Ухвала суду № 77190379, 17.10.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17 жовтня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/354/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування паспорта на встановлення інформаційної вивіски,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради (далі - відповідач), третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому з урахуванням адміністративного позову в новій редакції, просив:

- визнати протиправним та скасувати паспорт на встановлення інформаційної вивіски стоматологічного кабінету від 05.12.2014 року за адресою: вул. Головна, 27, м. Чернівці, який погоджено відділом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є співвласником (розмір частки 6/10) нежитлового приміщення магазину та офісу, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.07.2014 року. Крім нього, співвласниками даної будівлі є і інші громадяни з різними розмірами часток.

Підприємцем ОСОБА_2, одноособово, без врахування інтересів позивача та інших співвласників будівлі, на фасаді вказаного приміщення розміщено інформаційну вивіску "Стоматолог". При цьому, підприємець ОСОБА_2 на пропозицію співвласників приміщення демонтувати розміщену вивіску - відмовив, посилаючись на наявність затвердженого в установленому порядку паспорту інформаційної вивіски, який було погоджено посадовими особами відповідача.

Позивач також посилався на те, що з підстав самовільного розміщення інформаційної вивіски звертався до відповідача з заявою про анулювання паспорту інформаційної вивіски, у зв'язку з видачею цього паспорта без згоди на те співвласників вказаного нежитлового приміщення. 23.11.2017 року за результатами розгляду заяви в анулюванні паспорту відмовлено.

24.04.2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2.

22.05.2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху.

24.05.2018 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2018 року надано до суду адміністративний позов в новій редакції.

11.10.2018 року в судовому засіданні, позивач підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Після виступу із вступним словом, позивач заявив клопотання про продовження розгляду справив порядку письмового провадження.

11.10.2018 року представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував та просив закрити провадження в справі, оскільки у вказаних правовідносинах відсутній публічно-правовий спір.

11.10.2018 року представник третьої особи подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував та просив закрити провадження в справі, оскільки відсутній публічно-правовий спір.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи статті 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово позивача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом досліджений паспорт на виготовлення інформаційної вивіски стоматологічного кабінету за адресою: АДРЕСА_1, замовник ПП ОСОБА_2, який «Погоджено» 05.12.2014 року Відділом культурної спадщини. (а.с.9-12)

23.11.2017 року листом Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради № 12-15-910/733, повідомлено позивача окрім іншого, що незалежно від погодженого відділом охорони культурної спадщини міської ради паспорту вивіски, перед встановленням інформаційних вивісок (табличок) на фасаді будівлі необхідно отримати погодження власників будинку. (а.с.13)

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, власником нежилого приміщення магазину та офісу за адресою АДРЕСА_1 (частка 6/10) є ОСОБА_1. (а.с.14)

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що клопотання представника відповідача та представника третьої особи про закриття провадження в справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Надаючи оцінку вказаним правовідносинах, судом враховано надані учасниками в судовому засіданні пояснення щодо обраного способу захисту порушеного права, суб'єктний склад спірних правовідносин, підстави заявлених вимог та предмет спору.

Згідно зі статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначених норм міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Окремо суд зазначає, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.(п.19 ч.1 ст.4 КАС України)

По своїй суті - паспорт на встановлення інформаційної вивіски стоматологічного кабінету не є актом індивідуальної дії, а є лише графічним матеріалом, який погоджувався відповідачем з метою дотримання вимог до місця розташування, архітектурно-естетичних вимог, технічних і т.і., як того вимагає Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях, затвердженого рішенням сесії 27.09.2012 року (далі - Положення).

В основу обґрунтувань позивача покладено те, що вказаний паспорт в порушення п.2.1.5 Положення не погоджений з власниками будівлі щодо його розміщення на фасаді будівлі, який (фасад) теж є спільною власністю мешканців.

З аналізу норм Положення вбачається, що відповідач у згаданих правовідносинах не наділений повноваженнями на перевірку наявності погодження власників будівлі щодо розміщення на ньому вивіски, а лише погоджує Паспорт на дотримання вимог, які стосуються охорони культурної спадщини міста Чернівці. При цьому, паспорт на погодження вивіски не є розпорядчим документом відповідача, що теж свідчить про відсутність ознак документу, як акту індивідуальної дії.

В судовому засіданні позивач також вказувала на те, що відповідними "рішенням" відповідача щодо погодження ПП ОСОБА_2 паспорту на встановлення інформаційної вивіски "Стоматолог" порушено його права, як власника частки нежилого приміщення, на якому (фасаді) розміщено вивіску.

З огляду на викладене, беззаперечним є той факт, що підставами даного позову визначені обставини неправомірності набуття ОСОБА_2 права користування об'єктом (фасадом) нерухомого майна (встановлення інформаційної вивіски), що порушує належне позивачу право власності.

Тобто, в основу обґрунтування протиправного характеру оскаржуваного "рішення" відповідача щодо погодження ПП ОСОБА_2 паспорту на встановлення інформаційної вивіски, поставлено не публічні дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а протиправне користування майном ОСОБА_2, яке належне на праві власності позивачу (частка становить 6/10 ).

Наведені аргументи та висновки суду безумовно свідчать про існування спору про право цивільне, а не публічне.

Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України у редакції, чинній на час прийняття рішень) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 391 Цивільного Кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз зазначених норм законодавства та встановлених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади чи місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів, які то усунення перешкод у користуванні його майном.

Зазначене унеможливлює оцінити відносин сторін у цій справі як такі, що ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а відтак ця справа не має визначених КАС України ознак адміністративного спору.

Враховуючи вищевикладене, в контексті конкретних обставин цієї справи та нормативного регулювання правовідносин, що склалися між учасниками справи, суд дійшов висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що клопотання представника відповідача та представника третьої особи підлягає задоволенню, оскільки юрисдикція адміністративного суду, незважаючи на суб'єктний склад (з участю суб'єкта владних повноважень) не поширюється предметно на правовідносини адміністративного судочинства, а відтак цей спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника відповідача та представника третьої особи про закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування паспорта на встановлення інформаційної вивіски -задовольнити повністю.

2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування паспорта на встановлення інформаційної вивіски .

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Боднарюк О.В.