Рішення № 77192950, 17.10.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.10.2018

Справа № 334/6256/18

Провадження № 2/334/3469/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі :

головуючого – судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Петракей Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що у 2000 році вона разом зі своєю донькою – відповідачем у справі ОСОБА_2, приймали участь в приватизації квартири АДРЕСА_1. Ця квартира належить їм на праві спільної сумісною власності.

У 2016 році її донька разом зі своїм чоловіком та сином виїхала на постійне місце проживання до Російської Федерації де і мешкають по цей день. Виконувати свої обов’язки як власника квартири ОСОБА_2 не має можливості. Позивач є пенсіонером і крім пенсії не має жодних джерел доходів. Донька хоч і має бажання, але не має можливості фінансово допомагати, оскільки разом з чоловіком орендують житло та мають малу дитину.

Позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності, шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач у судове засідання не з’явилась, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач повідомлена про розгляд справ, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами позовної заяви на адресу її реєстрації. Подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги визнала.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Сторони не звертались до суду з клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Суд, за згодою позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст.ст.279, 280 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у 2000 році позивач разом зі своєю донькою – відповідачем у справі ОСОБА_2, приймали участь в приватизації квартири АДРЕСА_1. Ця квартира належить їм на праві спільної сумісною власності, що підтверджується свідоцтвом №1562 про право власності на житло від 20.09.200 року (а.с.14).

У 2016 році ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком та сином виїхала на постійне місце проживання до Російської Федерації.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви, ОСОБА_2 не заперечує проти визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2. Вказана заява посвідчена нотаріусом Кисловодського нотаріального округу Ставропольського краю Російської федерації № у реєстрі 26/407 від 07.09.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникам належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

За положеннями статей 379,382 ЦК України об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира.

Права власника житлового будинку (квартири) визначені у статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише за підстав, передбачених законом.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до положень ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 7 Закону України № 13 82-1V «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільний кодекс України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що реєстрація відповідача перешкоджає позивачці у реалізації права вільно володіти та розпоряджатися своїм майном, належними чином оформити субсидію, на яку вона має право, що ставить її у скрутне матеріальне становище. В даному випадку усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, не суперечить вимогам чинного законодавства.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 81, 259, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), такою що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 3 в будинку № 12 по вулиці Добролюбова у місті Запоріжжі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 жовтня 2018 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.