Рішення № 77179659, 17.10.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8771/17

Провадження № 2/727/402/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 р. Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Семенка О.В.

при секретарі - Ястремської Т.Г.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні позивача: ОСОБА_8, треті особи на стороні відповідачів: приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Хоменко Марина Олександрівна, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Литвинчук Олена Віталіївна про визнання недійсною довіреності, договору дарування будинку та витребування його з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні позивача: ОСОБА_8, треті особи на стороні відповідачів: приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Хоменко Марина Олександрівна, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Литвинчук Олена Віталіївна про визнання недійсною довіреності, договору дарування будинку та витребування його з чужого незаконного володіння.

В позові зазначає, що спірний об'єкт, а саме 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 належить йому на праві власності за договором купівлі - продажу від 05.02.2015 року та вибув з його володіння поза його волею, без його відома, оскільки він не підписував довіреності від 02.11.2015 року на ім'я ОСОБА_2 щодо надання останньому повноважень подарувати належний йому об'єкт відповідачу ОСОБА_5, а його дружина не підписувала та не надавала згоди на укладення договору дарування 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 від 02.11.2015 року. Про факт дарування позивачем 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 йому відомо не було, до отримання ним 05.09.2017 року Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того вказав, що 09.11.2015 року ОСОБА_5 подарувала даний будинок ОСОБА_11, яка 14.04.2017 року подарувала його ОСОБА_6, який, в свою чергу 27.07.2017 року відчужив ОСОБА_7

