Ухвала суду № 77193609, 16.10.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11343/18 1-кс/335/7952/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Крамаренко І.А., за участю секретаря Тимченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області старшого радника юстиції Булавіна С.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, який має вищу освіту, працює технічним директором ТОВ «Керуюча компанія Аверс», зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Коваль І.М., підозрюваного ОСОБА_2, захисника Ткаченко Д.С. -

ВСТАНОВИВ:

З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні прокуратури Запорізької області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080020001068 від 29.03.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Розпорядженням Запорізького міського голови №126к/тр від 10.02.2014 року ОСОБА_2 призначено на посаду директора департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, як такого, що був зарахований до кадрового резерву на цю посаду. 11.02.2014 року директор департаменту ЖКГ ЗМР ОСОБА_2 ознайомлений з положенням посадової інструкції директора департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради затвердженої міським головою ОСОБА_4 від 20.12.2013 року. Відповідно до п.1.1 Інструкції, директор департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради (надалі за текстом - директор департаменту) є посадовою особою місцевого самоврядування і очолює департамент житлово-комунального господарства Запорізької міської ради (надалі за текстом - департамент). Згідно з п. 2.1. Інструкції директор департаменту зобов'язаний: здійснювати керівництво діяльністю департаменту, нести персональну відповідальність за виконання покладених на департамент завдань і здійснення ним своїх функцій, стан трудової дисципліни в департаменті, розподіляти обов'язки між заступниками директора департаменту, керівниками його структурних підрозділів. Пунктом 2.2. визначено, що директор департаменту зобов'язаний діяти від департаменту від імені департаменту при укладенні договорів, угод, контрактів. Крім того, відповідно до п. 2.3. директор департаменту зобов'язаний видавати в межах своєї компетенції накази по департаменту згідно з діючим законодавством, організовувати і контролювати їх виконання. Також, розпоряджатися коштами в межах затвердженого кошторису витрат відповідно до п. 2.4. Інструкції. Згідно з п. 2.5. Інструкції, директор департаменту зобов'язаний контролювати діяльність комунальних підприємств по раціональному використанню майна комунальної власності міста. Відповідно до п. 2.12 директор департаменту зобов'язаний призначати на посади та звільняти з посад технічних працівників, обслуговуючий персонал, службовців департаменту. Таким чином ОСОБА_2 у відповідності до Примітки 1 до статті 364 КК України є особою, яка постійно обіймає на комунальній установі посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, і є службовою особою. Відповідно до Статуту МКП «Основаніє» зі змінами органом управління вказаного підприємства є Департамент житлово-комунального господарства Запорізької міської ради. Орган управління є представником власника - відповідної територіальної громади м. Запоріжжя, виконує його функції у межах, визначених чинним законодавством України, та цим Статутом. Згідно Статуту, МКП «Основаніє» є юридичною особою, самостійно планує свою виробничо-господарську та іншу діяльність. Підприємство несе відповідальність щодо своїх зобов'язань в межах майна, яке йому належить, та на яке згідно із законодавством може бути накладене стягнення. Слідством встановлено, що 23.08.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСЬКІ КОМУНІКАЦІЙНІ СИСТЕМИ» (далі - Підприємство, або ТОВ «МКС») та Міським комунальним підприємством «ОСНОВАНІЄ» (далі - Абонент) укладено Договір підписки на пакет ПК «Розрахунок комунальних платежів» м. Запоріжжя, 2013» № 23/8-1П. Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору підписки встановлено, що предметом цього Договору є надання Підприємством на платній основі, за Абонентську плату, протягом дії Договору Абоненту права користування узгодженого Сторонами Пакету ПК, на який оформлено Абонентом підписку, зокрема, Пакету, що включає функціонал, який забезпечує формування, опрацювання, упорядкування та зберігання інформації БДА, за обумовленою цим договором та додатками до нього адресою підключення. Підписанням цього Договору Сторони узгоджують Мінімальний Пакет ПК, об'єм та ціна якого визначена п. 2.5 Договору. Абонент користується Мінімальним Пакетом ПК до узгодження заміни на інший Пакет ПК. Пунктом 2.5 Договору підписки встановлено, що абонентська плата за користування Мінімальним Пакетом ПК визначається без урахування ПДВ (Підприємство не є платником ПДВ), у розмірі 0,5 % від грошових коштів, фактично сплачених населенням (споживачами) за надані комунальні послуги протягом звітного періоду, що обліковуються і нараховуються за допомогою Програмного комплексу «Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013», і оплачує їх на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 2.5 Договору підписки в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.04.14 року встановлено, що Абонентська плата за користування Мінімальним пакетом ПК визначається без урахування ПДВ (Підприємство не є платником ПДВ) у розмірі 0,3% від грошових коштів, фактично сплачених населенням (споживачами) за надані комунальні послуги протягом звітного періоду, що обліковуються і нараховуються за допомогою Програмного комплексу «Розрахунок комунальних платежів. м. Запоріжжя, 2013», і оплачує їх на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 3.3.3 Договору підписки передбачено, що Абонент зобов'язується своєчасно, не пізніше 5 числа, наступного за звітним, підписувати акти прийому-передачі наданих послуг, що надаються Підприємством щомісяця. У випадку якщо Абонент відмовляється підписувати акт прийому-передачі наданих послуг (далі - Акт), а письмова обґрунтована відмова не представлена Підприємству протягом 5 календарних днів, то послуги Підприємства вважаються виконаними належним чином і в повному обсязі за звітний місяць, Акт - підписаним, а термін оплати за договором таким, що настав. Згідно п. 3.4.4 Договору підписки встановлено, що Абонент має право укладати Договори субпідписки на умовах, визначених Типовим Договором субпідписки Підприємства. У разі невиконання Абонентом та Субабонентом вказаної вимоги, Підприємство має право вимагати припинення вказаних правовідносин або приведення їх у відповідність до Типового Договору Підприємства. Абонент сплачує на рахунок Підприємства штраф у розмірі 10-кратної Абонентської плати Мінімального Пакету ПК за кожен звітний період несанкціонованої Підприємством дії Договору субпідписки. Штраф сплачується Абонентом щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за звітним, до усунення вказаного порушення. Приписами п. 4.4 Договору підписки передбачено, що абонентська плата сплачується Абонентом щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. На виконання умов договору № 23/8-1П ТОВ «МКС» надано МКП «Основаніє» відповідні послуги, за наслідком чого складено акти прийому передачі наданих послуг № 7/1 від 31.12.2013 на суму 88069,73 грн., № 7/2 від 31.12.2013 на суму 350939,37 грн., № 1/1 від 31.01.2014 на суму 76239,35 грн., № 1/2 від 31.01.2014 на суму 381687,79 грн., № 3/1 від 28.02.2014 на суму 73419,82 грн., № 3/2 від 28.02.2014; № 5/1, 5/2 від 31.03.2014 на суму 495699,20 грн., №№ 7/1, 7/2 від 30.04.2014 на суму 258700,04 грн., №№ 9/1, 9/2 від 31.05.2014 на суму 180964,56 грн., № 11/1 від 30.06.2014 на суму 47339,19 грн., № 11/2 від 30.06.2014 на суму 90673,79 грн., № 13/1 від 31.07.2014 на суму 50063,10 грн. № 13/2 від 31.07.2014 на суму 89362,81 грн., № 15/1 від 31.08.2014 на суму 46824,28 грн., № 15/2 від 31.08.2014 на суму 89362,43 грн., № 17/1 від 30.09.2014 на суму 49267,81 грн., № 17/2 від 30.09.2014 року на суму 82566,98 грн., а всього за період з грудня 2013 по вересень 2014 рік на загальну суму 2360504,46 грн. Також, встановлено, що 23.08.13 р. між ТОВ «МКС» та МКП «Основаніє» укладено договір № 2308-ППД на передачу прав дистриб'ютора. У відповідності до п. 1.1 Договору, Продукт в цьому Договорі - це частина Програмного комплексу «Розрахунок комунальних платежів. м.