Рішення № 77193070, 08.10.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.10.2018

Справа № 320\7792\17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Колодіної Л.В.,

за участі секретаря - Арифової Л.А.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд визнати наказ №296/ос від 19.09.2017р. структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» Філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзализниця» в частини звільнення з роботи помічника машиністу ОСОБА_1 незаконним та скасувати його; поновити ОСОБА_1 на посаді помічника машиністу електровозу та тепловозу Мелітопольського локомотивного депо; стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.09.2017р. по день постановлення рішення суду про поновлення на роботі; стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000грн.; плату судового збору покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1, 06.06.2003 року наказом №150 був прийнятий на роботу до Мелітопольського локомотивного депо на посаду помічника машиніста електровозу, тепловозу в цех експлуатації. Наказом № 296/ос від 19.09.2017 року відповідач звільнив його з роботи за ст.41 п.2 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри. Підставою для його звільнення стали звинувачення відповідача його у спробі розкрадання дизельного пального на підставі виявлених 22.08.2017р. у локомотиві в депо м.Бердянська, який на той час обслуговувала локомотивна бригада, до складу якої входив і він, пляшок з рідиною, яка начебто є дизельним паливом. Відповідач вбачає, що він порушив вимоги «Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації №ЦТ- 0056», затвердженої наказом Укрзализниці від 27.12.2002р. №670-Ц, «Інструкції локомотивної бригади» ЦТ-0106 від 22.11.2004 року та наказу «Про затвердження порядку контролю за збереження та економним використанням паливно-енергетичних ресурсів на тягах поїздів» №596-аг від 12.12.2016 року. Своє звільнення з роботи позивач вважає незаконним та таким, що відбулося без наявних правових підстав для розірвання трудового договору та з грубим порушення норм чинного трудового законодавства України.

На адресу суду 26.02.2018 від уповноважених представників відповідача ПАТ «Укрзалізниця» - ОСОБА_5, ОСОБА_6 надійшов відзив на позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого вважають позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам законодавчих і нормативних актів, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Від уповноважених представників відповідача ПАТ «Укрзалізниця» - ОСОБА_5, ОСОБА_3, на адресу суду 12.03.2018 надійшов відзив на позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. З часу надання першого відзиву на позов позиція представників відповідача не змінилася. Вважають позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам законодавчих і нормативних актів з огляду на наступне. Позивач працює у Мелітопольському локомотивному депо з 06.06.2003. Відповідно до наказу від 29.07.2013 №253/ос переведений на посаду помічника машиніста тепловозу. Перед призначенням на посаду помічника машиніста тепловозу, позивач був ознайомлений з необхідними нормативними актами та отримав необхідну підготовку. Вимоги законодавчих та нормативних актів з експлуатації локомотивів неодноразово доводилися до Позивача у процесі його роботи на посаді помічника машиніста, також періодично Позивач проходив перевірки знань Інструкції локомотивній бригаді № ЦТ-0106, Правил технічної експлуатації, інструкцій з охорони праці та інших нормативних документів з безпеки руку. Остання чергова перевірка знань у Позивача проводилась 18.05.2017. Так, 21.08.2017 локомотивна бригада у складі машиніста ОСОБА_7 та помічника машиніста ОСОБА_1, маршрут №1133543, явка в Мелітопольському локомотивному депо о 22:00, прийняла тепловоз 2ТЕ116-1370 під пасажирський поїзд № 472. За результатами даної поїздки 23.08.2017 було проведено нараду при начальнику Мелітопольського локомотивного депо за результатами якої були встановлені наступні факти. При прийманні тепловоза 2ТЕ116-1370 в паливних баках наявне дизельне паливо складало в секції «А» - 3450л (2817 кг), в секції «Б» - 4975л (4062 кг), що підтверджується даними зазначеними в маршруті машиніста № 1 133543. На дільниці Мелітополь - Федорівка прямували поїздом №4310, на дільниці Федорівка - Бердянськ прямували поїздом №472, вага-1080т, 18 вагонів. Відповідно до маршруту машиніста локомотивна бригада здала тепловоз 2ТЕ116-1370 22.08.2017 року о 06:15 в оборотному депо Бердянськ. Згідно маршруту машиніста №1133543, наявне дизельне паливо при здачі тепловозу складало наступне: в секції «А» - 3000л (2448 кг), в секції «Б» - 4375 л (3572 кг), таким чином витрати за поїздку склали 859 кг (2817кг + 4062кг - 2448кг - 3572кг). Проведеним в.о.машиніста-інструктора ОСОБА_8 контрольним розрахунком з урахуванням розшифрування швидкостемірної стрічки можливих недоліків в роботі локомотива, погодних умов та профілю колії, право витрат склало 560,7 кг дизельного палива, безпідставно списано 298,3 кг (53.2% від права витрати). Така значна перевитрата дизельного палива (53,2% від права витрати), допущена локомотивною бригадою, є порушенням вимог п. 3.12 Інструкції локомотивній бригаді ЦТ- 0106 щодо економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів та вимог п.3 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту щодо збереження матеріально- технічних засобів, вживання заходів до запобігання випадкам їх розкрадання, втрат, а також є порушенням вимог п. 2.2.7 Інструкції № ЦТ-0056 та вимог п. 1.5 Інструкції про порядок дії локомотивної бригади при прийманні-здачі, екіпіруванні та технічному обслуговуванні ТО-1 тепловозів серії 2ТЕ116 щодо незбереження локомотива. Також, локомотивною бригадою порушено вимоги Порядку контролю за збереженням та економним використанням паливо- енергетичних ресурсів на тягу поїздів, затвердженого наказом начальника депо від 12.12.2016 № 596-аг, а саме: локомотивною бригадою у складі машиніста ОСОБА_7 та помічника машиніста ОСОБА_1 не зроблено розрахунок права витрат дизельного палива у маршруті машиніста № 1133543, невірно вказано час гарячого та холодного простою тепловоза, що в свою чергу фіктивно завищило право витрати, чим були суттєво викривлені дані по використанню дизельного палива за дану поїздку. Також, у журналі ф.ТУ-152 відсутній запис про здачу тепловоза черговому по оборотному депо станції Бердянськ, що є порушенням вимог п.5 "Інструкції для заповнення маршруту машиніста" №106Ц від 17.04.2003 року. Так, 22.08.2017 під час раптової перевірки по станції Бердянськ комісією структурного підрозділу «Служба локомотивного господарства» регіональної філії «Придніпровська залізниця» у складі в.о. заступника структурного підрозділу ОСОБА_9 та начальника відділу організації ремонту структурного підрозділу ОСОБА_10 була здійснена перевірка локомотиву 2ТЕ116-1370, приписки Мелітопольського локомотивного депо, під керуванням машиніста тепловоза ОСОБА_7 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_1, внаслідок якої встановлено що в секції «А» у правій високовольтній камері двері не опломбовані, про що запис локомотивної бригади у журналі ф.ТУ-152 відсутній, в самій ВВК виявлена сумка з пластиковою спресованою тарою ємкістю приблизно по 10 літрів, під половицями перед центральною ВВК на виході з кабіни машиніста знаходилась одна пластикова ємність об'ємом приблизно 10 літрів з дизельним паливом, в секції «Б» під половицями перед центральною ВВК на виході з кабіни машиніста знаходилось 10 пластикових ємностей, кожна об'ємом приблизно по 10 літрів з дизельним паливом. Локомотив 2ТЕ116-1370 знаходився у відстої на 22 колії території оборотного депо Бердянськ. На місце події були викликані працівники поліції, за фактом викрадення дизельного палива з локомотиву 2ТЕ116-1370 інформація внесена до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 185 КК України, кримінальному провадженню присвоєний № 12017080130003519. Даний випадок став можливим через невиконання машиністом тепловоза ОСОБА_7, помічником машиніста ОСОБА_1 своїх робітничих обов'язків. Після приймання локомотива локомотивна бригада несе повну відповідальність за збереження локомотива до здачі його іншій локомотивній бригаді або постановки на чергові ТО-2, ТО-3 або поточні ремонти у ОСОБА_8. Позивач як член локомотивної бригади, яка приймає, зберігає, транспортує, передає одна іншій локомотивній бригаді локомотив та дизельне паливо, безсуперечно відноситься до кола працівників, які безпосередньо обслуговують товарні- матеріальні цінності та на яких поширюється дія п. 2 ст. 41 КЗпП України. Всупереч вимог ст. 43 КЗпП України в витягу з протоколу профспілкового комітету профспілкової організації Мелітопольського локомотивного депо № 22 від 15.09.2017 року відсутні обгрунтовані доводи, які б давали законні підстави у відмові на дачу згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1. відсутні звернення до законодавчих та нормативних актів, що підтверджують законність відмови. У зв'язку з чим, керуючись ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України " Про професійні спілки, їх права та гарантії" Відповідачем було звільнено Позивача без згоди профспілкового комітету. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди зазначають, що позивач взагалі не надав жодних доказів завдання йому моральної шкоди та з яких міркувань він виходив, визначаючи саме такий розмір моральної шкоди, а не інший, а відтак підстав для її задоволення не має.

Від представника позивача на адресу суду 02.04.2018 надійшла відповідь на відзив в якій він просить позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю. Зазначив, що до матеріалів справи відповідач долучив договір про повну матеріальну відповідальність між помічником тепловозу ОСОБА_1 та Мелітопольським локомотивним депо від 26.06.2009 року. Між відповідачем ПАТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_1 договір про повну матеріальну відповідальність не укладався. Окрім цього, згідно запису у трудовій книжці, починаючи з 22.01.2008 року та до часу звільнення він працював на посаді помічника машиніста електровозу, тепловозу цеху експлуатації, тоді як у договорі зазначена посада помічника машиністу тепловозу. Звертаю увагу і на ту обставину, що до матеріалів справи долучений наказ №253/ос від 29.07.2013, яким ОСОБА_1 переведений з посади помічника машиністу електровозу на посаду помічника машиністу тепловозу. А це означає, що тільки з 29.07.13р. він почав працювати помічником тепловозу і у 2009 році ніяким чином з ним не міг бути укладений договір саме як з помічником машиністу тепловозу. Окрім цього, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися лише за наявності одночасно двох умов: наявність посади, яку працівник обіймає, або роботи, яку він виконує зазначену у Переліку таких посад і робіт затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24 (чинного на території України згідно з постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545- XII); безпосередній зв'язок посадових обов'язків працівника із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва доручених працівникам цінностей. Зазначив відповідач і ту обставину, що ОСОБА_1 порушив вимогу п.2.2.7 Інструкції з і технічного обслуговування електровозів та тепловозів в експлуатації №ЦТ-0056, затвердженої Наказом Укрзалізниці від 27.12.2002 року №670-Ц. а саме «...після приймання локомотива локомотивна бригада несе повну відповідальність за збереження локомотива, до здачі його іншій локомотивній бригаді або до постановки на чергові ТО-2, ТО-3 або поточні ремонти у депо». Виходячи з наявних матеріалів та фактичних обставин справи, претензій щодо збереження локомотива до позивача висунуто не було. Локомотив був у справному та належному стані, будь-які матеріальні цінності щодо його обслуговування не зникли та у подальшому він був переданий іншій локомотивній бригаді без будь-яких зауважень. Окрім цього у журналі технічного стану тепловозу 2ЕЄ-116 №1370 депо Мелітополя Придніпровської залізниці (форма ТУ-152) локомотивна бригада, шо прийняла тепловоз вже після інциденту (22.08.2017 року) не зазначила, що нею виявленні будь-які факти незбереження локомотиву. ОСОБА_1 ніколи не займав посаду машиніста та був прийнятий, працював та виконував обов'язки помічника машиніста. На нього ніяким чином не можуть покладатися обов'язки машиніста та він не може нести відповідальність за невиконання обов'язків, що не входять до колу його посадових функцій, а їх має виконувати інша посадова особа. Позивач наполягає на тому, що він, як машиніст тепловозу - не є матеріально відповідальною особою в розумінні п.2 ст.42 КзПП України та не є тією особою, що несе повну матеріальну відповідальність за збереження дизельного пального. До матеріалів справи відповідач долучив два акти від 22.08.2017р. та 23.08.2017р. які були складені працівниками ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_9. ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які начебто встановили ознаки втручання у роботу паливної системи локомотиву та виявили відсутність пломб. Звертає увагу суду, що ці документи були долучені до справи тільки у лютому 2018 році з направленням відзиву відповідача та під час першого засідання 15.11.2017р. суду не надавалися, хоча на думку відповідача, мають істотне значення для об'єктивного розгляду справи. Жодного посилання на них немає у наказах №110/с від 31.08.2017р. та № 296/ос від 19.09.2017р., у протоколі наради при начальнику Мелітопольського локомотивного депо від 23.08.2017р., акту позапланової перевірки від 22.08.2017р., акті заміру дизельного пального у локомотиві від 22.08.2017р. та у поданні до первинної профспілкової організації Мелітопольського локомотивного депо на дачу згоди про розірвання трудового договору від 01.09.2017р. Немає жодного посилання про наявні ознаки щодо втручання в роботу паливної системи і у протоколі огляду місця події, що складений співробітниками поліції 22.08.2017р. Вважає, що на час розгляду питання про звільнення позивача ці документи не існували. Окрім цього, при розгляді питання про наявність провини та подальше звільнення ОСОБА_1 - ці документи не розглядались. Позивач також звертає увагу суду і на ту обставину, що огляд топливної системи 22.08.2017р. та 23.08.2017р. якщо і проводився, то у відсутності позивача, його не було запрошено до її огляду і з актами він не був ознайомлений. Окрім цього, треба взяти до уваги, що після огляду локомотиву 22.08.2017р. ОСОБА_1 та машиніст ОСОБА_7С були відстороненні від управління локомотиву. Що відбувалося далі, чи було здійснення збереження його у належному стані та хто здійснював його транспортування до депо Мелітополя - невідомо. Згода профспілкового комітету на звільнення за підставами п.7 ст. 40 КЗпП України відсутня, розірвання трудового договору проведено з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України та це вже є підставою для поновлення на роботі працівника. Наполягає, що враховуючи характер та тривалість страждань, спричинених ОСОБА_1, обставини справи, ступінь вини відповідача, доводи позову, з урахуванням вимог розумності, справедливості вважає, що відповідач спричинив позивачу моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. Хибним є посилання відповідача на порушення позивачем саме як працівником, що займає посаду помічника машиністу, вимог «Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації №ЦТ-0056», затвердженої наказом Укрзалізниці від 27.12.2002р. №670-Ц та «Порядку контролю за збереженням та економним використанням паливно-енергетичних ресурсів на тягу поїздів», затвердженого Наказом керівника Мелітопольського локомотивного депо від 12.12.2016р. за №596-аг. Ті порушення, які на думку відповідача спричинив ОСОБА_1, не відносяться до обов'язків помічника машиністу, а їх виконання покладено на машиніста тепловозу.