Просить визнати недійсними довіреність від 02.11.2015 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Литвинчук О. В., на підставі якої він, уповноважив ОСОБА_2 подарувати ОСОБА_5, 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1, а також договір дарування 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1, укладений 02.11.2015 року відповідачем ОСОБА_2, який діяв від його імені на підставі довіреності від 02.11.2015 року та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко М. О. Витребувати з чужого незаконного володіння від ОСОБА_12 на користь свою 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позові, просив позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 подали до суду письмовий відзив в якому зазначили, що співвласником будинковолодіння по АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки, площею 0,0464 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: вул. Оренбурзька, 12/1 та зокрема під спірним будинком є ОСОБА_13, що доводиться ОСОБА_14 про право власності на земельну ділянку Сер. НОМЕР_2 та інформаційною довідкою від 25.09.2018 року. Власником 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1, що складається з двох житлових будинків Літ «А» та Літ «З» , станом на лютий 2015 року, була відповідач ОСОБА_5, на підставі договору дарування від 12.11.2014 року. Зазначили, що в лютому 2015 року між позивачем ОСОБА_4, власником земельної ділянки ОСОБА_13 та відповідачем ОСОБА_5 з родиною, відбулись переговори щодо імовірного придбання позивачем 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1, що складається з двох житлових будинків Літ «А» та Літ «З» та земельної ділянки, площею 0,0464 га за вказаною адресою. Вказали, що за досягнутих сторонами домовленостей, позивач погоджувався придбати 67/100 ідеальних часток вказаного будинковолодіння разом з земельною ділянкою за ціною 75000 доларів, з яких 60000 дол. США складала вартість 67/100 часток та 15000 дол. США складала вартість земельної ділянки. При цьому, ОСОБА_4 просив ОСОБА_2 взяти від нього завдаток в сумі 11500 грн. та оформити договір купівлі-продажу будинку, а згодом, коли він буде мати всю суму коштів, оформити договір купівлі продажу земельної ділянки з ОСОБА_13 та передати йому кошти за земельну ділянку в сумі 15000 доларів США, а продавцям ОСОБА_2 60000 доларів США за будинок за мінусом вже переданих ним 11500 грн. Тобто, в якості оплати за придбання спірного будинку, на виконання договору купівлі - продажу ОСОБА_4 пропонував спочатку сплатити 11500,00 гривень завдатку, які для зменшення витрат за оформлення купівлі - продажу нерухомого майна просив формально зазначити в договорі в якості ціни об'єкту купівлі - продажу. Зобов'язувався до кінця жовтня 2015 року сплатити повну вартість будинку та земельної ділянки та оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_13 Оскільки, відповідач ОСОБА_5 та члени її сім*ї, на той час, були в дружніх відносинах з родиною ОСОБА_4 та в тому числі з його дочкою ОСОБА_16, вона погодилась на умови запропоновані позивачем. На виконання досягнутих домовленостей 05.02.2015 року між сторонами було підписано та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, в якому, в якості ціни договору було формально зазначено завдаток в сумі 11500 гривень, який було передано позивачем на виконання цього договору. На той час, реальна ринкова вартість двох житлових будинків Літ «А» та Літ «З», що складали 67/100 ідеальних часток будинковолодіння, площею 207,10 кв. м. та 88,10 кв. м. відповідно, розташованих в центрі міста в парковій зоні м. Чернівці складала не менше 50000 дол. США. Зображення спірного нерухомого майна зафіксовано на фотографіях, з яких вбачається, що ціна в сумі 11500 гривень є нереальною для такого об'єкту. Згодом, виявилось, що позивач з родиною не знайшли наведені кошти, а тому вирішили розірвати укладений 05.02.2015 року договір купівлі - продажу, що за їх бажанням було оформлено договором дарування від 02.11.2015 року. При цьому, особисто ОСОБА_4 захотів оформити довіреність на імя батька ОСОБА_17, Відповідача № 1 ОСОБА_2 щоб переоформлення будинку відбулось без нього, по причині неприязних відносин, які склались між сторонами в цій ситуації. Таку довіреність позивач оформив самостійно та передав її відповідачу ОСОБА_2 До моменту подачі позову ОСОБА_4 жодним чином не згадував про події 2015 року та не заявляв про незаконне вибуття 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 з його володіння. Однак в 2017 році вирішив незаконно обернути на свою користь майно, що йому ніколи не належало та подав наведений позов до суду. Довіреність, якою ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 подарувати будинок попередньому власнику ОСОБА_5, позивач також оформив у нотаріуса Литвинчук О. В. особисто та надав цю довіреність батькові ОСОБА_17, - ОСОБА_2. Наступне відчуження ОСОБА_5 об'єкту нерухомого майна у власність ОСОБА_11 відбулось за договором дарування від 09.11.2015 року, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 9105.ОСОБА_11, як добросовісний набувач та власник майна, добровільно та за власним бажанням відчужила вказаний будинок Відповідачу ОСОБА_6 за договором дарування від 14.04.2017 року. В 27.07.2017 року ОСОБА_6 відчужив вказаний об'єкт нерухомого майна за відплатним договором довічного утримання відповідачу ОСОБА_7, яка на даний час є законним власником цього майна. Про обставини оформлення договору про розірвання договору купівлі - продажу від 05.02.2015 року, шляхом оформлення довіреності та укладення договору дарування 67/100 ідеальних часток будинковолодіння від 02.11.2015 року, відповідачам № 3 та № 4 нічого не було відомо. За таких обставин, вони вважають, що позов ОСОБА_4 є спробою незаконно заволодіти будинком АДРЕСА_1, який йому ніколи не належав. Висновок почеркознавчої експертизи, на думку відповідачів не повинен прийматись до уваги судом з огляду на його ймовірність, про що зазначає сам експерт у висновку.

Представник відповідачів ОСОБА_3 позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, зазначала, що ОСОБА_12 є добросовісним набувачем спірного об'єкту нерухомого майна, яке вона отримала від добросовісного набувача ОСОБА_6, який мав законне право розпорядитись належним йому майном на власний розсуд, тому, таке майно не може бути витребувано в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України, позивач має право лише на повернення йому 11500 гривень, які відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не повернули йому під час розірвання ним договору купівлі - продажу від 05.02.2015 року, оформленого удаваним договором дарування. Просила застосувати до спірних правовідносин норми ст. 235 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2, був допитаний в судовому засіданні, за клопотанням свого представника, в якості свідка, та повідомив суду, що він особисто спілкувався з ОСОБА_4 з приводу повернення ОСОБА_2 ОСОБА_17 67/100 будинку по АДРЕСА_1, при чому ОСОБА_4 висловив йому своє волевиявлення та погодився повернути будинок, за який не сплатив повну суму коштів та віддарувати його назад ОСОБА_5. У зв'язку конфліктом який стався між сторонами по причині не проведення повної оплати за придбання ОСОБА_4 спірного будинку, ОСОБА_4 щоб не спілкуватись з ОСОБА_5 сказав що надасть довіреність на ім'я ОСОБА_19 на оформлення договору дарування будинку ОСОБА_5 Як ОСОБА_4 і обіцяв, він передав ОСОБА_2 довіреність на укладення договору дарування 67/100 будинку через свою дочку ОСОБА_16 і в той же день ОСОБА_2 виконав доручення ОСОБА_4 та оформив від імені ОСОБА_4 договір дарування 67/100 АДРЕСА_1 на ОСОБА_5

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Третя особа на стороні відповідачів приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Литвинчук Олена Віталіївна, за клопотанням представника відповідача, була допитана в судовому засіданні в якості свідка та показала суду, що добре пам'ятає як до неї приходили особисто позивач ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_8 При чому, ОСОБА_8 прийшла до офісу нотаріуса 28.10.2015 року одна, спочатку проконсультувалась, а потім пізніше в цей же день оформила свою письмову згоду на дарування своїм чоловіком ОСОБА_4 67/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1 в ч. Чернівці громадянці ОСОБА_5 Вона особисто бачила, як ОСОБА_8 власноручно підписала письмову згоду. Крім того, додала, що 02.11.2018 року, до неї в офіс прийшла сімейна пара ОСОБА_4 та ОСОБА_8, та ОСОБА_4 в присутності дружини оформив довіреність, якою доручив ОСОБА_2 подарувати належні йому 67/100 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_5. ОСОБА_4, в присутності нотаріуса добровільно підписав 02.11.2015 року довіреність на ім'я ОСОБА_2 Відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_4 доручав ОСОБА_2 подарувати 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 Нотаріус також зазначила, що, оскільки працює без помічника, то в обох випадках вона особисто перевіряла оригінали паспортів ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та особисто робила з них копії.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, в якій проти задоволення позову заперечувала та вважала його протиправним, просила суд розглянути та вирішити справу без її участі.

Заслухавши пояснення сторін та третіх осіб у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування частини будинковолодіння від 12.11.2014 року, громадянин ОСОБА_20 подарував громадянці ОСОБА_5 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по вул. Оренбурзькій в м. Чернівці, які складаються з двох житлових будинків Літ «А», загальною площею 207,10 кв. м. та Літ «З», загальною площею 88,10 кв. м. та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1. Вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_21 та зареєстрований в реєстрі за № 3637. Відповідно до п.2.2. вказаного договору, оціночна вартість дарунку становить 124100,00 грн.

Згідно Державного Акту Сер. НОМЕР_2 від 15.08.2011 року, власником земельної ділянки, площею 0,0464 з кадастровим номером НОМЕР_1, за адресою АДРЕСА_1 є громадянин ОСОБА_13, який в 2012 році відчужив частину цієї ділянки громадянам ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24

Відповідно до договору купівлі-продажу 67/100 ідеальних часток будинковолодіння від 05.02.2015 року, продавець ОСОБА_25 продала, а покупець ОСОБА_4 придбав за ціною 11500,00 гривень 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1, які складаються з двох житлових будинків Літ «А», загальною площею 207,10 кв. м. та Літ «З», загальною площею 88,10 кв. м.

З наведених договорів та фото таблиці будинковолодіння по АДРЕСА_1 доданої відповідачами до відзиву, вбачається, що спірна частина будинковолодіння знаходиться в центральній частині міста, об'єкт має огорожу, власний двір, навіс для машини, фасад будинку відремонтовано поштукатурено, слідів аварійності, старості чи похилості не видно.