Запоріжжя, 2013» (далі - ПК), забезпечений необхідним технічним устаткуванням, що має торгову марку «Інформаційні комунальні системи», що забезпечує роботу функціоналів ПК, визначених у п. 2.1 Договору. Згідно п. 1.2 Договору Територія реалізації в цьому Договорі - це територія м. Запоріжжя, на які буде реалізовуватися Субдистриб'ютором право користування Продуктом. Територія реалізації за згодою Сторін може бути розширена. Розділом ІІ Договору сторонами визначено предмет Договору, а саме: ТОВ «МКС», як Генеральний Дистриб'ютор ПК, на умовах, обумовлених у цьому Договорі, передає Субдистриб'ютору частину прав на самостійне користування та продаж права користування потенційним споживачам Продуктом на Території реалізації, в частині функціоналів, що забезпечують нарахування вартості комунальних послуг, облік та систематизацію платежів населення (п. 2.1 Договору). Відповідно до п. 4.1 визначено, що винагорода ТОВ «МКС» за надання Субдистриб'ютору прав за цим Договором визначається без урахування ПДВ (Підприємство не є платником ПДВ), та встановлюється у розмірі 0,8 % (нуль цілих вісім десятих відсотку) від грошових коштів, фактично сплачених населенням (споживачами) за надані Субдистриб'ютором та кінцевими споживачами продукту комунальні послуги протягом звітного місяця, що обліковуються та нараховуються за допомогою ПК «Розрахунок комунальних платежів. м. Запоріжжя, 2013», і оплачує їх на умовах, визначених цим Договором. Згідно з приписами п. 6.1 Договору вбачається, що Продукт в частині забезпечення нарахування, обліку та систематизації комунальних платежів населення та права на нього отримуються Субдистриб'ютором за актом приймання-передачі. 12.09.2013 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою п. 1.1 Договору викладено в наступній редакції: «Продукт в цьому Договорі - це частина програмного комплексу «Розрахунок комунальних платежів. м. Запоріжжя, 2013» (далі - ПК), забезпечений необхідним технічним устаткуванням, що має торгову марку «інформаційні комунальні системи», що забезпечує роботу функціоналів ПК, визначених в пункті 2.1 Договору. Продукт 2 - функціонал «Розрахунок субсидії» з включеним в нього програмним модулем «Субсидія» ПК «Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013»». Пунктом 3 Додаткової угоди № 1 сторони доповнили п. 4.1 Договору наступним абзацом: «Винагорода МКС за надання Субдистриб'ютору прав на Продукт-2 визначається без урахування ПДВ (Підприємство не є платником ПДВ), та встановлюється у розмірі 0,42 грн. за один запит у МП «Субсидія» ПК та сплачується Субдистриб'ютором щомісячно за звітний період у строки, встановлені Договором та додатками до нього, починаючи з 27.09.13р. З 12.09.13р. до 27.09.13р. робота Продукту-2 визначається як тестова. Винагорода МКС за надання Субдистриб'ютору прав на Продукт-2 за цей період не нараховується.». 10.10.2013 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою п. 1.1 Договору викладено в наступній редакції: «Продукт в цьому Договорі - це частина Програмного комплексу «Розрахунок комунальних платежів. м.Запоріжжя, 2013» (далі - ПК), яка надає можливість працювати в інтерфейсах функціоналів, які дозволяють формувати, опрацьовувати, впорядковувати та зберігати інформацію БДА, використовувати програмний модуль «Субсидія» та інтерфейсах, з правом розширення кола споживачів Продукту на письмово узгоджених з МКС умовах на Території реалізації, за допомогою яких Субдистриб'ютор забезпечує введення даних, їх актуалізацію та контроль правильності таких даних, необхідних для здійснення МКС нарахування за допомогою ПК вартості комунальних послуг за звітний період, а також забезпечення МКС збереження і захисту даних щодо обліку, систематизації та стану комунальних платежів". Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 сторони дійшли згоди викласти п. 2.1 Договору в наступній редакції: «МКС, як Генеральний Дистриб'ютор ПК, за винагороду, на умовах, обумовлених у цьому Договорі, здійснює забезпечення збереження і захист даних щодо обліку та систематизації комунальних платежів, здійснює нарахування за допомогою ПК, на підставі введених Субдистриб'ютором даних, вартості комунальних послуг за звітний період, для чого передає Субдистриб'ютору частину прав на самостійне користування Продуктом з правом розширення споживачів Продукту на окремих, письмово узгоджених з МКС умовах, на Території реалізації. Укладення Субдистриб'ютором самостійних правочинів, в тому числі тристоронніх - за участі Субдистриб'ютора, третьої особи та МКС, здійснюється лише за наявності попереднього обов'язкового письмового узгодження умов правочину МКС, як Генерального Дистриб'ютора. За умовами п. 5 Додаткової угоди № 2 сторони дійшли згоди викласти п. 4.1 Договору в наступній редакції: «Щомісячна винагорода на користь