Рішення № 77183484, 04.10.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1427/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Б.П. Топольницькій

за участю представників:

від позивача - Казакова К.О.,

від відповідача - Коменда К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" про стягнення заборгованості в загальній сумі 473281,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" про стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 473281,97 грн., у т.ч.: основного боргу - 441627,10 грн., пені - 28969,66 грн., 3% річних - 2685,21 грн., посилаючись на наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" укладено договір №КД-4407 від 01.10.2003 р., який наразі діє у новій редакції (договір про внесення змін до договору оренди від 01.10.2003 р. державного нерухомого майна, що належить до державної власності зі змінами та доповненнями за №КД-4407/9 від 30.09.2013 р.), згідно пункту 1.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", а саме: будівля складу №14, інв. № 063501, площею 14124,6 кв.м; відкрита вантажна площа в тилу складу №14, інв. № 063520, площею 16085,0 кв.м; складська площа, інв. №063521, площею 11361,0 кв.м; рампа з/б, інв. № 064591, площею 1927,0 кв.м; ліфт вантажний інв. № 066866; ліфт вантажний інв. № 066867; ліфт вантажний інв. № 066868; ліфт вантажний інв. № 066869; будка тальманська інв. № 063738; будка тальманська інв. № 063739; будка тальманська, інв. № 063740.

Як зазначає позивач, згідно п. 3.5 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12-го числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди, протягом 10 днів з моменту підписання договору оренди на розрахунковий рахунок Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря (п. 3.10. договору).

За ствердженнями позивача, у період з 09.08.2017 р. по червень 2018 року балансоутримувачем орендарю були виставлені на оплату рахунки № 250673 на суму 276543,97 грн., № 250770 на суму 276267,43 грн., № 250867 на суму 268861,21 грн., № 250964 на суму 285174,30 грн., № 251062 на суму 287740,85 грн., № 251161 на суму 290618,27 грн., № 2500000087 на суму 294977,55 грн., № 250188 на суму 297632,35 грн., № 250290 на суму 300906,30 грн., № 250390 на суму 303313,55 грн., № 250494 на суму 303313,55 грн. Однак, оплата вказаних рахунків здійснювалась відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі. Так, позивач вказує, що станом на 06.07.2018 р. загальна сума заборгованості по договору №КД-4407 від 01.10.03 р. складає 441 627,10 грн., у т.ч. 138313,55 грн. - борг по рахунку №250390 від 11.05.2018 р. та 303 313,55 грн. - борг по рахунку №250494 від 11.06.2018 р.

Наразі позивач посилається на п. 3.6 договору, згідно якого орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Відтак, позивачем нарахована пеня по несвоєчасно сплаченим вищевказаним рахункам в сумі 28969,66 грн., що заявлені до стягнення.

Також у зв'язку з несвоєчасною сплатою рахунків позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних на загальну суму 2685,21 грн., що заявлені до стягнення.

Наразі позивач вказує, що в порядку ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України відповідачу направлялись претензії: № 20/6-1306/1876 від 09.10.2017 р., № 20/6-1547/2376 від 04.12.2017 р., № 20/6-224/517 від 06.03.2018 р., № 20/6-343/1174 від 20.04.2018 р., № 20/6-354/1195 від 23.04.2018р., однак вказані претензії не були задоволені, що підтверджується листами відповідача за № 747/6 від 02.11.2017 р., № 869/6 від 19.12.2017 р., № 279/6 від 04.05.2018 р., № 286/6 від 11.05.2018 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2018 р. позовну заяву ДП "Одеський морський торговельний порт" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1427/18 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 08.08.2018 р.

07.08.2018 р. відповідачем було надано до господарського суду відзив на позов, в якому відповідач частково визнає позовні вимоги. Зокрема, відповідач визнає позовні вимоги в частині існуючої заборгованості по рахункам № 250390 від 11.05.2018 року в сумі 138313,55 грн., № 250494 від 11.06.2018 року в сумі 303313,55 грн., нарахованої пені по рахунку № 250494 від 11.06.2018 року в сумі 6780,93 грн. та 3% річних в сумі 598,32 грн., а також нарахованої пені по рахунку № 250390 від 11.05.2018 року в сумі 3092,16 грн. та 3% річних в сумі 272,84 грн., нарахованої пені по рахунку № 250673 від 09.08.2017 року в сумі 89,03 грн. та 3% річних в сумі 10,68 грн.; нарахованої пені по рахунку № 250188 від 12.03.2018 року в сумі 897,44 грн. та 3% річних в сумі 79,19 грн., всього на суму 453447,69 грн. (441627,10 грн. заборгованість по рахункам, 10859,56 грн. пеня та 961,03 грн. 3% річних). Поряд з цим відповідачем у відзиві заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду, виходячи з того, що причиною прострочення виконання грошових зобов'язань ТОВ "УНСК" перед ДП "ОМТП" є те, що у підприємства не має достатньої кількості обігових коштів для погашення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та заборгованості по поточним зобов'язанням. Як вказує відповідач, відстрочення виконання рішення суду по справі №916/1427/18 в частині сплати суми, яку ТОВ "УНСК" визнає в розмірі 453447,69 грн. до 31.12.2018р. включно значно полегшить скрутне фінансове становище підприємства. Крім того, відповідач додає, що за перше півріччя підприємство має збитки в розмірі 7527467,75 грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2018 року. Станом на 31.07.2018 р. - залишок грошових коштів на рахунках відповідача становить 53298,20 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, але ТОВ "УНСК" має дебіторську заборгованість у розмірі 1541722,99 грн., в т.ч.: ТОВ "Роял Стил ООО" - 30263,26 грн.; TOB "С.М.Т. Лтд" - 279244,54 грн.; ТОВ "УНТК" - 708107,66 грн.; ТОВ "Новотех-Термінал" - 360042,77 грн.; ТОВ "Морське Агентство "Є" - 164064,76 грн. Так, відповідач вважає, що негайне виконання рішення суду по сплаті ДП "ОМТП" заборгованості може суттєво ускладнити виконання ТОВ "УНСК" безумовних та невідкладних платежів по виплаті заробітної платні працівникам (551887,73 грн.), до державного бюджету (290064,00 грн.), Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області (434499,82 грн.), забезпечення багатьох інших договірних зобов'язань перед ДП "ОМТП", ОФ ДП "АМПУ", а також негативно відобразиться на господарської діяльності ТОВ "УНСК" в цілому.

