Рішення № 77182939, 12.10.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/71/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2018 Справа № 908/1608/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/1608/18:

за позовною заявою: концерну "Міські теплові мережі",

юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137

фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79а

до відповідача: будинкового комітету гуртожитку по вул. Гоголя, буд. 143, 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 143

про стягнення 8 384,36 грн.

У засіданні приймали участь:

від позивача: Шикун О.Ф., довіреність № 258/20-19 від 02.05.18;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

15.08.18 до господарського суду Запорізької області звернувся концерн "Міські теплові мережі" (далі концерн "МТМ") із позовною заявою від 05.07.18 № 254/юр до будинкового комітету гуртожитку по вул. Гоголя, буд. 143 про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.11 № 600181 в сумі 8 384,36 грн., а саме: 7 553,31 грн. основного боргу, 676,52 грн. пені, 94,62 грн. інфляційних втрат та 59,91 грн. 3 % річних. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 276 ГК України, Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», ст. ст. 1, 2, 12, 162-164, 171 ГПК України.

15.08.18 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсун В.Л.

Ухвалою від 20.08.18 суддею Корсун В.Л. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1608/18, якій присвоєно № провадження 17/71/18. Визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 13.09.18.

Ухвалою суду від 13.09.18 розгляд справи № 908/1608/18 відкладено на 04.10.18.

Ухвалою від 04.10.18 судом оголошено перерву в розгляді справи № 908/1608/18 до 12.10.18.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".

У засіданні суду 12.10.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представника позивача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 05.07.18 № 254/юр та письмових поясненнях від 04.10.18 (які надійшли до суду 04.10.18) та від 04.10.18 № 352/юр (які надійшли до суду 05.10.18). Просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.11 № 600181 в сумі 8 384,36 грн., а саме: 7 553,31 грн. основного боргу, 676,52 грн. пені, 94,62 грн. інфляційних втрат та 59,91 грн. 3 % річних.

Відповідач жодного разу не направив уповноваженого представника в судові засідання, відзив на позов до суду не надав.

Про дату, час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином.

Так, зокрема, згідно з безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отриманих судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України, який долучено судом до матеріалів справи № 908/1608/18, станом на час відкриття провадження у цій справі місцезнаходженням будинкового комітету гуртожитку по вул. Гоголя, буд. 143 є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 143.

З метою повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/1608/18 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 234, 247, 250, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали господарського суду Запорізької області від 20.08.18 про відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідачу також направлялись ухвали від 13.09.18 в порядку ст.ст. 2, 7-9, 13, 15, 120, 121, 202, 216, 234, 235, 248, 252 ГПК України та від 04.10.18 в порядку ст.ст. 42, 45, 46, 216, 234, 252 ГПК України.

Однак, ухвала про відкриття провадження у справі від 20.08.18 повернулась до господарського суду з відміткою відповідного поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи № 908/1608/18.

Відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, місце та час розгляду справи № 908/1608/18, враховуючи неявку в судове засідання відповідача (його представника), суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності такого учасника справи за наявними у матеріалах справи документами (доказами).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.11 між концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та будинковим комітетом гуртожитку по вул. Гоголя, буд. 143 (Споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600181, за умовами якого (п.1.1.), Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

У відповідності із п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - за наявної можливості;

- кондиціювання - по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно із положеннями п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2.).

Пунктом 6.3. договору визначено, що підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.

Відповідно до п. 6.4. договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Положеннями абз. 2 п. 6.5. договору передбачено, що споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Згідно із п. 6.7 договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Артема, буд. № 79 а, тел. 787-65-93, документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Умовами п. 6.7.1. договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.7.2. договору передбачено, що у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

Згідно із п. 10.1 договору, цей договір діє з 01.01.11 до 01.04.12.

Пунктом 10.4. договору закріплено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Судом прийнято до уваги те, що як вказує позивач, вказаний договір був автоматично пролонгований відповідно до п. 10.4. договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.11 № 600181. Крім того, в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Оцінивши надані докази суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як свідчить позовна заява позивача в цій справі, на виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. включно поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 7 553,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (копії яких долучені до матеріалів справи).

На підставі зазначених актів приймання-передачі теплової енергії концерном "МТМ" виставлено відповідачу рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.

Також, позивачем зазначено, що вищевказані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені позивачем на юридичну адресу відповідача, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями реєстрів на відправлення рекомендованих листів із замовленням.

Споживач на адресу позивача підписаних актів приймання-передачі теплової енергії не повернув, заперечень щодо їх підписання не надав.

