Рішення № 77192302, 17.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2018 року № 826/3410/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство соціальної політики України, в якому просить:

визнати бездіяльність Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо позачергового забезпечення позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, та моєї родини жилою площею протягом року з дня подання заяви (17 травня 2016 року), у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправною.

зобов'язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію забезпечити позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, та мою родину жилою площею з врахуванням надання додаткової жилої площі у вигляді окремої кімнати, як особі, що отримала інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, - у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, що виразилась у ненадані позивачу житлової площі, враховуючи норми чинного законодавства . Просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, оскільки порядок надання жилих приміщень здійснюється в порядку черговості з дотриманням вимог чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа проти адміністративного позову заперечувала з підстав викладених у письмових поясненнях.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та має статус громадянина (особи), яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

Разом зі своєю родиною: дружиною ОСОБА_2, дочками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позивач перебуває з 17 травня 2016 року на квартирному обліку у Подільській районній в місті Києві державній адміністрації та має позачерговий порядок забезпечення житлом, відповідно до довідки відділу обліку та розподілу житлової площі від 10 жовтня 2017 року №1152.

Як зазначає позивач, після постановки його на квартирний облік 17 травня 2016 року відповідач у позачерговому порядку забезпечення житлом мав протягом року забезпечити позивача та його сім'ю житлом.

Не отримавши у вказаний термін житлової площі, з метою захисту своїх прав щодо поліпшення житлових умов позивач звернувся з запитом до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Листом від 27.11.2017 року № УК-49672/1 Подільська районна у місті Києві державна адміністрація повідомила, що позивача буде забезпечено житлом згідно квартирної черги.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача, що виразилась у відмові відповідача у наданні житлової площі - протиправною, а тому звернувся до суду за захистом

Спірні правовідносини у даній справі регулюються положеннями Конституції України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Житлового кодексу Української РСР, Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Статтею 47 Конституції України передбачено, зокрема, право громадян на житло. Крім того, визначено, що громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як було зазначено вище, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та має статус громадянина (особи), яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1. Разом з тим, за результатом безпосередньої участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач отримав захворювання, яке призвело до значного погіршання стану здоров'я і призначення позивачу в 2014 році третьої групи інвалідності (довічно), що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серії АВ № 0085860.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, до яких, згідно матеріалів справи, належить і позивач - відносяться до категорії 1.

Водночас, відповідно до статті 40 Житлового кодексу Української РСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

При цьому, суд зазначає, що Житловий кодекс Української РСР не передбачає можливостей змінювати категорію такої черги обліку.

Відповідно до пункту 10 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадяни, віднесені до категорії 1 мають право на позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 43 ЖК УРСР, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Суд звертає увагу, що законодавством не передбачено критеріїв для визначення порядку черговості забезпечення житлом, крім дати отримання відповідної пільги та постановки на чергу.

Відповідно до витягу з облікової справи за №26466, станом на 26.03.2018 року ОСОБА_5 перебуває в загальній черзі за № 5280, в позачерговій за №540, по пільговій категорії за №116.

Разом з тим, станом на 26.03.2018 встановлено, що родина, яка перебуває першою в списку на позачергове отримання житла як «потерпілі від аварії на ЧАЕС 1 категорії» зарахована на квартирний облік до пільгової черги в 1995 році.

Суд враховує, що чинним законодавством не встановлено строк, у який особи, повинні бути забезпечені житлом переважно перед іншими громадянами, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень на підставі ст. 46 Житлового кодексу Української РСР.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що в даному випадку відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності щодо позачергового забезпечення позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, та моєї родини жилою площею протягом року з дня подання заяви (17 травня 2016 року), у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо позовної вимоги про зобов'язання забезпечити позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, та мою родину жилою площею з врахуванням надання додаткової жилої площі у вигляді окремої кімнати, як особі, що отримала інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, - у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , суд враховує, що остання є похідною вимогою від розглянутої вище, у розумінні положень п.23 ч.1 ст.4 КАС України, а тому не підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.А. Качур