Рішення № 77183562, 16.10.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018. Справа № 917/731/18

м. Полтава

За позовною заявою Комунального підприємства "Комунсервіс", вул. Шевченка, 33-а, м. Хорол, Полтавська область, 37800

до Публічного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод", вул. Небесної Сотні, 106, м. Хорол, Полтавська область, 37800

про стягнення 33397,58 грн.

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Комунсервіс" (далі - позивач/ КП "Комунсервіс") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод" (далі - відповідач/ ПАТ "Хорольський механічний завод") 33397,58 грн., в тому числі 31995,60 грн. заборгованості за оплату послуг з централізованого водовідведення, 321,52 грн. інфляційних нарахувань та 80,46 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на бездоговірне споживання відповідачем послуг з централізованого водовідведення, які надавалися позивачем, за період з 01.04.2017. по 31.12.2017.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.08.2018. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він заперечує позовні вимоги з підстав викладених у відзиві.

Позивач у відповіді на відзив вказує на безпідставність заперечень відповідача, посилаючись на чинність р ішення виконавчого комітету Хорольської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 30.12.2016 року № 312 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водовідведення та механізм їх надання в місті Хорол Полтавської області» № 23 від 21.02.2017.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

КП «Комунсервіс» засноване органом місцевого самоврядування - Хорольською міською радою. Згідно пункт 2.1 Статуту КП "Комунсервіс", метою створення підприємства є максимальне задоволення потреб населення міста по виробленню, створенню та наданню житлово-комунальних, ритуальних, транспортних послуг споживачам, проведення робіт з благоустрою міста - забезпечення споживачів у наданні житлових послуг, послуг водопостачання та водовідведення, вивезенні побутових відходів, одержання прибутку для зміцнення матеріально-технічної бази підприємства.

Рішенням Виконавчого комітету Хорольської міської ради від 28.12.2009. № 506 "Про визначення виконавцем житлово-комунальних послуг КП «Комунсервіс»" позивача було визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання, водовідведення (в частині транспортування стоків), перевезення побутових відходів, з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 30.12.2016 р. № 312 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водовідведення та механізм їх надання в м. Хорол Полтавської області» № 23 від 21.02.2017. (далі - рішення № 23) виконавцем послуг з водовідведення на території міста Хорол визначено Комунальне підприємство «Комунсервіс» (п. 1 рішення), а також встановлено з 01 квітня 2017 року тариф на послугу з централізованого водовідведення КП "Комунсервіс" для всіх груп споживачів 11,69 грн. за 1 м.куб. з ПДВ. (п. 2 рішення). Позивачу рекомендовано укласти господарські договори для забезпечення проведення відповідних розрахунків (п. 4 рішення).

Вказане рішення № 23 було оприлюднено на офіційному сайті Хорольської міської ради (http://horol.com.ua/page/miska-vlada/prijnjati-rishennja-vikonkomu).

Позивач стверджує, що відповідач підключений до міської мережі водовідведення та безпосередньо користується послугами з централізованого водовідведення, одержує своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством.

На виконання рішення № 23 позивачем був розроблений проект типового договору про надання послуг з централізованого водовідведення.

Листом від 05.04.2017. № 145/01-10 позивач направив відповідачу для укладення проект договору про надання послуг з централізованого водовідведення № 136/17 від 05.04.2017. в двох примірниках для узгодження та підписання.

Відповідач листом вих. № 1237 від 07.04.2017. повернув проект договору не підписаним, при цьому просив позивача надати інформацію про підприємство "Хоролсаночистка" та аргументував відмову від укладення договору тим, що тариф на послугу з централізованого водовідведення безпідставно завищений.

Позивач у листі від 12.04.2017. № 156/08-10 повідомив відповідачу, що КП "Комунсервіс" не є розпорядником інформації в частині створення та надання установчих документів ТОВ "Хоролсаночистка".

В подальшому позивач неодноразово направляв відповідачу проект договору для підписання, а також акти виконання робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, проте відповідач договір та акти не підписував, рахунки оплачувати відмовлявся з підстав неукладення договору про надання послуг з централізованого водовідведення.

Лише 01.01.2018. між КП «Комунсервіс» та ПАТ «Хорольський механічний завод» був укладений договір про надання послуг з централізованого водовідведення № 239/18.

Позивач зазначає, що кількість води, що використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників. Зняття показників водолічильників здійснюється щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із мереж централізованого водопостачання та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з Розділами III і V Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008.

Факт зняття показників водолічильників споживачів КП «Комунсервіс» фіксується контролером відділу збуту у відповідних списках щомісячно, що підтверджується підписом представника споживача. Копії витягів із списків за період з квітня 2017 року по червень 2018 року додані до матеріалів справи.

Позивач стверджує та відповідач не заперечує, що скарг на неналежне чи неякісне надання послуг з боку відповідача на адресу підприємства не надходило.

Позивач стверджує, що відповідач не відшкодував йому вартість послуг з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017. по 31.12.2017. в розмірі 31995,60 грн.

В зв'язку з цим, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 80,46 грн. 3% річних за загальний період з 01.04.2017. по 31.12.2018. та 321,52 грн. інфляційних втрат за загальний період з квітня 2017 року по грудень 2017 року на суми невідшкодованої відповідачем вартості послуг з централізованого водовідведення.

Вказані вартість послуг з централізованого водовідведення, 3% річних та інфляційні втрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві заперечує позовні вимоги посилаючись на те, що у тариф вказаний позивачем у проекті договору № 136/17 було включено вартість транспортування каналізаційних стоків, розрахунок якої був наданий ТОВ "Хоролсаночистка". Вказана вартість транспортування каналізаційних стоків, на думку відповідача, значно завищена, оскільки при визначенні вартості 1 м.куб. транспортування каналізаційних стоків було штучно завищено заробітну плату працівників даного товариства. Також відповідач зазначає, що він не підписував договір з позивачем щодо надання послуг з централізованого водовідведення, оскільки були відсутні будь-які законні підстави щодо передачі в оренду ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" ТОВ "Хоролсаночистка" насосної станції по вул. Берегова 25 в м. Хоролі, власником якої є ТОВ "Марінтіс ЛТД".

На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано копію листа депутата Полтавської обласної Ради ОСОБА_1 від 04.05.2017. адресованого Хорольському міському голові ОСОБА_2, у якому зазначено, що ТОВ "Хоролсаночистка" не може самостійно гарантувати безперебійну роботу по транспортуванню стоків і здійснювати капітальний ремонт КНС мережі, так як не має для своєї діяльності ніяких матеріальних ресурсів. В зв'язку з цим депутат Полтавської обласної Ради ОСОБА_1 у вказаному листі запропонував рішенням міського голови або виконавчого комітету передати в тимчасове обслуговування каналізаційну насосну станцію та напірний колектор від неї до очисних споруд з працюючими там машиністами Комунальному підприємству "Комунсервіс", що дасть змогу зменшити тариф на водовідведення на 1,03 грн.

Також відповідачем надано копію листа Прокуратури Полтавської області від 30.10.2017., адресованого депутату Полтавської обласної ради ОСОБА_1, про направлення його заяви про вчинення кримінального правопорушення за територіальною юрисдикцією до Лубенської місцевої прокуратури.

Інших доказів на підтвердження своїх заперечень на позов відповідачем не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач у відзиві не заперечує факт користування послугами з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017. по 31.12.2017.

Позивач у відповіді на відзив вказує на безпідставність заперечень відповідача, посилаючись на чинність рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 30.12.2016 року № 312 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водовідведення та механізм їх надання в місті Хорол Полтавської області» № 23 від 21.02.2017.

При вирішенні позову суд керується наступним.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями, управителями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 3. ст. 2 цього Закону, його норми застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ст. 3 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Статтею 1 Закону визначено:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- споживач житлово-комунальних послуг (індивідуальний або колективний) - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону до повноважень органу місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги. А споживач зобов'язаний сплачувати за них (ст. 7 Закону).

Отже, відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону).

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Судом встановлено, що відповідач, порушуючи норми чинного законодавства, без укладення договору користувався послугами централізованого водовідведення. Отже, відповідач отримував надані позивачем послуги, а тому між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 14, 17 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005. № 630, показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

Факт користування послугами централізованого водовідведення за період з 01.04.2017. по 31.12.2017. підтверджується наданими позивачем копіями витягів із щомісячних списків складених контролером відділу збуту позивача, які містять підпис представника споживача. Позивач факт користування послугами централізованого водовідведення за період з 01.04.2017. по 31.12.2017. та обсяги водовідведення не заперечує.

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України є "Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Позивач зазначає та відповідач не заперечує, що облік водовідведення на об'єкті відповідача здійснювався за показниками лічильника відповідача.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У положеннях статті 2 ГПК України зазначено, що завданням господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних осіб і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Щодо заперечення відповідача стосовно незаконного включення вартості транспортування каналізаційних стоків ТОВ "Хоролсаночистка", яке призвело до завищення розміру тарифу, суд зазначає, що тариф на послуги з централізованого водовідведення в м. Хорол встановлено рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 30.12.2016 року № 312 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водовідведення та механізм їх надання в місті Хорол Полтавської області» № 23 від 21.02.2017. В матеріалах справи відсутні докази визнання незаконним вказаного рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради, отже тариф на послуги з централізованого водовідведення в м. Хорол, який складає 11,69 грн. за куб.м. є дійсним.

До того ж у договорі про надання комунальних послуг з централізованого водовідведення № 239, який укладено між сторонами 01.01.2018., сторони погодили той самий тариф за послуги водовідведення - 11,69 грн. за куб.м.

Таким чином, суд не приймає до уваги вказані заперечення відповідача.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи викладені норми суд дійшов висновку, що відповідач належними, допустимими та достатніми доказами не спростував факт бездоговірного користування ним послугами водовідведення, а також необхідність здійснення відшкодування такого користування позивачу.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 31995,60 грн. заборгованості за бездоговірне централізоване водовідведення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 321,52 грн. інфляційних нарахувань та 80,46 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, відповідач повинен був оплачувати послуги з централізованого водовідведення не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановив, що позивачем при обрахуванні не враховано строк виконання зобов'язання по оплаті послуг з водовідведення визначений п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005. № 630 (не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом).

Як зазначено судом раніше, позивач має право застосовувати ст. 625 ЦК України.

Проте, позивач безпідставно нараховує річні та інфляційні втрати на суму вартості спожитих у поточному місяці послуг з водовідведення за цей же (поточний) місяць (з 1 по останнє число поточного місяця), не зважаючи на те, що зобов'язання з оплати виникає лише в місяці наступному за розрахунковим періодом.

Таким чином, позивач не вірно визначив періоди нарахування річних та інфляційних втрат. Враховуючи викладене, позов в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним, а отже задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення використана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.03.2018. по справі № 401/710/15-ц.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод" (вул. Небесної Сотні, 106, м. Хорол, 37800; код ЄДРПОУ 14311653) на користь Комунального підприємства "Комунсервіс" (вул. Шевченка, 33-а, м. Хорол, Полтавська область, 37800; код ЄДРПОУ 32429709) 31995 грн. 60 коп. заборгованості за бездоговірне централізоване водовідведення та 1688 грн. 03 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук