Рішення № 77193188, 10.10.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/1774/18

Провадження № 2/333/1388/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Кулик В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Носаченка О.С.,

представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, ОСОБА_5, Запорізька міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просила визнати ОСОБА_3 та його малолітнього сина ОСОБА_4, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зобов’язати Департамент реєстраційних послуг ЗМР зняти з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вищевказаною адресою.

В обґрунтування позову зазначено, що у вищевказаній квартирі зареєстровані позивач, її сини – ОСОБА_5, ОСОБА_3, онук – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказана квартира не приватизована та є комунальною власністю.

Відповідач ОСОБА_3 в січні 2016 році забрав свої речі та разом із сином та дружиною виїхав із вказаної квартири. Наразі його місце проживання позивачу не відомо.

Позивачем зазначено, що вона є інвалідом ІІ групи, отримує невелику пенсію, на цей час у неї важке матеріальне становище і реєстрація відповідача ОСОБА_3 та його малолітнього сина у квартирі, чинить їй перешкоди в оформленні субсидії. Коштів на утримання житла відповідач ОСОБА_3 не надає.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином, свої інтереси довірила представляти ОСОБА_1, яка у судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, позов підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. Представник позивача додатково пояснила, що ОСОБА_2 відповідачу перешкод у користуванні квартирою не чинила, останній зловживав спиртними напоями, у зв’язку з чим між ним та позивачем виникали конфліктні ситуації. На початку січня 2016 року відповідач вирішив мешкати з дружиною та сином окремо від позивача, внаслідок чого вони з’їхали з квартири.

Відповідач ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, повторно у судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення). Представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи – орган опіки та піклування РА ЗМР по Комунарському району, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, рішення просить прийняти з урахуванням інтересів дитини.

Представник третьої особи – Департамент реєстраційних послуг ЗМР, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа ОСОБА_5, представник третьої особи – ЗМР, будучи повідомленими судом своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до вимог ст. 169 Цивільно-процесуального кодексу України неявка в судове засідання третіх осіб не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані позивачем письмові докази, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ордеру на житлове приміщення № 5072 серії «К» від 04.10.1998 року, останній був виданий ОСОБА_2 на право зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що відноситься до комунальної власності, разом з родиною: чоловіком ОСОБА_6, синами ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 (а.с. 7).

Згідно з даними паспорта ОСОБА_2, остання зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

Згідно із інформацією, що надійшла на адресу суду з Департаменту реєстраційних послуг ЗМР щодо надання інформації про місце реєстрації особи, відповідач ОСОБА_3 з 26.02.2005 року по теперішній час зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, малолітній ОСОБА_4 зареєстрований за вище вказаною адресою з 30.03.2017 року по теперішній час (а.с. 57, 59).

Згідно з актом від 27.03.2018 року, складеного комісією в складі провідного фахівця сектору по роботі з абонентами ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» ОСОБА_9, фахівців ОСОБА_10 та ОСОБА_11, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3 та його малолітній син ОСОБА_4 в період з 01.12.2016 року по теперішній час не мешкають (а.с. 10).

Відповідно до пояснень допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_12, відповідач ОСОБА_3 та його син ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, не мешкають з січня 2016 року, їх особистих речей у квартирі не має.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач разом зі своїм неповнолітнім сином в спірній квартирі не проживають, відповідач тривалий час не бере участі в утриманні квартири.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 9 Житлового кодексу України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченим законом.

Відповідно до ст. 163 Житлового кодексу України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 та 5 ч. 3, ч. 4 ст. 71 цього Кодексу.

Стаття 71 Житлового кодексу України передбачає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 від 10.03.1989 року, № 13 від 25.12.1992 року, № 15 від 25.05.1998 року, роз’яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; виселення; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких, пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідач ОСОБА_3 не знімається з реєстраційного обліку за вищезазначеною адресою у добровільному порядку шляхом подачі відповідної заяви до органу реєстрації.

Відповідно до п. 6 ст. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ від 02.03.2016 року № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої у встановленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 на протязі понад 6 місяців не мешкає у квартирі № 151 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 23-в, без поважної причини, тому за ним не збереглося право на вказане житлове приміщення, що в свою чергу, свідчить про обґрунтованість позовних вимог стосовно визнання ОСОБА_3 та його малолітнього сина ОСОБА_4 такими, що втратили право користування вищезазначеним житловим приміщенням.

Разом за тим, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо зняття з реєстраційного обліку відповідача та його малолітнього сина, за вказаною вище адресою, так як суд не вправі поширювати на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, матеріально-правові наслідки вирішення позову та покладати обов'язок виконання рішення. Крім того, зняття особи з реєстраційного обліку проводиться компетентним (уповноваженим державою) органом, зокрема, на підставі рішення суду і лише у разі відмови компетентного органу здійснити зняття з реєстрації, а спір з цього приводу між сторонами не виник. В подальшому в разі відмови у знятті з реєстрації в зазначеному будинку відповідача на підставі рішення суду, такі дії Комунарського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 64, 71, 72, 163 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 16, 263-265, 268, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, ОСОБА_5, Запорізька міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та його малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик