Рішення № 77183572, 17.10.2018, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/1395/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участі секретаря судового засідання Рижого Б.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення в сумі 1 770 866, 41 грн

представники сторін:

від позивача - Мицько Р.М. довіреність № 14-177 від 17.09.2018 р.;

від відповідача - Янкевич Л.Д., довіреність № 007.2ДР-32-0518 від 02.05.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-397-ПР, укладеного 31 січня 2013 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі - Товариство), останньому протягом січня 2013 року - квітня 2014 року було поставлено природний газ на загальну суму 83 447 669, 75 грн. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати вартості газу, отриманого у вищезазначений період, виконав несвоєчасно, позивач, посилаючись на статті 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства 1 514 423, 49 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 256 442, 92 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.02.2016 року у справі, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року, у задоволені позову Компанії відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року рішення Господарського суду Рівненської області від 29.02.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року у справі № 918/1395/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №918/1395/15 передано на розгляд судді Політиці Н.А.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.08.2017 року у справі №918/1395/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 року, у задоволені позову Компанії відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2018 року рішення Господарського суду Рівненської області від 21.08.2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 року у справі №918/1395/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №918/1395/15 передано на розгляд судді Церковній Н.Ф.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року суддею Церковною Н.Ф. справу № 918/1395/15 прийнято до свого провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2018 року.

5 липня 2018 року відповідачем подано відзив на позов, згідно якого останній заперечує щодо заявлених позовних вимог. Крім того, відповідачем до відзиву додано контррозрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

В підготовчому засіданні 10.07.2018 року оголошувалася перерва до 07.08.2018 року.

Ухвалою суду від 07.08.2018 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 10 вересня 2018 року включно, а розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 29.08.2018 року.

7 серпня позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої представник Компанії вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

В підготовчому засіданні 29.08.2018 року оголошено перерву до 10.09.2018 року.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2018 року.

В судовому засіданні 24.09.2018 року на стадії дослідження доказів оголошено перерву до 17.10.2018 року.

17 жовтня 2018 року від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження у справі. При цьому, в судовому засіданні 17.10.2018 року представником позивача заявлено усне клопотання, згідно якого останній просить суд не брати до уваги заяву, оскільки питання проведення експертизи та зупинення провадження у справі було вирішено 10.09. 2018 року.

17 жовтня 2018 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про відстрочення рішення у справі строком на 6 місяців. При цьому, в судовому засіданні 17.10.2018 року представником відповідача заявлено усне клопотання, згідно якого останній просить суд не брати до уваги заяву про відстрочення рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2013 року між Компанією (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/397-ПР (т. 1, а.с. 10-14).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками даних суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.

За умовами пункту 3.3 наведеної угоди приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до умов пункту 3.4 зазначеного правочину не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За пунктом 5.2 договору ціна за 1 000 куб. м газу становить 3 509 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати ціна за 1 000 куб. м. газу - 3 509 грн.00 коп., крім того ПДВ - 20% - 701 грн. 80 коп., усього з ПДВ 4 210 грн. 80 коп.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі (пункт 6.1 договору).

Згідно пункту 7.1 договору за невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Пунктом 11.1 договору визначено, що останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що додатковими угодами від 10.07.2013 року № 1, від 15.05.2014 року № 4, від 5.09.2014 року № 5, від 10 листопада 2014 року № 6, від 8.12.2014 року № 7, від 10.03.2015 року № 10, від 3.04.2015 року № 12, від 12.05.2015 року № 13, від 3.06.2015 року №14 сторонами вносилися зміни до вищенаведеного договору щодо ціни газу.

Крім того, 31.12.2013 року між Компанією та Товариством було укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397-ПР (т. 1, а.с. 16-17), якою п.п. 1.1., 2.1., 5.2., 6.1., 7.2. та статтю 11 вказаного договору було викладено у новій редакції.

Так, пунктом 6.1 договору, з урахуванням наведеної додаткової угоди, встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

28 квітня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397-ПР (т. 1, а.с. 18), якою п.п. 5.2., 6.1., 9.1., 9.2. вказаного договору викладено у новій редакції.

Пунктом 6.1 договору, з урахуванням даної додаткової угоди, встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

22 грудня 2014 року між Компанією та відповідачем укладено додаткову угоду № 8 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397-ПР (т. 1, а.с. 23-24), якою п.п. 1.1., 2.1., 7.2., та статтю 11 вказаного договору викладено у новій редакції.

5 лютого 2015 року між позивачем та Товариством укладено додаткову угоду № 9 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397 ПР (т. 1, а.с. 25), якою п.п. 2.1., 5.1. вказаного договору викладено у новій редакції.

27 березня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 11 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397 ПР (т. 1, а.с. 27), якою пункт 2.1 та статтю 11 зазначеного правочину викладено у новій редакції.

19 червня 2015 року між Компанією та відповідачем укладено додаткову угоду № 15 до договору купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397 ПР (т. 1, а.с. 31), у відповідності до якої сторони визначили, зокрема, що договір купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2013 року № 13/397 ПР припинив дію в частині поставки природного газу з 1 липня 2015 року.

Наведені додаткові угоди також підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток цих юридичних осіб.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивач у період з січня 2013 року по квітень 2014 року передав, а Товариство прийняло природний газ на загальну суму 83 447 669 грн. 75 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (т. 1, а.с. 32-38).

Однак, як вказує Компанія, відповідач належним чином взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу не виконав, розрахунки за поставлений природний газ здійснив невчасно.

На підставі статті 625 ЦК України, та враховуючи порушення Товариством термінів виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 1 514 423, 49 грн та 3% річних в сумі 256 442, 92 грн (розрахунок т. 1, а.с. 45-48). Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 договору № 13-397-ПР (в редакції додаткових угод №№ 2, 3) сторони погодили строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. Застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу після повернення одного примірника оригінала акта покупцю, що може свідчити про неналежне виконання умов договору позивачем договір та зміни до нього не містить.

Як було вказано, вище, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Суд зазначає, що покупець був обізнаний про момент набуття ним права власності на отриманий товар (перехід газу через пункти приймання-передачі), а також про обсяг спожитого природного газу у відповідному місяці за показниками лічильників та пов'язане з цим виникнення обов'язку щодо оплати вартості товару (пункти 3.4, 4.1 договору), а тому відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для проведення розрахунків з постачальником.

Враховуючи зазначене, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу ст. 613 цього Кодексу, тобто наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого йому природного газу відповідно до п. 6.1 договору.

Твердження відповідача у відзиві на позов, що останній позбавлений можливості впливати на процес розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд, у зв'язку з їх автоматичним перерахунком зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.1 постанови НКРЕ № 1000, прийнятої на виконання постанови КМУ № 247 (діючих на момент спірних правовідносин) визначено порядок (алгоритм) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу для проведення розрахунків із ними.

Вказаним порядком (алгоритмом) передбачено конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, та він жодним чином не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк не впливає на них (пункт 1.2 постанови НКРЕ № 1000).

За змістом п. 6.1 договору № 13-397-ПР оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу".

Отже, умовами договору сторони погодили оплату за газ після його фактичного отримання шляхом здійснення поточної оплати у визначені договором терміни, які порушувалися відповідачем.

Пунктом 7.1 договору №13-397-ПР передбачена відповідальність сторін за невиконання/неналежне виконання умов договору згідно з чинним законодавством України та договором.

Суд зазначає, що порушення договірних зобов'язань передбачає настання правових наслідків, визначених ст. 625 ЦК України, зокрема, сплату інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено обов'язок боржника, який припустився прострочення, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат, встановив, що їх розмір становить 1 460 402, 42 грн, при заявленому 1 514 423, 49 грн.

Щодо здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних в сумі 256 442, 92 грн суд зазначає, що їх нарахування може проводитись лише з дати виникнення простроченої заборгованості до дня її фактичної сплати. Проте, позивач в період часу, за який здійснюється нарахування 3 % річних включає день фактичної сплати суми заборгованості.

Зазначений розрахунок не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, якою передбачено нарахування 3 % річних на прострочене грошове зобов'язання.

За таких обставин судом приймається контрозрахунок відповідача, доданий до відзиву на позов, відповідно до якого сума 3 % річних складає 250 835, 85 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, вказаний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, у разі часткового задоволення позову, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 03366701) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 250 835, 85 грн 3% річних, 1 460 402, 42 грн інфляційних втрат та 2 476, 70 грн судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 5 607, 07 грн 3% річних та 54 021, 07 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складено 18 жовтня 2018 року.

Суддя Церковна Н. Ф.