Ухвала суду № 77185892, 17.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

17 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2673/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Жиріна Станіслава Олександровича

представника відповідача: Бондар Ольги Іванівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: військової частини 3028, Головного управління Національної гвардії України

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3028, Головного управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами у порушення вимог п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» допущено протиправну бездіяльність, що полягає в незабезпеченні позивача та членів його сім'ї житловим приміщенням протягом двох років з моменту взяття позивача на квартирний облік як особу, яка має право на першочергове отримання житла (учасник бойових дій) та отримала поранення під час участі в бойових діях (при виконанні обов'язків військової служби). На переконання позивача, відповідачі допустили порушення його житлових прав, захист яких підлягає в порядку адміністративного судочинства.

13.09.2018 року на адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували. Крім того, вказали, що підстави для надання житлового приміщення позивачу та членам його сім'ї відсутні. На думку відповідачів, вони діяли у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. При цьому, наголосили, що задоволення судом вимоги про надання позивачеві житлового приміщення призведе до порушення житлових прав інших осіб, які стали на квартирний облік до 23.12.2008 року (а.с. 53-59, 180-182).

25.09.2018 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів, в яких позивач з наведеними доводами не погоджується, вважає їх необґрунтованими. Відтак просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.197-204).

08.10.2018 року від Головного управління Національної гвардії України надійшли заперечення, в яких зазначено про помилковість аргументів позивача. З огляду на вказане, просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.08.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 1).

Ухвалою суду від 16.08.2018 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів відмовлено (а.с.38).

Ухвалою суду від 01.10.2018 року в справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 213-214).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підств викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили із підстав, що викладені у відзивах на позовну заяву та запереченні на позовну заяву.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив та запереченні, дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що з 2003 року по 2017 роки ОСОБА_1 проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України (Національній гвардії України).

Відповідно до пункту 2.1 протоколу від 23.12.2008 року № 5 засідання житлово-побутової комісії Управління Південного територіального командування внутрішніх військ МВС України, позивача з 23.12.2008 року зараховано на квартирний облік на загальних підставах складом сім'ї одна особа.

Згідно з довідкою № Д-210, виданою 28.09.2015 року Військово-лікарською комісією УМВС України в Вінницькій області, 05.09.2014 року позивач отримав травму, пов'язану із захистом Батьківщини.

У пунктах 1, 14 акту № 55 про нещасний випадок, затвердженого 18.08.2015 року т.в.о. начальника Західного територіального управління НГУ полковником Скрипнюком С.І., зазначено, що нещасний випадок 05.09.2014 року стався з позивачем в період проходження служби при виконання службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки та боротьбі зі злочинністю.

04.06.2015 року позивачеві було видано посвідчення учасника бойових дій.

Пунктом 5.1 протоколу від 30.09.2015 року № 11 засідання житлово-побутової комісії військової частини 3008 Національної гвардії України позивача з 30.09.2015 року включено в списки осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, як учасники бойових дій.

Відповідно до пункту 4.1 протоколу від 25.12.2015 року № 14 засідання житлово-побутової комісії військової частини 3008 Національної гвардії України позивачеві з 25.12.2015 року враховано пільгу, передбачену пунктом 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У період з травня 2016 року по серпень 2017 року позивач проходив військову службу за контрактом в Головному управлінні НГУ.

Згідно з пунктом 1.9 протоколу від 04.07.2016 року № 6 засідання центральної житлово-побутової комісії Головного управління НГУ ухвалено перезатвердити на квартирному обліку позивача та рахувати на квартирному обліку при Головному управлінні НГУ з 23.12.2008 року на загальних підставах та у списках на першочергове отримання житла з 30.09.2015 року (як такого, що має право на отримання житла протягом 2-х років з 25.12.2015).

Пунктом 1.2 протоколу від 28.09.2017 року № 10 засідання центральної житлово-побутової комісії Головного управління НГУ позивача знято з квартирного обліку при Головному управлінні НГУ, у зв'язку із переміщенням для подальшого проходження військової служби до військової частини 3028 Національної гвардії України.

Наказом командувача Національної гвардії України від 15.06.2018 року № 79 о/с у зв'язку із закінченням контракту припинено (розірвано) контракт та звільнено позивача з військової служби в запас.

Відповідно до пункту 1 протоколу від 18.07.2018 року № 9 засідання житлово- побутової комісії військової частини 3008 Національної гвардії України позивача знято з квартирного обліку при військовій частині 3028 Національної гвардії України та виключено зі списків загальної та пільгової черг.

Листом від 26.07.2018 позивач звернувся до Головного управління НГУ із проханням надати йому та членам його сім'ї житлове приміщення.

02.08.2018 Головне управління НГУ поінформувало позивача про те, що звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту є підставою для зняття з квартирного обліку.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд звертає увагу на таке.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Судом встановлено, що позивач звернулась до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачами права на отримання житлового приміщення. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.

Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, приписи частини першої статті 19 ЦПК прямо встановлюють правило про захист прав, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства. Поняття «житлові відносини» в контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла у зв'язку з проходженням публічної служби, оскільки ця норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила.

Зазначене кореспондується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 02.12.2014 у справі № 21-530а14 та від 23.02.2016 у справі № 21-6551а15.

Таким чином, зважаючи на те, що право позивача на отримання житлового приміщення хоч і пов'язане із проходженням публічної (військової) служби, однак виникає із житлових відносин, а тому такий спір, згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що даний спір не є публічно-правовим у розумінні приписів КАС України, оскільки стосується житлових правовідносин позивача, що свідчить про наявність між сторонами відносин, зокрема, приватноправового характеру. Вказане, відповідно унеможливлює розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства, а тому суд вважає за необхідне закрити провадження в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись ст. 238, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3028 та Головного управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити ОСОБА_1, що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна