Рішення № 77189336, 17.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1892/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Шавель М.М.

з участю:

представник позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради Львівської області про визнання протиправним рішення, зобов’язанням вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (вул. Трускавецька, 47/69 м. Борислав, Львівська область, 82300, ) до Бориславської міської ради Львівської області (вул. Шевченка, 42, м. Борислав, Львівська область), у якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Бориславської міської ради від 25.01.2018 року № 1097, в частині позбавлення пільги 50% учасників війни на послуги на телефон, які суперечать матеріальним нормам п.18 ст.14Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов”язати відповідача внести зміни до рішень Бориславської міської ради від 25.01.2018 року № 1097 (та в попередні рішення БМР за 2014-2017 р , включити у пільговий список пільговиків учасників ВВ війни на виконання п.18 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та поновити прямі конституційні права позивачки ВВ війни, інваліда 1 групи;

- зобов”язати відповідача добровільно виконати п.18 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” провести перерахунок та виплати переплат за попередні роки 2014-2017 р. в порядку ст.18 Конституції України.

Ухвала від 08.05.2018 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала від 23.05.2018 про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі.

Ухвала від 24.05.2018 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала від 10.07.2018 року з питань проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвала від 24.07.2018 року з питань залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала від 21.08.2018 року про повернення заявникам клопотання про уточнення, збільшення позовних вимог ОСОБА_1 від 21.08.2018 року.

Ухвала від 11.09.2018 року про повернення позивачу заяви - вимоги про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 від 11.09.2018 року.

Протокольна ухвала від 11.09.2018 року про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду.

Ухвала від 12.09.2018 року про повернення позивачу без розгляду заяви - вимоги про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 від 11.09.2018 року.

Ухвала від 10.10.2018 року про повернення позивачу без розгляду заяви уточнення - збільшення позовних вимог ОСОБА_1 від 27.09.2018 року та клопотання про винесення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при винесенні рішення Бориславською міською радою від 25.01.2018 року № 1097 «Про затвердження Програми компенсації за пільговий проїзд та пільг з оплати послуг за користування телефоном окремими пільговим категоріям громадян на 2018 рік», умисно не було включено до списку пільгову категорію – учасників ВВ війни на 50 % пільги на послуги телефону. Позивач вказує на те, що було порушено вимоги Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та порушено прямі конституційні та законні інтереси позивача учасника ВВ війни інвалідів 1 групи по зору, яким протиправно позбавлено пільги учасників війни та погіршено складне життя позивача. З метою відновлення порушених прав, позивач звернулася до суду з означеним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішення від 25.01.2018 року № 1097 «Про затвердження Програми компенсації за пільговий проїзд та пільг з оплати послуг за користування телефоном окремими пільговим категоріям громадян на 2018 рік» Бориславською міською радою було прийнято правомірно, у відповідності до п.22 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України, рішення міської ради від 21.12.2017 року р. № 1037 «Про міський бюджет міста Борислава на 2018 рік». Вказують, на те, що згідно норм п.18 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанови КМУ № 389 від 04.06.2015 року, пільги окремим категоріям громад мали б сплачуватися за рахунок коштів Державного бюджету України.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

25 січня 2018 року Бориславська міська рада прийняла рішення «Про затвердження Програми компенсації за пільговий проїзд та пільг з оплати послуг за користування телефоном окремими пільговим категоріям громадян на 2018 рік».

Вказана програма була затверджена у відповідності до п.22 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України, рішення міської ради від 21.12.2017 року р. № 1037 «Про міський бюджет міста Борислава на 2018 рік».

У розділі 1 загальні положення програми компенсації за пільговий проїзд та пільг з оплати послуг за користування телефоном окремим пільговим категорія громадян на 2018 рік, вказано, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для компенсації видатків за пільгове перевезення та оплату за користування телефоном не передбачено. Тому фінансування цих видатків покладено на органи місцевого самоврядування.

Згідно п. ІV Програми компенсації за пільговий проїзд та пільг з оплати послуг за користування телефоном окремим пільговим категорія громадян на 2018 рік, встановлено, що пільги з оплати послуг за користування телефоном у розмірі 50% абонентної плати надаються таким категоріям громадян: учасники бойових дій та особам, прирівняних до них (в т.ч. АТО); інваліди війни та особи, які прирівняні до них; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 1 та 2; ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани податкової міліції, ветерани державної пожежної охорони, ветерани Державної кримінально – виконавчої служби України, ветерани служби цивільного захисту, ветерани Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; реабілітовані громадяни; члени сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Відповідно до статей 19,140 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Пункт 2 статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Спеціальним законом, який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР.

Згідно статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 3статті 24 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з пунктом 22 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до компетенції місцевих рад належить вирішення відповідно до закону питань затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

Частиною 20-4 ст.91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Судом встановлено, що позивач є учасником війни та на неї розповсюджуються пільги, передбачені ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пунктом 18 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги зокрема позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 389, встановлено, що пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Згідно ч. 10 ст. 59 вказаного Закону України акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Так, підставами для визнання акту органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, зокрема, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій. Отже, метою звернення до адміністративного суду із позовом є необхідність захисту порушеного права, свобод чи інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

У контексті з положеннями ч.1 ст.5 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Верховний Суд України у Постанові від 24 січня 2017 року зробив висновок, що обов’язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Таким чином, суд вважає, що Бориславська міська рада при прийняті рішення «Про затвердження Програми компенсації за пільговий проїзд та пільг з оплати послуг за користування телефоном окремими пільговим категоріям громадян на 2018 рік» діяла в межах передбачених Конституцією та законами України, а позивач ОСОБА_1 не довела порушення свого права чи інтересу внаслідок прийняття такого рішення.

Частинами 1 - 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ОСОБА_1 до Бориславської міської ради Львівської області про визнання протиправним рішення, зобов’язанням вчинити дії, задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що позивач звільнена від оплати судового збору та відсутні докази щодо понесення інших видів судових витрат, керуючись ч. 5 ст. 139 КАС України, жодні судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Трускавецька, 47/69 м. Борислав, Львівська область, 82300, ідентифікаційний НОМЕР_1 ) до Бориславської міської ради Львівської області (вул. Шевченка, 42, м. Борислав, Львівська область, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) про визнання протиправним рішення, зобов’язанням вчинити дії, – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.