Решту частину вимог по нарахованій пені та 3% річних за рахунками: № 250673 від 09.08.2017 року, №250770 від 11.09.2017 року, № 250867 від 10.10.2017 року, №250964 від 09.11.2017 року, № 250062 від 11.12.2017 року, № 251161 від 10.01.2018 року, №25000000087 від 12.02.2018 року, № 250188 від 12.03.2018 року, №250290 від 11.04.2018 року відповідач не визнає, оскільки станом на дату виставлення вищевказаних рахунків згідно даних бухгалтерського обліку у відповідача існувала переплата за договором № КД-4407 від 01.10.2003 р. Тому відповідач вважає, що ДП "ОМТП" нарахувало пеню за прострочення оплати без врахування вказаної переплати та із застосуванням невірних строків оплати, адже за орендну плату нерухомого майна за період з 30 вересня 2013 р. по 31.10.2013 р. було сплачено два рази - 10.10.2013 р. та 13.12.2013 р. Наразі відповідач додає, що відповідно до п.3.8 договору оренди державного нерухомого майна від 01.10.2003 р. № КД-4407 у разі виникнення заборгованості з орендної плати поточні платежі, як сплачені за об'єкт оренди насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім у рахунок поточних платежів. Зайва сума орендної плати, що надійшла до Державного бюджету та балансоутримувачам, підлягає заліку в рахунок подальших платежів (п.3.9. вказаного договору). Той факт, що у відповідача існує переплата, яка береться до уваги в разі існування заборгованості з орендної плати, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ "УНСК" та ДП "ОМТП" станом на 30.11.2013 рік. Так, існуюча заборгованість з орендної плати була зменшена на суму, яку ТОВ "УНСК" сплатило 10.10.2013 року, як це і передбачено умовами договору КД-4407. Зазначені умови договору КД-4407 застосовувались впродовж всього часу дії договору оренди, в тому числі і Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Одеській області. Таким чином, оскільки за даними бухгалтерського обліку станом на дату виставлення вказаних рахунків існувала переплата за договором оренди державного нерухомого майна від 01.10.2003 р. № КД-4407 в редакції від 30.09.2013 року, відповідно застосуванню підлягали п. 3.8 та п.3.9. договору КД-4407.

22.08.2018 р. ДП "Одеський морський торговельний порт" надано до господарського суду відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що сума переплати, по яку вказує відповідач є авансовим платежем. Так, за умовами договору орендар зобов'язався протягом 10 днів з моменту підписання договору внести авансовий платіж, передбачений цим договором. Авансовий платіж стягується до державного бюджету і балансоутримувачам у співвідношенні, визначеному у пункті 3.5. цього договору. Після основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем авансового платежу. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він повинен відшкодувати до державного бюджету та балансоутримувачам збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір авансового платежу. Якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і авансового платежу перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (п. 3.9., п. 5.2 договору). Так, спірний договір укладено строком до 01.10.2023 р. (п. 10.1 договору). Нова редакція договору №КД-4407 від 01.10.2003 р. була підписана 30.09.2013 р. (договір про внесення змін до договору оренди від 01.10.2003 р. державного нерухомого майна, що належить до державної власності зі змінами та доповненнями за №КД-4407/9 від 30.09.13 р.), отже сума у розмірі 146559,32 грн., яку відповідач сплатив на користь позивача згідно платіжного доручення №1252 від 10.10.2013 р., є саме авансовим платежем, який вноситься протягом 10 днів з моменту підписання договору оренди, в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший місяць оренди. В свою чергу позивач вказує, що оскільки договір є чинним до 01.10.2023 р., то відсутні підстави застосовувати п. 3.8. та п.3.9. договору для заліку цієї суми у рахунку поточних платежів, а тому посилання відповідача на сплачену 10.10.2013 р. суму у розмірі 146559,32 грн. за платіжним дорученням №1252 від 10.10.2013 р.) як переплату або оплату за період з 30.09.2013 р. по 31.10.2013 р. є недоречним та таким, що не відповідає дійсності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2018 р. у справі № 916/1427/18 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 24.09.2018 р.

