Рішення № 77183892, 12.10.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2018 року м. Чернігів справа № 927/266/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

За позовом: Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі

Позивача-1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 38053846, вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017

позивача-2: Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04416594, вул. Герасименка, 20, с. Анисів, Чернігівський район, Чернігівська область, 15560

до відповідача: Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп",

код ЄДРПОУ 05389161, вул. Шевченка, 119, смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552

Предмет спору: про відшкодування 104856,01 грн збитків, заподіяних внаслідок незаконної порубки дерев,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача-1: Мисник С.В., довіреність №11-08/1282 від 19.05.2018;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

за участю: Тишкевич Л.В. - прокурор Чернігівської місцевої прокуратури,

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивачів - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (далі - Екологічна інспекція) та Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Чернігіврайагролісгосп» (далі - Чернігіврайагролісгосп) про відшкодування 104856,01 грн збитків, заподіяних внаслідок незаконної порубки дерев.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час рейдової перевірки Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області 18.07.2015 виявлено самовільну рубку 18 дерев дуба в с. Лукашівка Чернігівського району Чернігівської області, про що складено акт № 67/06 від 19.07.2015. Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, з останнього підлягає стягненню шкода заподіяна даною незаконною вирубкою дерев в розмірі 104856,01 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що він не визнає обставин щодо самовільної рубки дерев на території полезахисної смуги поблизу с. Бакланова Муравійка Куликівського району, яка надана відповідачу у користування, а також наявність у прокурора повноважень щодо звернення до суду із цим позовом в інтересах Державної екологічної інспекції та Анисівської сільської ради Чернігівського району.

Відповідач вважає, що перевірка діяльності відповідача зі здійснення охорони лісу відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 10.09.2008 №464 (далі Порядок №464), не проводилась, а отже акт від 19.07.2015 №67/06, складений внаслідок незаконної перевірки, не має жодних юридичних наслідків для відповідача та не може бути доказом у цій справі.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу, які він поніс та які очікує понести, становить 5000,00 грн. Також відповідач просив здійснити огляд речових доказів (пнів 18 дерев дуба, про які зазначено в акті перевірки від 19.07.2015 №67/06, що складений Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області), які не можна доставити до суду, за їх місцезнаходженням - полезахисна смуга поблизу с. Бакланова Муравійка Куликівського району.

Прокурор у наданій відповіді на відзив, посилаючись на норми Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про прокуратуру» вказує, що він звернувся із позовом з метою захисту інтересів держави у зв'язку з невжиттям (понад 2 роки) Екологічною інспекцією та Анисівською сільською радою заходів щодо стягнення збитків, заподіяних незаконною порубкою дерев.

Прокурор зазначає, що державний нагляд (контроль) дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження рослинного та тваринного світу здійснювався у процесі рейдового заходу на усій території області, а не окремих суб'єктів господарської діяльності.

Як вказує прокурор у відповіді на відзив, посилання у позовній заяві на Порядок №464 стосуються лише визначення поняття «акту перевірки», а не підстав проведення перевірки.

Посилаючись на правову позицію Верхового суду, викладеній у постанові від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, прокурор вказує, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Позивач-1 у своїй відповіді на відзив зазначає, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області як територіальний орган Державної екологічної інспекції України, що є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у тому числі здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Позивач-2 відповіді на позов, а відповідач своїх заперечень не надавали.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2018 позовну заяву прийнято суддею Бобровим Ю.М., відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.05.2018.

У підготовчому засіданні 26.06.2018 суд долучив до матеріалів справи поданий відповідачем відзив на позовну заяву, а відтак спір вирішується з його урахуванням.

У підготовчому засіданні 09.07.2018 суд долучив до матеріалів справи відповіді на відзив прокурора та позивача-1 з доданими до них документами, а відтак спір вирішується з їх урахуванням.

Також у підготовчому засіданні 09.07.2018 судом, не виходячи до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про огляд доказів у місці їх знаходженні.

Ухвалою суду від 09.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.08.2018.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/36/18 від 02.08.2018, у зв'язку зі звільненням судді Боброва Ю.М. згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 31.07.2018, було призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/266/18.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області для розгляду справи визначено суддю Шморгуна В.В.

Ухвалою суду від 02.08.2018 справу прийнято до розгляду, ухвалено провести повторне підготовче провадження, призначено підготовче засідання на 15.08.2018 та викликано у це підготовче засідання учасників справи.

Ухвалою суду від 10.08.2018 перенесено проведення підготовчого засідання з 15.08.2018 на 30.08.2018 та викликано у це підготовче засідання учасників справи.

До початку підготовчого засідання 30.08.2018 від позивача-2 надійшло клопотання (факсограма) про розгляд справи без участі його представника.

У підготовчому засіданні 30.08.2018 суд задовольнив клопотання позивача-2 про розгляд справи без участі його представника.

У підготовчому засіданні 30.08.2018 представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи адвокатського запиту від 14.08.2018, адресованого Виконавчому комітету Анисівської сільської ради, та відповіді на цей запит від 17.08.2018 №516. У вказаному клопотанні зазначено, що відповідь на запит отримана 28.08.2018.

При цьому доказів отримання відповіді Виконавчого комітету Анисівської сільської ради від 17.08.2018 №516 саме 28.08.2018 представником відповідача суду не надано.

Доказів направлення цих доказів іншим учасникам справи відповідачем суду не надано, натомість, представник відповідача у підготовчому засіданні 30.08.2018 надав прокурору та представнику позивача-1 копії вказаних доказів.

Представник позивача-1 заперечила проти отримання доказів у такий спосіб та вважає, що відповідач повинен був направити їх заздалегідь до початку підготовчого засідання.

Представник відповідача пояснив, що адвокатський запит та відповідь виконавчого комітету сільської ради надано суду на підтвердження того, що прокурор не мав підстав для подання позову в інтересах Анисівської сільської ради. Представник відповідача вважає, якщо сільська рада вважає, що її права були порушені, тому вона повинна була самостійно звернутись до суду із позовом. Також представник відповідача зазначив, що оскільки акт не було направлено до сільської ради, тому і перевірка проведена незаконно.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Системний аналіз наведених правових норм у поєднанні із наведеними у ст. 13, 14 ГПК України принципах диспозитивності і змагальності сторін свідчить про настання для учасника справи таких негативних наслідків, як неврахування судом при вирішенні спору поданих доказів у разі недотримання останнім без поважних на те причин встановленого законом порядку їх подання, і ризик настання цих негативних наслідків нормами ГПК України покладається саме на таких учасників.

У свою чергу, прийняття судом до розгляду доказів, які не направлені іншим учасникам справи без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує наведені норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

Оскільки відповідачем не надано доказів направлення заздалегідь учасникам справи поданих суду доказів та зважаючи на те, що лист Виконкому Анисівської сільської ради датований 17.08.2018, що свідчить про наявність у відповідача часу для виконання вимог ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, судом долучено до матеріалів справи подані представником відповідача докази, але суд не приймає до уваги такі докази і спір вирішується без їх урахування.

У підготовчому засіданні 30.08.2018 представником відповідача заявлено усне клопотання про призначення експертизи для вирішення питання кількості, сорту та стану дерев, що були зрубані, оскільки у нього виник сумнів щодо фаховості спеціалістів, які встановили ці обставини. Проведення експертизи представник відповідача просить доручити Чернігівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру за адресою: вул. С. Разіна, 19, м. Чернігів.

Будь-яких фактичних обставин, що можуть свідчити про невідповідність даних акту обставинам справи, суду не наведено.

Прокурор та представник позивача-1 заперечили проти задоволення клопотання представника відповідача про призначення експертизи та вважають його необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Представником відповідача не надано обґрунтованих доводів щодо необхідності проведення експертизи, у тому числі: відсутність фактичних обставин, які можуть свідчити про невідповідність даних акту обставинам справи; доцільність проведення експертизи щодо кількості, стану та сорту дерев через понад три роки з моменту вирубки дерев, з огляду на високу ймовірність їх руйнування, пошкодження, видалення пнів тощо; невикористання права і можливості, як самостійно замовити проведення експертизи згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, так, принаймні, самостійного огляду місця події з метою встановлення зазначених вище фактичних обставин після відмови 09.07.2018 судом проведення огляду доказів у їх місцезнаходженні, що також свідчить про затягування судового процесу у розумінні ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, а не про реальне намагання з'ясувати певні обставини справи.

