Рішення № 77189939, 16.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16.10.2018 р. справа №2040/6364/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" прозастосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

встановив:

Суб’єкт владних повноважень, Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) зупинення повністю шляхом знеструмлення з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання до повного усунення порушень законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, експлуатації нежитлових приміщень ТОВ "Дієса" за адресою: м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8; 2) зобов'язання керівництва ТОВ "Дієса" негайно припинити використання нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8 з метою проведення будь-якої діяльності, не пов'язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що проведений захід контролю показав на існування у діяльності товариства низки порушень чинного законодавства України, які здатні спричинити загрозу життю та здоров’ю людей.

Відповідач, ТОВ «Дієса», письмово своєї правової позиції по суті позовних вимог не висловив.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Порівнюючи суспільну значимість об’єктів захисту згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 4 ст. 242 КАС України з об’єктами захисту згідно з ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 3, 8 Конституції України, суд вважає за необхідне віддати беззаперечний пріоритет інтересу захисту життя та здоров’я людини, а відтак, попри зміст ст. 77 КАС України весь тягар доказування у даному спорі покладає на невладного суб’єкта – відповідача по справі.

За матеріалами справи судом встановлено, що на підставі договору оренди №А-36/2016 від 01.09.2016 р. відповідач, ТОВ «Дієса» у якості орендаря використовує нежитлові приміщення цокольного та першого поверху нежитлової будівлі за адресою: місто Харків, пл. Повстання, 7/8, у цілях розміщення магазину.

Позивачем як органом управління (зі статусом юридичної особи публічного права) в особі власного структурного підрозділу - Харківського міського відділу була проведена позапланова перевірка діяльності товариства, результати якої оформлені актом від 15.05.2018 р. року №9.

У тексті вказаного акту відображені судження про наявність низки порушень, котрі за твердженням владного суб’єкта несуть загрозу життю та здоров’ю людей, а саме: 1) під час експлуатації на об’єкті допускається заниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах, клас вогнестійкості несучих та огороджувальних конструкцій (складські приміщення підвального поверху не відділені протипожежними дверима та протипожежними перегородками); 2) допускається зменшення розмірів евакуаційних виходів з будівлі і приміщень (висота дверей на шляхах евакуації у двір); 3) допускається зменшення кількості евакуаційних виходів з будівлі і приміщень (з приміщень підвального поверху відсутній 2-й евакуаційний вихід безпосередньо назовні); 4) допускається зменшення розмірів евакуаційних виходів з будівлі і приміщень (висота дверей на шляхах евакуації з кабінету директора); 5) не всі приміщення обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (склад в підвальному поверсі не обладнано системою пожежогасіння); 6) в складському приміщенні (відсіку), розташованого в підвальному поверсі, не встановлені люки чи вікна розміром 0,9х1,2 м з приямками; 7) допускається зменшення розмірів евакуаційних виходів з будівлі і приміщень (висота дверей на шляхах евакуації з приміщення підвалу); 8) відсутній протипожежний тамбур – шлюз з підпором повітря під час пожежі у сполученні підвалу та 1-го поверху; 9) допускається зменшення розмірів евакуаційних виходів з будівлі і приміщень (висота дверей на шляхах евакуації з складських приміщень); 10) відсутній протипожежний тамбур – шлюз з підпором повітря під час пожежі у сполученні підвалу та ліфту; 11) не проведено технічне обслуговування і перевірка на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування пожежних кран-комплектів; 12) для приміщень складського призначення не визначено категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», а також клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок»; 13) посередині складу не виконано прохід не менше 2 м завширшки. Ширина проходів та місця штабельного зберігання не позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно. Відстань між штабелями та стінами не виконано завширшки не менше ніж 0,8 метрів; 14) приміщення складу не обладнано системою димовидалення; 15) в підвальному поверсі допускається розміщення складів горючих матеріалів; 16) пожежні кран-комплекти розміщуються в вбудованих або навісних шафках, які не мають отвори для провітрювання і не пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання; 17) не пройдене функціональне навчання відповідними категоріями осію з питань цивільного захисту, в тому числі техногенної безпеки; 18) не проведено ідентифікацію потенційно небезпечного об’єкту; 19) працюючий персонал не забезпечено засобами індивідуального захисту у відповідно до вимог діючого законодавства.

Оцінюючи зміст викладених в названому акті суджень контролюючого органу, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб реалізації управлінського повноваження владного суб’єкта визначений у тому числі і приписами ч. 3 ст. 2 КАС України, де указано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Між тим, жодне з викладених в акті суджень про існування порушень не конкретизоване владним суб’єктом ані за кількістю випадків, ані місцем розміщення (дислокації), ані за будь-якими фізичними чи технічними параметрами.

Опис кожного порушення носить суто формальний характер, викладений безвідносно до щонайменших конкретних обставин фактичної дійсності.

На підтвердження факту реального існування цих порушень владним суб’єктом до матеріалів справи не подано жодного належного та допустимого доказу.

Такий стан реалізації владної управлінської функції у даному конкретному випадку унеможливлює виконання відповідачем покладеного на нього судом у порядку виключення з загального правила обов’язку спростувати і факт існування самого порушення, і факт створення порушенням загрози життю і здоров’ю людини.

Окрім того, саме такий стан реалізації владної управлінської функції у даному конкретному випадку унеможливлює і вжиття судом будь-яких дій процесуального характеру, спрямованих на з’ясування об’єктивної істини, позаяк явно та однозначно неналежне оформлення матеріалів перевірки може бути усунуто лише шляхом проведення такого ж самого заходу контролю (нагляду), тобто перевірки з тих самих питань, а дана функція виходить поза межі повноважень суду.

Додатково суд бере до уваги, що усі викладені в акті порушення за своїм змістом та характеристиками об’єктивно не здатні самостійно (без вирішального впливу іншого заздалегідь непередбачуваного, невідворотного та нездоланного фактору) спричинити виникнення реального ризику життю та здоров’ю людей.

Також суд ураховує, що звертаючись до суду, владний суб’єкт не зазначив, який конкретно пристрій (джерело електропостачання) має бути знеструмлений у даному конкретному випадку, не навів жодних даних про місцезнаходження цього пристрою та його індивідуальні характеристики, не довів, що обраний спосіб реалізації владної управлінської функції (знеструмлення) не створює небезпеки для життя та здоров’я третіх сторонніх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт не доведення владним суб’єктом існування у даному конкретному випадку загрози життю і здоров’ю людей, а тому позов належить відхилити.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 17 жовтня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.