МКС за цим Договором визначається без урахування ПДВ (Підприємство не є платником ПДВ), та встановлюється у розмірі 0,8% (нуль цілих вісім десятих відсотку) від грошових коштів, фактично сплачених населенням (споживачами) за надані Субдистриб'ютором та кінцевими споживачами Продукту та/або його частини комунальні послуги протягом звітного місяця, що обліковуються і нараховуються за допомогою ПК «Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013», і оплачує їх на умовах, визначених цим Договором». Також п. 6 Додаткової угоди сторони дійшли згоди п. 6.1 та п.6.3 Договору викласти в такій редакції: «Продукт та частина прав на нього отримуються Субдистриб'ютором за актом приймання-передачі та/або субліцензією». Згідно із п. 5.1 Договору Оплата за цим Договором здійснюється Субдистриб'ютором щомісяця самостійно до 15 числа місяця, наступного за звітним. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. На виконання умов договору №2308-ППД ТОВ «МКС» надано МКП «Основаніє» відповідні послуги, за наслідком чого складено акти здачі-приймання наданих послуг № 8/1 від 31.12.2013 на суму 140911,56 грн., № 8/2 від 31.12.2013 на суму 561502,99 грн., №2/1 від 31.01.2014 на суму 121982,96 грн., № 2/2 від 31.01.2014 на суму 610700,46 грн., № 4/1 від 28.02.2014 на суму 117471,72 грн., № 4/2 від 28.02.2014 на суму 628925,24 грн., № 6/1 від 31.03.2014 на суму 126647,60 грн., № 6/2 від 31.03.2014 на суму 666471,11 грн., № 8/1 від 30.04.2014 на суму 108764,38 грн., № 8/2 від 30.04.2014 на суму 494869,08 грн., № 10/1 від 31.05.2014 на суму 113522,54 грн., № 10/2 від 31.05.2014 на суму 308728,10 грн., № 12/1 від 30.06.2014 на суму 110 458 ,11 грн. , № 12/2 від 30.06.2014 на суму 211 572 ,19 грн., акт № 14/1 від 31.07.2014 на суму 116 813 ,89 грн., № 14/2 від 31.07.2014 на суму 208 513 ,23 грн., № 16/1 від 31.08.2014 на суму 109 256, 66 грн., № 16/2 від 31.08.2014 на суму 208 512, 33 грн., № 18/1 від 30.09.2014 на суму 114 958, 22 грн., № 18/2 від 30.09.2014 на суму 192 656, 30 грн., а всього за період з грудня 2013 по вересень 2014 на загальну суму 5273238,67 грн. Після призначення ОСОБА_2 на посаду директора департаменту ЖКГ ЗМР, у останнього виник злочинний умисел на використання службового становища всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, шляхом створення сприятливих умов для роботи і надання переваг одним контрагентам комунальних підприємств, тобто в інтересах третіх осіб, та навпаки, створення перешкод нормальної співпраці з окремими контрагентами, задля усунення з їх боку конкуренції, подальшого розірвання укладених з комунальними підприємствами договорів. З метою виконання свого злочинного умислу директор департаменту ЖКГ ЗМР ОСОБА_2, ініціював новий порядок оплати за договорами купівлі-продажу та за рахунками-фактурами, відповідно до яких комунальні підприємства міста Запоріжжя (МКП «Основаніє» та інші) були покупцями товарів, робіт та послуг. Зокрема, на початку 2014 року, у невстановлений час та місці, ОСОБА_2 надав усну вказівку директорам комунальних підприємств міста Запоріжжя, зокрема директору МКП «Основаніє» ОСОБА_6, щодо необхідності додержання визначеного ОСОБА_2 порядку оплати за договорами купівлі-продажу та за рахунками-фактурами, відповідно до якого, після складання реєстрів оплат, їх необхідно погоджувати особисто із ним, тобто ОСОБА_2, і тільки після такого погодження здійснювати переведення коштів, як оплату товарів, робіт та послуг тощо. Зазначену вказівку у період з лютого по травень 2014 року неодноразово надіслано факсограмами за підписом ОСОБА_2 керівникам комунальних підприємств міста, у тому числі ОСОБА_6 На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_2, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, під час погодження зазначених реєстрів оплат, особисто викреслював із реєстру певні оплати, зокрема за послуги ТОВ «МКС», не пояснюючи будь-яких причин таким своїм діям. У невстановлений час та у невстановленому місці ОСОБА_2, обіймаючи посаду директора Департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, тобто будучи службовою особою, діючи умисно, усупереч інтересам служби, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, будучи проінформованим працівниками МКП «Основаніє» про необхідність оплати послуг наданих ТОВ «МКС» та про передбачені штрафні санкції за несвоєчасну оплату, надав усну вказівку директору