Враховуючи вищенаведене, суд у підготовчому засіданні 30.08.2018 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи.

У підготовчому засіданні 30.08.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.09.2018.

Ухвалою суду від 31.08.2018 викликано у судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 13.09.2018, учасників справи.

У судовому засіданні 13.09.2018 представником відповідача ОСОБА_3 подано заяву про відвід судді у зв'язку з тим, що було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.09.2018 заяву представника відповідача від 13.09.2018 про відвід судді Шморгуна В.В. передано на вирішення іншому судді та оголошено перерву у судовому засіданні до 18.09.2018.

Ухвалою суду від 17.09.2018 відмовлено у задоволенні заяви відповідача від 13.09.2018 про відвід судді Шморгуна В.В.

У судовому засіданні 18.09.2018 представником відповідача ОСОБА_3 подано заяву про відвід судді у зв'язку з тим, що існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Шморгуна В.В. У своїй заяві відповідач просить поновити строк на подання заяви про відвід судді.

Ухвалою суду від 18.09.2018 відмовлено у поновленні пропущеного строку на подання заяви про відвід, заяву передано на вирішення іншому судді та оголошено перерву у судовому засіданні до 04.10.2018.

Ухвалою суду від 20.09.2018 відмовлено у задоволенні заяви відповідача від 18.09.2018 про відвід судді Шморгуна В.В.

У судовому засіданні 04.10.2018 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 10.10.2018.

У судовому засіданні 10.10.2018 представником відповідача ОСОБА_3 подано заяву про відвід судді від 08.10.2018 у зв'язку з тим, що існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Шморгуна В.В.

Ухвалою суду від 10.10.2018 заяву передано на вирішення іншому судді та оголошено перерву у судовому засіданні до 11.10.2018.

Ухвалою суду від 11.10.2018 заяву представника відповідача від 08.10.2018 про відвід судді Шморгуна В.В. залишено без задоволення.

У судовому засіданні 11.10.2018 представником відповідача ОСОБА_4 подано клопотання про відкладення розгляду справи до 16.10.2018 у зв'язку з тим, що відповідачем тільки 11.10.2018 надано йому довіреність на представництво інтересів Чернігіврайагролісгоспу у цій справі. Представник відповідача просить надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи та прослухати записи судових засідань, оскільки документи, які стосувались справи, залишились у попередніх представників відповідача. До клопотання додано довіреність №441 від 11.10.2018, видану відповідачем на ім'я ОСОБА_4.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідачем відкликано довіреність на представництво інтересів у суді, видану ОСОБА_3, а інший представник, який брав участь у справі, не мав можливості з'явитись у це судове засідання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

При цьому, позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи, а повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». (п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на представництво своїх інтересів у суді було видано довіреність від 16.01.2018 на ім'я ОСОБА_3 з необмеженим строком дії та на підставі договору про надання правової допомоги від 15.01.2018 видано ордер серії ЧН №047242 від 26.06.2018 на ім'я ОСОБА_5

Представником відповідача не надано суду жодних доказів, які підтверджують відкликання відповідачем довіреності від 16.01.2018, виданої на ім'я ОСОБА_3

Крім того, позивачем у поданому клопотанні не обґрунтовано та не доведено належними доказами неможливість взяти участь у розгляді справи через свого керівника, а також неможливість взяти участь у судовому засіданні ОСОБА_5, який має на те повноваження.

Також представником відповідача недоведено належними доказами відсутність у відповідача наявних у справі документів: заяв та по суті та доданих доказів (крім протоколів та технічних записів судових засідань), оскільки ці документи направлялись саме Чернігіврайагролісгоспу, а не представникам.

Жодних дій щодо ознайомлення з матеріалами справи до судового засідання, яке розпочато лише о 14:00, представником відповідача не вчинено, а неможливість цього не обґрунтовано.

Суд вважає, що необізнаність іншого представника відповідача з матеріалами справи не є поважною причиною неможливості розгляду справи у цьому судовому засіданні, а свідчить лише про неналежну підготовку сторони до розгляду справи.

