Рішення № 77186126, 10.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1494/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» до Офісу великих платників державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі – ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ») звернулося з позовом до Офісу великих платників державної фіскальної служби (далі – Офіс ВПП ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003644816 від 24.04.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Офісом ВПП ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» з питань господарських відносин з ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» за період з 01.01.2016 року по 31.10.2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) вищезазначеному контрагенту, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. За результатами перевірки було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №48/28-10-48-16/37821544 від 04.04.2018 року.

На підставі висновків акта перевірки Офісом ВПП ДФС було прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 року №0003644816, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 996 418, 35 грн. (в т.ч. І кв. 2016 року – 1 638 828,50 грн., І півріччя 2016 року – 3 023 828,50 грн., 9-ть місяців 2016 року – 3 481 918,35 грн., 2016 рік – 3 996 418,35 грн.).

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що надані первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом, реальної поставки товару

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003644816 від 24.04.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що Офісом ВПП ДФС правомірно було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що підставі наказу №508 від 23.03.2018 року Офісом ВПП ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» з питань господарських відносин з ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» за період з 01.01.2016 року по 31.10.2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) по вищезазначеному контрагенту, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. За результатами перевірки було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №48/28-10-48-16/37821544 від 04.04.2018 року.

На підставі висновків акта перевірки Офісом ВПП ДФС було прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 року №0003644816, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 996 418, 35 грн. (в т.ч. І кв. 2016 року – 1 638 828,50 грн., І півріччя 2016 року – 3 023 828,50 грн., 9-ть місяців 2016 року – 3 481 918,35 грн., 2016 рік – 3 996 418,35 грн.).

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 року №0003644816, з огляду на таке.

При вирішенні даного публічно-правового спору суд враховує положення таких нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України об’єктом оподаткування зокрема є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізин: лізингоотримувачу/орендарю.

За умов п. 186.1 ст.186 ПК України місцем постачання товарів та послуг зокрема є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту).

За приписами п.187.1. ст.187 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абз.1 п. 188.1. ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44,2 ет.42 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»),

Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р, № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення,

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.4 Розділу 2 даного Положення, первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при вирахуванні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

При цьому за змістом ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні, для надання їм юридичної сили і доказовості, мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ст.202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» - (покупець) та ТзОВ «ВОГ Трейдинг» - (продавець) були укладені Договори купівлі-продажу нафтопродуктів №23/02/15 від 23.02.2015 року та №480 від 25.06.2015 року, предметом яких була поставка нафтопродуктів (дизельного пального та бензину А-95) на загальну суму 5 500 000 000 грн.

З метою реалізації придбаної продукції, між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» - (продавець) та ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» - (покупець) був укладений Генеральний договір поставки нафтопродуктів №19-ДГ/29 від 20.01.2016 року, предметом якого була поставка нафтопродуктів (дизельного пального та бензину А-95) на загальну суму 3 996 418,35 грн.

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції, а саме поставка нафтопродуктів ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» підтверджується в першу чергу видатковими накладними (а.с. 26-40), товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (а.с. 123-129, 136-137) та актом звірки взаєморозрахунків за січень-листопад 2016 року (а.с. 41), які оглянуто в судовому засіданні. Також представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що товар в т. ч. відпускався контрагенту з їх нафтобази в Харківській області.

Згідно довідки ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» №253 від 19.07.2018 року вбачається факт зарахування грошових коштів на рахунок ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» від ТзОВ «ТД «Нафта-Опт».

Також представником позивача подано до суду копії податкових декларацій з податку на додану вартість за січень, березень, квітень, липень, серпень, жовтень 2016 року з додатком 5 (витяг), які свідчать про факт декларування ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» податкових зобов’язань з ПДВ по господарських операціях із ТзОВ «ТД «Нафта-Опт».

Товариством у відповідності до вимог ст.201 ПК України виписано податкові накладні по вказаних операціях, такі податкові накладні належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено відповідним квитанціями при їх прийняття.