Згідно із п. 6.7.2. договору, зазначені вище акти приймання-передачі теплової енергії є погодженими та являються підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію. А саме за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. включно.

Відповідно до п. 6.4. договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, розглядаючи справу по суті спору та матеріали справи, судом встановлено, що позивачем надано до суду акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.18 за січень 2018 року, в якому зазначено кількість фактично спожитої теплової енергії, тариф та сума до сплати за січень 2018 року.

Крім того, у вказаному акті від 31.01.18 за січень 2018 рік вказано, що знято за жовтень-грудень 2017 року кількість фактично спожитої теплової енергії та сума до сплати (за жовтень 2017 р. - 198,92 грн.; листопад 2017 р. - 724,30 грн.; грудень 2017 р. - 736,22 грн.), а також нарахована інша кількість фактично спожитої теплової енергії та сума до сплати за жовтень-грудень 2017 року (за жовтень 2017 р. 257,52 грн.; листопад 2017 р. 932,99 грн.; грудень 2017 р. 948,36 грн.).

Виходячи з вищевикладеного, позивачем в акті приймання-передачі теплової енергії від 31.01.18 за січень місяць 2018 р. нараховано не лише за січень 2018 року, а й за жовтень-грудень 2017 рік.

Згідно із п. 6.7. договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Артема, буд. № 79 а, тел. 787-65-93, документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Тобто, суд вважає, що Теплопостачальна організація (концерн «МТМ») повинна надавати акт приймання-передачі та розрахунок споживачу за окремий період (місяць) окремо, а не розраховувати в одному місяці декілька періодів, в даному випадку в акті приймання-передачі від 31.01.18 за січень місяць було розраховано період з жовтня 2017 року по січень 2018 року.

Однак, в поясненні від 04.10.18 № 352/юр позивачем зазначено, що концерном «МТМ» у січні місяці 2018 р. в своїй роботі у взаємовідносинах зі споживачами житлово-комунальних послуг враховано прийняття виконавчим комітетом Запорізької міської ради рішення від 17.01.18 № 6 «Про визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.08.17 № 428 «Про затвердження норм споживання теплової енергії на 1 м. кв. загальної площі на опалення багатоквартирних будинків м. Запоріжжя, в яких розташовані населення, бюджетні, релігійні та інші споживачі теплової енергії та порядок розподілу обсягів теплової енергії між житловими і нежитловими приміщеннями багатоквартирних будинків м. Запоріжжя при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії». У січні 2018 року споживачам, які знаходяться у житлових будинках, обладнаних загальнобудинковими приладами обліку теплової енергії, було виконано перерахунки нарахувань за спожиту теплову енергію за період жовтень - грудень 2017 р. на підставі показань загальнобудинкового приладу обліку у відсотковому співвідношенні від теплового навантаження. Тому, позивач зазначає, що проведені перерахунки відображені в рахунках та актах приймання передачі теплової енергії за січень 2018 року.

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.01.18 № 6 «Про визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.08.17 № 428 «Про затвердження норм споживання теплової енергії на 1 кв.м. загальної площі на опалення багатоквартирних будинків м. Запоріжжя, в яких розташовані населення, бюджетні, релігійні та інші споживачі теплової енергії та порядок розподілу обсягів теплової енергії між житловими і нежитловими приміщеннями багатоквартирних будинків м. Запоріжжя при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії» виконком вирішив: визнати таким що втратило чинність рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.08.17 № 428 «Про затвердження норм споживання теплової енергії на 1 кв.м. загальної площі на опалення багатоквартирних будинків м. Запоріжжя, в яких розташовані населення, бюджетні, релігійні та інші споживачі теплової енергії та порядок розподілу обсягів теплової енергії між житловими і нежитловими приміщеннями багатоквартирних будинків м. Запоріжжя при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії».

Згідно із ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

В пояснення представника позивача не зазначено коли саме вказане рішення набрало чинності та коли було офіційно оприлюднено.

Тобто, вирішуючи справу по суті спору суд виходить з того, що вказане рішення не могло набрати законної сили раніше ніж його було оприлюднено. А тому, вказане рішення не могло стосуватись періоду надання теплової енергії відповідачу в жовті-грудні 2017 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду докази лише щодо поставки теплової енергії відповідачу з січня по квітень (включно) 2018 року.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за період з січня по квітень (включно) 2018 р. не здійснив в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за вказаний період в сумі 4 986,67 грн.

