Ухвала суду № 77184104, 18.10.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

18 жовтня 2018 року Справа № 915/1125/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «А Р Г О Н» (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 16)

про забезпечення позову,

особа, що може отримати статус учасника справи:

відповідач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159),

без повідомлення учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «А Р Г О Н» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою № 12/10 від 12.10.2018 про забезпечення позову (до подання позову), в якій з посиланням на статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України просить суд забезпечити позов шляхом:

- заборони відповідачу - Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» вчиняти певні дії, а саме: припиняти розподіл (транспортування) газу до об'єкту позивача за адресою: м. Миколаїв, вул. 5-а Слобідська, 110 до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду по справі;

- заборони відповідачу - ПАТ «Миколаївгаз» зараховувати грошові кошти, отримані від позивача в поточних розрахункових періодах за розподіл природного газу згідно діючого Договору, в рахунок погашення заборгованості споживача згідно акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості у період з 16.05.2017 по 16.05.2018 на суму 22734033,41 грн. до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду по справі.

Цього ж дня заявником подано до суду заяву № 12/10-1 від 12.10.2018 про долучення додаткових доказів до вищевказаної заяви про забезпечення позову.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2018, вищевказану заяву про забезпечення позову (єдиний унікальний номер судової справи № 915/1125/18) було передано на розгляд судді Ковалю С.М.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 286 від 16.10.2018 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Коваля С.М., проведено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1125/18 (заява про забезпечення позову).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018, вищевказану заяву про забезпечення позову (єдиний унікальний номер судової справи № 915/1125/18) передано на розгляд судді Смородіновій О.Г.

Заява № 12/10 від 12.10.2018 про забезпечення позову ґрунтується на підставі: договору розподілу природного газу № 094212PYCJAP016 від 01.01.2016 (Договір), акту про порушення № 10000030 від 16.05.2018, акту-розрахунку від 23.08.2018 необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості за період з 16.05.2017 до 16.05.2018 в об'ємі 2521996,00 м. куб. газу на суму 22734033,41 грн.; та мотивована наступним:

16.05.2018 працівниками ПАТ «Миколаївгаз» складено акт про порушення № 10000030, у якому зазначено, що на об'єкті позивача за адресою: м. Миколаїв, вул. 5 Слобідська, 110 встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем: Розділ XI Глава 2, п. 1 п.п. 3 - несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, а саме: пошкодження пломб на них.

23.08.2018 відповідачем проведено розгляд акту про порушення № 10000030 від 16.05.2018, на якому були присутніми представники позивача.

ТОВ «А Р Г О Н» не пізніше 10 днів з дати подачі цієї заяви має намір звернутися до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ПАТ «Миколаївгаз» про визнання недійсним прийнятого відповідачем акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості за період з 16.05.2017 до 16.05.2018 в об'ємі 2521996,00 м. куб. газу на суму 22734033,41 грн.

Необхідність подачі заяви про забезпечення позову, за твердженням заявника, полягає у тому, що згідно приписів Кодексу газорозподільних систем відповідач, як Оператор ГРМ, за власними даними на власний розсуд має можливість до вирішення всіх спірних питань обліковувати суму донарахованого об'єму (обсягу) природного газу 22734033,41 грн. за актом-розрахунком за період з 16.05.2017 по 16.05.2018, як заборгованість і всі платежі, які здійснюються за надані послуги за Договором у поточних періодах, щодо яких немає спору, зараховувати незалежно від призначення платежу в рахунок погашення заборгованості по донарахованому об'єму природного газу за актом-розрахунком. Така ситуація, як вважає заявник, неминуче призведе до заборгованості по поточним зобов'язанням щодо яких немає спору.

При цьому, як вказує заявник, відповідач як Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у випадках несвоєчасної та/або неповної оплати послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу. Відповідач має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу, тобто позивачу, в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: несанкціонованого відбору природного газу, крім перевищення добового підтвердженого обсягу природного газу.

Враховуючи дію акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості за період з 16.05.2017 по 16.05.2018, складеного відповідачем на підставі акту про порушення позивачем ЗВТ, відповідач у будь-який момент може вжити заходів по обмеженню або припиненню розподілу (транспортування) природного газу позивачу, пославшись як на несанкціонований відбір природного газу, так і на наявність заборгованості по поточним грошовим зобов'язанням, оскільки всі здійснені позивачем платежі будуть зараховуватись в рахунок погашення штучно нарахованому відповідачем боргу за спожитий необлікований газ на суму 22734033,41 грн., за актом-розрахунком.

У разі ж, якщо відповідач буде зараховувати сплачені позивачем кошти за надані поточні послуги як оплату боргу за спожитий не облікований газ, донарахований на підставі акту-розрахунку, який оскаржується, то у відповідача з'явиться можливість не лише припинити розподіл газу позивачу, а ще і нараховувати компенсацію, що призведе до додаткових витрат.