Від уповноважених представників відповідача ПАТ «Укрзалізниця» - ОСОБА_5, ОСОБА_3, на адресу суду 16.04.2018 надійшло заперечення в якому викладено їх пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень. Стосовно хибності посилання на практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у подібній справі (ухвалу від 25.11.2015 у справі .'іб-28297ск15) зазначають, що дійсно в ухвалі суду зазначено що саме машиніст дизель- поїзда перед початком робочої зміни приймає, крім іншого, пальне, мастило в об'ємі, вказаному в маршруті, несе відповідальність за їх раціональне витрачання, про що звітується після закінчення робочої зміни, а також несе відповідальність за цілісність опломбування систем дизель-потяга, у тому числі і паливної системи. Це пов'язано з тим що дана цивільна справа розглядалась за позовом саме колишнього машиніста дизель-поїзда, а не помічника машиніста. Проте це не виключає відповідальності помічника машиніста за раціональне витрачання палива та цілісність опломбування паливної системи. Так, відповідно до п.3.12 Інструкції локомотивній бригаді ЦТ-0106 працівники локомотивних бригад повинні економно витрачати паливно-енергетичні ресурси, обтиральні та інші матеріали. Також, відповідно до п. 2.2.7 Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації № ЦТ-0056 та п. 1.5 місцевої інструкції про порядок дії локомотивної бригади після приймання локомотива локомотивна бригада несе повну відповідальність за збереження локомотива до здачі його іншій локомотивній бригаді або до постановки на чергові ТО-2, ТО-3 або поточні ремонти у депо. Машиніст та помічник машиніста (Позивач) є працівниками локомотивної бригади (п. 1.1 Інструкції локомотивній бригаді ЦТ-0106). Також, в ухвалі суду від 25.11.2015 року №6-28297ск15 зазначено, що позивач відноситься до кола осіб, трудовий договір з якими може бути розірваний з підстави втрати довір'я, оскільки поданими доказами незаперечно встановлено, що йому у визначеному обсязі передавалось пальне, за використання якого після закінчення роботи він мав звітувати. В їхній судовій справі № 320/7792/17 також наявні докази одержання локомотивною бригадою у складі ОСОБА_7 та ОСОБА_1 дизельного пального 21.08.2017 року, а саме разові документи за поїздку: маршрут машиніста № 1133543 та витяг з журналу ф. ТУ- .52 локомотиву 2ТЕ116-1370. де локомотивна бригада чітко зазначає кількість наявного дизельного пального при прийманні і здачі локомотиву, а також кількість використаного під час поїздки об'єму дизельного пального. Стосовно факту втручання в паливну систему локомотиву та актів від 22.08.2017 року та 23.08.2017 року зазначають, що ПАТ "Укрзалізниця" не було порушено процесуальний порядок подання до суду доказів. Також у судове засідання у якості свідків Відповідачем були заявлені ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які можуть дати пояснення стосовно обставин справи, у тому числі і щодо виявлених фактів втручання в паливну систему локомотиву 2ТЕ116-1370. Стосовно того, що розірвання трудового договору з Позивачем проведено з порушенням вимог ст. 43 ЦПК України, зазначають що у відповідності до ч. 1 ст. 43 КЗпП України відповідачем направлялось подання на дачу згоди на розірвання трудового договору з Позивачем до профспілкового комітету профспілкової організації Мелітопольського локомотивного депо. Всупереч вимог ст. 43 КЗпП України у рішенні профспілкового комітету про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору відсутні обґрунтовані доводи, які б давали законні підстави у відмові на дачу згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, відсутні звернення до законодавчих та нормативних актів, що підтверджують законність відмови. У зв'язку з чим, керуючись ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії" Відповідачем було звільнено Позивача без згоди профспілкового комітету. Стосовно хибності посилань ПАТ "Укрзалізниця" на порушення Позивачем вимог "Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації" ЦТ-0056, затвердженої наказом Укрзалізниці від 27.12.2002 року №670-Ц зазначають, що у п. 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції ЦТ-0056 передбачені обов'язки щодо приймання локомотива, технічного обслуговування локомотивів під час руху, здавання локомотиву саме локомотивних бригад, членом якої був Позивач як помічник машиніста.