Рішення № 77192172, 18.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2800/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бахмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Бахмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Бахмацьке ОУ ПФУ) про: визнання протиправними дій Бахмацького ОУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», у редакції, чинній на день призначення пенсії, та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», у редакції, чинній на день призначення пенсії, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»; зобов'язання Бахмацького ОУ ПФУ перерахувати ОСОБА_1 пенсію, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу», в редакції, чинній на день призначення пенсії, та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», в редакції, чинній на день призначення пенсії, з 09.02.2018 у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», на підставі довідки Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, включивши складові заробітної плати, а саме: розмір посадового окладу - 1723,00 грн.; надбавку за 10-й ранг - 80,00 грн.; надбавку за вислугу років (20%) - 360,60 грн.; надбавку за високі досягнення у праці (40%) - 865,44 грн., всього - 3029,04 грн. та урахувати суми «інших виплат», які передбачені вимогами статті 37-1 Закону України «Про державну службу» і постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», а саме: премію у сумі 123,81 грн. за місяць, (2971,40:24); матеріальну допомогу на оздоровлення і матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у сумі 251,66 грн. за місяць (6039,90:24); індексацію заробітної плати у сумі 271,59 грн. за місяць (6518,16:24), всього на суму 647,06 грн. за місяць, (15529,41:24), викладених у попередніх довідках від 16.02.2016 № 139/18-1-5, № 140/18-1-5, № 141/18-1-5, які подаються для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, призначивши при цьому коефіцієнт 84%, який застосувався на момент призначення мені пенсії, а також виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 09.02.2018. Загальна сума складових зарплати, які необхідно врахувати при обчисленні пенсії - 3676,10 грн. за місяць (3029,04+647,06).

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено йому у перерахунку пенсії, оскільки, у відповідності до частини 1 статті 58 Конституції України закони та нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі. Крім того, чинним нормативно-правовими актами України не допускається погіршення прав пенсіонера.

Також 17.08.2018 позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка обґрунтована тим, що, згідно довідок від 02.04.2018 та від 14.08.2018 № 125, мати позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1, 02.04.2018 отримала побутову травму та стала лежачою хворою, за якою ОСОБА_1 здійснювала постійний догляд. Також позивач зазначила, що, відповідно до виписки з медичної картки, вона хворіє на онкологічне захворювання та постійно обстежується у лікарні.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене та з метою недопущення порушення судом права ОСОБА_1 на доступ до суду (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), суд вважає за можливе поновити строк звернення до адміністративного суду з даним позовом як такий, що пропущений із поважних причин.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 21.08.2018 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Бахмацьким ОУ ПФУ, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останнє просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що на час звернення позивача до Бахмацького ОУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії до законодавства внесено зміни, які не передбачають перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Позивачем 13.09.2018 подано до суду відповідь на відзив, у якій остання зазначає, що внесені зміни до законодавства, які не передбачають перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям та на які посилається відповідач, стосуються призначення, а не перерахунку вже призначених пенсій.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на пенсійному обліку в Бахмацькому ОУ ПФУ з 17.08.2011 та отримує пенсію по інвалідності, обчислену за нормами Закону України «Про державну службу» (пенсійне посвідчення позивача № НОМЕР_1 від 05.10.2011 серії ААЄ № 925064) (а.с.34).

Як вбачається з довідки Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 06.07.2018 № 07-22/6730, заробітна плата за рівнозначною посадою, з якої була звільнена ОСОБА_1 у зв'язку з виходом на пенсію, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», з 01.12.2015 становить: посадовий оклад - 1723,00 грн.; надбавка за 10-й ранг - 80,00 грн.; надбавка за вислугу років (20%) - 360,60 грн.; надбавка за високі досягнення у праці (40%) - 865,44 грн. Вказана довідка видана на виконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12.12.2016 у справі № 728/2630/16-а (а.с.35).