Відповідні первинні документи, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статей 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Як зазначено відповідачем у відзиві від 29.08.2018 року відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних, перевіркою встановлено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» зареєстровано на ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» податкові накладні за період 01.01.2016 року по 31.10.2016 року на поставку бензину А-95 та дизельного палива. Відпуск нафтопродуктів відбувався через мережу АЗК. Згідно представлених банківських виписок, ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» здійснено оплату на рахунок позивача за січень-жовтень 2016 року на суму 3 996 418,35 грн. Також податковим органом вказано, що факт реалізації пального ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» підтверджено первинними документами і даними бухгалтерського обліку.

Тому, TOB «ВОГ РІТЕЙЛ» виключно на підставі положень Податкового кодексу України відніс відповідні суми податку на додану вартість до податкових зобов’язань по господарських взаємовідносинах із ТзОВ «ТД «Нафта-Опт».

Більше того, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної фіскальної служби або відомості, одержані від інших підрозділів фіскальної служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у фіскального органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» в користь ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» не реалізовувались.

Водночас фіскальні органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між Товариством у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, необхідно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Обов’язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України). Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Поряд з цим суд не бере до уваги посилання відповідача як на підставу правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що ГУ ДФС у Чернігівській області було відібрано пояснення у гр. ОСОБА_3, який згідно реєстраційних даних являвся керівником ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» та з дослідженого в судовому засіданні письмового пояснення вбачається, що він не має відношення до ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» і про те, що є керівником даного підприємства чує вперше, дізнався про це від працівників податкової міліції Деснянського р-ну м. Києва, при цьому ніяких документів не підписував.

Проте, як встановлено судом, між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» - (продавець) та ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» - (покупець) в особі директора ОСОБА_4 був укладений Генеральний договір поставки нафтопродуктів №19-ДГ/29 від 20.01.2016 року предметом якого була поставка нафтопродуктів (дизельного пального та бензину А-95) на загальну суму 3 996 418,35 грн. Таким чином вказаний договір був укладений з директором ОСОБА_4, який як вбачається з відповідного реєстру, був директором до 03.11.2017 року.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.10.2018 року №1004490959 вбачається, що станом на 20.01.2016 року і до 03.11.2017 року директором ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» був саме ОСОБА_4, а за актом перевірки податкового органу охоплено період з січня по жовтень 2016 року, коли і були проведені господарські операції, тому посилання відповідача на пояснення ОСОБА_3 щодо фіктивності укладених договорів, не є підставними.

Варто наголосити, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом ТзОВ «ТД «Нафта-Опт» були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих контрагентів.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Наведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються кон вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Поряд з цим, висновок контролюючого органу про те, що отримання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» грошових коштів за товар, які поступали від ТзОВ «ТД «Нафта-Опт», слід вважати безповоротною фінансовою допомогою, є безпідставним.

Так, відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіряючим не встановлено укладення ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», перелічених у ст.14 ПК України договорів. Отримання коштів відображено як оплата за реалізовані товари контрагенту, внаслідок чого, розрахунок за отриманий товар не може розглядатися як безповоротне надання коштів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (частини 1, 2 статті 77 КАС України)

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено належних та об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі тверджень щодо порушення контрагентом позивача чинного законодавства, які не можуть бути правомірними з огляду на те, недотримання контрагентами позивача норм податкового законодавства відповідальність та негативні наслідки несе саме ця особа, а не позивач, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Також суд враховує, що первинна документація позивача містить достовірну і несуперечливу інформацію.

Отже, враховуючи, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на підприємство.

Беручи до уваги обставини викладені вище, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 року №0003644816, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 996 418, 35 грн., яке з огляду на його безпідставність підлягає скасуванню.

Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 року №0003644816, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 996 418, 35 грн., яке слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» слід стягнути судовий збір в розмірі 59 946,28 грн., сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення від 01.08.2018 року №1131.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 24.04.2018 року №0003644816.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» судовий збір у розмірі 59 946,28 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кременецька, будинок 38, ідентифікаційний код юридичної особи 37821544).

Відповідач: Офіс великих платників Державної фіскальної служби (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код юридичної особи 39440996).

ОСОБА_5 Костюкевич

Повне рішення суду складено 18.10.2018 року.