У судовому засіданні 24 вересня 2018 року по справі № 916/1427/18 було протокольно оголошено перерву до 04 жовтня 2018 року згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач підтримав доводи, наведені у відзиві, та просив суд відстрочити виконання рішення суду в частині позову, яка визнається відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.10.2003 р. між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (орендар) було укладено договір оренди державного нерухомого майна № КД-4407, згідно п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове цільове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі орендодавця, з метою використання у господарській діяльності, а саме для надання комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт на території акваторії Одеського морського торговельного порту в наданні частин яких приймає участь орендодавець відповідно до мов договору КД-4405 про надання послуг від 01.10.2003 року. Перелік об'єктів, що входять до орендованого майна та його вартість наведені у додатку № 1 до договору.

За положеннями п. 2.1 договору сторони визначили, що вступ орендаря у користування майном настає з моменту підписання сторонами договору і акту приймання-передачі вказаного майна (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності здати його підписання, підписання акту приймання-передачі майна після погодження цього договору оренди органом управління, Фондом держмайна України та водночас з договором КД-4405 про надання послуг. Договір укладений на строк 10 (десять років).

Сторонами до договору оренди державного рухомого майна №КД - 4407 від 01.10.2003р. підписано додаток №1 - перелік нерухомого майна.

01.10.2003р. Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" підписано акт прийому-передачі нерухомого майна ДП "ОМТП" в оренду ТОВ "УНСК".

В подальшому 30.09.2013 р. між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (балансоутримувач-1), Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (балансоутримувач-2), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 01.10.2003 р. державного нерухомого майна, що належить до державної власності, зі змінами та доповненнями, згідно п.п. 1.1, 1.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме нерухоме майно, яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (балансоутримувач-1): будівля складу №14, інв. № 063501, площею 14124,6 кв.м; відкрита вантажна площа в тилу складу № 14, інв. № 063520, площею 16085,0 кв.м; складська площа, інв. № 063521, площею 11361,0 кв.м; рампа з/б, інв. № 064591, площею 1927,0 кв.м; ліфт вантажний, інв. № 066866; ліфт вантажний, інв. № 066867; ліфт вантажний, інв. № 066868; ліфт вантажний, інв. № 066869; будка тальманська, інв.№063738; будка тальманська, інв. № 063739; будка тальманська, інв. № 063740.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 договору про внесення змін).

Відповідно до п. 3.1 договору про внесення змін орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. №786 (зі змінам доповненнями) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2013р.) - 284646,25 грн., з них 283663,19 грн. за оренду майна, вказаного в п.п. 1.1.1. договору, що знаходиться на балансі балансоутримувача №1 та 983,06 грн. за оренду майна, вказаного в п.п. 1.1.2. договору, що знаходиться на балансі балансоутримувача № 2. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці 1 цього пункту на індекси інфляції жовтня 2013 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 3.3 договору про внесення змін орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.4 договору про внесення змін встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.5 договору про внесення змін орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачам (№ 1, № 2) у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12-го числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві.

Згідно п. 3.6 договору про внесення змін орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені, штрафу вирішується у судовому порядку (п. 3.7 договору про внесення змін).

Пунктом 3.8 договору про внесення змін передбачено, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати, поточні платежі, які сплачені за об'єкт оренди насамперед спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів.

Відповідно до п. 3.9 договору з про внесення змін зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та балансоутримувачам, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

Згідно п. 3.10 договору про внесення змін зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді авансованого платежу в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди, протягом 10 днів з моменту підписання договору оренди на розрахунковий рахунок Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря.

За положеннями пунктів 5.2, 5.3 договору про внесення змін сторони погодили, що орендар зобов'язаний протягом 10 днів з моменту підписання договору внести авансовий платіж, передбачений цим договором. Авансовий платіж стягується до державного бюджету і балансоутримувачам у співвідношенні, визначеному у пункті 3.5 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем авансового платежу. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він повинен відшкодувати до державного бюджету і балансоутримувачам збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір авансового платежу. Якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і авансового платежу перевищують передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (див. п. 3.9 цього договору); своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 9.1 договору про внесення змін встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 10.1 договору про внесення змін цей договір укладено строком на один рік, який діє з моменту його підписання (за умови виконання орендарем п.3.12 цього договору). В разі відсутності заяви однієї із сторін та/або заяви уповноваженого органу управління об'єктом оренди з урахуванням технічних завдань та страті розвитку галузі (в тому числі необхідності використання орендованого майна для власних потреб) про дострокове припинення зазначеного договору та/або внесення змін за три місяці до "01" жовтня кожного поточного року упродовж строку дії договору, він вважається продовженим на кожний наступний рік на тих саме умовах, але не більш ніж до 01.10.2023 року.

Відповідно до п. 10.2 договору про внесення змін - зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін, балансоутримувача №1 і балансоутримувача №2 та уповноваженого органу управління. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надходження до розгляду іншою стороною, можуть укладатися у вигляді договору про внесення змін.

30.09.2013 р. між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (балансоутримувач-1), Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (балансоутримувач-2), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (орендар) підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" та ДП "Адміністрація морських портів України" до договору від 30.09.2013 р. про внесення змін до договору оренди від 01.10.2003 р., укладеного з ТОВ "Українська національна стивідорна компанія".

17.04.2014 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди від 01.10.2003 р. (зі змінами та доповненнями) нерухомого майна, що належить до Державної власності, згідно п.п. 1.1, 1.1.1, 1.1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме нерухоме майно, яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (балансоутримувач 1): будівля складу №14, інв. № 063501, площею 14124,6 кв.м; відкрита вантажна площа в тилу складу №14, інв. № 063520, площею 16085,0 кв.м; складська площа, інв. № 063521, площею 11361,0 кв.м; рампа з/б, інв. № 064591, площею 1927,0 кв.м; ліфт вантажний, інв. № 066866; ліфт вантажний, інв. № 066867; ліфт вантажний, інв. № 066868; ліфт вантажний, інв. № 066869; будка тальманська, інв. № 063738; будка тальманська, інв. № 063739; будка тальманська, інв. № 063740, нерухоме майно, яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (балансоутримувач 2): кабельна лінія для електроколонок, інв. №066554 (далі - майно), за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "КК "Бюро оцінки Стефанович" станом на 31.10.2013 р. і становить: 22771700,00 грн., з них вартість майна, вказаного в п.п. 1.1.1 договору, що знаходиться на балансі балансоутримувача-1, становить 22700000,00 грн., та вартість майна, вказаного в п.п. 1.1.2 договору, що знаходиться на балансі балансоутримувача-2, становить 71700,00 грн. Майно, що передається, не є цілісним майновим комплексом.

Пунктом 2 договору від 17.04.2014 р. сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. №786 (зі змінами і доповненнями) та становить без урахування ПДВ за пропозицією єдиного заявника за базовий місяць розрахунку лютий 2014 р: 288938,19 грн., з них 288028,43 грн. за оренду майна, вказаного в п.п. 1.1.1. договору, що знаходиться на балансі балансоутримувача-1 та 909,76 грн. за оренду майна, вказаного в п.п. 1.1.2. договору, що знаходиться на балансі балансоутримувача-2. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці 1 цього пункту на індекси інфляції березня 2014 р. та квітня 2014 р.

В п. 3 договору від 17.04.2014 р. сторони домолились викласти розділ 13 "Додатки" в такій редакції: "До цього договору додаються: розрахунок орендної плати від 17.04.2014 р. Розрахунок орендної плати від 25.09.2013 р. вважати таким, що втратив чинність".

17.04.2014 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (орендар) підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" та ДП "Адміністрація морських портів України" до договору від 30.09.2013 р. про внесення змін до договору оренди від 01.10.2003 р., укладеного з ТОВ "Українська національна стивідорна компанія".

Також 30.12.2016 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди від 30.09.2013 р. (обліковий номер договору № 209840910970) нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно п. 1 сторони погодили Розділ 3 договору оренди доповнити пунктом 3.13 наступного змісту: "3.13. Керуючись п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік", індексацію орендної плати за цим договором слід вважати призупиненою на період з січня по грудень 2016 року. Отже, протягом 2016 року місячний розмір орендної плати за цим договором оренди становитиме орендну плату, визначену за грудень 2015 року".

Отже, з огляду на вищевикладене, укладений між позивачем та відповідачем договір оренди № КД-4407 від 01.10.2003 р. з наступними змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами до нього, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами з моменту його укладання і до його припинення .

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, з моменту прийняття відповідачем у користування (оренду) обумовленого договором оренди № КД-4407 від 01.10.2003 р. (зі змінами і доповненнями) майна, ТОВ "Українська національна стивідорна компанія" повинно було сплачувати щомісячно орендну плату не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

При цьому за період з 09.08.2017 р. по червень 2018 року позивачем як балансоутримувачем були виставлені відповідачу як орендарю рахунки на сплату орендної плати: № 250673 на суму 276543,97 грн., № 250770 на суму 276267,43 грн., № 250867 на суму 268861,21 грн., № 250964 на суму 285174,30 грн., № 251062 на суму 287740,85 грн., № 251161 на суму 290618,27 грн., № 2500000087 на суму 294977,55 грн., № 250188 на суму 297632,35 грн., № 250290 на суму 300906,30 грн., № 250390 на суму 303313,55 грн., № 250494 на суму 303313,55 грн.

Як стверджує позивач, орендарем несвоєчасно вносилась на користь балансоутримувача орендна плата по рахункам за № 250673 від 09.08.2017 р., № 250770 від 11.09.2017 р., № 250867 від 10.10.2017 р., № 250964 від 09.11.2017 р., № 251062 від 11.12.2017 р., № 251161 від 10.01.2018 р., № 2500000087 від 12.02.2018 р., № 250188 від 12.03.2018 р., № 250290 від 11.04.2018 р. При цьому рахунок № 250390 від 11.05.2018 р. сплачено частково без порушення строку оплати 11.05.2018 р. у розмірі 165000,00 грн., несплаченою станом на 06.07.2018 р. залишається сума 138313,55 грн. Також рахунок № 250494 від 11.06.2018 р. на суму 303313,55 грн. станом на 06.07.2018 р. не сплачено відповідачем взагалі.

Так, судом з'ясовано, що заборгованість відповідача по орендній платі по договору №КД-4407 від 01.10.2003 р. складає 441627,10 грн. (138313,55 грн. (борг по рахунку №250390 від 11.05.2018 р.) + 303313,55 грн. (борг по рахунку №250494 від 11.06.2018 р.), яка повністю визнана відповідачем в ході розгляду справи.

Між тим несплата відповідачем орендної плати за спірним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не оспорюється відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі 441627,10 грн.

Разом з тим, з огляду на несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати, позивачем нараховано відповідачу пеню та 3% річних.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, судом з'ясовано, що балансоутримувачем орендарю було виставлено рахунок № 250673 від 09.08.2017 р. на суму 276543,97 грн., в свою чергу останнім днем сплати по вищезазначеному рахунку позивач за умовами договору визначає 14.08.2017 р. Як свідчать матеріали справи, вказаний рахунок було сплачено відповідачем 15.08.2017 р з простроченням на 1 день, що підтверджується банківською випискою № БВ00002395 від 15.08.2017 р.

Також виставлений балансоутримувачем орендарю рахунок № 250770 від 11.09.2017 р. на суму 276267,43 грн., останній строк оплати якого за умовами договору вважається 12.09.2017 р., був сплачений орендарем частково 12.09.2017 р. в сумі 150000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ00002659 від 12.09.2017 р. Решта частина суми орендної плати у розмірі 126267,43 грн. сплачена з простроченням 20.09.2017 р., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача № БВ00002750 від 20.09.2017 р.

Виставлений балансоутримувачем орендарю рахунок № 250867 від 10.10.2017 р. на суму 268861,21 грн., останній строк оплати якого за умовами договору вважається 12.10.2017 р., був сплачений орендарем частково 12.10.2017 р. в сумі 140000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ00002977 від 12.10.2017 р. Решта частина суми орендної плати у розмірі 141792,78 грн. сплачена з простроченням 25.10.2017 р., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача № БВ00003148 від 25.10.2017 р.

Виставлений балансоутримувачем орендарю рахунок № 250964 від 09.11.2017 р. на суму 285174,30 грн., останній строк оплати якого за умовами договору вважається 13.11.2017 р., був сплачений орендарем частково 10.11.2017 р. в сумі 140000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ00003335 від 10.11.2017 р. Решта частина суми орендної плати у розмірі 145174,30 грн. сплачена з простроченням 15.11.2017 р., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача № БВ00003389 від 15.11.2017 р.

Рахунок № 251062 від 11.12.2017 р. на суму 287740,85 грн., останній строк оплати якого за умовами договору вважається 12.12.2017 р., був сплачений відповідачем частково 12.12.2017 р. в сумі 150000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ00003653 від 12.12.2017 р. Решта частина суми орендної плати у розмірі 137740,85 грн. сплачена з простроченням 27.12.2017 р., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача № БВ00003822 від 27.12.2017 р.

Рахунок № 251161 від 10.01.2018 р. на суму 290618,27 грн., останній строк оплати якого за умовами договору вважається 12.01.2018 р., був сплачений відповідачем частково 12.01.2018 р. в сумі 150000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ00000082 від 12.01.2018 р. Решта частина суми орендної плати у розмірі 140618,27 грн. сплачена з простроченням 25.01.2018 р., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача № БВ00000200 від 25.01.2018 р.

Рахунок № 2500000087 від 12.02.2018 р. на суму 294977,55 грн., останній строк оплати якого за умовами договору вважається 12.02.2018 р., був сплачений відповідачем частково 12.02.2018 р. в сумі 150000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ00000342 від 12.02.2018 р. Решта частина суми орендної плати у розмірі 144977,55 грн. сплачена з простроченням 23.02.2018 р., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача № БВ00000461 від 23.02.2018 р.

Також виставлений балансоутримувачем орендарю рахунок № 250188 від 12.03.2018 р. на суму 297632,35 грн., останній строк оплати якого за умовами договору вважається 12.03.2018 р., був сплачений орендарем частково 12.03.2018 р. в сумі 160000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ000012 від 12.03.2018 р. Решта частина суми орендної плати у розмірі 137632,35 грн. сплачена з простроченням 19.04.2018 р., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача № БВ000416 від 19.04.2018 р.