Відповідно до архівних довідок від 16.02.2016 № 139/18-1-5, № 140/18-1-5, № 141/18/1-5, виданих Архівним відділом Чернігівської міської ради, позивачу, в період її роботи з 01.08.2009 по 31.07.2011, було виплачено 2570,21 грн. премії; 6039,90 грн. матеріальної допомоги, а також 6518,16 грн. індексації заробітної плати (а.с.41-43).

10.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до Бахмацького ОУ ПФУ із заявою про перерахунок раніше призначеної їй пенсії у зв'язку із підвищенням з 01.12.2015 заробітної плати працюючим державним службовцям.

Листом від 19.07.2018 № 123/02/Б-1 відповідачем відмовлено позивачу у вищевказаному перерахунку пенсії з підстав, що до законодавства внесено зміни, які не передбачають перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Вважаючи протиправними дії Бахмацького ОУ ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому, умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі -Закон № 3723-ХІІ).

Зокрема, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Частина 1 статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Проте, 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015 делегував Кабінету Міністрів України.

Правове регулювання Кабінетом Міністрів України зазначеного питання у період з 01 січня по 01 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова № 865), за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 Постанови № 865, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 Постанови № 865).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців, та яка, відповідно до її пункту 6, застосовується з 01.12.2015, пункт 4 Постанови № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії, у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова № 1013 не містить.

Отже, з 01.12.2015 по 01.05.2016 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ.

При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням - Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

У зв'язку з набуттям з 01.05.2016 чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Натомість, у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Слід також зауважити, що ні Закон № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» («Soering v. United Kingdom») Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини.

У рішенні від 17.10.1986 у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» («Rees v. United Kingdom») Європейський суд з прав людини зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.

У рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» («Airey v. Ireland») Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії» (CASE OF KJARTANv. ICELAND).

У рішенні від 03.06.2014 у справі за заявою Валентини Ніканорівни Великоди проти України № 43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку, що з 01.12.2015, початку застосування Постанови № 1013, якою пункт 4 Постанови № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії, не передбачено можливість її перерахунку, у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена і Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 № К/9901/14256/18 643/3452/17 та від 21.02.2018 № К/9901/20371/18 208/6752/16-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин та з урахуванням практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.03.2018 № К/9901/14256/18 643/3452/17 та від 21.02.2018 № К/9901/20371/18 208/6752/16-а, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій Бахмацького ОУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», у редакції, чинній на день призначення пенсії, та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», у редакції, чинній на день призначення пенсії, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

Водночас, не підлягає задоволенню і позовна вимога ОСОБА_1 у частині зобов'язання Бахмацького ОУ ПФУ перерахувати ОСОБА_1 пенсію, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу», в редакції, чинній на день призначення пенсії, та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», в редакції, чинній на день призначення пенсії, з 09.02.2018 у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», на підставі довідки Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, включивши складові заробітної плати, а саме: розмір посадового окладу - 1723,00 грн.; надбавку за 10-й ранг - 80,00 грн.; надбавку за вислугу років (20%) - 360,60 грн.; надбавку за високі досягнення у праці (40%) - 865,44 грн., всього - 3029,04 грн. та урахувати суми «інших виплат», які передбачені вимогами статті 37-1 Закону України «Про державну службу» і постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», а саме: премію у сумі 123,81 грн. за місяць, (2971,40:24); матеріальну допомогу на оздоровлення і матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у сумі 251,66 грн. за місяць (6039,90:24); індексацію заробітної плати у сумі 271,59 грн. за місяць (6518,16:24), всього на суму 647,06 грн. за місяць, (15529,41:24), викладених у попередніх довідках від 16.02.2016 № 139/18-1-5, № 140/18-1-5, № 141/18-1-5, які подаються для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, призначивши при цьому коефіцієнт 84%, який застосувався на момент призначення позивачу пенсії, а також виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 09.02.2018, оскільки остання є похідною від основної позовної вимоги, у задоволенні якої судом було відмовлено.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 16500, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Бахмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Чернігівська, 2а, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ - 40378227) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Падій