Рішення № 77190000, 17.10.2018, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 370/1517/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої – судді Міланіч А.М.

при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головного Управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа – ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

В червні 2015 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що за рішенням Макарівського районного суду Київської області від 19 листопада 2012 року зі змінами, внесеними Апеляційним судом Київської області, визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок та зобов’язано ОСОБА_5 повернути земельні ділянки.

Однак, ОСОБА_5 ухилилася від виконання цього рішення та продала земельні ділянки Балан, а та у свою чергу – іншим громадянам, зокрема, ОСОБА_2

Так, належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 3222785500:03:003:0019 розділено на дві земельні ділянки з новими кадастровими номерами: земельну ділянку з кадастровим номером 3222785500:03:003:0071 площею 1,00001 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222785500:03:003:0072, площею 0,99974 га, які на даний час належать ОСОБА_2

Земельну ділянку, належну ОСОБА_1, площею 0,25 га з кадастровим номером 3222785500:03:003:0018 розділено на дві земельні ділянки: земельну ділянку з кадастровим номером 3222785500:03:003:0069, площею 0,12492 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222785500:03:003:0070, площею 0,12489 га, які належать відповідачу ОСОБА_3

Так як вказані земельні ділянки вибули з володіння позивачки поза її волею та були продані особами, які не мали права їх продавати, то просила витребувати зазначені земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів на її (позивачки) користь, скасувати реєстрацію цих земельних ділянок за ОСОБА_2 і ОСОБА_3, визнати право власності на спірні земельні ділянки за нею (ОСОБА_1В.), зобов’язати ГУ Держгеокадастру у Київській області відновити реєстрацію земельних ділянок за позивачкою.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_6 позов підтримали, викладене підтвердили.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, про причини неявки суду не повідомили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_7 Управління Держгеокадастру у Київській області свого представника в судове засідання не направив, у своєму відзиві на позов просив в позові в частині вимог щодо скасування реєстрації земельних ділянок та зобов’язання відновити реєстрацію земельних ділянок відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_8 – ОСОБА_9 в судовому засіданні позов вважав таким, що не підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення позивачки її представника, представника третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих Макарівським районним відділом земельних ресурсів Київської області 24 травня 2007 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 2006 року, позивачці ОСОБА_1 належать на праві власності земельні ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3222785500:03:003:0018, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та площею 2.000 га, кадастровий номер 3222785500:03:003:0019, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Небелицької сільської ради Макарівського району Київської області (а.с.34-35 т.1).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 19 листопада 2012 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 травня 2013 року, було частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано недійсними довіреності від імені ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_10, визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладених ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_10 з ОСОБА_5, в тому числі і від 6 червня 2007 року земельної ділянки площею 2,0 га на території Небелицької сільської ради Макарівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222785500:03:003:0019, та від 8 червня 2007 року земельної ділянки площею 0,25 га на території Небелицької сільської ради Макарівського району Київської області для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222785500:03:003:0018, зобов’язано ОСОБА_5 повернути позивачці зазначені земельні ділянки (а.с.19-31 т.3).

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обгрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що належні їй земельні ділянки з кадастровими номерами 3222785500:03:003:0018 та 3222785500:03:003:0019 були розділені на чотири ділянки з присвоєнням їм інших кадастрових номерів: 3222785500:03:003:0069, 3222785500:03:003:0070, 3222785500:03:003:0071, 3222785500:03:003:0072 та продані відповідачам по справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Однак, дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, жодних належних та допустимих доказів щодо цього суду не надано.

Як вбачається з повідомлення ГУ Держгеокадастру у Київській області від 24 травня 2018 року в Державному земельному кадастрі та в архіві відділу відсутні відомості щодо поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3222785500:03:003:0018 та 3222785500:03:003:0019. Земельні ділянки з кадастровими номерами 3222785500:03:003:0071, 3222785500:03:003:0072 обліковуються за ОСОБА_2, а земельні ділянки з кадастровими номерами 3222785500:03:003:0069, 3222785500:03:003:0070 – за ОСОБА_3 Відомості щодо переходу права власності на земельні ділянки, виготовлення правоустановлюючих документів, документацій із землеустрою, а також договори купівлі-продажу цих земельних ділянок в архіві відділу відсутні (а.с.156-158 т.2).

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивачки як на підтвердження факту поділу, зміни кадастрових номерів та продажі відповідачам належних їй земельних ділянок на повідомлення управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області від 26 травня 2015 року (а.с.36-41 т.1), оскільки дане повідомлення не містить відомостей щодо поділу та відчуження земельних ділянок, носить неоднозначний характер, суперечить повідомленню ГУ Держгеокадастру у Київській області від 24 травня 2018 року та надане без посилання на будь-які підстави його видачі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оскільки суду не надано жодних доказів перебування у володінні відповідачів належних позивачці земельних ділянок, то суд вважає за необхідне в позові відмовити за його недоведеністю.

Керуючись ст.319,321,387,388 ЦК України, ст. 10-13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головного Управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа – ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 17 жовтня 2018 року.

Головуючий-суддяОСОБА_11