Крім того, виставлений балансоутримувачем орендарю рахунок № 250290 від 11.04.2018 р. на суму 300906,30 грн., останній строк оплати якого за умовами договору вважається 12.04.2018 р., був сплачений орендарем частково з простроченням 19.04.2018 р. в сумі 160906,30 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ000416 від 19.04.2018 р. Решта частина суми орендної плати у розмірі 140000,00 грн. сплачена також з простроченням 02.05.2018 р., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача № БВ000539 від 02.05.2018 р.

Виставлений балансоутримувачем орендарю рахунок № 250390 від 11.05.2018 р. на суму 303313,55 грн., останній строк оплати якого за умовами договору вважається 14.05.2018 р., був сплачений орендарем частково 11.05.2018 р. в сумі 165000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ000641 від 11.05.2018 р. Залишок суми орендної плати у розмірі 138313,55 грн. не сплачено, у зв'язку з чим у відповідача існує борг на вказану суму.

Також виставлений балансоутримувачем орендарю рахунок № 250494 від 11.06.2018 р. на суму 303313,55 грн., останній строк оплати якого за умовами договору вважається 12.06.2018 р. не сплачено взагалі, у зв'язку з чим у відповідача існує борг на вказану суму.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасне внесення та невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством та договором передбачена відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо своєчасного внесення орендної плати.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено в п. 3.6 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Як роз'яснено в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також за період у шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Так, нарахування пені можливо за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, а право на стягнення такої пені може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності.

З огляду на неналежне виконання ТОВ "Українська національна стивідорна компанія" своїх обов'язків щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, що підтверджується останнім, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочення виконання відповідачем зобов'язань по договору № КД-4407 від 01.10.2003 р. (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2013 р.) стосовно оплати вказаних вище рахунків, тобто в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності. Як випливає зі змісту позовної заяви, позивач нарахував пеню на відповідну суму по кожному рахунку окремо, виходячи з облікової ставки НБУ, а саме:

- на суму 276543,97 грн. по рахунку № 250673 від 09.08.2017 р. за період з 15.08.2017 р. по 15.08.2017 р. (1 д.) що складає 189,41 грн. (276543,97 грн./100%х12,5%х2/365 дн. х 1 д.);

- на суму 126267,43 грн. по рахунку № 250770 від 11.09.2017 р. за період з 13.09.2017 р. по 20.09.2017 р. (8 дн.) що складає 691,88 грн. (126267,43 грн./100%х12,5%х2/365 дн. х 8 дн.);

- на суму 141792,78 грн. по рахунку № 250867 від 10.10.2017 р. за період з 13.10.2017 р. по 25.10.2017 р. (13 дн.) що складає 1262,54 грн. (141792,78 грн./100%х12,5% х2/365 дн. х 13 дн.);

- на суму 145174,30 грн. по рахунку № 250964 від 09.11.2017 р. за період з 14.11.2017 р. по 15.11.2017 р. (2 дн.) що складає 214,78 грн. (145174,30 грн./100%х13,5%х2/365 дн. х 2 дн.);

- на суму 137740,85 грн. по рахунку № 251062 від 11.12.2017 р. за період з 13.12.2017 р. по 14.12.2017 р. (2 дн., облікова ставка НБУ 13,5%) що складає 203,78 грн. (137740,85грн./100%х13,5%х2/365 дн. х 2 дн.); на суму 137740,85 грн. за період з 15.12.2017 р. по 27.12.2017 р. (13 дн., облікова ставка НБУ 14,5%) що складає 1422,69 грн. (137740,85грн./100%х14,5%х2/365 дн. х 13 дн.);

- на суму 140168,27 грн. по рахунку № 251161 від 10.01.2018 р. за період з 13.01.2018 р. по 25.01.2018 р. (13 дн.) що складає 1447,77 грн. (140168,27 грн./100%х14,5% х2/365 дн. х 13 дн.);

- на суму 144977,55 грн. по рахунку № 2500000087 від 12.02.2018 р. за період з 13.02.2018 р. по 23.02.2018 р. (11 дн.) що складає 1398,14 грн. (144977,55 грн./100%х16,0% х2/365 дн. х 11 дн.);

- на суму 137362,35 грн. по рахунку № 250188 від 12.03.2018 р. за період з 13.03.2018 р. по 19.04.2018 р. (38 дн.) що складає 4871,81 грн. (137362,35 грн./100%х17,0% х2/365 дн. х 38 дн.);

- на суму 300906,30 грн. по рахунку № 250290 від 11.04.2018 р. за період з 13.04.2018 р. по 19.04.2018 р. (7 дн.) що складає 1962,07 грн. (300906,30 грн./100%х17,0%х2/365 дн. х 7 дн.); на суму 140000,00 грн. за період з 20.04.2018 р. по 02.05.2018 р. (13 дн.) що складає 1695,34 грн. (140000,00 грн./100%х17,0%х2/365 дн. х 13 дн.);

- на суму 138313,55 грн. по рахунку № 250390 від 11.05.2018 р. за період з 15.05.2018 р. по 06.07.2018 р. (53 дн.) що складає 6828,52 грн. (138313,55 грн./100%х17,0% х2/365 дн. х 53 дн.);

- на суму 303313,55 грн. по рахунку № 250494 від 11.06.2018 р. за період з 13.06.2018 р. по 06.07.2018 р. (24 дн.) що складає 6780,93 грн. (303313,55 грн./100%х17,0% х2/365 дн. х 24 дн.).

Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в загальному розмірі 28969,66 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо внесення орендної плати не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення річних не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що у спірному договорі оренди № ДФ-377 не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне та повне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати оренди за договором № КД-4407 від 01.10.2003 р. (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2013 р.), суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на відповідну суму орендної плати по кожному рахунку. Зокрема, позивачем нараховано 3% річних:

- по рахунку № 250673 від 09.08.2017 р. на суму 276543,97 грн. за період з 15.08.2017 р. по 15.08.2017 р. (1 дн.), що складають 22,73 грн. (276543,97 грн./100%х3%/365 дн. х 1 дн.);

- по рахунку № 250770 від 11.09.2017 р. на суму 126267,43 грн. за період з 13.09.2017 р. по 20.09.2017 р. (8 дн.), що складають 83,03 грн. (126267,43 грн./100%х3%/365 дн. х 8 дн.);

- по рахунку № 250867 від 10.10.2017 р. на суму 141792,78 грн. за період з 13.10.2017 р. по 25.10.2017 р. (13 дн.), що складають 151,50 грн. (141792,78 грн./100%х3%/365 дн. х 13 дн.);

- по рахунку № 250964 від 09.11.2017 р. на суму 145174,30 грн. за період з 14.11.2017 р. по 15.11.2017 р. (2 дн.) що складають 23,86 грн. (145174,30 грн./100%х3%/365 дн. х 2 дн.);

- по рахунку № 251062 від 11.12.2017 р. на суму 137740,85 грн. за період з 13.12.2017 р. по 27.12.2017 р. (15 дн.), що складають 169,82 грн. (137740,85 грн./100%х3%365 дн. х 15 дн.);

- по рахунку № 251161 від 10.01.2018 р. на суму 140168,27 грн. за період з 13.01.2018 р. по 25.01.2018 р. (13 дн.), що складають 149,77 грн. (140168,27 грн./100%х3%/365 дн. х 13 дн.);

- по рахунку № 2500000087 від 12.02.2018 р. на суму 144977,55 грн. за період з 13.02.2018 р. по 23.02.2018 р. (11 дн.), що складають 131,08 грн. (144977,55 грн./100%х3%/365 дн. х 11 дн.);

- по рахунку № 250188 від 12.03.2018 р. на суму 137632,35 грн. за період з 13.03.2018 р. по 19.04.2018 р. (38 дн.), що складають 429,87 грн. (137632,35 грн./100%х3%/365 дн. х 38 дн.);

- по рахунку № 250290 від 11.04.2018 р. на суму 300906,30 грн. за період з 13.04.2018 р. по 19.04.2018 р. (7 дн.), що складають 173,12 грн. (300906,30 грн./100%х3%/365 дн. х 7 дн.); на суму 140000,00 грн. за період з 20.04.2018 р. по 02.05.2018 р. (13 дн.), що складають 149,59 грн. (140000,00 грн./100%х3%/365 дн. х 13 дн.);

- по рахунку № 250390 від 11.05.2018 р. на суму 138313,55 грн. за період з 15.05.2018 р. по 06.07.2018 р. (53 дн.), що складають 602,52 грн. (138313,55 грн./100%х3%/365 дн. х 53 дн.);

- по рахунку № 250494 від 11.06.2018 р. на суму 303313,55 грн. за період з 13.06.2018 р. по 06.07.2018 р. (24 дн.), що складають 598,32 грн. (303313,55 грн./100%х3%/365 дн. х 24 дн.).

Отже, з відповідача підлягає стягненню загальна сума 3% річних в розмірі 2685,21 грн.

