Рішення № 77186191, 12.10.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1402/18

Провадження № 2/307/972/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

при секретарі Ком'яті Н.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсними умов кредитного договору № 60-09/02-2008 від 13.02.2008 р.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що 13.02.2008 р. між ним та ПАТ КБ "Надра" було укладено кредитний договір № 60-09/02-2008.

Відповідно до облікових даних його заборгованість за цим договором складає 226544.29 грв.

Оскільки умови кредитного договору № 60-09/02-2008 від 13.02.2008 р. не відповідають вимогам цивільного законодавства, його положення суперечать одне одному, умови договору не є справедливими, то й заборгованість за кредитним договором він не визнає.

Умовами п.п. 1.1.3.1. кредитного договору № 60-90/02-2008 було визначено відсотки за користування кредитом у розмірі 12.4 %.

Сума отриманого кредиту становила 17638 доларів США.

Таким чином, сума заборгованості по тілу кредиту - 17638 доларів США + відсотки за користування кредитом у розмірі 1310.93 (12.4 % річних) = загальна сума коштів 19825.11 доларів США.

Розрахунком боргу, що складений відповідачем, підтверджується факт сплати ним 21136.05 доларів США, а отже за кредитним договором він переплатив 1310.93 доларів США.

На даний час кредитний договір закінчився 12.02.2015 р. і він має право на повернення безпідставно отриманих банком коштів.

Підпунктом 2.2.6. кредитного договору № 60-09/02-2008 було визначено право банку розподіляти внесені кошти згідно черговості, передбаченої п. 2.4 цього договору.

Однак кредитний договір не містить ніякого пункту із нумерацією "2.2.4." і про яку черговість йдеться у договорі - не зрозуміло.

Під час підписання договору йому було роз'яснено, що він повинен погашати заборгованість за тілом кредиту та відсотками.

Незважаючи на це, сплачені ним кошти розподілялися самовільно і безпідставно, що призвело до виникнення фіктивної заборгованості.

Проведений банком розрахунок заборгованості є недопустимим доказом, оскільки суперечить умовам кредитного договору і є неправомірно складений.

У договорі відсутня конкретна дата коли він мав вносити мінімально необхідні платежі кожного поточного місяця.

Нарахування неустойки (штрафів, пені) проводилося банком також на свій розсуд, без законної правової підстави.

Таким чином, зміст укладеного договору № 60-09/02-2008 та розрахунок заборгованості дають всі підстави для визнання умов договору, передбачених п. п. 2.2.2., 2.2.3. та 2.2.6. - недійсними, та припинення його зобов'язань по вказаному договору внаслідок їх повного виконання.

Невірно банком нараховувалися відсотки та пеня, які нараховувалися не на суму щомісячного платежу, а на суму всієї заборгованості.

Представником банку під час укладення договору не було роз'яснено зміст Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема його не було проінформовано про форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, про тип відсоткової ставки, про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення кредиту, його обслуговуванням та поверненням, про варіанти повернення кредиту, про необхідність здійснення оцінки майна та якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється, про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, про детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Також кредитним договором не було передбачено графік платежів, порядок і строки внесення платежів, валюту і форму оплати за споживчим кредитом, реального рахунку сплати відсотків або внесення готівкових коштів для сплати мінімальних платежів.

Просить визнати недійсними умови кредитного договору № 60-09/02-2008 від 13.02.2008 р., передбачені п. п. 2.2.2., 2.2.3. та 2.2.6.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися. Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове зсідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 13.02.2008 р. між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 був укладений договір "Автопакет" № 60-09/02-2008, за яким позикодавець отримав у кредит у сумі 17638 доларів США, зі сплатою 12.4 % річних, терміном до 12.02.2015 р.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати недійсними пункти 2.2.2., 2.2.3. та 2.2.6. договору № 60-09/02-2008 від 13.02.2008 р.

Відповідно до ст. 626 ч. 1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Із приписів ст. 638 ч. 1 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ч.ч 1-3, 5 та ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, на думку суду, укладений договір відповідає чинному законодавству.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 215, 626, 638 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 17.10.2018 року.

Головуючий: Гримут В.І.