Рішення № 77189719, 18.10.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 р. Справа № 1840/3280/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області) про:

1) визнання протиправною відмови відповідача, оформлене рішенням від 17.08.2018 № 55 щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до вислуги, яка становить 24 роки 11 місяців 03 дні згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;

2) зобов'язання відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років згідно п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі передбаченому п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з часу настання права на таку пенсію, тобто з 03.07.2018 року, нарахувати та виплатити зазначену пенсію.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1999 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ), оскільки при призначенні пенсії враховував лише календарну вислугу, без включення вислуги в пільговому обчисленні. Вважає, що має право на призначення пенсії за вислугою років, із врахуванням вислуги в пільговому обчисленні, що складає 24 роки 11 місяців та 03 дні.

Ухвалою суду від 31.08.2018 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач до суду 20.09.2018 подав відзив на позовну заяву (а.с.36), в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, виходячи з того, що відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки 6 місяців і більше. Оскільки відповідно до наданих документів вислуга років на день звільнення зі служби у календарному обчисленні позивача складає 19 років 05 місяців 29 днів, було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.

Ухвалою суду від 04.10.2018 у відповідача повторно було витребувано оскаржуване рішення, яке було надане 11.10.2018.

12.10.2018 ухвалою суду було витребувано додаткові докази у позивача, що були надані 18.10.2018.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що останнє місце роботи позивача перед звільненням – державна установа «Сумська виправна колонія (№116)» ОСОБА_2 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України. Згідно витягу з наказу від 02.07.2018 №117/ОС-18 (а.с.8) позивач звільнений зі служби на підставі п.п.7 п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) 02.07.2018. Вислуга років на день звільнення становить:

- в календарному обчисленні - 19 років 05 місяців 29 днів;

- у пільговому обчисленні - 24 роки 11 місяців 03 дні.

Як вбачається з позовної заяви, відзиву та матеріалів справи (а.с.26), після звільнення позивача ОСОБА_2 міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України у серпні 2018р. було підготовлено та направлено пакет документів до ГУ ПФУ в Сумській області для призначення пенсії позивачу за вислугу років.

17.08.2018 ГУ ПФУ в Сумській області прийнято рішення №55 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, у зв’язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги 23 роки та 6 місяців і більше, передбаченої п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ для осіб, звільнених у період з 01 жовтня 2017р. по 30 вересня 2018р. (а.с.42).

Про прийняте рішення відповідач повідомив ОСОБА_1 листом від 22.08.2018 №8313/03.2-04 (а.с.26).

Суд вважає таку відмову відповідача протиправною, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно з п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: ... з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Відповідно до ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі – постанова КМУ №393).

Згідно з п.п. «в», «г» п. 3 вказаної постанови КМУ №393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови (особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським), зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції; один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №780 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» встановлено, що вислуга років осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка була обчислена до прийняття цієї постанови, перегляду не підлягає.

Матеріалами справи підтверджується, зокрема, копією витягу з наказу державної установи «Сумська виправна колонія (№116)» ОСОБА_2 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 02.07.2018 №117/ОС-18 (а.с.8), копією послужного списку (а.с.9-15), копією трудової книжки (а.с.16-17), а також розрахунком вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с.24-25), що за період навчання, служби в ЗСУ та служби позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби його вислуга становить в календарному обчисленні - 19 років 05 місяців 29 днів; у пільговому обчисленні - 24 роки 11 місяців 03 дні.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач посилається на те, що при призначенні пенсії має враховуватись лише календарна вислуга, без включення вислуги в пільговому обрахуванні, а календарна вислуга позивача становить 19 років 05 місяців 29 днів та є меншою, ніж встановлена пунктом «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ необхідна мінімальна.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки системний аналіз норм Закону №2262-ХІІ та постанови КМУ №393 свідчить, що приписи останніх не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги. Нормами вказаних нормативно-правових актів не встановлено також виключень з того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а впливають лише на розмір пенсії.

Відповідач не врахував вимоги статті 17-1 Закону №2262-ХІІ, якою встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядком чітко визначений порядок обчислення вислуги, що надає право на пенсію, і ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ прямо вказує на обов'язок відповідача такий порядок застосовувати, використовуючи ст.12 Закону №2262-ХІІ як норму загальну, а статтю 17-1 Закону №2262-ХІІ і постанови КМУ №393 - як спеціальну.

Згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантій соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та 20 березня 2002 року № 5-рп/2002). За змістом рішень Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.50 Закону №2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення. Як вбачається з грошового атестату (а.с.48), ОСОБА_1 був задоволений грошовим забезпеченням (яке отримав 09.08.2018 (а.с.49) за період по 02.07.2018.

Таким чином, після надходження документів, необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1, відповідач зобов'язаний був призначити останньому пенсію за вислугу років з дня виникнення такого права, тобто з наступного дня після звільнення – 03.07.2018, оскільки, як вище вказано, позивач має 24 роки 11 місяців 03 дні вислуги в пільговому обчисленні, в той час, як достатньою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ є вислуга в 23 роки 6 місяців і більше.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд визнає, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та таким, що не відповідає критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення та зобов’язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ, з часу настання права на таку пенсію, тобто з 03.07.2018.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію в розмірі передбаченому п. «а» ст. 13 Закону №2262-ХІІ, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.26,42) та встановлено судом, відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії, у зв’язку з відсутності права позивача на таку пенсію на момент звернення, однак питання визначення розміру такої пенсії ГУ ПФУ в Сумській області не розглядалось, не вирішувалось, та у його задоволенні не відмовлялось. Відтак, вказана позовна вимога є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 704,80грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 23.08.2018 №272 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 42218, Сумська область, Лебединський район, с.Михайлівка, вул.О.Трихліба, буд.74; фактичне місце проживання: 40000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №55 від 17.08.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262 з 03.07.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 42218, Сумська область, Лебединський район, с.Михайлівка, вул.О.Трихліба, буд.74; фактичне місце проживання: 40000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 704,80грн. (сімсот чотири грн. 80коп.).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18.10.2018.

Суддя І.Г. Шевченко