Рішення № 77192185, 16.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2976/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Вершняк Л.Л.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 22.05.2018 № 14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що службовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області розрахунок плати за проїзд вчинено з порушенням Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, а саме: не надано свідоцтво про перевірку ваг, перевірка проводилась лише двома працівниками управління, невірно визначено пройдену автомобілем відстань, спірний розрахунок плати за проїзд визначений не в національній валюті - гривні.

Відповідачем 1 відзив на позовну заяву подано не було.

Відповідач 2 подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки за результатами проходження габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було встановлено перевищення допустимих вагових параметрів. Стверджує, що відповідачем законно складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів.

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачем 1 не надано свідоцтво про повірку ваг та жодним чином не підтверджено визначення пройденої водієм відстані саме 101 км. Вказує, що з прикладеної до відзиву схеми організації дорожнього руху не вбачається, що пересувний пункт має всі необхідні засоби організації дорожнього руху.

Відповідачем 2 надано суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що розрахунок плати за проїзд було здійснено за всю відстань, яку позивач мав проїхати, а схема організації дорожнього руху має всі необхідні дорожні знаки.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 04.10.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті; ухвалою суду від 04.10.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання відповідача 2 про визначення належного відповідача у справі повернуто без розгляду; ухвалою суду від 16.10.2018 клопотання відповідача 2 про визначення належного відповідача у справі повернуто без розгляду.

В судове засідання позивач не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.05.2018 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період 21.05.2018-27.05.2018 та направлення на рейдову перевірку від 21.05.2018 № 010722, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Renault Magnum р/н НОМЕР_1 з напівпричепом Lueck SKF 35 р/н НОМЕР_2, за результатами якого складено акт № 0019758 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.05.2018 та довідку № 0000758 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.05.2018, в яких зафіксовано перевезення вантажу із перевищенням встановлених фактичної маси та осьового навантаження, а саме: фактична маса 59,85 т; осьове навантаження на одинарну вісь тягача становило 15,05 т; осьове навантаження на строєну вісь причепа становило 37,25 т (а.с. 14-15).

На підставі вказаних документів було складено розрахунок № Z-14 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 22.05.2018 № 0019758, згідно якого за перевищення нормативних параметрів позивач повинен сплатити кошти в сумі 2294,54 євро (а.с. 17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 зазначених Правил).

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було здійснено перевезення, при якому фактична маса транспортного засобу становила 59,85 т при дозволеній масі 40 т, осьове навантаження на одинарну вісь тягача становило 15,05 т при дозволеній масі 11 т, осьове навантаження на строєну вісь причепа становило 37,25 т при дозволеній масі 22 т.

Згідно пункту 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879), плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Отже, враховуючи, що службовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області за результатами габаритно-вагового контролю встановлено перевищення встановлених фактичної маси та осьового навантаження, тому ними правомірно було складено акт № 0019758 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.05.2018 та розрахунок № Z-14 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 22.05.2018 № 0019758.

Посилання позивача, що розрахунок плати за проїзд складено не в національній валюті, суд вважає безпідставним, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 передбачено фіксовану ставку плати за кожен кілометр відстані у євро, а плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що приписами пунктів 12-14 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255 затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі - Вимоги № 255).

Зазначені Вимоги № 255 встановлюють вичерпний перелік облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування.

Як вбачається з матеріалів справи, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, за результатами якого 22.05.2018 складено спірний розрахунок, був здійснений на пересувному пункті габаритно-вагового контролю.

Пунктами 1-2 розділу ІІ Вимог № 255 передбачено, що габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво» у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами.

Згідно із підпунктом 8 пункту 5 розділу ІІ Вимог № 255 пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням, зокрема свідоцтвом про повірку ваг та свідоцтвом про державну метрологічну атестацію.

Суд звертає увагу на те, що 03.07.2014 набрав чинності Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність», яким поняття «метрологічна атестація» не визначене.

Пунктом 9 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття технічних регламентів, вимогам яких відповідно до цього Закону повинні відповідати засоби вимірювальної техніки; забезпечити призначення органів з оцінки відповідності для проведення оцінки відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів; подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016 затверджено Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - Технічний регламент).

Дія Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1. Так, зокрема позицією № 52 додатку 1 Технічного регламенту, визначено прилади автоматизовані для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь (процедури оцінки відповідності* B+D, або B+F, або G).

Пунктом 4 Технічного регламенту наведене визначення поняттю «оцінка відповідності» - процес доведення того, що суттєві вимоги цього Технічного регламенту, які стосуються засобів вимірювальної техніки, були виконані.