МКП «Основаніє» ОСОБА_6 вилучити з реєстрів оплат МКП «Основаніє» відомості щодо необхідності оплати заборгованості за послуги, надані, ТОВ «МКС» та заборонив здійснювати будь-які оплати вказаному підприємству. За наслідками таких дій МКП «Основаніє» не здійснено оплату наданих послуг ТОВ «МКС»: за договором № 23/8-1П відповідно до актів прийому передачі наданих послуг № 7/1 від 31.12.2013; № 7/2 від 31.12.2013; № 1/1 від 31 січня 2014; № 1/2 від 31.01.2014; № 3/1 від 28.02.2014; № 3/2 від 28.02.2014, № 5/1, 5/2 від 31.03.14; №№ 7/1, 7/2 від 30.04.14; №№ 9/1, 9/2 від 31.05.14, № 11/1 від 30.06.2014, № 11/2 від 30.06.2014, № 13/1 від 31.07.2014, № 13/2 від 31.07.2014, № 15/1 від 31.08.2014, № 15/2 від 31.08.2014, № 17/1 від 30.09.2014, № 17/2 від 30.09.2014 на загальну суму 2948320,19 за договорами № 23/8-1П відповідно до актів прийому передачі наданих послуг № 8/1 від 31.12.13, № 8/2 від 31.12.13, №2/1 від 31.01.14, № 2/2 від 31.01.14, № 4/1 від 28.02.14, № 4/2 від 28.02.14, № 6/1 від 31.03.14, № 6/2 від 31.03.14, № 8/1 від 30.04.14, № 8/2 від 30.04, № 10/1 від 31.05, № 10/2 від 31.05.14, № 12/1 від 30.06.2014, № 12/2 від 30.06.2014, акт № 14/1 від 31.07.2014, № 14/2 від 31.07.2014, № 16/1 від 31.08.2014, № 16/2 від 31.08.2014, № 18/1 від 30.09.2014, № 18/2 від 30.09.2014 на загальну суму 5022716,49 грн. У подальшому, ТОВ «МКС» звернулось із позовами про стягнення сум неоплачених послуг та штрафних санкцій, відповідно до зазначених вище умов договорів. За результатами розгляду вказаних позовних заяв, рішеннями господарського суду Запорізької області позови ТОВ «МКС» задоволено у повному обсязі. Так, рішеннями №908/2934/15 від 06.08.2015, №908/1298/14 від 21.05.2014, №908/2463/15-г від 09.06.2015, №908/251/16 від 22.02.2016, №908/475/16 від 04.05.2016, №908/2220/16 від 19.09.2016, №908/1391/14 від 21.05.2014, №908/2935/15 від 12.08.2015, №908/377/16 від 10.03.2015, №908/476/16 від 27.04.2016, №908/2219/16 від 19.09.2016, постановлено стягнути на з МКП «Основаніє» на користь ТОВ «МКС» 7971036,19 - основного боргу, 50958 грн. 33 коп. - пені, 146554,87 грн. - штрафу, 2890651,93 грн. - збитків від інфляції, 448563,74 грн. - 3 % річних, 212199,93 грн. - судового збору, а всього 3 536 728, 87 грн. штрафних санкцій (3 % річних, штраф, пеня, збитки від інфляції) за невиконання МКП «Основаніє» умов договору по оплаті наданих послуг. На виконання судових рішень з рахунків МКП «Основаніє» перераховано на рахунок ТОВ «МКС» грошові кошти у повному розмірі заборгованості, а також кошти у рахунок погашення штрафних санкцій на суму 3536728,87 грн. За таких обставин, ОСОБА_2 обіймаючи посаду директора департаменту Житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, будучи зобов'язаним, відповідно до п. 2.5 власної посадової інструкції контролювати діяльність комунальних підприємств щодо раціонального використання майна комунальної власності міста, будучи проінформованим працівниками МКП «Основаніє» про необхідність оплати послуг наданих ТОВ «МКС» та про передбачені штрафні санкції за несвоєчасну оплату, зловживаючи власним службовим становищем всупереч інтересам служби, надав вказівку директору МКП «Основаніє» ОСОБА_6 вилучити з реєстрів оплат МКП «Основаніє» відомості щодо необхідності оплати заборгованості за послуги, надані ТОВ «МКС» та заборонив здійснювати будь- які оплати вказаному підприємству, чим спричинив МКП «Основаніє» збитки у вигляді стягнутих за рішенням суду штрафних та інших виплат за несвоєчасну оплату послуг у розмірі 3536728,87 грн. Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, що кваліфікується як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, прокурор звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просить його задовольнити, зазначивши, що: пред'явлена підозра є обґрунтованою; ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину; комунальне підприємство в якому останній працював, зазнало великих збитків; може переховуватися від органі слідства та суду, так як має закордоний паспорт; може незаконно впливати на свідків, оскільки володіє інформацією та контактами свідків, які раніше були його підлеглими. Разом з тим, прокурор не підтримала існування ризику, зазначеного у клопотанні, а саме: знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_2 на теперішній час не працює у вказаному підприємстві та не має доступу до документів.