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 20.09.2017 по 08.10.2018 у розмірі 147412,28 грн. без урахування податків та обов’язкових зборів, надавши відповідний розрахунок. Зазначила, що є всі підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Укрзалізниця» - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов та заперечені, просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона є головою Профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо. З ОСОБА_1 знайома давно. До профспілкового комітету надійшло шість справ щодо надання згоди на розірвання трудового договору і профком засідав одразу по всім справам. 15.09.2017 було засідання профкому в якому взяло участь 10 чоловік. Всі 10 чоловік проголосували за ненадання згоди на розірвання трудового договору з помічником машиніста тепловозу, цеху експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» ОСОБА_1, оскільки доказів, що в пляшках в локомотиві було дизельне пальне - не було. Пляшки були знайдені перед шахтами в кабіну локомотиву. За витрату дизельного пального відповідає машиніст. Втручання в систему контролю параметрів роботи тепловоза «Дельта-СУ» не було. На засіданні профкому питання про зірвані пломби на заглушці спуску повітря з паливної системи від електричної паливної помпи к зворотному клапану не розглядалися, так як в акті його не було.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що він є членом профкому Мелітопольського локомотивного депо. Позивач працює в Мелітопольському локомотивному депо помічником машиніста тепловоза. Так, 22.08.2017 був рейс на м. Бердянськ Запорізької області. Свідку надійшло повідомлення про те, що в Бердянську на тепловозі 2ТЕ116-1370 було знайдено дизельне пальне. Десь о 17-30год.- 18-00год. свідок прибув до м.Бердянськ. Біля тепловозу було 8 пляшок дизельного палива та п’ять пляшок були порожні. На момент його прибуття тепловоза 2ТЕ116-1370 вже не було, так як інша бригада вже на ньому виїхала. Пляшки були приблизно по десять літрів. В депо м. Бердянськ після здачі тепловозу 2ТЕ116-1370 черговому по депо втручання в систему контролю параметрів роботи тепловоза «Дельта-СУ» не було зафіксовано. Об’єм палива не змінився. Пальне з тепловоза можливо злити крапельним шляхом в момент руху на певній швидкості. За перевитрату пального відповідає локомотивна бригада, яка при прийомі локомотива повинна ретельно його перевіряти, розписуватися в маршрутному листі машиніста. Локомотивом керує машиніст. Помічник ніяк не впливає на роботу машиніста. Свідок вважає, що черговий по депо м. Бердянська не приймав тепловоз 2ТЕ116-1370, при цьому будь-якою інформацією з приводу цього він не володіє. Наказом начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» Філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця передбачено, що в тепловозі не має бути тари та дизельного палива. На тепловозі 2ТЕ116-1370 знаходилося дизельне пальне. Він відкривав тару, але не кожну. Якби з тепловоза 2ТЕ116-1370 було злито дизельне пальне, то система контролю параметрів роботи тепловоза «Дельта-СУ» це б показала. Тару з дизельним пальним було передано до поліції м. Бердянськ. Локомотивна бригада приймає тепловоз, про що машиніст тепловоза розписується в маршрутному листі. Приблизно о 06-00год. ранку був зданий тепловоз 2ТЕ116-1370. В цей же день, а саме в день, коли на тепловозі 2ТЕ116-1370 було виявлено тару з дизельним пальним, ним було складено акт про відсутність пломби на заглушці спуску повітря з паливної системи від електричної паливної помпи к зворотному клапану та порушення фарбування заглушки спуску повітря з паливної системи від електричної паливної помпи к зворотному клапану у секції А та секції Б. Ознайомитися з актом позивачу він не пропонував. Була виявлена перевитрата пального в розмірі 350 літрів, а знайшли 120 літрів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що 22.08.2017 під час раптової перевірки по станції Бердянськ комісією структурного підрозділу «Служба локомотивного господарства» регіональної філії «Придніпровська залізниця», до якої він входить, була здійснена перевірка локомотиву 2 ТЕ116-1370, приписки Мелітопольського локомотивного депо, під керуванням машиніста тепловоза ОСОБА_7 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_1, під час якої було виявлено факти втручання в паливну систему локомотиву: була відсутня пломба на заглушці спуску повітря з паливної системи від електричної паливної помпи к зворотному клапану, порушено фарбування заглушки спуску повітря з паливної системи від електричної паливної помпи к зворотному клапану у секції А та секції Б, про що було складено акт. З пластикових ємкостей, які були виявлені при огляді тепловоза 2 ТЕ116-1370 йшов запах дизельного пального.

