Рішення № 77199711, 27.09.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/467/17

Провадження № 2/188/10/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Власенко А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Публічне акціонерне товариство «Златобанк», про відшкодування банківського вкладу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – відповідач, Фонд), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Публічне акціонерне товариство «Златобанк» (далі – третя особа, банк) про відшкодування банківського вкладу, в обґрунтування якого зазначив, що 12 лютого 2015 року між позивачем як вкладником та третьою особою як банком було укладено договір банківського вкладу «Класичний» (депозит) №080807, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № 26303500025750 грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 12 березня 2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 9% річних.

Договір був укладений за адресою місцезнаходження відділення м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 1.

Прийняті банком кошти були зараховані на вкладний рахунок позивача.

Ніяких обмежень щодо відкриття депозитних рахунків і блокувань в «Автоматизованій банківський системі» встановлено не було, тому позивач у відповідності до діючого законодавства уклав угоду з банком на розміщення коштів.

Відповідно до пункту 2.5 договору публічної пропозиції банк зобов'язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти; у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на той самий строк.

За наслідками цих операцій станом на кінець операційного дня 12 лютого 2015 року на вкладному рахунку № 26303500025750 позивача залишок коштів складав 5000,00 доларів США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 № 105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією відповідача прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Златобанк», згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у банку.

Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в банку призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3.

Постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 р. №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13 травня 2015 р. № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації банку.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 12 травня 2015 р. № 310 розпочато процедуру ліквідації банку з відшкодуванням Фондом коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 1 рік з 13 травня 2015 р. до 12 травня 2016 р. включно.

28.04.2015 року на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 29 квітня 2015 року Фонд здійснює виплати коштів вкладникам банку за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 15 квітня 2015 року включно, а також продовжуються виплати коштів вкладникам банку за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився раніше, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися через установи Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Дізнавшись про відсутність даних позивача в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернувся до Фонду та Уповноваженої особи із заявою від 27 квітня 2015 року, у якій просив включити його до переліку (реєстру) вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом.

Адміністрація банку повідомила позивача, що на виконання ст. 26 Закону України № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) позивача було включено до загального реєстру осіб, які мають право на відшкодування вкладу, та інформація направлена до Фонду.

Уповноважена особа Фонду листом №27 від 20 січня 2016 року направила до Фонду додаткову інформацію з переліком вкладників які мають у відповідності до Закону України № 4452-VI право на отримання гарантованої суми в межах 200000 грн. В цьому переліку були вказані і дані позивача.

Однак до теперішнього часу відповідач свої зобов'язання перед позивачем, визначені Законом України № 4452-VI, з виплати вкладу в розмірі 129592,62 грн., яка є еквівалентом суми 5000 доларів США за курсом НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, не виконав.

Отже, станом на день запровадження тимчасової адміністрації в банку на вкладному рахунку № 26303500025750 позивача залишок коштів складав 5000,00 доларів США, які гарантувались та підлягали виплаті (поверненню) позивачеві в порядку, встановленому Законом України № 4452-VI.

Однак, всі неодноразові звернення позивача до банку-агенту щодо отримання передбаченого законом гарантованого відшкодування за вкладом залишились безрезультатними. Банк-агент протягом всього періоду дії адміністрації Фонду у третьої особи, відмовляв у виплаті відшкодування з мотивів відсутності даних про позивача та його вклади (рахунки) в базі даних банку та Фонду, зокрема у Переліку вкладників і Загальному реєстрі вкладників.

Позивач стверджує, що його звернення до банку, уповноваженої особи Фонду, та безпосередньо до Фонду також виявились безрезультатними.

За таких обставин позивач змушений звернутися до суду з метою захисту та поновлення порушених цивільних прав.

Позивач, посилаючись на статті 42, 66 Конституції України, ст.ст. 11,12,13,16,22,23,202, 509,526,610,611,623,625 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, ст.ст. 2, 14, 16, 26, 27, 28, 35 Закону України № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», просить суд стягнути з відповідача на користь позивача гарантовану суму вкладу у розмірі 129592,62 грн., що є еквівалентом суми 5000 доларів США за курсом НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації і покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 13.04.2017 року відкрите провадження у справі.

Відповідач 20.06.2017 року надав письмові заперечення на позов, у яких позов не визнав і просив відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Законом України № 4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження відповідача, порядок виплати відповідачем відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між відповідачем, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції відповідача щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13.02.2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Златобанк», згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк» ОСОБА_3 строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13 травня 2015 р. № 99 «Про початок процедури ліквідації АБ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким то розпочато процедуру ліквідації АБ «Златобанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АБ «Златобанк» ОСОБА_3 строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 р. до 12 травня 2016 р. включно.

Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 18.05.2015 року №100 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13.05.2015 № 99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким ліквідація АТ «Златобанк» здійснюється один рік з 14 травня 2015 року до 13 травня 2016 року включно.

З метою виконання всіх заходів, пов'язаних з ліквідацією ПАТ «Златобанк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 24.03.2016 року № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Златобанк» на два роки до 13 травня 2018 року включно.

Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора АТ «Златобанк» ОСОБА_3 на два роки до 13 травня 2018 року включно.

Отже, стверджує відповідач, він з 13.02.2015 року здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку — ПАТ «Златобанк» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України № 4452-VI.

Відповідач вважає, що з системного аналізу законодавства вбачається, що відповідач не є надавачем фінансових послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та не є правонаступником банку, що ліквідується.

Посилаючись на частину 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4452-VI, якою встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, відповідач зазначає, що норми Закону України № 4452-VI є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, і саме цей Закон застосовується до спірних правовідносин за участю відповідача, а тому Закон України «Про захист прав споживачів» в даному випадку не поширює свою дію на правовідносини з участю відповідача.

Відповідач також стверджує про відсутність порушень з його боку прав позивача і безпідставність (передчасність) позовних вимог, оскільки Порядок відшкодування відповідачем за вкладами встановлюється спеціальним Законом України № 4452-VI та «Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженим рішенням виконавчої дирекції відповідача від 09.08.2012 р. № 14. У відповідача відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Відповідач вважає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх і помилився у виборі відповідача, яким має бути уповноважена особа Фонду, яка на підставі документів ПАТ «Златобанк» складає Перелік вкладників. Позивач не включений до цього Переліку, тому відповідач не може виплатити йому грошові кошти, які позивач вважає банківським вкладом.

Відповідач послався на ст. 37 Закону № 4452- VI, згідно з якою уповноважена особа відповідача має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Зокрема, таким наслідком є не включення особи до Переліку вкладників неплатоспроможного банку, який складає уповноважена особа Фонду.

Посилаючись на те,що позивач до цього часу не включений до зазначеного Переліку, у відповідача немає правових підстав для включення його до Загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку ПАТ «Златобанк» і виплати йому грошових коштів, які позивач вважає банківським вкладом.

Відповідач також стверджує про нікчемність правочину, укладеного 12 лютого 2015 року між позивачем як вкладником та третьою особою як банком, зазначаючи що 04.12.2014 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 777/БТ «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії проблемних».

На підставі вказаного рішення для стабілізації діяльності Банку та відновлення його фінансового становища запроваджено певну низку обмежень, у тому числі, заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.

Договір вкладу укладений між позивачем та третьою особою 12.02.2015 року, тобто за день до введення тимчасової адміністрації в банку в період дії спеціальних обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії проблемних» від 04.12.2014 року №777/БТ.

На виконання приписів статті 38 Закону України № 4452- VI уповноваженою особою було проведено перевірку правочинів, вчинених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку.

Внаслідок проведеної перевірки уповноваженою особою Фонду було виявлено, що договір вкладу «Класичний» від 12.02.2015 року, укладений між позивачем та банком, є нікчемним відповідно до пунктів 7 та 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452- VI, про що було повідомлено позивача.

Враховуючи те, що договір вкладу «Класичний» від 12.02.2015 року є нікчемним, в уповноваженої особи Фонду не було законних підстав для включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Тому, з огляду на відсутність інформації про позивача у Переліку вкладників, Фонд не включав його до Загального реєстру, оскільки нікчемний договір не створює юридичних наслідків (т.1, а.с.86-91, т. 2, а.с.69-70).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив задовольнити у повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, не погодився з доводами відповідача, висловленими у запереченнях.

Відповідач надав письмову заяву про розгляд справи за відсутності його представника з урахуванням наданих суду заперечень (т.1, а.с.159).

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши заперечення відповідача та пояснення позивача на заперечення, дослідивши надані сторонами докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що 12 лютого 2015 року на рахунок позивача, відкритий у третьої особи, від ОСОБА_4 шляхом безготівкового перерахування з рахунку, відкритому у третьої особи, тобто в тому ж ПАТ «Златобанк», надійшли грошові кошти в розмірі 5000,00 доларів США, що вбачається з виписки з особового рахунку (т.2, а.с.79), в період дії заборони проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, встановленої постановою правління Національного банку України від 04.12.2014 року № 777/БТ «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії проблемних».

