Рішення № 77193480, 17.09.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.09.2018

Справа № 334/6336/17

Провадження № 2/334/1224/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 р. м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

за участю секретаря Лапа М.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи: ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на квартиру.

В позові зазначив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 серпня 1994 року укладений договір купівлі-продажу нерухомості. Вказаний договір підписаний брокерами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договорів-доручення. Реєстрація вказаного договору була проведена Універсальною біржею «Хортиця», про що в Журналі реєстрації біржових правочинів з нерухомістю внесений запис №1129 від 25 серпня 1994 року.

Відповідно до п.1 Договору купівлі-продажу нерухомості №1129 від 25 серпня 1994 року позивачем набуто право власності на квартиру №123 за адресою: м. Запоріжжя,вул. Незалежної України/Парковий бульвар ?.

Після підпису та реєстрації Договору купівлі-продажу нерухомості №1129 від 25 серпня 1994року було надано ОП «Запорізьке бюро технічної інвентаризації» для реєстрації права власності.

Правовстановлюючі документи на вказану квартиру були втрачені позивачем.

Запис про реєстрацію права власності на вказану квартиру за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній, оскільки реєстрація права власності 1994 році була проведена на паперових носіях.

Отримати дублікат втраченого договору купівлі-продажу нерухомості в Універсальній біржі «Хортиця» неможливо, в зв’язку із тим, що вказане підприємство припинено.

На письмову заяву ТОВ «ЗМБТІ» надало копію втраченого договору з матеріалів інвентарної справи.

За позовом позивач просить визнати за ним право власності на квартиру на квартиру №123 за адресою: м. Запоріжжя,вул. Незалежної України/Парковий бульвар ?.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі його представника, позов підтримує, просить задовольнити.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Представник відповідача до суду не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. У вирішенні позовних вимог поклався на розсуд суду.

Третя особа - ТОВ «ЗМБТІ» в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому порядку, пояснень по суті позову не подавав.

Третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України розгляд справи проведено за відсутності відповідача та третіх осіб.

Перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію позивача та третьої особи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 серпня 1994 року укладений договір купівлі-продажу нерухомості. Вказаний договір підписаний брокерами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договорів-доручення. Реєстрація вказаного договору була проведена Універсальною біржею «Хортиця», про що в Журналі реєстрації біржових правочинів з нерухомістю на підставі ст.15 ЗУ «Про товарні біржі» внесений запис №1129 від 25 серпня 1994 року.

Відповідно до п.1 Договору купівлі-продажу нерухомості №1129 від 25 серпня 1994 року позивачем набуто право власності на квартиру №123 за адресою: м. Запоріжжя,вул. Незалежної України/Парковий бульвар ?.

Право власності ОСОБА_1 на підставі вказаного договору зареєстровано в ТОВ «ЗМБТІ» (а.с.8).

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України(2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 25 серпня 1994 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу"в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Отримавши державну реєстрацію в ТОВ «ЗМБТІ» права власності на квартиру №123 за адресою: м. Запоріжжя,вул. Незалежної України/Парковий бульвар ?, яку позивач придбав за договором купівлі-продажу від 25 серпня 1994 р., держава цим самим визнала право власності позивача на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави вважати даний договір дійсним.

Положення ст. 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також, у постанові від 23.12.2014 р. у справі № 3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючого документа.

Враховуючи, що договір на підставі якого позивач набув право власності є дійсним, а власник втратив правовстановлюючий документ, то його право власності підлягає захисту у обраний позивачем спосіб.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи: ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання права власності на квартиру.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) право власності на 1/1 частину квартири за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/Парковий бульвар ?, квартира 123.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Гнатюк