Отже, на думку заявника, виникла реальна загроза припинення розподілу (транспортування) природного газу позивачу на підставі самовільною рішення відповідача про несанкціонований відбір газу, а також на підставі того, що у позивача неминуче виникне заборгованість по оплаті поточних послуг за Договором, якщо відповідач на власний розсуд буде зараховувати всі сплачені позивачем платежі в рахунок погашення заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ на підставі акту-розрахунку, який оспорюється. А припинення розподілу (транспортування) природного газу позивачу неминуче призведе до припинення виробничої діяльності позивача, застосуванні до нього штрафних санкцій з боку контрагентів, для яких позивач не зможе виготовити та поставити продукцію, виникненню заборгованості по сплаті банківських кредитів, заробітної плати та єдиного соціального внеску. Зрештою це може призвести до невиправних змін, які потягнуть за собою банкрутство позивача.

Заявник також звертає увагу, що заходи забезпечення не порушують і не можуть жодним чином порушити інтереси відповідача, завдати йому шкоди. У той же час невжиття наведених заходів забезпечення позову може призвести до завдання істотної шкоди позивачу, що виразиться у припиненні його виробничої діяльності та банкрутства. Обрані заявником заходи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому вжиття судом таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Застосування заходів до забезпечення позову не порушує і не може порушити жодних прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши та оцінивши відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України усі подані до матеріалів заяви докази у їх сукупності, суд визнав доводи заяви обґрунтованими, з огляду на наступне:

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Порядок подання заяви про забезпечення позову закріплено статтею 138 Господарського процесуального кодексу України.

Так, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо (п. 1 ч. 1).

За змістом ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За таких обставин, вжиття заходів до забезпечення позову - це реальна гарантія виконання судового рішення, виходячи з розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.

Частиною 4 статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, предметом позову, який планує пред'явити позивач, за його твердженням є визнання недійсним прийнятого відповідачем акту-розрахунку від 23.08.2018 необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості за період з 16.05.2017 до 16.05.2018 в об'ємі 2521996,00 м. куб. газу на суму 22734033,41 грн.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У відповідності до ч. 3 цієї ж статті суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

До того ж, відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно абзацу 2 пункту 3 вищезазначеної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співрозмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Враховуючи, що предметом позову, який планує пред'явити позивач, є визнання недійсним прийнятого відповідачем акту-розрахунку від 23.08.2018 необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості за період з 16.05.2017 до 16.05.2018 в об'ємі 2521996,00 м. куб. газу на суму 22734033,41 грн., суд вважає доводи заявника щодо заборони відповідачу припиняти розподіл (транспортування) газу до об'єкту позивача та заборони відповідачу зараховувати грошові кошти, отримані від позивача в поточних розрахункових періодах за розподіл природного газу згідно діючого Договору, в рахунок погашення заборгованості споживача згідно акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості у період з 16.05.2017 по 16.05.2018 на суму 22734033,41 грн. цілком співрозмірними та пов'язаними із позовними вимогами, що планує заявити позивач.

При цьому, суд враховує, що у разі невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову відповідач дійсно може припинити/обмежити газопостачання заявнику або ж зараховувати сплачені заявником кошти за надані поточні послуги як оплату боргу за спожитий необлікований газ, донарахований на підставі акту-розрахунку, який планується оскаржити, що може мати наслідком припинення виробничої діяльності заявника, застосуванні до нього штрафних санкцій з боку контрагентів, виникнення заборгованості, а отже - призвести до нівелювання закріпленої пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантією кожного на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Так, у п. 53 рішення у справі "Білуха проти України" від 09 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Водночас, суд приймає до уваги ту обставину, що вищевказані заходи забезпечення позову жодним чином не впливають на поточну діяльність ПАТ «Миколаївгаз» та не порушують його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки не завдають майнової шкоди.

За таких обставин, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову не призведе до втручання у звичайну діяльність ПАТ «Миколаївгаз», а лише створить гарантії та належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Також, виходячи із сукупного аналізу вищенаведених обставин та норм права, суд вважає, що застосування зустрічного забезпечення не вимагається через відсутність потенційних збитків.

Таким чином, проаналізувавши надані заявником до заяви докази, суд вважає, що вони підтверджують викладені у заяві обставини, у зв'язку з чим дійсно існує реальна загроза порушення прав заявника, отже заява підлягає задоволенню, але частково.

Зазначений висновок суду ґрунтується на тому, що суд не має права вказувати строку дії вжитих ним заходів забезпечення позову в силу варіативності такого їх строку дії, виходячи з наявності певних обставин (наприклад, зміст ч. ч. 7, 8, 9-10 ст. 145 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77, 86, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А Р Г О Н» № 12/10 від 12.10.2018 про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Заборонити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» припиняти розподіл (транспортування) газу до об'єкта Товариства з обмеженою відповідальністю «А Р Г О Н» за адресою: м. Миколаїв, вул. 5-а Слобідська, 110.

3. Заборонити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» зараховувати грошові кошти, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «А Р Г О Н» в поточних розрахункових періодах за розподіл природного газу згідно діючого Договору розподілу природного газу № 094212PYCJAP016 від 01.01.2016, в рахунок погашення заборгованості споживача згідно акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості у період з 16.05.2017 по 16.05.2018 на суму 22734033,41 грн.

4. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «А Р Г О Н» № 12/10 від 12.10.2018 про забезпечення позову в іншій частині - відмовити.

За даною ухвалою:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «А Р Г О Н» (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 16; ідентифікаційний код 38934451).

Боржник: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159; ідентифікаційний код 05410263).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України) та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя О.Г. Смородінова