Суд також звертає увагу, що з чотирьох судових засідань з розгляду справи по суті, лише у одному вдалось розпочати такий розгляд, а в трьох - відповідачем заявлялись відводи, які судом визнавались необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною першою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод унормовано, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що розгляд справи по суті розпочато 13.09.2018, та зважаючи на поведінку відповідача, суд вважає що відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду справи.

Усі наведені обставини у їх сукупності свідчать про зловживання відповідачем процесуальними правами шляхом безпідставного затягування судового процесу і перешкоджанню розгляду справи, а тому суд у судовому засіданні 11.10.2018 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним рішенням судді, представником відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні 11.10.2018 подано заяву про відвід судді Шморгуна В.В.

Ухвалою суду від 11.10.2018 залишено без розгляду заяву представника відповідача від 11.10.2018 про відвід судді Шморгуна В.В.

У судовому засіданні 11.10.2018 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 12.10.2018.

Ухвалою суду від 11.10.2018 повідомлено позивача-2 та відповідача про час та місце проведення судового засідання.

Вказану ухвалу суду від 11.10.2018 було направлено 11.10.2018 о 16:13 електронною поштою на електронну адресу Чернігіврайагролісгоспу (chernigivagrolis@gmail.com), яка зазначена на аркуші справи 106 матеріалів справи № 927/266/18, а саме в довідці Чернігіврайагролісгоспу № 334 від 04.07.2018.

Одразу після надсилання ухвали суду від 11.10.2018, за контактним телефонним номером Чернігіврайагролісгоспа (тел. 681-506 згідно довідки Чернігіврайагролісгоспу № 334 від 04.07.2018) було повідомлено бухгалтера Єгожу О.П. вказаного підприємства про направлення ухвали суду від 11.10.2018 на електронну адресу вищезазначеного підприємства з проханням передати ухвалу суду від 11.10.2018 відповідним посадовим особам підприємства, що підтверджується відповідною довідкою, складеною секретарем судового засідання Дубиною О.М., від 11.10.2018.

Отже, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте у судове засідання 12.10.2018 не з'явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, судове засідання з розгляду справи по суті 12.10.2018 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом, 06.02.2006 Чернігіврайагролісгоспу видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 199,2302 га на території Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області для ведення лісового господарства (а.с. 28).

17.07.2015 Екологічною інспекцією на підставі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та плану роботи Держекоінспекції у Чернігівській області на 3 квартал 2015 року видано наказ №205 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження рослинного та тваринного світу, природно-заповідного фонду на території Чернігівської області (а.с. 100).

Державним та громадським інспекторам з охорони навколишнього природного середовища Екологічною інспекцією надано направлення №205 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження рослинного та тваринного світу, природно-заповідного фонду на території Чернігівської області у термін з 18 по 19 липня 2015 року. Підстава для здійснення перевірки - план роботи Держеконіспекції у Чернігівській області на 3 квартал 2015 року (а.с. 101).

19.07.2015 державним інспектором з ОНПС Чернігівської області Лепехою В.М. та громадськими інспекторами з охорони довкілля Лихутою А.В. та Пеньковцем В.І. складено акт про здійснення рейду державного нагляду (контролю) в галузі збереження рослинного та тваринного світу №67/06 (далі - Акт перевірки) (а.с. 20).

У Акті перевірки зазначено, що згідно з наказом Екологічної інспекції від 17.07.2015 №205 з 18.07.2015 по 19.07.2015 було проведено рейд-перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі збереження рослинного та тваринного світу. Під час проведення перевірки виявлено, що у полезахисній смузі поблизу с. Бакланова Муравійка Куликівського району було виявлено незаконну рубку 3-х сухих та 15-ти ростучих дерев дуба невстановленими особами.

На підставі польової перелікової відомості, складеною інспекторами, виконано розрахунок суми збитків, завданих самовільною рубкою вказаних дерев, розмір яких становить 104856,01 грн (а.с. 21).

