Рішення № 77186015, 18.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 140/2023/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі – УДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 20.09.2018 року ВП №56787093.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 винесено постанову про накладення штрафу від 20.09.2018 року ВП №56787093, якою на ГУ ПФУ у Волинській області за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець вправі винести таку постанову виключно в разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин, а не за несвоєчасне його виконання. Крім того, відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин. При цьому, позивач зазначає, що рішення суду в частині перерахунку пенсії ОСОБА_4 виконано добровільно, однак виплата перерахованої пенсії здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 року №103. Також позивач звертає увагу на те, що пенсія ОСОБА_4 виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України та у зв’язку з відсутністю державного асигнування виплата перерахованої пенсії не відбулась. Виділення коштів з Державного бюджету України на фінансування перерахованих пенсій за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року передбачено у період з 01.01.2019 року. Вказані обставини свідчать про наявність поважних причин невиконання рішення суду в цілому, а тому позивач просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову державного виконавця про накладення штрафу.

Представник відповідача у відзиві на позов від 11.10.2018 вих. №04-8/6611 позовні вимоги ГУ ПФУ у Волинській області не визнала, посилаючись на те, що на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови рішення суду позивачем виконано не в повному обсязі, зокрема, не здійснено виплату перерахованої пенсії ОСОБА_4 з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, як того вимагає рішення суду. В зв’язку з тим, що рішення суду не виконане, державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, 20.09.2018 року винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу. При цьому, постанову Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 року №103 (далі – Постанова №103) не можна вважати поважною причиною невиконання судового рішення в повному обсязі, оскільки Постанова №103 не регулює порядок виконання судових рішень про зобов’язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду. Вважає посилання позивача на відсутність відповідного бюджетного асигнування, як на доказ поважності причин невиконання рішення суду, в частині виплати ОСОБА_4 перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року необґрунтованими. У зв’язку з цим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

В судове засідання сторони не прибули, при цьому представник позивача подав до суду заяву від 18.10.2018 року про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 у справі №803/1933/17, яке набрало законної сили 23.05.2018 року, зобов’язано ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) з 01 січня 2016 року пенсії відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей” від 23 грудня 2015 року №900-VIII), постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” та на підставі довідки ліквідаційної комісії ОСОБА_1 Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 04 травня 2017 року №1143.

На виконання рішення суду від 25.01.2018 Волинським окружним адміністративним судом 25.06.2018 видано виконавчий лист №597/2018.

17.07.2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження №56787093 по примусовому виконанню виконавчого листа №597/2018 від 25.06.2018 року, якою зобов’язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 з 01 січня 2016 року та надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду (а.с.11-12). Дана постанова направлена позивачеві 17.07.2018 року та отримана останнім 23.07.2018 року, що підтверджується штемпелем на супровідному листі (а.с.10)

ГУ ПФУ у Волинській області листом №6464/02-60-39 повідомило УДВС ГТУЮ у Волинській області про те, що зазначене у постанові про відкриття провадження рішення суду виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження (а.с.13). Зокрема, позивач зазначив, що на виконання рішення суду ОСОБА_4 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року. Перерахований розмір пенсії з врахуванням Постанови №103 з 01.01.2018 року становить 5990,36 грн. Виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 41099,04 грн. здійснюється в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 від 20.09.2018 року у виконавчому провадженні №56787093 на боржника за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду накладено штраф в розмірі 5100,00 грн. на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с.15-16). Відповідачем встановлено, що рішення суду щодо виплати ОСОБА_4 перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року ГУ ПФУ у Волинській області не виконане. Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 не регулює порядок судових рішень про зобов’язання пенсійного органу здійснити виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду, то її не можна вважати поважною причиною невиконання судового рішення в частині виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Відповідач направив оскаржувану постанову до ГУ ПФУ у Волинській області 20.09.2018 року, яку позивач отримав 27.09.2018 року, про що свідчить відбиток вхідного штемпеля на супровідному листі (а.с.14).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов’язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону №1404-VIII).

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов’язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону №1404-VIII можуть вважатися обставини, які є об’єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, ОСОБА_2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Тобто, виплати грошової допомоги здійснюються ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішення суду від 25.01.2018 виконано позивачем частково, а саме проведено перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 01 січня 2016 року на підставі Постанови №103. Виплата ОСОБА_4 перерахованої пенсії здійснюється з 01.01.2018 на підставі Постанови №103 (а.с.17-18). Отже, з вказаного слідує, що позивачем добровільно ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виконано рішення в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_4 та проводиться виплата перерахованої пенсії з 01.01.2018.

Проте, судом також встановлено, що позивачем не здійснено виплату перерахованої пенсії ОСОБА_4 за період 2016-2017 років, тобто боржником рішення суду не виконане повністю, внаслідок чого на останнього постановою державного виконавця від 20.09.2018 було накладено штраф в сумі 5100 грн. та зобов’язано протягом 10 робочих днів виконати рішення (а.с.15).

Відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Наведене дає суду підстави дійти висновку про те, що виплата перерахованої суми пенсії ОСОБА_4 повинна здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету згідно з Постановою №103 на виплату перерахованих сум пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у 2018 році не виділялись.

Таким чином, позивачем добровільно виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме: згідно з рішенням боржник здійснив перерахунок суми, яка підлягає сплаті за рішенням суду, водночас у зв’язку із відсутністю коштів такі суми виплачені стягувачу у виконавчому проваджені не були.

Разом з тим, в силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем десятиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.

Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду у справах К/9901/1598/18 (№405/3663/13-а) від 24.01.2018, К/9901/12146/18 (№757/29541/14-а) від 13.06.2018 про те, що відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що ГУ ПФУ у Волинській області виконало судове рішення в тій частині, в якій було профінансовано перерахунок пенсій вищевказаній категорії пенсіонерів державою, а тому з його сторони відсутнє невиконання судового рішення з неповажних причин.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 20.09.2018 ВП №56787093, з огляду на що остання підлягає скасуванню.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Згідно із частинами 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивач є також суб’єктом владних повноважень, тому сплачений ним судовий збір на його користь не стягується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про виконавче провадження”, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 про накладення штрафу від 20 вересня 2018 року у виконавчому провадженні №56787093.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду.

Позивач ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, будинок 1, код ЄДРПОУ 34827061).

Повний текст рішення суду виготовлено 18 жовтня 2018 року.

Суддя В.Д. Ковальчук