Факт наявності заборгованості за період січень-квітень 2018 р. у розмірі 4 986,67 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити спожиту у період з січня по квітень (включно) 2018 р. теплову енергію не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, будь-яких претензій щодо виконання позивачем договору та щодо виставлених позивачем актів приймання-передачі і рахунків за спірний період не пред'явив, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 986,67 грн. за вказаний період обґрунтованими, заснованими на законі і договорі та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позову щодо основної суми заборгованості за період з жовтня по грудень (включно) 2017 р. судом відмовляється через недоведеність.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 676,52 грн. пені за спірний період прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.8. договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.4 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

У відповідності з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати поставленої теплової енергії за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. включно, позивачем заявлено до стягнення 676,52 грн. пені (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем не правомірно було перераховано суму боргу за поставлену теплову енергії в період з жовтня по грудень включно 2017 р. Тому, розрахунки позивача щодо пені в період з жовтня по грудень 2017 р. судом не приймаються.

З огляду на викладене, судом перевірено нарахування пені за період з січня по квітень 2018 року, а саме:

- в період нарахування пені з 20.02.18 по 15.06.18 на суму заборгованості у розмірі 1 745,00 грн. за січень 2018 року, пеня повинна становити 187,60 грн.;

- в період нарахування пені з 20.03.18 по 15.06.18 на суму заборгованості у розмірі 1 539,90 грн. за лютий 2018 року, пеня повинна становити 126,23 грн. (позивачем було розраховано пеню за вказаний період вірно);

- в період нарахування пені з 20.04.18 по 15.06.18 на суму заборгованості у розмірі 1 573,07 грн. за березень 2018 року, пеня повинна становити 83,52 грн. (позивачем було розраховано пеню за вказаний період вірно);

- в період нарахування пені з 22.05.18 по 15.06.18 на суму заборгованості у розмірі 128,70 грн. за квітень 2018 року, пеня повинна становити 3,00 грн., однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу пеню з 20.05.18 по 15.06.18 на суму 3,24 грн.

Отже, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 400,35 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються через необґрунтованість.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 59,91 грн. (розрахунок міститься в матеріалах цієї справи).

Судом встановлено, що позивачем не правомірно було перераховано суму боргу за поставлену теплову енергії в період з жовтня по грудень включно 2017 р., тому розрахунки позивача щодо 3 % річних в період з жовтня по грудень 2017 р. судом не приймаються.

З огляду на викладене, судом перевірено нарахування 3 % річних за період з січня по квітень 2018 року, а саме:

- в період нарахування 3 % річних з 20.02.18 по 15.06.18 на суму заборгованості у розмірі 1 745,00 грн. за січень 2018 року, 3 % річних повинні становити 16,64 грн.;

- в період нарахування 3 % річних з 20.03.18 по 15.06.18 на суму заборгованості у розмірі 1 539,90 грн. за лютий 2018 року, 3 % річних повинні становити 11,14 грн. (позивачем було розраховано 3 % річних за вказаний період вірно);

- в період нарахування 3 % річних з 20.04.18 по 15.06.18 на суму заборгованості у розмірі 1 573,07 грн. за березень 2018 року, 3 % річних повинні становити 7,37 грн. (позивачем було розраховано пеню за вказаний період вірно);

- в період нарахування 3 % річних з 22.05.18 по 15.06.18 на суму заборгованості у розмірі 128,70 грн. за квітень 2018 року, 3 % річних повинні становити 0,26 грн., однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу 3 % річних з 20.05.18 по 15.06.18 на суму 0,29 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 35,41 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних відхиляються судом через необґрунтованість.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 94,62 грн. індексу інфляції (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що позивачем не правомірно було перераховано суму боргу за поставлену теплову енергії в період з жовтня по грудень включно 2017 р. Тому, розрахунки позивача щодо інфляційних втрат в період з жовтня по грудень 2017 р. судом не приймаються.

З огляду на викладене, судом перевірено нарахування інфляційних втрат за період з березня по травень включно 2018 року та встановлено, що сума інфляційних витрат становить 45,63 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 45,63 грн. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат відхиляються судом через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 202, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з будинкового комітету гуртожитку по вул. Гоголя, буд. 143 (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 143, код ЄДРПОУ 33211086) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) - 4 986 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 67 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з будинкового комітету гуртожитку по вул. Гоголя, буд. 143 (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 143, код ЄДРПОУ 33211086) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) - 400 (чотириста) грн. 35 коп. пені, 45 (сорок п'ять) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 35 (тридцять п'ять) грн. 41 коп. 3 % річних та 1 149 (одна тисяча сто сорок дев'ять) грн. 13 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.10.18

Суддя В.Л. Корсун