Згідно з письмових пояснень громадянина ОСОБА_10, записаних ДІМ СДІМ Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_11, вказаний громадянин брав участь у рейд-перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі збереження рослинного та тваринного світу. Як він пояснив, обстеження проводилось навколо сіл Б. Муравійка та Лукашівка. На одній із полезахисних смуг між цими селами було виявлено незаконну вирубку дубів. У письмових поясненнях зазначено, що вказана вирубка була здійснена на території Чернігівського району (а.с. 22).

Прокурором надано схему, підписану громадянином ОСОБА_10, на якій нанесені позначення місцерозташування с. Бакланова Муравійка та умовні позначення місцезнаходження порубки та лісосмуги (а.с. 23).

Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України, за фактом незаконної рубки 18 дерев поблизу с. Лукашівка Чернігівського району та області, були внесені 03.12.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270270001081 (а.с. 29).

Постановою слідчого СР ЧРВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області Турбіною В.В. від 06.12.2017 закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270270001081 від 03.12.2015, у зв'язку з відсутністю у діянні невстановленої особи складу кримінального порушення (а.с. 30).

Згідно з довідкою Чернігіврайагролісгоспу від 04.07.2018 №334 відповідач здійснює свою діяльність на землях лісового фонду, які знаходяться виключно на території Чернігівського району (а.с. 106).

Відповідно до пояснень (повідомлення) Виконавчого комітету Анисівської сільської ради Чернігівського району від 06.07.2018 №927/266/18 земельна ділянка, на якій була здійснена незаконна порубка дерев, виявлена працівниками Екологічної інспекції згідно з Актом перевірки, розташована поблизу сіл Лукашівка та Анисів, на території Анисівської сільської ради Чернігівського району (а.с. 91).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

За приписами ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 (далі - рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

В мотивувальній частині вищевказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурором зазначено, що незаконною вирубкою дерев завдано шкоди навколишньому середовищу, чим порушуються інтереси держави. Оскільки ані Державною екологічною інспекцію у Чернігівській області, яка є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, ані Анисівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області як органом місцевого самоврядування не вжито заходів щодо стягнення збитків, заподіяних незаконною порубкою дерев, тому представництво у суді законних інтересів держави здійснює прокурор.

Згідно приписів ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 2 Лісового кодексу України лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до положень ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 1 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (стаття 5 цього Закону).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Основними завданнями Держекоінспекції є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування.

Територіальним органом, який реалізує повноваження Держекоінспекції у межах Чернігівської області, є Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, яка діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема: забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян; затверджують місцеві екологічні програми; організовують вивчення навколишнього природного середовища; організують в разі необхідності проведення екологічної експертизи; забезпечують інформування населення про стан навколишнього природного середовища, функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем; приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Місцеві ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Положеннями ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до повідомлення Виконавчого комітету Анисівської сільської ради Чернігівського району від 06.07.2018 №927/266/18 земельна ділянка, на якій була здійснена незаконна порубка дерев, розташована на території Анисівської сільської ради Чернігівського району.

Таким чином, особами, які мають право вимагати відшкодування збитків, завданих внаслідок незаконної порубки дерев, можуть бути як Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, так і Анисівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області.

Разом з тим, передумовою звернення до суду з позовом має бути наявність у зазначених органів відповідних матеріалів, або щонайменше їх обізнаність про вчинене правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач-1, виявивши факт незаконної вирубки і звернувшись до поліції, не вчинив жодних дій щодо стягнення у судовому порядку завданих збитків. При цьому, прокурором не обґрунтовано і не надано жодних доказів, що свідчать про обізнаність і наявність відповідних матеріалів у Анисівської сільської ради щодо спірного правопорушення, а відтак і можливості звернення до суду із позовом.

Неможливість (саме через необізнаність щодо факту порушення таких інтересів) звернення до суду за захистом інтересів держави спростовує наявність такої підстави самостійного звернення прокурора із позовом, як нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень відповідного захисту.

Так, нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 07.05.2018 у справі №910/18283/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурором обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави та здійснення представництва інтересів держави лише в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, а тому заперечення відповідача у цій частині відхиляються судом.

Оскільки прокурором не підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Анисівської сільської ради Чернігівського району, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо відсутності у нього таких повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) Лісового кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1, 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб; забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Відповідно до приписів ст. 41 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.