Згідно письмової заяви ОСОБА_8, остання надає згоду своєму чоловіку ОСОБА_4 на дарування ОСОБА_5 та на підписання договору дарування 67/100 ідеальних часток будинковолодіння, що знаходиться в м. Чернівці по АДРЕСА_1, набутих ними за час перебування в шлюбі за спільні кошти. При цьому стверджує, що договір дарування укладається її чоловіком в інтересах сім*ї та на умовах які вони безпосереднього обговорили і вважають їх вигідними для себе і укладання цього договору відповідає їх спільному волевиявленню. Зазначена заява містить підпис та рукописний напис «ОСОБА_8.», справжність яких засвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Литвинчук О. В. із зазначенням, що особу ОСОБА_8, яка підписала документ встановлено, її дієздатність та факт реєстрації шлюбу перевірено, зареєстровано в реєстрі за № 9374.

Відповідно до оскаржуваної позивачем довіреності від 02.11.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Литвинчук О.В. вбачається, що ОСОБА_4 цією довіреністю уповноважив відповідача ОСОБА_2 подарувати 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 попередній власниці цього майна ОСОБА_5

З оскаржуваного позивачем договору дарування від 02.11.2015 року, вбачається, що ОСОБА_2 діючи на підставі довіреності від ОСОБА_4 від 02.11.2015 року віддарував придбаний ним 05.02.2018 року за 11500 (одинадцять тисяч п'ятсот) гривень об'єкт нерухомого майна, назад попередньому власнику цього об'єкту відповідачу ОСОБА_5

Згідно посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М. О. письмової заяви ОСОБА_2 від 02.11.2015 року, останній цією завою ствердив той факт, що його довіритель ОСОБА_4 довіреність посвідчену 02.11.2015 року Литвинчук О.В. приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу за реєстровим номером 9426 не скасовував, її дію не припиняв, а також ствердив, що його довіритель ОСОБА_4 є на сьогоднішній день (на день посвідчення договору) живим, повністю дієздатним та йому відомо про всі його дії, як повіреної особи (представника).

Згодом ОСОБА_5 подарувала 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_11, за договором дарування від 09.11.2015 року. Через 2 роки, 14.04.2017 року, ОСОБА_11 подарувала вказаний об'єкт відповідачу № 3 ОСОБА_6 за договором дарування від 14.04.2017 року, а ОСОБА_6 27.07.2017 року відчужив спірний об'єкт нерухомого майна відповідачу ОСОБА_7 за договором довічного утримання. Вказані обставини підтверджені інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно № 96276447.

В якості правових підстав для визнання недійсними нотаріально посвідченої довіреності від 02.11.2015 року та нотаріального посвідчення договору дарування від 02.11.2015 року позивач в позові наводить повний тест статті 203 Цивільного кодексу України, не зазначаючи при цьому конкретної норми, частини статті 203 ЦК України, яка на думку позивача регулює спірні правовідносини та є правовою підставою для визнання недійсними оскаржуваних правочинів.

З посиланням на ч. 1 ст. 215 ЦК України зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою

Позивач зазначає, що довіреність від 02.11.2015 року суперечить актам цивільного законодавства України, зокрема ч. 2 ст. 207 ЦК України, оскільки в момент вчинення довіреності він її не підписував, а тому не міг уповноважити відповідача на вчинення від його імені правочинів щодо розпорядження будинком, у такий спосіб, не проявивши волю до укладання правочину. Посилається також на норми ст. 232 ЦК України, згідно якої, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Доказів, які б підтверджували зловмисну домовленість представника однієї сторони з другою стороною, під час вчинення довіреності від 02.11.2015 року та/або договору дарування від 02.11.2015 року позивач в позові не наводить.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, під час вчинення довіреності від 02.11.2015 року та/або договору дарування від 02.11.2015 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Досліджені судом оскаржувані договори довіреності від 02.11.2015 року та дарування від 02.11.2015 року виконан і в письмовій формі та нотаріально посвідчені, відповідно до вимог чинного законодавства України, що спростовує твердження позивача про не дотримання письмової форми вказаних правочинів під час їх вчинення.

Тому, норми ч. 1 ст. 203 ЦК України, в частині тверджень позивача, про те, що оскаржувані правочини суперечать актам цивільного законодавства, а саме: ч. 2 ст. 207 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Судом враховано пояснення третьої особи нотаріуса Литвинчук О. В. щодо обставин власноручного підписання в присутності нотаріуса 28.10.20015 року ОСОБА_8 письмової згоди на дарування її чоловіком ОСОБА_4 належних їм 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1, а також 02.11.2015 року власноручного підписання ОСОБА_4 довіреності на ім'я ОСОБА_2 якою він уповноважив останнього подарувати ОСОБА_5 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Висновок почеркознавчої експертизи № 900-К від 17.07.2018 року згідно якого, підписи в довіреності від 02.11.2015 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, не приймається до уваги судом, як такий, що спростовується показами третьої особи на стороні відповідачів нотаріуса Литвинчук О. В., зокрема щодо фактів проставлення ОСОБА_4 та ОСОБА_8 своїх підписів на оскаржуваній довіреності та письмовій згоді на дарування спірного будинку в присутності нотаріуса, та безпосереднього зняття нотаріусом копій паспортів цих осіб звіряння цих паспортів з особами та встановлення їх осіб.

Однак, з огляду на визнання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_25 того факту, що 02.11.2015 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5, під виглядом договору дарування, в дійсності, відбувалось розірвання договору купівлі - продажу від 05.02.2015 року у зв'язку із не проведенням покупцем ОСОБА_4 повної оплати за будинок та враховуючі, що відповідачами № 1 та № 2 не подавалось зустрічного позову щодо визнання договорів довіреності та дарування від 02.11.2015 року удаваними, судом встановлено що 02.11.2015 року між сторонами в дійсності відбулось розірвання договору купівлі - продажу від 05.02.2015 року, яке було оформлено договором дарування на підстав договору довіреності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем договір дарування від 02.11.2015 року, а відповідно і довіреність від 02.11.2015 року на укладення такого договору є недійсними в силу норм ч. 5 ст. 203 ЦК України, за якими правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Наведені в позові обставини, щодо вибуття з володіння позивача спірних 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1, поза його волею, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що спірні 67/100 будинковолодіння перебувають у володінні позивача, який вселив туди свою дочку з сім'єю.

Наведені обставини підтверджуються також позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_16 про виселення та ухвалою суду про зупинення провадження у цій справі.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація, це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника. Тому, в даному випадку позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав.

За таких обставин, норми ч. 1 ст. 388 ЦКУ України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Законність нотаріально посвідчених та зареєстрованих договору дарування від 09.11.2015 року, за яким ОСОБА_5 подарувала 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_11, договору дарування від 14.04.2017 року, за яким ОСОБА_11 подарувала вказаний об'єкт відповідачу № 3 ОСОБА_6, договору довічного утримання від 27.07.2017 року, за яким ОСОБА_6 відчужив спірний об'єкт нерухомого майна відповідачу ОСОБА_7 підтверджені інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно № 96276447 та не оскаржуються позивачем.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_7 є добросовісними набувачами 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1, які вони набули у власність від добросовісного набувача ОСОБА_11

Набуття права власності 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 відповідачем ОСОБА_7 відбулось на підставі договору довічного утримання від 27.07.2017 року. Вказаний договір в силу норм ч. 5 ст. 626 ЦКУ є відплатним. Тому, відповідач ОСОБА_7 є повноправним власником спірного майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, ч. 5 ст. 203, 320, 321 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною довіреність від 02.11.2015 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Литвинчук О. В., на підставі якої позивач ОСОБА_4, уповноважив ОСОБА_2 подарувати ОСОБА_5, 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Визнати недійним договір дарування 67/100 ідеальних часток будинковолодіння по АДРЕСА_1, укладений 02.11.2015 року відповідачем ОСОБА_2, який діяв від мені позивача ОСОБА_4 на підставі довіреності від 02.11.2015 року та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко М. О.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 17 жовтня 2018 р.

Суддя Шевченківського

районного суду м. Чернівці Семенко О.В.