Ухвала суду № 77189365, 18.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 520/11453/18

УХВАЛА

18 жовтня 2018 року суддя Одеського окружного адміністративного суду Бжассо Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 56565162 від 16.08.2018 року

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси від 05.09.2018 року та супровідного листа № 10 від 16.10.2018 року надійшла адміністративна справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за результатом розгляду якої позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 56565162 від 16.08.2018 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 05.09.2018 року суддя Київського районного суду м. Одеси зробив висновок, що справа № 520/11453/18 предметно підсудна Одеському окружному адміністративному суду з огляду на положення ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.06.2018 року у справі № 127/9870/16-ц.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Статтею 1 КАС України встановлено, що даний Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Суддя зазначає, що положеннями частини 5 статті 287 КАС України, якою визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, чітко визначено, що у випадку, якщо адміністративна справа розглядалася місцевим загальним судом, як адміністративним, то адміністративні справи з приводу оскаржень рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом за результатом розгляду таких справ, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Суддя встановив, що оскаржуваною постановою ВП № 56565162 від 16.08.2018 року на ГУ ПФУ в Одеській області накладено штраф за невиконання у повному обсязі рішення суду. Виконавче провадження здійснюється за виконавчим листом № 520/14859/17 від 31.05.2018 року, що виданий Київським районним судом м. Одеси в рамках розгляду адміністративної справи.

Суддя, також, встановив, що постанова про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Одеській області від 16.08.2018 року прийнята в рамках виконавчого провадження ВП № 56565162, яке відкрите відповідно до постанови ВП № 56565162 від 08.06.2018 року з примусового виконання виконавчого листа № 520/14859/17 від 31.05.2018 року. Тобто, суддя зазначає, що постанова про накладення штрафу від 16.08.2018 року в окреме провадження не виділялася, а виконавче провадження ВП 56565162 станом на час прийняття вказаної постанови, не завершене. В ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 05.09.2018 року суддею, також, встановлено, що ВП 56565162 не завершене.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Суддя зазначає, що в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 05.09.2018 року вказано, що юрисдикційно спори про оскарження постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору відносяться до адміністративних судів.

Такий висновок, до даного спору не має відношення, оскільки предметом оскарження у даному випадку є не постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, а постанова про накладення штрафу за невиконання у повному обсязі рішення суду.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» в частині оскарження постанов про накладення штрафів виключно до адміністративного суду стосується прийняття таких постанов державними або приватними виконавцями щодо виконання рішень інших органів, а не судових рішень в рамках виконавчого провадження з примусового виконання таких рішень.

Щодо посилання на висновки Верховного Суду, зазначені у постанові № 127/9870/16-ц від 06.06.2018 року суддя зазначає наступне.

Так, у вказаній постанові зазначено: «…За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІпередбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні…».

З огляду на вказану постанову Верховного Суду від 06.06.2018 року у цивільній справі № 127/9870/16-ц, у випадку, якщо б постанова державного виконавця про накладення штрафу була виділена в окреме виконавче провадження, то даний спір мав би бути розглянутий Одеським окружним адміністративним судом, однак, оскільки оскаржувана постанова прийнята в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, що виданий Київським районним судом м. Одеси за результатами розгляду адміністративної справи, суддя робить висновок, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, але вирішення даного спору належить до компетенції Київського районного суду м. Одеси, як адміністративного суду.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі, суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч.1 ст.30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Відповідно до вимог ст. 318 КАС України, прийняте судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20,22,25-28 цього Кодексу є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду № 2 від 06.03.2008 року, у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді (пункт 2 частини першої статті 22 КАС України). Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.

Суддя зазначає, що з метою запобігання порушення права позивача на справедливий та неупереджений судовий захист, відповідно до положень ст. 287 КАС України, суддя вважає необхідним передати зазначену справу до Київського районного суду м. Одеси, до предметної підсудності якого відноситься розгляд зазначеної справи, оскільки, в іншому випадку, вирішення зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом по суті призведе до скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 1,19, 30, 29, 243, 248, 287КАС України,

УХВАЛИВ:

Передати адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 56565162 від 16.08.2018 року для розгляду за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси (вул. Варненська, 3-б, м. Одеса, 65080).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Суддя Н.В.Бжассо