Рішення № 77190182, 18.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 жовтня 2018 р. № 2040/7746/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Спірідонова М.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Місячна, 20) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га, що розташована за межами населеного пункту на території Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області у власність для ведення садівництва, яке викладено в листі від 16.07.2018 року № Н-7789/0-5885/0/95-18;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, у встановлений чинним законодавством термін, надати дозвіл на розробку проекту землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га, що розташована за межами населеного пункту на території Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області у власність для ведення садівництва відповідно до раніше поданої заяви яка зберігається у справі № Н-7789/0-5885/0/95-18.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 липня 2018 року вих. № Н-7789/0-5885/0/95-18 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 96 садового товариства "Ріта", орієнтовною площею 0,12 га, розташованої за межами населеного пункту на території Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення індивідуального садівництва. У відповіді Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області зазначено, що в наданих матеріалах відсутня інформація щодо того, чи є садове товариство "Ріта" правонаступником "Пільгового контингенту Ленінського району м. Харкова". Позивач з зазначеним не погоджується, вважає рішення відповідача незаконним та таким, що порушує права позивача.

Відповідач, на виконання ухвали суду надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому щодо задоволення позовних вимог заперечував.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Так, з огляду на те, що згідно положень ст. 258 КАС України передбачено, що даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Суд визнає можливим справу розглянути без участі в судовому засіданні представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 звернувся до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою від 18.06.2018 р. стосовно надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення індивідуального садівництва в садівничому товаристві «Ріта», земельна ділянка № 96, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області для подальшого надання земельної ділянки у власність.

До вищевказаної заяви позивачем були надані наступні документи, а саме:

1. викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;

2. копія паспорту;

3. копія ідентифікаційного коду;

4. викопіювання з генерального плану садового товариства;

5. довідка із садового товариства;

6. копія акта на постійне користування;

7. копія свідоцтва про державну реєстрацію садового товариства;

8. копія статуту садового товариства;

9. копія довіреності;

10. копі паспорта, коду;

11. завірена копія заяви;

12. копія ухвали суду;

13. рішення № 331/6;

14. рішення № 331/5;

15. рішення №222/1.

16.07.2018 року відповідачем була розглянута заява позивача у встановлений статтею 118 Земельного кодексу України строк, та надано обґрунтовану письмову відповідь за № Н-7789/0-5885/0/95-18, якою відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проінформовано позивача про те, що відповідно до частини 1 статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (втрата чинності 01.01.2002 р.) право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими радами народних депутатів. Також відповідачем було зазначено про те, що державний акт на право користування землею Б № 074353 виданий «Пільговому контингенту Ленінського району м. Харкова».

Також Головним управлінням було повідомлено про те, що в доданих до заяви матеріалах відсутня інформація щодо того, чи є СТ «Ріта» правонаступником «Пільгового контингенту Ленінського району м. Харкова» та належним користувачем відповідної земельної ділянки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 35 Земельного кодексу України, використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Частиною 7 статті 118 Кодексу передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також судом встановлено, що земельна ділянка, щодо якої зверталась ОСОБА_1, представлена землями сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя - сади, що перебувають у постійному користуванні Садівничого товариства «Ріта». Відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру, право приватної власності не оформлене.

Суд зазначає, що за СТ «Ріта» обліковується земельна ділянка площею 29,2 га, розташована на території Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області та призначена для колективного садівництва.

Земельна ділянка площею 0,12 га, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1, входить до складу земель, право на які посвідчене державним актом виданим пільговому контингенту Ленінського району м. Харкова серії Б № 074353 та зареєстрованим за № 158 у 1991 р.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регламентуються Земельним кодексом України (далі по тексту ЗК України).

Частиною 1 ст. 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пп. б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з ч.1, 2 та п. "а" ч.3 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За приписами абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

ОСОБА_3 Суд у постановах від 14.03.2018 року у справі №804/3703/16 та від 31.01.2018 року у справі № 814/741/16 при вирішенні спорів, пов'язаних із зверненням до суду фізичних осіб з позовом до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, в якому предметом позову є визнання протиправними дії щодо відмови у виданні дозволу, виходив з наступного.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( ч.7 ст.118 ЗК України).

Водночас, в абзаці 3 частини 7 статті 118 ЗК України зазначено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 10 статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу наведених норм ЗК України вбачається, що ненадання відповідачем в даному випадку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення.

Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Отже, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку позивача, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів позивача, що має намір отримати земельну ділянку.

Суд зазначає, що в даному випадку, позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, намагався усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає.

При цьому, суд зазначає, що згідно ч. 10 ст. 118 ЗК України рішенням, яке може порушити права особи і яке може бути оскаржене до суду, може вважатися рішення про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Також суд зазначає, що згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету ОСОБА_4 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційними повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Зазначені статті Конституції України та Земельного кодексу України надають Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону. Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт невірно вирішив питання, які мають юридичне значення для прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки надати дозвіл на розробку проекту землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, що розташована за межами населеного пункту на території Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області у власність для ведення садівництва, яка зберігається у справі № Н-7789/0-5885/0/95-18, суперечать статті 118 Земельного кодексу України та статті 19 Конституції України, оскільки Головне управління користується незалежним дискреційним правом щодо рішень, коли він може або надати земельні ділянки або надати вмотивовану відмову в їх наданні.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Місячна, 20) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.