Суд, заслухав думку позивача, представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у Мелітопольському локомотивному депо з 06.06.2003 року, що підтверджується копією трудової книжки.\а.с.13-14\ Відповідно до наказу від 29.07.2013 року № 253/ос був переведений на посаду помічника машиніста тепловозу \а.с.45\.

Наказом начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» Філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця за №110/С від 31.08.2017 помічнику машиніста тепловоза ОСОБА_1 за грубе порушення вимог нормативних документів, а саме вимог п.3.12 «Інструкції локомотивній бригаді» №ЦТ-0106 від 22.11.2004, вимог п.2.2, 2.3,2.4 «Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації» ЦТ-0056 від 27.12.2002, вимог наказу начальника депо «Про затвердження порядку контролю за збереженням та економним використанням паливо-енергетичних ресурсів на тягу поїздів» від 12.12.2016 №596-аг, вимог п.3 «Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту», погодженого 29 липня 1992 року з Радою профспілки та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року №55, 22.08.2017 на тепловозі 2 ТЕ116-1370 у відповідності до п.2 ст.41 КЗпП України наказано виразити недовіру \10-11\.

Протоколом засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо 15.09.2017 профспілковим комітетом не було надано згоду на розірвання трудового договору із помічником машиніста тепловоза ОСОБА_1 на підставі п.2ст.41 КЗпП України \а.с.12\.

Наказом начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» Філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця за №296/ОС від 19.09.2017 ОСОБА_1 було звільнено за ст.41 п.2 КЗпП України, у зв’язку з втратою довір’я \а.с.7-9\.

