованокуриловецького району Вінницької області, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3, яка померла 10 жовтня 2006 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: Територіальна громада сіл Новосілка, Воронівці, Бахтинок, Бахтин в особі Бахтинської сільської ради, код ЄДРПОУ 04326891, місцезнаходження: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Бахтин, вул. 40-річчя Перемоги, 22.

Рішення складено 18.10.2018.

Суддя: