Рішення № 77190053, 16.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 жовтня 2018 р. № 2040/6666/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 94500, обл. Луганська, м. Красний Луч, вул. Хмельницького, б. 128) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Балаклійський відділ, (64200, обл. Харківська, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Соборна, 45) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, (Балаклійський відділ), в якому просить суд:

- Визнати протиправними дії Балаклійського відділу Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, щодо припинення виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 призначеної йому пенсії з 01 грудня 2017 року;

- Зобов’язати Балаклійський відділ Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 призначеної пенсії з часу її припинення, тобто з 01.12.2017 року, з виплатою всієї виниклої заборгованості на поточний рахунок № 26251501678044 в ТВБВ № 10020/0475 філії ХОУ АТ «Ощадбанк» МФО 351823;

- Зобов'язати Балаклійський відділ Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1. компенсацію втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати з 01 грудня 2017 року, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159;

- Зобов’язати Балаклійський відділ Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області подати звіт про виконання судового рішення по цій справі протягом місяця з часу закінчення строку на апеляційне оскарження, а у випадку апеляційного оскарження та залишення в силі рішення суду першої інстанції, протягом місяця з часу проголошення судового рішення апеляційним судом.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в його населеному пункті він був вимушений покинути своє постійне місце проживання. З 10.05.2017 року Позивача було прийнято та поставлено на облік відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи до Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області Балаклійський відділ. Саме з цього часу та до листопада 2017 року Відповідач нараховував пенсійне забезпечення позивачу та перераховував належні до виплати суми на картковий рахунок, що відкритий на його ім’я в АТ «Ощадбанк». З грудня 2017 року та до теперішнього часу на картковий рахунок Позивача не була зарахована пенсія за 9 календарних місяців.

Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 17.08.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, 25.09.2018 року надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив що виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена з 01.12.2017 р. на підставі рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій від 22.11.2017 р. №184212. Дане рішення було прийнято на підставі Протоколу засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам № 39 від 20.11.2017 р., як особі, що фактично не проживає на території Балаклійського району Харківської області.

У зв’язку із тим, що станом на 01.09.2018 р. ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про поновлення виплати пенсії не звертався, відповідач робить висновок про те, що ОСОБА_1 фактично не проживає на території Балаклійського району Харківської області. Відтак, припиняючи виплату пенсії ОСОБА_1, вважає, що Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області діяло на виконання вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", "Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних

виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365, у межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено за матеріалами справи, позивач – ОСОБА_1, з 2007 року здобув право на отримання пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням серія ААБ №809064, яке видано на ім’я Позивача 30.05.2007 року (а.с. 16).

До липня 2014 року Позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Красний Луч Луганської області.

У зв’язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Внаслідок чого позивач, не маючи інших джерел існування крім пенсії, звернувся із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2017 року позивача було прийнято та поставлено на облік відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи до Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області Балаклійський відділ. Також судом за матеріалами справи встановлено, що позивачу видана Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.05.2017 р. за №0000199815 (а.с. 17).

Саме з травня 2017 р. та до листопада 2017 року зазначене Управління ПФУ нараховувало пенсійне забезпечення позивачу та перераховувало належні йому до виплати суми на картковий рахунок, що відкритий на його ім’я в АТ «Ощадбанк». Розмір щомісячної пенсії складав 3000,00 грн. і, відповідно, зазначена сума 10 числа кожного місяця перераховувалась на зазначений рахунок.

З грудня 2017 року на картковий рахунок ОСОБА_1 пенсія не зараховувалась.

Позивач подав письмове звернення до Відповідача з причин припинення щомісячних пенсійних виплат та подав одночасно з цим зверненням вимогу про поновлення нарахування та виплату пенсії.

10.08.2018 року позивачем отримана відповідь, в якій зазначалося що для подовження виплати пенсії позивачу потрібно особисто з’явитися до Управління та підтвердити своє фактичне місце проживання. Вимогу про поновлення виплати пенсії відповідач не задовольнив (а.с. 20).

Позивач зазначає, що йому невідомо про причини прийняття такого рішення, оскільки будь-яка письмова інформація з цього приводу, відповідно до пункту 12 частини 2 статті 64 Закону, компетентним органом позивачу не надсилалась.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з грудня 2017 року, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (надалі по тексту - Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст.47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Варто зазначити, що вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

З поданих до суду матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що пенсійним органом рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.

Як встановлено судом з відзиву відповідача, останній посилається на підставу припинення виплати пенсії позивачу, прийняття рішення відділом з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій від 22.11.2017 р. № 184212. Дане рішення було прийнято на підставі Протоколу засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам № 39 від 20.11.2017 р., як особі, що фактично не проживає на території Балаклійського району Харківської області. У якості підстави також зазначає, що станом на 01.09.2018 р. ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про поновлення виплати пенсії не звертався, що, на думку відповідача, також свідчить про те, що ОСОБА_1 фактично не проживає на території Балаклійського району Харківської області.

Суд з цього приводу зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд зазначає, що призупинення пенсійних виплат у зв'язку з не підтвердженням місця фактичного проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії.

Крім того, посилання відповідача на те, що не є підставою для визнання дій Зміївського ОУПФУ у Харківській області (Балаклійське відділення) неправомірними у зв'язку з незгодою позивача з встановленим порядком та умовами здійснення соціальних виплат, встановленими Постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 та від 08.06.2016 р. №365 суд не приймає до уваги, оскільки Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами, які обмежують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постанові від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17).

Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.1 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296).

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Тобто, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк.

Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 р. (надалі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів.

Відповідачем до матеріалів справи доказів про те, що довідка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 скасована – не надана.

Отже, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє рішення уповноваженого органу про скасування дії довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи із зазначенням підстав, наведених у статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності рішення уповноваженого органу про скасування дії довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи та доказів наявності підстав для припинення виплати пенсії позивачу у 2016 році.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у рішенні по справі №229/3123/17 від 27.02.2018 р. (провадження №К/9901/1358/17).

У рішенні Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Щокін проти України (Заяви №23759/03 та №37943/06) від 14 жовтня 2010 року, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У рішенні у справі Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цьому рішенні Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст.49 цього Закону.

Водночас, як встановлено судом, призупинення виплати пенсії позивачу відбулося без прийняття рішення відповідачем у зв'язку з не підтвердженням місця фактичного проживання.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст.49 Закону України № 1058-ІV, з березня 2016 року призупинив виплату пенсії позивачу за відсутності визначених законом підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV. Доказів наявності рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з грудня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним, а тому, позовні вимоги про визнання протиправними дій Балаклійського відділу Зміївського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, щодо припинення виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, призначеної йому пенсії з 01 грудня 2017 року та зобовязання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, з часу її припинення, тобто з 01.12.2017 року, з виплатою всієї виниклої заборгованості на поточний рахунок №26251501678044 в ТВБВ № 10020/0475 філії ХОУ АТ «Ощадбанк» МФО 351823 - підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 від 03.05.2018 р. (провадження № Пз/9901/20/18).

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Балаклійський відділ Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з 01 грудня 2017 року, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (далі - Порядок), передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з п. 3 Порядку № 195, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу вищезазначених норм права, встановлено, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не нараховані та не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Тобто, підстави для задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з 01 грудня 2017 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 відсутні, оскільки нарахування пенсії позивачу не проведено та доказів того, що відповідач при його проведенні не врахує вищезазначені виплати, не надано.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення по цій справі протягом місяця з часу закінчення строку на апеляційне оскарження, а у випадку апеляційного оскарження та залишення в силі рішення суду першої інстанції, протягом місяця з часу проголошення судового рішення апеляційним судом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки позивача ухвалою суду від 17.08.2018 року звільнено від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 94500, обл. Луганська, м.Красний Луч, вул. Хмельницького, б. 128) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Балаклійський відділ, (64200, обл. Харківська, Балаклійський район, м.Балаклія, вул. Соборна, 45) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Балаклійського відділу Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, щодо припинення виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, призначеної йому пенсії з 01 грудня 2017 року.

Зобов’язати Балаклійський відділ Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) призначеної пенсії з часу її припинення, тобто з 01.12.2017 року, з виплатою всієї виниклої заборгованості на поточний рахунок № 26251501678044 в ТВБВ №10020/0475 філії ХОУ АТ «Ощадбанк» МФО 351823.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 жовтня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.