В той же день 12 лютого 2015 року між позивачем як вкладником та третьою особою як банком було укладено договір банківського вкладу «Класичний» (депозит) №080807, за яким банк прийняв від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № 26303500025750 грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 12 березня 2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 9% річних. Договір був укладений за адресою місцезнаходження відділення м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 1. Зазначені обставини вбачаються з копії угоди про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №080807 (договору банківського вкладу) від 12.02.2015 року (т.1, а.с. 7).

Прийняті банком кошти були зараховані на вкладний рахунок позивача № 26303500025750, що підтверджується випискою з зазначеного рахунку від 14.02.2015 року (т.1, а.с. 8).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13.02.2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Златобанк», згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк» ОСОБА_3 строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13 травня 2015 р. № 99 «Про початок процедури ліквідації АБ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким то розпочато процедуру ліквідації АБ «Златобанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АБ «Златобанк» ОСОБА_3 строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 р. до 12 травня 2016 р. включно.

Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 18.05.2015 року №100 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13.05.2015 № 99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким ліквідація АТ «Златобанк» здійснюється один рік з 14 травня 2015 року до 13 травня 2016 року включно.

З метою виконання всіх заходів, пов'язаних з ліквідацією ПАТ «Златобанк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 24.03.2016 року № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Златобанк» на два роки до 13 травня 2018 року включно.

Тим же рішенням продовжено повноваження ліквідатора АТ «Златобанк» ОСОБА_3 на два роки до 13 травня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.05.2017 року «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Златобанк» відсторонено ОСОБА_3 від виконання обов’язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Златобанк» і призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Златобанк» ОСОБА_5 з 18.05.2018 року (т.1, а.с. 33,138).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року у справі № 826/2184/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа – Публічне акціонерне товариство «Златобанк», було, зокрема, визнано протиправним та скасовано постанову Правління Національного банку України від 13.02.2015 року №105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних»; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 року №30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк»; постанову Правління Національного банку України від 12.05.2015 року №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк»; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015 року №99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку»; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 року №100 про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13.05.2015 №99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку»; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 року №391 про продовження строків

здійснення процедури ліквідації АТ «Златобанк» на два роки до 13 травня 2018 року включно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 826/2184/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа – Публічне акціонерне товариство «Златобанк», апеляційні скарги Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Златобанк» ОСОБА_5 залишено без задоволення; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард - Експо» задоволено повністю; змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року в абз. 4 та абз. 5 стор. 12 з підстав, зазначених у мотивувальній частині даної постанови; в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 залишено без змін.

Відповідачем вказані судові рішення оскаржені в касаційному порядку. Рішення за касаційною скаргою на день ухвалення рішення суду у цій справі не було оприлюднене.

Рішенням Фонду від 26.10.2017 року було продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Златобанк» ОСОБА_5 до настання однієї з двох обставин:

прийняття Вищим адміністративним судом України остаточного рішення у судовій справі № 826/2184/17 або погодження Національним банком України нових керівників банку та видачі ліцензії на здійснення банківської діяльності ПАТ «Златобанк».

Крім того, вказаним рішенням було зупинено виплати вкладникам банку гарантованої суми відшкодування до настання однієї з двох зазначених вище обставин.

На підставі пункту 2 частини п’ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п’ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України № 4452- VI виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 19 квітня 2018 року № 1135 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Златобанк» строком на два роки з 14 травня 2018 року до 13 травня 2020 року включно.

Вказана інформація розміщена на офіційній сторінці Фонду гарантування вкладів в мережі Інтернет та є загальновідомою.

Таким чином, відповідач з 13.02.2015 р. і до цього часу здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку — ПАТ «Златобанк» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України № 4452-VI.

Правовідносини сторін регулюються цим спеціальним Законом.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4452-VI встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, отже, цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, і саме цей Закон застосовується до спірних правовідносин за участю відповідача.

З приписів ст. ст. 26, 27 та 48 Закону № 4452-VІ вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач у справі) починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування в розмірі 200 000,00 гривень вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.

Відповідно до ст. 26 Закону № 4452-VІ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення відповідачем банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

У відповідності до ст. 27 Закону № 4452-VІ уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників Закону № 4452-VІ та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення відповідачем банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема:

перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (п.1 ч.2 ст.27 Закону № 4452-VІ);

перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені відповідачем, а також підтвердження відсутності таких ознак (п.5 ч.2 ст.27 Закону № 4452-VІ);

Частиною 3 вказаної статті Закону № 4452-VІ визначено, що виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою відповідача переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення відповідачем банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті відповідача.