Пунктом 16 Технічного регламенту зазначено, якщо відповідність засобів вимірювальної техніки вимогам цього Технічного регламенту, що до них застосовуються, було підтверджено встановленою процедурою оцінки відповідності, виробники складають декларацію про відповідність згідно з пунктами 53-56 цього Технічного регламенту і наносять знак відповідності та додаткове метрологічне маркування згідно з пунктами 57-70 цього Технічного регламенту.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь № 030T-AS2-PWIA сертифіковано Державним підприємством «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та зареєстровано в реєстрі органу з оцінки відповідності за № UA.TR.002.CВ.0303-17 від 29.11.2017, що підтверджується сертифікатом відповідності (а.с. 28), додатком до сертифікату відповідності № UA.TR.002.CВ.0303-17 від 27.11.2017 (а.с. 57) та сертифікатом перевірки типу серії СТ № 000438 від 27.11.2017, який зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за № UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0 (а.с. 27).

Також, обладнання, яким здійснювалось зважування, пройшло повірку на відповідність ДСТУ ОІМL R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробувань (ОІМL R 134-1:2006,IDT)», що підтверджується декларацією про відповідність № 3 від 29.11.2017, що вказує на те, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання на вісь 030T-AS2-PWIA, який використовувався для габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки та сертифікату перевірки типу № UA.TR.113-0115-17 (а.с. 58).

Пунктами 2-6 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що до приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони діють в частині, що не суперечить цьому Закону. Державні еталони, яким такий статус надано в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, вважаються національними еталонами з дня набрання чинності цим Законом. Свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні в частині права проводити повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, протягом визначеного в таких свідоцтвах строку дії. Сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії. Свідоцтва про атестацію на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом визначеного в них строку дії або до прийняття протягом строку дії таких свідоцтв згідно із законами України та відповідно до частини четвертої статті 7 цього Закону рішень центральних органів виконавчої влади, інших державних органів про уповноваження відповідних підприємств та організацій, їх відокремлених підрозділів на проведення певних вимірювань, не пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології, але не більш як три роки з дня набрання чинності цим Законом.

Сукупний аналіз наведених вище норм зазначеного Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Технічного регламенту вказують на те, що зазначені документи, на переконання суду, підтверджують той факт, що зважування транспорту проводилось Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області належною вимірювальною технікою, яка зареєстрована в реєстрі органу з оцінки відповідності за № UA.TR.002.CB.0303-17 та відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.

У зв'язку з цим суд вважає, що зазначені засоби вимірювальної техніки забезпечили виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань щодо перевірки дотримання перевізниками вимог законодавства, зокрема пункту 22.5 Правил дорожнього руху, в частині визначення осьових навантажень, шляхом проведення точного габаритно-вагового контролю, вказані обставини є належним обґрунтуванням достовірності результатів зважування транспортного засобу позивача та спростовують доводи позивача стосовно незаконності застосування засобу вимірювальної техніки та не об'єктивності результатів зважування.

Також суд не сприймає посилання позивача на те, що відповідачем не було дотримано пункту 4 розділу ІІ Вимог № 255, яким передбачено, що роботу пересувного пункту забезпечує персонал з трьох працівників (начальник пункту, оператор та водій), а під час проведення габаритно-вагового контролю були присутні лише два працівника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, оскільки на підтвердження зазначеного позивач не надає жодних доказів.

Як слідує з акту № 0019758 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.05.2018 та довідки № 0000758 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.05.2018, зазначені документи підписані двома працівниками, а саме: посадовою особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль та оператором вагового комплексу. При цьому, суд звертає увагу на те, що формами даних документів не передбачено підписання таких документів водієм пересувного пункту, а тому суд не бере до уваги твердження позивача про порушення відповідачем пункту 4 розділу ІІ Вимог №255.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на пункт 19 Порядку № 879 щодо відсутності затвердженої Мінекономрозвитку методики проведення габаритно-вагового контролю, оскільки згаданий пункт було виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.

Також посилання позивача на те, що пересувний пункт не мав засобів організації дорожнього руху спростовується наданою суду схемою організації дорожнього руху в місті роботи пересувного пункту ГВК на автодорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань км12+000 (ліворуч), що затверджена Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області (а.с. 56).

Крім того, суд зазначає, що організація дорожнього руху в місті роботи пересувного пункту не знаходиться в причинному зв'язку з результатами габаритно-вагового контролю та її недоліки не можуть бути підставою для визнання протиправним оскаржуваного розрахунку.

Що стосується розрахунку відстані перевезення вантажу, то суд зазначає, що в акті № 0019758 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.05.2018 зазначені маршрут руху транспортного засобу та місце проведення габаритно-вагового контролю, а при проведенні розрахунку здійснено нарахування плати не за пройдену відстань, а за весь маршрут, який повинен був пройти перевізник з м. Черкаси до м. Переяслав-Хмельницький, відстань між якими складає 101 км, що узгоджується із вимогами пункту 31-1 Порядку № 879.

Вказане нарахування за весь маршрут здійснено з тих підстав, що у відповідності до вимог пункту 23 Порядку № 879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа не привела габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 16606, РНОКПП НОМЕР_3) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області (вул. Хрещатик, 223, м. Черкаси, 18007), Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 4, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.10.2018.

Суддя Н.М. Баргаміна