Підставою для звільнення визначено виявлення 22.08.2017 під час раптової перевірки локомотиву 2ТЕ116-1370, приписки Мелітопольського локомотивного депо, під керуванням машиніста тепловоза ОСОБА_7 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_1, було виявлено наступне: локомотив 2 ТЕ116-1370 знаходився у відстої на 22 колії території оборотного депо Бердянськ; при замірах дизельного палива на тепловозі 2 ТЕ116-1370, який знаходився на 22 колії території оборотного депо Бердянськ, в паливних баках секції «А» з правої сторони – 2900 л, з лівої сторони – 2975л, в секції «Б» з правої сторони – 4350л, з лівої сторони – 4500л; при огляд тепловоза 2 ТЕ116-1370 секції «А» у правій ВВК двері не опломбовані, про що запис у журналі ф ТУ-152 відсутній, в самій ВВК знаходилась сумка з пластиковою спресованою тарою ємкістю по 10 літрів, під половицями перед центральною ВВК на виході з кабіни машиніста знаходилась одна пластикова тара ємкістю 10 літрів, заповнена дизельним пальним; при огляді тепловоза 2 ТЕ116-1370 секції «Б» під половицями перед центральною ВВК на виході з кабіни машиніста знаходилось 10 пластикових пляшок, ємкістю по 10 літрів, заповнених дизельним пальним. Роботодавець зазначив, що вказані порушення стали можливими через невиконання машиністом тепловоза ОСОБА_7, помічником машиніста ОСОБА_1 своїх робітничих обов’язків, порушення вимог п.3.12 «Інструкції локомотивній бригаді» №ЦТ-0106 від 22.11.2004 в частині економного використання паливно-енергетичних ресурсів, вимог п.2.2, 2.3,2.4 «Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації» ЦТ-0056 від 27.12.2002 в частині приймання та здавання тепловозу, вимог Інструкції «Про порядок дії локомотивної бригади при прийманні-здачі, екіпіруванні та технічному обслуговуванні тепловозів серії 2ТЄ116» затвердженої начальником депо 24.11.2015, вимог наказу начальника депо «Про затвердження порядку контролю за збереженням та економним використанням паливо-енергетичних ресурсів на тягу поїздів» від 12.12.2016 №596-аг в частині контролю за використанням та схоронністю дизельного палива, вимог п.3 «Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту», погодженого 29 липня 1992 року з Радою профспілки та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року №55, в частині збереження матеріально-технічних засобів забезпечення схоронності вантажів і багажу, вживання заходів до запобігання випадкам їх розкрадання, втрат, пошкоджень та псування. 15.09.2017 до адміністрації депо надійшли витяги з протоколу №22 засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо, згідно яких профспілковий комітет не дав згоду на розірвання трудового договору з машиністом тепловозу ОСОБА_7 та помічником машиніста тепловоза ОСОБА_1 у відповідності з п.2 ст.41 КЗпП України. Роботодавець має право звільнити робітника без згоди профспілкової організації за відсутності обґрунтованості профспілковим органом такої відмови, а не по мотивам його відмови.

Згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо № 22 від 15 вересня 2017 року у надані згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України було відмовлено.

Мотивацією відмови було те, що він не підпадає під дію п.2 ст.41 КЗпП України, договір про матеріальну відповідальність з ним не може бути укладений. Адміністрація підприємства не надала конкретних доказів його вини в скоєнні злочину, кваліфікацію дій робітника встановлює виключно вирок суду.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Вирішуючи спір, суд насамперед оцінює норми матеріального права на підставі яких проведено звільнення позивача.

Відповідно до ч.2 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року роз'яснено, що звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Підставою для втрати довіри та звільнення позивача слугує виявлення 22.08.2017 під час раптової перевірки локомотиву 2 ТЕ116-1370, приписки Мелітопольського локомотивного депо, під керуванням машиніста тепловоза ОСОБА_7 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_1, наступного: локомотив 2 ТЕ116-1370 знаходився у відстої на 22 колії території оборотного депо Бердянськ; при замірах дизельного палива на тепловозі 2 ТЕ116-1370, який знаходився на 22 колії території оборотного депо Бердянськ, в паливних баках секції «А» з правої сторони – 2900 л, з лівої сторони – 2975л, в секції «Б» з правої сторони – 4350л, з лівої сторони – 4500л; при огляд тепловоза 2 ТЕ116-1370 секції «А» у правій ВВК двері не опломбовані, про що запис у журналі ф ТУ-152 відсутній, в самій ВВК знаходилась сумка з пластиковою спресованою тарою ємкістю по 10 літрів, під половицями перед центральною ВВК на виході з кабіни машиніста знаходилась одна пластикова тара ємкістю 10 літрів, заповнена дизельним пальним; при огляді тепловоза 2 ТЕ116-1370 секції «Б» під половицями перед центральною ВВК на виході з кабіни машиніста знаходилось 10 пластикових пляшок, ємкістю по 10 літрів, заповнених дизельним пальним.

Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході судового розгляду відповідачем не надано жодного належного доказу причетності позивача до спроби розкрадання дизельного пального на підставі виявлених 22.08.2017 у локомотиві в депо м. Бердянська, пластикових пляшок, заповнених дизельним пальним.

Саме винні дії працівника дають підстави для його звільнення на підставі ч.2 ст.41 КЗпП України, а тому звільнення ОСОБА_1 за цією статтею не може вважатись законним.

Окрім того, суд враховує положення ст.43 КЗпП України, про те, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Суд не приймає до уваги доводи представників відповідача про те, що рішення профкому щодо не надання згоди на звільнення ОСОБА_1 - не обґрунтоване, а тому його звільнення відбулось без згоди профкому, оскільки в протоколі № 22 від 15.09.2017 року засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо зазначено: не дати згоду на розірвання трудового договору з помічником машиніста тепловозу, цеху експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України тому що даний робітник не підпадає під дії п.2 ст. 41 КЗпП України, договір про його матеріальну відповідальність з ним не може бути укладений. Адміністрація не надала конкретних доказів вини робітника в скоєнні злочину, кваліфікацію дій робітника встановлює виключно вирок суду.

Оцінюючи зміст прийнятого рішення профспілкового комітету, суд знаходить його цілком обґрунтованим, і хоча обґрунтування викладено стисло, однак зміст його цілком зрозумілий та узгоджений з обставинами подій 22.08.2017.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» №296/ос від 19.09.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника машиніста тепловоза цеху експлуатації відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України та поновити його на зазначеній посаді.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до довідки Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» № 37 від 19.09.2017 середня заробітна плата позивача на дату звільнення складає: за годину - 56 грн.15 коп.; за день - 393 грн.05 коп.; за місяць 9685 грн.88 коп.

Відповідно до довідки Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» №42 від 04.06.2018 середня заробітна плата позивача на дату звільнення з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати з грудня 2017 року (1,25), складає: за годину - 70 грн.19 коп.; за день - 491 грн.33 коп.; за місяць - 12107 грн.78 коп.

Вказані розрахунки в вищенаведених довідках сторонами не заперечувалися в ході судового розгляду.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2017 року по 08 жовтня 2018 року:

з 20.09.2017 по 30.09.2017 – 8днів х 449,20грн. =3593,60грн.; з 01.10.2017 по 01.12.2017 – 9685,88грн. х 2 місяці = 19371,76грн.; з 01.12.2017 по 01.10.2018 (з урахуванням підвищених посадових окладів та середнього заробітку) – 12107,78грн. х 10 місяців = 121077,80грн.; з 01.10.2018 по 08.10.2018 – 70,19грн. (за годину) х 8 год. = 561,52грн. (середній заробіток) 6 днів х 561,52грн. = 3369,12 грн. Всього з 20.09.2017 по 08.10.2018 – 147412,28 грн..

Відповідно, вказану суму слід стягнути з відповідача на його користь.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує наступне.

В діях ОСОБА_1 є певні порушення внутрішніх інструкцій та наказів однак, ці порушення не можуть бути підставою для його звільнення з роботи. Однак, при виконанні ним в повному обсязі своїх посадових обов’язків та вимог Інструкцій, наказів щодо прийняття та здачі локомотиву таких результатів раптової перевірки могло не бути.

А тому, враховуючи це суд вважає, що самим поновленням порушених прав ОСОБА_1 відшкодовано і моральну шкоду. В цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України та ст. 235 КЗпП України рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 80, 81, 95, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст.ст.41, 43, 94, 233, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» №296/ос від 19.09.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника машиніста тепловоза цеху експлуатації відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника машиніста тепловоза цеху експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2017 року по 08 жовтня 2018 року у розмірі 147 412 \сто сорок сім тисяч чотириста дванадцять \ грн. 28 коп. з урахуванням податків та обов'язкових зборів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн 00 коп..

В частині позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 12107 грн. 78 коп. виконати негайно.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.В. Колодіна