Згідно з ст.29 Закону № 4452-VІ Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті відповідача оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

Таким чином, порядок (процедура) виплати вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом під час виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків визначена нормами Закону № 4452-VІ і не може здійснюватися в іншому порядку.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У даному випадку спосіб захисту цивільних прав вкладників неплатоспроможних банків, щодо яких розпочато процедуру виведення банків з ринку та ліквідації, визначений спеціальним Законом № 4452-VІ.

Між сторонами спору відсутні договірні зобов’язання і відповідач не є правонаступником неплатоспроможного банку по його договорам.

Відповідно до ст.3 Закону № 4452-VІФонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Отже, посилання позивача на норми ЦК України, які регулюють правовідносини, пов’язані з укладенням та виконанням договорів, є безпідставним.

Суд дійшов висновку, що позивач обрав не передбачений законом чи договором спосіб захисту своїх майнових прав, оскільки в даних правовідносинах спосіб захисту його прав як вкладника неплатоспроможного банку визначений спеціальним Законом № 4452-VІ.

На думку суду, позивачу слід захищати своє право на відшкодування коштів за банківським вкладом за рахунок коштів Фонду шляхом пред’явлення позову в порядку адміністративного судочинства про зобов’язання відповідача включити позивача до Загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку ПАТ «Златобанк», затвердженого на підставі переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, відповідно до п.1 ч.2 ст.27 Закону № 4452-VІ. Тільки з моменту затвердження Фондом реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, між сторонами виникають цивільні правовідносини з приводу виплати Фондом вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за банківським вкладом за рахунок коштів Фонду.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові ОСОБА_6 від 27 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, де зазначено, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» диференціює правовідносини, що:

1) виникають між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами у межах граничної суми виплати за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку боржника та регулюються положеннями розділу V «Гарантії Фонду та відшкодування коштів за вкладами» цього Закону;

2) виникають між вкладником та банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду під час його ліквідації, щодо вимог кредиторів за вкладами у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, задоволення яких здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку та регулюються положеннями розділу VIII «Ліквідація банків» цього Закону.

У першому випадку правовідносини випливають із владних управлінських функцій Фонду як суб'єкта публічного права, який реалізує публічні інтереси держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що він є неналежним, і що належним відповідачем є уповноважена особа Фонду, адже відповідно до п.17 ч.1 ст.2 Закону № 4452-VІ уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, а згідно з п.1 ч.3 ст.16 цього Закону позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.

Крім того, уповноважена особа Фонду включив позивача до переліку, за яким вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, що підтверджується поясненнями представника уповноваженої особи Фонду ОСОБА_7 на апеляційну скаргу у адміністративній справі № 188/833/15-а (т.1, а.с.42-43, 173) та листом уповноваженої особи Фонду ОСОБА_3 за вихідним №87 від 20.01.2016 року «Про надання інформації згідно листа ФГВФО №21/040-18-С3 від 05.012016 р. та надання переліку осіб для внесення змін до переліку вкладників», у додатку №1 до якого у переліку осіб для внесення змін до переліку вкладників за № 30856 зазначено позивача (т.2, а.с.72, 73).

Враховуючи, що позивач обрав не передбачений Законом № 4452-VІ спосіб захисту свого права, у позові слід відмовити.

Відмова у позові у цій справі, крім іншого, робить неможливим подвійне отримання позивачем свого вкладу: як внаслідок виплати Фондом добровільно або на підставі судового рішення у адміністративній справі про зобов’язання включити позивача до Загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку ПАТ «Златобанк», так і на підставі судового рішення у цивільній справі про стягнення банківського вкладу.

На підставі викладеного, Закону № 4452-VІ, ст.16 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_2, місце проживання: 52744, вулиця Молодіжна, будинок 1, РНОКПП НОМЕР_1, с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, місце знаходження: 04053, вулиця Січових стрільців, 17, м. Київ, код ЄДРПОУ 21708016, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Публічне акціонерне товариство «Златобанк», місце знаходження: 01030, вулиця Б.Хмельницького, 17/52, м. Київ, код ЄДРПОУ 35894495, про відшкодування банківського вкладу відмовити.

Судові витрати позивача ОСОБА_2 залишити на ньому.

Повний текст рішення виготовлений 08 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення по суті апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_8