Рішення № 77190831, 14.08.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9368/18

Провадження № 2/369/3377/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14.08.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Водала А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, публічне акціонерне товариство «Укртелеком» про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_3 У визначений ст.1270 Цивільного кодексу України термін вона звернулася до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини. Але під час оформлення спадщини стало відомо про те, що на спадкове майно, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області накладено арешт і, що подальше оформлення спадщини не можливо в зв'язку з арештом. Відповідно до даних з реєстру підставою обтяження стала: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №631638 від 20 липня 2005 року ВДВС Києво-Святошинського району Київської області. Вказала, що накладення арешту на квартиру є незаконним, оскільки вся заборгованість вже погашена в повному обсязі, виконавче провадження закінчено, а тому відпали всі підстави для арешту. Але арешт з будинку так і не знято. Тому вважає своє право порушеним та таким, що підлягає захисту в судовому порядку, оскільки іншим чином зняти арешт є неможливим.

Просила суд звільнити майно з-під арешту, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №631438 від 20 липня 2005 року ДВС Києво-Святошинського району Київської області.

У судове засідання позивач не з'явився. Подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав. Просив позов задоволити.

У судове засідання представник відповідача та третьої особи не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 році помер ОСОБА_2.

Спадкова справа №368/2015 до майна померлого ОСОБА_3 заведена Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою, що підтверджено витягом з реєстру спадкових справ №40899243 від 10 липня 2015 року.

10 липня 2015 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 та відмову від виділу ? частки права власності зі спільного майна, звернулась дружина померлого - ОСОБА_4.

11 липня 2015 року до нотаріальної контори зі заявою про прийняття спадщини звернулась донька померлого - ОСОБА_1.

07 грудня 2016 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на 1/8 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна на підставі постанови ВДВС Києво-Святошинського РУЮ в Київській області від 20 липня 2005 року на нерухоме майно, а саме 1/8 частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_3.

Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинського районної нотаріальної контори №2342/02-31 від 07 грудня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через наявність арешту.

Відповідно до п.9.9 «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», строк зберігання завершених виконавчих проваджень переданих на зберігання становить три роки.

Надати будь-яку іншу інформацію щодо виконавчих проваджень відкритих у 2005 році не має можливості у зв'язку з тим, що Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень функціонує з 2007 року.

Також судом встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ в Київській області від 20 липня 2005 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-1015 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ Укртелеком заборгованості в розмірі 425,43 грн.

Постановою державного виконавця ДВС Києво-Святошинського району Київської області АК №631438 від 20 липня 2005 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, в тому числі на 1/8 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ в Київській області від 30 вересня 2005 року виконавче провадження закінчено, у зв'язку з сплатою боргу.

Сплату заборгованості також підтверджено і листом ПАТ Укртелеком №14-10 від 28 серпня 2017 року.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що на даний час виконавче провадження завершено та знищено. Наявний арешт порушує права позивача щодо вільного розпорядження своєю власністю.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно п.1, 3 ч. 2ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Згідно ч.1ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Тобто, законодавець пов'язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке було накладено арешт.

За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

На час розгляду справи виконавче провадження знищено відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, як таке, що завершене, що вказує на незаконність перебування майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивачів, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивачі в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту їх права шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, публічне акціонерне товариство «Укртелеком» про звільнення майна з-під арешту задоволити.

Звільнити майно з-під арешту, а саме 1/8 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №631438 від 20 липня 2005 року ДВС Києво-Святошинського району Київської області, номер обтяження 2224474.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текс рішення виготовлено 23 серпня 2018 року.

Суддя