Постанова № 77197689, 18.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 581/438/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 30.08.2018, суддя Кузьмінський О.В., ухвалене за адресою вул. Роменська, 6, смт. Липова Долина, Сумська область, 42500, повний текст складено 30.08.18 по справі № 581/438/18

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2018р. позивач, ОСОБА_1 ( надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Липоводолинського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області (надалі - відповідач), в якому просив суд:

- скасувати постанову № 71 від 13.06.2018р. про застосування до позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана постанова про накладення на нього штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 30.08.2018р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області № 71 від 13.06.2018р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 96 КУпАП, якою накладено штраф у розмірі 1700 грн. на ОСОБА_1.

Закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 96 КУпАП.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

18.10.2018р. позивачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області винесено постанову № 71 про накладення на позивача штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП.

Підставою прийняття оскаржуваної постанови слугували виявлені контролюючим органом порушення, а саме:

1) в декларації про початок виконання будівельних робіт № CM 082171461641 від 26 травня 2017 року поданої до Управління ДАЛІ у Сумській області на об'єкт будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення під магазин» за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_1 навів недостовірні дані щодо визначення замовника об'єкту будівництва, так, як станом на 26 травня 2017 року (дата подання декларації про початок виконання будівельних робіт № CM 082171461641 від 26 травня 2017 року до управління ДАБІ у Сумській області) сараї «Б» та «В» (нежитлові приміщення, які підлягають реконструкції) не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач не володіє на законних підставах об'єктом будівництва, на якому має намір виконувати будівельні роботи, а отже не може бути замовником об'єкту будівництва, що є порушенням п. 3.6 ДБН А. 2.2-3- 2014 «Склад та зміст проектної документації»;

2) під час проведення перевірки ОСОБА_1 не надав для розгляду проект виконання будівельних робіт (ПВР) чим порушив п. 3.1.13 та п. 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва»;

3) під час проведення перевірки надав загальний журнал робіт, який ведеться ним з порушенням додатку А ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», що полягає у невірно зазначених даних на титульному аркуші журналу щодо генерального проектувальника будівництва.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів про винесення припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, а саме відповідно до договору купівлі-продажу від 15.06.1999р., посвідченого державним нотаріусом Липоводолинської районної нотаріальної контори Чорним В.В. Липоводолинська райспоживспілка продала, а позивач купив приміщення кафе №2 шлакоблочне, площею - 329 кв. м, що знаходиться. під літ. «А-1», та приміщення кладової кафе №2, що складається з двох господарських сараїв - літер «Б» - шлакоблочний та літ. «В» - з піноблоку та цегли, розташованих в АДРЕСА_1.

З наявного в матеріалах справи реєстраційного посвідчення встановлено, що Сумське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації посвідчує, що кафе №2, загальною площею 329 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1, зареєстроване на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Липоводолинською державною нотаріальною конторою 15.06.1999р. за реєстраційним № 381 та записано в реєстрову книгу № 9, стор. 89 за № 81 від 22.06.1999р. (а.с. 100).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15.06.1999р. та згідно з нормами чинного на той час законодавства, позивач набув право власності на сараї «Б» та «В» у межах та порядку чинного законодавства. Вищезазначений договір не визнавався недійсним, а тому є чинним на сьогоднішній день.

Згідно Технічних паспортів від 17.05.2018р. та 12.11.2012р. кафе та магазин по АДРЕСА_1 встановлено належать ОСОБА_1 Окрім інших будівель за вказаною адресою збудовані прибудови сарай «Б», сарай «В» (а.с. 81-99).

Відповідно до довідки-характеристики об'єкту нерухомого майна від 11.05.2018р. виданої на ім'я ОСОБА_1, житлова будівля по АДРЕСА_1 складається із кафе літ. А-І, загальною площею 310,6 кв.м, сараю літ.Б, загальною площею 79,7 кв.м, сараю літ. В, загальною площею 60,4 кв.м (а.с. 104).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.12.2012р. ОСОБА_1 на праві приватної власності належить кафе, загальною площею 310,6 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с. 101).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію 22.12.2012р. на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 16.12.2012р. ОСОБА_1 є власником кафе, загальною площею 310,6 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с. 102).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 14.05.2018р. за заявою ОСОБА_1 зареєстроване кафе, загальною площею 310,6 кв.м. Опис: літера А-1; літ. Б - сарай, площа 79,7 кв.м; літ. В - сарай, площа 60,4 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с. 103).

Так, відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 9 КУпАП визначено адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи споруд.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про будівельні норми», будівельні норми - затверджений суб`єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури; державні будівельні норми нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Відповідно до п. 3.6 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації», під замовником мається на увазі фізична та юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку для забудови чи володіє на законних підставах об'єктом будівництва на якому має намір виконувати будівельні роботи.

Підпунктом 3.2.13 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» встановлено, що проект виконання робіт - вид проектно-технічної документації, яка розробляється на основі документації та проекту організації будівництва і визначає та деталізує технологію, організацію та умови виконання будівельних робіт.

Відповідно до п. 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», за результатами виконання будівельних робіт має бути оформлена виконавча документація.

Перелік необхідної виконавчої документації, визначений відповідно до вимог нормативних документів щодо виконання відповідного виду робіт на конкретному об'єкті будівництва, має бути наведений у Проекті виконання робіт.

До виконавчої документації належать, зокрема, загальний журнал робіт (додаток А).

Додатком А ДБН А.3.1-5:2016, визначено вказівки щодо ведення загального журналу робіт.

Відповідно до п. 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

Проаналізувавши вищевказані обставини та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, а саме, що позивач на законних правових підставах є власником кафе загальною площею 310,6. Опис: літера А-1 кафе; літ. Б - сарай, площа 79,7 кв.м; літ. В - сарай, площа 60,4 кв.м. по АДРЕСА_1. Його право власності зареєстроване у встановленому порядку. Обов'язку зареєструвати своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно пункт 3.6 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації», на який в оскаржуваній постанові посилався відповідач, не містить. В той же час позивач 14 травня 2018 року зареєстрував своє право власності на нерухомість в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, не надання під час проведення перевірки позивачем проекту виконання будівельних робіт (ПВР) не є порушенням п. 3.1.13, який взагалі не містить обов'язку його надання, та п. 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва».

Стосовно порушення ведення загального журналу робіт, а саме додатку А ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», що полягає у невірно зазначених даних на титульному аркуші журналу щодо генерального проектувальника будівництва, не є порушенням, за вчинення якого винна особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, співмірним заходом реагування на виявлене порушення ведення загального журналу робіт міг бути припис.

Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів про винесення припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач, суб'єкт владних повноважень, не виконав обов'язку, покладеного на нього відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 30.08.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 271, 272, 286, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 30.08.2018 по справі № 581/438/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)С.С. РезніковаСудді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц В.В. Старостін Повний текст постанови складено 18.10.2018.