Рішення № 77198890, 26.09.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7794/17

2/212/706/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Козлова Ю.В. ,

за участі секретаря судового засідання Мариненко І.О.

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2017 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.10.2011р. в загальному розмірі 11 640 грн. 99 коп. та судові витрати в розмірі 1600 грн. 00 коп. Свої вимоги обґрунтував тим, що 08.10.2011р. відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300.00 у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок на підставі особистої анкети - заяви без номера від 08.10.2011р. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, шляхом надання відповідачці кредитного ліміту у розмірі, встановленому за узгодженням сторін. Відповідачка ОСОБА_1 своєчасно не надала позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов'язанням, що призвело до виникнення заборгованості. В позовній заяві зазначено, що заборгованість за кредитним договором б/н від 08.10.2011р. станом на 21.11.2017 року становить 11 640 грн., з яких :

- 4964,22 грн. - тіло кредиту,

- 1478,31 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом,

- 4167,94 грн. - нараховано пені,

а також штрафи відповідно п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг :

- 500 грн. - штраф (фіксована частина)

- 530 грн. - штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 22.12.2017 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

На виконання ухвали суду від 22.12.2017р. ОСОБА_1 29.01.2018р. надала до суду у письмовій формі відзив у якому заперечувала проти позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» вважаючи їх незаконними та необґрунтованими.

В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що не визнає факт використання нею кредитних коштів ПАТ КБ «Приватбанк» вважаючи, що ця обставина є недоведеною позивачем документально, а саме не надано первинних документів бухгалтерського обліку (в даному випадку відповідно п 1.1.3.1.5 умов та правил надання банківських послуг списання коштів з будь - якого рахунка клієнта, відкритого Банком, оформлюється меморіальним ордером). Також ОСОБА_1 не погоджується з твердженням представника позивача стосовно того, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає договір між сторонами, яким узгоджені істотні його умови. Також відповідачка ОСОБА_1 зазначила що СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1217040730000147 від 16.01.2017р. за фактом крадіжки коштів з карткового та пенсійного рахунків, в ході якого її визнано в якості потерпілої.

14.03.2018р. представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» надав до суду відповідь на відзив, в якому у якості підтвердження факту укладення договору між сторонами посилався на ч.2 ст.639 ЦКУ, ст.634 ЦК України посилаючись на принцип укладання між сторонами договору приєднання і вважаючи, що договір між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 08.10.2011р. - є таким, що відповідає вимогам законодавства і відповідачка належним чином була ознайомлена з істотними умовами кредитування. Стосовно факту використання ОСОБА_1 кредитних коштів зазначив, що на її ім'я було відкрито картковий рахунок, до якого була випущена Карта по якій відображаються фінансові операції за допомогою ключів та надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування - доступ до рахунку за допомогою карти та фінансового телефону, на який надходить динамічний пароль. В підтвердження отримання відповідачкою банківської картки до відзиву надано роздруківку відповідної фотографії.

Стосовно твердження представника позивача з приводу зняття з карткового рахунку грошових коштів шляхом шахрайських дій, позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги Умов та правил надання банківських послуг, за якими вона зобов'язалася, що у разі проведення незаконних операцій з компонентами платіжних систем, негайно надати заяву банку про постановлення карти в стоп-лист платіжної системи. Посилання ОСОБА_1 щодо заволодіння коштами було здійснено шахрайським шляхом, вважає необґрунтованим, оскільки 15.01.2017 року кредитні кошти були переведені за допомогою послуги IVR - меню. Особливістю послуги IVR є те що у меню є можливість здійснення клієнтом операції з переказу коштів самостійно без допомоги оператору. Для того, щоб здійснити платіж за допомогою цієї функції клієнт повинен зателефонувати зі свого мобільного телефону на певний номер та здійснити певні дії через головне меню (ввести чотири останні цифри номеру картки з якої переводяться кошти та номер картки на яку мають бути переведені кошти). Увага відповідача була акцентована на тому, що платежі приймаються тільки з фінансового рахунку клієнта та в разі крадіжки або втрати мобільного телефону клієнт повинен негайно повідомити про це банк.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подавши разом із позовною заявою під час звернення до суду клопотання про те, що у разі неприбуття до суду відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення без участі представника позивача.