Також, зазначила, що є підстави, передбачені законодавством, для визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 обов'язків, у розмірі, що перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі 3 500 000 грн., з урахуванням, у тому числі, завданих злочином великих збитків.

Захисник у судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечував повністю, пояснивши, що форма клопотання не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства України; підозра є незаконною та необґрунтованою; ризики на які посилається прокурор відсутні, недоведені та втратили будь-яку актуальність. Натомість ОСОБА_2 має постійну роботу, позитивно характеризується за місце роботи, раніше не судимий, одружений, на його утриманні знаходиться батько ІНФОРМАЦІЯ_3, який має важку хворобу та потребує постійного стороннього догляду, крім того, на його утриманні знаходиться його рідна сестра, яка є інвалідом 1 групи та фактично лежачою і без сторонньої допомоги та медичного догляду не в змозі існувати. Просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання - у повному обсязі, надавши письмові заперечення та відповідні копії документів.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав свого захисника та пояснив, що він не скоював жодного злочину, посилаючись на необґрунтованість підозри, зазначив, що на нього тиснуть правоохоронні органи, шляхом проведення обшуків у його житлі та житлі його близьких. Зазначив, що готовий співпрацювати зі слідством, не ухилявся від органів слідства та суду і не має наміру ухилятися у майбутньому. Надав суду письмові заперечення.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що 29.03.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080020001068 внесені відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч. 2 ст. 364 КК України.

11.10.2018 року ОСОБА_2 письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченх ч. 2 ст. 364 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин. Тобто стороною обвинувачення надано суду докази на підтвердження підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінуємого йому злочину.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу. Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого злочину, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Щодо доводів захисника та підозрюваного про необґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваної, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Вивченням даних про особу підозрюваного, слідчим суддею встановлено, що він має постійне місце проживання та реєстрацію в м. Харків, раніше не судимий, його вік, одружений, офіційно працює.

Слідчий суддя на виконання вищезазначених вимог закону враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 за інкримінований злочин, конкретні обставини вчинення злочину, сам характер скоєного злочину, його соціальний рівень свідомості та ставлення до скоєного, що посилюється корисливим мотивом, і вважає доцільним з метою запобігання визначеним п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме: до 14 грудня 2018 року, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, слідчим суддею встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».

Отже, письмові зобов'язання про особисту поруку, надані суду від відповідних осіб, не свідчать, в даному випадку, про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляду особистої поруки.

Доводи сторони захисту та підозрюваного щодо того, що на його утриманні знаходиться хворий батько та сестра, яка є інвалідом І групи, які потребують стороннього догляду, не можуть свідчити про забезпечення виконання відповідних обов'язків підозрюваним.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 вчинений без застосування насильства чи погрози його застосування, не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, його рівень достатку з урахуванням нерухомого майна, що зареєстроване на нього та близьких родичів, його службове становище, у період часу дій, за якими йому пред'явлено підозру, збитки нанесені державі, які перевищують 3 500 000 грн. При цьому, слідчий суддя вважає доводи прокурора, щодо визначення застави у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб доведеними, у зв'язку з чим слід визначити заставу у розмірі 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 гривень), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного декілька обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області старшого радника юстиції Булавіна С.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 16 жовтня 2018 р. до 14 грудня 2018 р. включно.

Одночасно встановити розмір застави у межах 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 3 524 000 (три мільйона п'ятсот двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області, рахунок отримувача: № 37319085001205, ДКСУ м. Київ, код отримувача ЄДРПОУ 26316700, МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_2 (в призначенні платежу необхідно вказувати: П.І.Б. сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_2 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_2 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов'язки, що покладаються у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 14 грудня 2018 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя І.А.Крамаренко