Згідно з п. 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового господарства законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Положеннями ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Таким чином, права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як встановлено судом, на підставі плану роботу Держекоінспекції у Чернігівської області, відповідно до покладених на неї функцій, було видано наказ від 17.07.2015 №205 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Чернігівської області та видано відповідне направлення державним та громадським інспекторам на її проведення.

Під час здійснення рейд-перевірки за участю державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища та громадських інспекторів з охорони довкілля встановлено, що у полезахисній смузі поблизу с. Бакланова Муравійка Куликівського району було виявлено незаконну рубку 3-х сухих та 15-ти ростучих дерев дуба невстановленими особами, про що складено Акт перевірки.

Відповідач вважає, що Акт перевірки не є доказом у цій справі, оскільки складений на підставі перевірки, яка проведена не відповідно до Порядку №464.

Вказані доводи відповідача відхиляються судом, враховуючи наступне.

Вказаний Порядок №464 регулює організацію та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Як вбачається з наданих документів щодо проведення планової перевірки, ця перевірка проводилась з метою встановлення дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Чернігівської області, а не конкретно суб'єкту господарювання - Чернігіврайгаролісгоспу.

Таким чином, проведення планової перевірки не могло відбуватись у порядку, встановленому Порядком №464.

Посилання прокурора у позовній заяві на Порядок №464 стосуються лише виключно визначення терміну «акт перевірки» та не стосуються порядку проведення такої перевірки.

Прокурор зазначає, що вказана незаконна вирубка дерев була здійснена на земельній ділянці, яка надана Чернігіврайагролісгоспу для ведення лісового господарства.

Прокурор вважає, що оскільки відповідач не дотримався вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій ним території, тому саме відповідач має відшкодувати завдані незаконною вирубкою древ збитки у розмірі 104856,01 грн.

У якості доказів, які підтверджують місцезнаходження виявленої незаконної вирубки дерев, прокурором надано схему, підписану громадянином ОСОБА_10, який, як зазначено у наданих ним письмових поясненнях, брав участь у рейд-перевірці.

На цій схемі нанесені позначення місцерозташування с. Бакланова Муравійка та умовні позначення місцезнаходження порубки та лісосмуги.

У наданому Акті перевірки вказано, що незаконну вирубку виявлено у полезахисній смузі поблизу с. Бакланова Муравійка Куликівського району, у письмових поясненнях громадянина ОСОБА_10 місце такої рубки - лісосмуга навколо сіл Б. Муравійка та Лукашівка, а Анисівська сільська рада повідомила, що порубка здійснена на земельній ділянці, розташованій поблизу сіл Лукашівка та Анисів.

При цьому, на наданій схемі відсутні схематичні позначення сіл Лукашівка та Анисів.

При дослідженні наданої схеми судом встановлено, що нижче від позначеного місця проведення незаконної вирубки на схемі нанесено частину населеного пункту, який є найближчим до такого місця і знаходиться у зоні прямої видимості (але назву цього населеного пункту не вказано).

Натомість, с. Бакланова Муравійка знаходиться значно далі, а із зазначеного місця це село взагалі не може бути видно через позначені на схемі лісосмуги, дороги тощо.

Суд вважає, що якби вирубка була вчинена саме у зазначеному місці, правильним і логічним було б зазначення в Акті перевірки місця виявлення незаконної рубки саме поблизу цього населеного пункту, а не поблизу с. Бакланова Муравійка.

Проте, у Акті перевірки, що складено і підписано трьома особами: державним інспектором Екологічної інспекції та двома громадськими інспекторами (які, при цьому, згідно з поясненнями, наданими представником позивача-1, є місцевими жителями) зазначено саме с. Бакланова Муравійка. Повідомлення ж Анисівської сільської ради щодо місця вирубки взагалі не містить згадування цього села, але, у свою чергу, жодних доказів, які підтверджують місцезнаходження вирубки дерев, Анисівською сільською радою суду не надано.

На підставі наведеного, суд вбачає наявність суттєвих протиріч у наданих схемі та документах щодо місця виявлення незаконної вирубки, у тому числі Акті перевірки.

Крім того, прокурором та позивачем-1 не обґрунтовано, ким взагалі складена ця схема, оскільки на ній такі відомості відсутні, а міститься лише підпис ОСОБА_10, який надав письмові пояснення працівнику поліції як свідок.

У вказаних письмових поясненнях зазначено, що ОСОБА_10 проживає у с. Бакланова Муравійка та брав участь у рейд-перевірці.

Однак, у наказі Екологічної інспекції від 17.07.2015 №205, на підставі якого проводилась перевірка, та у направленні №205 серед переліку осіб, які направляються на проведення планової перевірки, відсутня така особа як ОСОБА_10

Не містить жодних відомостей про участь ОСОБА_10 у проведенні перевірки ні Акт перевірки, ні польова перелікова відомість.

Таким чином, неможливо встановити чи дійсно цей громадянин ОСОБА_10 брав участь у рейд-перевірці та міг надавати достовірні пояснення щодо обставин виявлення незаконної вирубки дерев як свідок.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків

Господарським процесуальним кодексом України встановлено порядок подання доказів, а саме надання показань свідками.

Так, згідно зі ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Прокурор не надав показання свідка ОСОБА_10 у встановленому Господарським процесуальним кодексу України порядку.

Будь-яких інших доказів щодо місця незаконної вирубки дерев ані прокурором, ані позивачами суду не надано.

За наведених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку, що надані прокурором письмові пояснення ОСОБА_10 письмові пояснення та схема не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, на підставі якого можна встановити обставини (місце) незаконної вирубки дерев, а відтак і місце вчинення правопорушення.

Разом з тим, єдиним доказом у якості підтвердження, що вирубка була здійснена на території Чернігіврайагролісгоспу, прокурором зазначено та надано постанову про закриття кримінального провадження від 06.12.2017.

У цій постанові зазначено, що під час досудового розслідування встановлено, що незаконна вирубка здійснена на земельній ділянці, яка належить Чернігіврайагролісгоспу.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави звільнення від доказування. У наведеному у цій статті переліку відсутні такі підстави, як встановлення у постанові слідчого про закриття кримінального провадження певних обставин, а отже відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України такі обставини підлягають доказуванню у загальному порядку.

У постанові слідчого взагалі не зазначено, на підставі яких документів ним було зроблено висновок про вчинення незаконної вирубки на земельній ділянці, яка належить саме Чернігіврайагролісгоспу, а жодних документів, на підставі яких слідчий встановив цю обставину, суду також не надано.

Належними та достовірними доказами, на підставі яких можливо встановити місце розташування та межі земельної ділянки, яка належить відповідачу на праві постійного користування, має бути саме землевпорядна документація (у тому числі планово-картографічні матеріали лісовпорядкування), а не лише виключно постанова слідчого.

Проте, вказаної документації та матеріалів прокурором та позивачами суду не надано, а з наданих Державного акту і плану меж земельної ділянки (а.с. 28) цього достовірно встановити неможливо.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Посилання прокурора, що усі документи, на підставі яких встановлено як місце вчинення правопорушення, так і належність такої земельної ділянки до території користування Чернігіврайагролісгоспу, знаходяться в матеріалах кримінального провадження суд відхиляє як такі, що не відповідають положенням Господарського процесуального кодексу України про доказування. При цьому, прокурор жодних обґрунтувань щодо неможливості їх подання або клопотань про витребування цих документів судом не заявляв.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що прокурором та позивачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, ані місце скоєння правопорушення, ані те, що незаконна порубка дерев здійснена саме на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні Чернігіврайагролісгоспу, а отже не доведено протиправної поведінки відповідача у вигляді недотримання вимог законодавства в частині забезпечення та захисту лісових насаджень саме як постійним лісокористувачем відповідної земельної ділянки, за відсутності якої цивільно-правова відповідальність не настає.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не подані у встановленому порядку та не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зазначене і було зроблено господарським судом при вирішенні цієї справи.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені прокурором, стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу, які він поніс та які очікує понести, становить 5000,00 грн, проте доказів щодо понесених відповідачем цих судових витрат або заяв про подання таких доказів після ухвалення рішення відповідачем суду не подано, а отже такі витрати на користь відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 18.10.2018.

Суддя В.В. Шморгун