Розгляд справи було призначено на 26.09.2018 року о 10.00 год. та відбувався в залі судових засідань у призначений день та час. Після закінчення слухання справи, а саме о 12.01 год. (вх. ЕП - 2057/18) цього ж дня, до канцелярії суду надійшло від представника позивача Бражника Д.С. письмове клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначене клопотання судом долучено до матеріалів справи, однак до уваги не прийнято оскільки воно було зареєстровано після спливу часу розгляду справи в судовому засіданні та після ухвалення рішення у справі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Звернув увагу суду, що 15.01.2017р. невстановленими особами з банківської картки ПАТ КБ «Приватбанк», виданої банком ОСОБА_1, без її згоди та без її участі було здійснене переказ (списання) грошових коштів. Пояснив суду, що дізнавшись про незаконне списання коштів з карткового рахунку, відповідачка одразу, цього ж дня 15.01.2017 року, зателефонувала на гарячу лінію ПАТ КБ «Приватбанк» за номером 3700 з метою повідомлення про шахрайські дії і зі слів представника банку картку було заблоковано. До того ж, представник відповідача висловив свою незгоду з позовними вимогами ПАТ КБ «Приватбанк» а саме: з формою укладення кредитного договору, неналежне узгодження сторонами його істотних умов, безпідставну, односторонню зміну тарифів обслуговування кредитних карт, розміру процентної ставки, пені без належного повідомлення про це позичальника. Також представник ОСОБА_1 не погодився із застосуванням штрафів, оскільки різновидом цивільно - правової відповідальності є стягнення неустойки (пеня, штраф) - і це є одним видом відповідальності тому одночасне їх застосування неможливе. На підставі зазначеного просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши представника відповідача, врахувавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку, які виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, в тому числі з договорів. Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором, банк або інша фінансова установа, зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судом, 08.10.2011р. ОСОБА_1 ознайомившись із Умовами та правилами надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» та склавши заяву, надала згоду, що заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами Банку» складають договір, укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до умов якого отримала кредит у розмірі 300 грн. 00 коп., у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.

З твердженням ОСОБА_1 щодо неналежної форми укладеного сторонами договору суд не погоджується, оскільки під час укладання Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно укладеного договору відповідач взяла на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

В матеріалах справи міститься інформація, що надана позивачем про рух коштів по картковому рахунку видно, що 15.01.2017р. було здійснено переводи з карти НОМЕР_1 :

-на карту 51**57 в розмірі 2802,00 грн. (залишок після операції - 2 891,02 грн. )

-на карту 47**31 в розмірі 95,00 грн. (залишок після операції - 2 991,82 грн.)

-переказ зі свої карти в розмірі 1924,00 (залишок після операції - 4 992,78 грн.)

Згідно довідки про прийняття та реєстрацію заяви, ОСОБА_1 16.01.2017р. звернулася до чергової частини Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою про те, що 15.01.2017 року через мережу інтернет невстановлена особа, шляхом вільного доступу таємно викрала з банківської картки «ПриватБанк» заявниці грошові кошти в сумі 5013 грн., чим спричинила останній матеріальну шкоду.

ОСОБА_1 в анкеті-заявці про приєднання до Правил надання банківських послуг в ПриватБанку зазначила свій номер мобільного телефону НОМЕР_2

Відповідно роздруківки деталізації по локальним і роумінговим дзвінкам, здійсненим з телефону НОМЕР_2 здійсненої за період з 01.01.2017р. по 31.01.2017р., який міститься в матеріалах справи видно, що ОСОБА_1 на виконання вимог п.2.1.1.10.15 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку подала заявку в Банк шляхом здійснення дзвінка на гарячу лінію ПАТ КБ «Приватбанк» за номером 3700: 15.01.2017р. о 11:29 год., 15.01.2017р. о 18:36 год., 15.01.2017р. о 18:40, 16.01.2017р. о 07:47 год., 16.01.2017р. о 08:44 год.

Відповідно п.2.1.1.10.15 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку передбачено, що у разі виявлення факту несанкціонованого доступу до карткового рахунку шляхом здійснення операцій електронної комерції чи мото-операцій Клієнт повинен подати заяву в Банк з даного питання протягом 35 днів з моменту здійснення операції. Банк у свою чергу представляє інтереси клієнта в міжнародній платіжній системі з питань повернення несанкціонованого списання суми.

Згідно витягу з ЄДРСР № 12017040730000147 повідомлення про злочин внесено до ЄРДР 16.01.2017р. та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12017040730000147 за ч.1 ст.185 КК України в якому ОСОБА_1 визнано потерпілою.

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.37.2 ст.37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБ України від 05 листопада 2014 року N 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Пунктом 3.1.3. Правил користування платіжною карткою передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява держателя про закриття рахунку.

Положенням ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід звернути увагу, що до позовної заяви представником ПАТ КБ «ПриватБанк» надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 08.10.2011р. станом на 27.11.2017р. в якому зазначено, що тіло кредиту, із якого нараховані відсотки, пеня та інші платежі становить 4 964,22 грн., у той час як в самому розрахунку наданому до позовної заяви зазначено, що витрати кредитних коштів Клієнта становлять 4 992,78 грн. і саме із цієї суми проведені відповідні розрахунки заборгованості. Згідно роздруківок, що надавалися представником позивача до суду у якості доказів руху коштів по карткам ОСОБА_1 , в тому числі по картці НОМЕР_1 також убачаються витрати (рух по картці) від 15.01.2017 у розмірі 4 992, 78 грн. Отже, оскільки сума переведених коштів по картці відповідно не відповідає сумі, зазначеній у розрахунку позовних вимог, суд вважає цей розрахунок некоректним.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 виконала свої обов'язки перед банком, а саме: відповідно до умов договору повідомила банк про несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку та звернулася до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Оскільки позивачем не надано належних доказів, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити

Керуючись Постановою Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71 цс15,ст.ст. 11, 60, 509, 526, 1054, 1073ЦК України,ст.ст. 10,12,76-81,83,264,265, 354,ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складено 06 жовтня 2018 року

Суддя: Ю. В. Козлов