Доводи відповідача в обґрунтування заперечень на позов в частині нарахованої пені та 3% річних по рахункам № 250673 від 09.08.2017р., № 250770 від 11.09.2017 р., № 250876 від 10.10.2017 р., № 250964 від 09.11.2017 р., № 250062 від 11.12.2017 р., № 251161 від 10.01.2018 р., № 2500000087 від 12.02.2018 р., № 250188 від 12.03.2018 р., № 250290 від 11.04.2018 р. як таких, що розраховані позивачем без врахування переплати, яка існувала у відповідача за договором № КД-4407 від 01.10.2003 р. (із змінами та доповненнями), суд вважає безпідставними з огляду на таке. Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, сума у розмірі 146559,32 грн., сплачена відповідачем на користь позивача згідно платіжного доручення №1252 від 10.10.2013 р., яку відповідач визначає як переплату, є саме авансовим платежем, який мав бути внесений протягом 10 днів з моменту підписання договору оренди, в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший місяць оренди. Так, в п. 3.10. договору від 01.10.2003 р. (із змінами та доповненнями) сторони визначили, що зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді авансованого платежу в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди, протягом 10 днів з моменту підписання договору оренди на розрахунковий рахунок Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря. За положеннями п. 5.2 договору від 01.10.2003 р. (із змінами та доповненнями) сторони передбачили, що орендар зобов'язаний протягом 10 днів з моменту підписання договору внести авансовий платіж, передбачений цим договором. Авансовий платіж стягується до державного бюджету і балансоутримувачам у співвідношенні, визначеному у пункті 3.5 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем авансового платежу. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він повинен відшкодувати до державного бюджету і балансоутримувачам збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір авансового платежу. Якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і авансового платежу перевищують передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (див. п. 3.9 цього договору). Відтак, переплата, яку вказує відповідач у відзиві, є авансованим платежем в рахунок плати за останній місяць оренди, який визначений сторонами в договором, а оскільки договір є чинним (строк дії договору сторонами погоджено до 01.10.2023 р.), то відсутні підстави для зарахування суми в розмірі 146559,32 грн. в рахунок поточних платежів.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП "Одеський морський торговельний порт" обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7099,23 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Крім того, з огляду на викладену відповідачем у відзиві на позов заяву про надання відстрочки виконання рішення суду по даній справі на строк до 31.12.2018 року, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За приписами ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Таким чином, в основу судового акту про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що істотно ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку виконання рішення, судом враховують матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Так, в обґрунтування своєї заяви відповідач вказує, що причиною прострочення виконання грошових зобов'язань ТОВ "УНСК" перед ДП "ОМТП" є те, що у підприємства не має достатньої кількості обігових коштів для погашення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та заборгованості по поточним зобов'язанням, а надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду по справі №916/1427/18 до 31.12.2018 р. включно значно полегшить скрутне фінансове становище підприємства. Крім того, відповідач вказує на збитковість діяльності за перше півріччя в розмірі 7527467,75 грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2018 року, також залишок грошових коштів на рахунках відповідача станом на 31.07.2018 р. становив 53298,20 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю. Між тим відповідач вказує, що ТОВ "УНСК" має дебіторську заборгованість у розмірі 1541722,99 грн., в т.ч.: ТОВ "Роял Стил ООО" - 30263,26 грн.; TOB "С.М.Т. Лтд" - 279244,54 грн.; ТОВ "УНТК" - 708107,66 грн.; ТОВ "Новотех-Термінал" - 360042,77 грн.; ТОВ "Морське Агенство "Є" - 164064,76 грн. Наразі відповідач вказує, що негайне виконання рішення суду по сплаті ДП "ОМТП" заборгованості, може суттєво ускладнити виконання ТОВ "УНСК" безумовних та невідкладних платежів по виплаті заробітної платні працівникам (551887,73 грн.), до державного бюджету (290064,00 грн.), Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області (434499,82 грн.), забезпечення багатьох інших договірних зобов'язань перед ДП "ОМТП", ОФ ДП "АМПУ", а також негативно відобразиться на господарської діяльності ТОВ "УНСК" в цілому.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі ст. 326 ГПК України.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Як випливає зі змісту заяви відповідача, в обґрунтування підстав для відстрочення виконання судового рішення у даній справі № 916/1427/18 до 31.12.2018 року відповідач посилається на неможливість виконання цього рішення суду на теперішній час, оскільки підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому стані та має суттєву недостатність в оборотних грошових коштах для здійснення нормальної фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведені відповідачем в заяві про відстрочення виконання рішення суду обставини, суд вважає, що ці обставини дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі станом на теперішній час з огляду на незадовільний матеріальний стан відповідача, про що свідчить звіт про фінансовий стан станом на 30.06.2018 р., та унеможливлюють сплату відповідачем заборгованості на користь позивача одним разовим платежем. Натомість наявність у відповідача дебіторської заборгованості свідчить про ймовірність виконання рішення суду у даній справі.

Як передбачено ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Оцінивши обставини, викладені відповідачем у відзиві на позов, в якому заявлено про відстрочення виконання рішення суду, враховуючи інтереси позивача, матеріальний стан відповідача та ступінь його вини у виникненні спору, суд вважає за можливе задовольнити вказану заяву відповідача та відстрочити виконання рішення суду у даній справі щодо сплати відповідачем стягнутої судом суми заборгованості на строк до 31.12.2018 р.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" про стягнення заборгованості в загальній сумі 473281,97 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія (65026, м. Одеса, Митна площа, буд. 1; код ЄДРПОУ 31846804) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 01125666) суму боргу по орендній платі в розмірі 441627/чотириста сорок одна тисяча шістсот двадцять сім/грн. 10 коп., пеню в сумі 28969/двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять/грн. 66 коп., 3% річних в сумі 2685/дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять/грн. 21 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 7099/сім тисяч дев'яносто дев'ять/грн. 23 коп.

3. Надати ТОВ "Українська національна стивідорна компанія" відстрочку виконання рішення суду строком до 31.12.2018 року.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 р.

Суддя В.С. Петров