Рішення № 77179525, 17.10.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11406/17

Провадження № 2/727/413/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Семенка О.В.

при секретарі - Проскурняк А.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя, відповідно до якої просить суд: визнати за позивачем ОСОБА_4 право спільної часткової власності на ? частки трьохкімнатної квартири №148, загальною площею 100,5 кв.м., житловою площею 57.1 кв.м., що розташована в будинку №31-Б по вулиці С.Воробкевича в місті Чернівці, яка належить ОСОБА_5; стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 судові витрати.

15 січня 2018 року відповідачем ОСОБА_5 подано до суду зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на трьохкімнатну квартиру №148, загальною площею 100,5 кв.м., житловою площею 57,1 кв.м., що розташована в будинку №31-Б по вулиці С. Воробкевича в місті Чернівці; визнати квартиру спільного заселення №126, загальною площею 19,12 кв.м., житлового площею 12,80 кв.м., що розташована в будинку №9 А/Б по вулиці Комарова в місті Чернівці, об’єктом спільної сумісної власності подружжя та визначити, що частки подружжя, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, є рівними та становлять по ? частці; визнати за ним право власності на ? частки квартири спільного заселення №126, загальною площею 19,12 кв.м., житлового площею 12,80 кв.м., що розташована в будинку №9 А/Б по вулиці Комарова в місті Чернівці (а.с.233-236 том №1).

22 березня 2018 року позивачкою ОСОБА_4 подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.161-169 том №2).

Ухвалою суду від 29 березня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача – ОСОБА_6 (а.с.157 том №2).

Цього ж числа судом прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.188-189 том №2).

29 березня 2018 року ухвалою суду призначено по справі будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту ОСОБА_7 (а.с.190-192).

Ухвалою від 10 вересня 2018 року поновлено провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання (а.с.31 том №1).

25 вересня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с.53 том №3).

21 вересня 2018 року ОСОБА_5 подав до суду заяву про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, зміну підстав та предмету позову і кінцево просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на трьохкімнатну квартиру №148, загальною площею 100,5 кв.м., житловою площею 57,1 кв.м., що розташована в будинку №31-Б по вулиці С. Воробкевича в місті Чернівці вартістю 2 704 757,00 гривень; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі в рахунок компенсації ? частини вартості витрат на проведення ремонтно – будівельних робіт, на придбання будівельних матеріалів та експлуатації машин і механізмів, які були використані з проведення ремонту в квартирі №126, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова, 9 А/Б з урахуванням суми вартості ремонту в кімнаті та половини вартості ремонту санвузла та коридору 25 132,50 гривень; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов’язані із розглядом справи в розмірі 40 360,00 гривень (а.с.38-40 том №2).

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що починаючи з 2004 року сторони перебували у фактичних шлюбних стосунках та проживали разом в гуртожитку за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова, 9А/Б, квартира №126. Дане житло набуте ОСОБА_4 за час шлюбу з ОСОБА_5 на підставі договору міни, посвідченого 16.04.2010 року. Відповідач не мав і не має на даний час постійного заробітку. ОСОБА_4 також не отримувала доходів,визнати за ним право особистої приватної власності на трьохкімнатну квартиру №148, загальною площею 100,5 кв.м., житловою площею 57,1 кв.м., що розташована в будинку №31-Б по вулиці С. Воробкевича в місті Чернівці вартістю 2 704 757,00 гривень; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі в рахунок компенсації ? частини вартості витрат на проведення ремонтно –будівельних робіт, на придбання будівельних матеріалів та експлуатації машин і механізмів, які були використані з проведення ремонту в квартирі №126, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова, 9 А/Б з урахуванням суми вартості ремонту в кімнаті та половини вартості ремонту санвузла та коридору 25132,50 гривень; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов’язані із розглядом справи в розмірі 40360,00 гривень, хоча була зареєстрована як приватний підприємець, а з 2016 року почала працювати у мережі фітнес клубів «SPORT LIFE».

З вересня 2016 року вони припинили подружні стосунки, з цього часу припинили вести спільний побут, бюджет. З цього часу ОСОБА_5 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Чернівці.

ОСОБА_4 з дочкою залишились проживати у квартирі №126 за адресою: м. Чернівці, вул. В. Комарова, буд. 9 А/Б.

У вересні 2017 року сторони спробували примиритись і розпочали жити разом, Позивач наполягала провести реєстрацію її та доньки у спірній квартирі. Однак, через місяць після реєстрації в спірній квартирі вона подала позови про розірвання шлюбу та про визнання права власності на ? спірної квартири.

Вказав, що за весь час перебування сторін у фактичних шлюбних стосунках та за час шлюбу, грошові кошти на проведення ремонту в квартирі АДРЕСА_1 А/Б в м.Чернівці, для придбання квартири АДРЕСА_2 Б, проведення в ній ремонту, придбання побутової техніки, меблів, автомобіля (який був спалений з вини Позивача), одягу, взуття, продуктів харчування та предметів домашнього вжитку Відповідач отримав від своєї матері ОСОБА_6 в дар на підставі укладених договорів.

ОСОБА_6 мала певні заощадження, які були нею складені за період цивільного шлюбу з ОСОБА_8. Крім того, в 2009 році вона виїхала до Італії на заробітки і з 2013 року працює там офіційно згідно отриманого дозволу на вільне переміщення з Італії до України та контрактів.

В 2010 році сторони здійснили капітальний ремонт квартири АДРЕСА_3 А/Б у місті Чернівці. На придбання товарів для здійснення ремонту та проведення самих ремонтних робіт Відповідачем були витрачені кошти отриманні від матері ОСОБА_6

У Відповідача з Позивачем завжди були погані стосунки, вони часто сварились. Позивач постійна виганяла Відповідача з гуртожитку на вул. Комарова, який завжди вважала виключно своїм особистим житлом. Відповідач жив та ночував у друзів, кумів, відповідно мати, з огляду на такі обставини в їх сім’ї вирішила придбати йому житло, яке б належало виключно Відповідачу і до якого Позивач не мала жодного відношення.

Рішення про придбання квартири по вул. С.Воробкевича Відповідач з Позивачем не приймав. Такого роду рішення він прийняв зі своєю матір’ю, яка подарувала йому на підставі укладених між ними договір дарування кошти для придбання квартири у житлово-будівельному кооперативі “Водограй” та здійснення ремонту у даній квартирі та придбання побутової техніки, меблів, предметів вжитку.

Вказує, що попри те, що спірна квартира була придбана під час шлюбу сторін спірних правовідносин, вона була придбана виключно за особисті кошти матері ОСОБА_5 - ОСОБА_6, які йому були подаровані нею.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2018 року первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя було залишено без розгляду на підставі ст. 257 ч.3 ЦПК України.

Позивач за первісним позовом та в її інтересах представник ОСОБА_9 в судове засідання не з’явились, в матеріалах справи наявні заяви представника ОСОБА_9 від 04.10.2018 року та 11.10.2018 року, згідно яких просила відкласти розгляд справи від 04.10.2018 року, 05.10.2018 року та 11.10.2018 р., у зв’язку з перебуванням на лікарняному позивачки ОСОБА_4, яка бажає особисто бути присутньою а також у зв’язку з її хворобою, що зазначено в заяві від 11.10.2018 року, при цьому жодного доказу на підтвердження даних обставин суду надано не було.

В судове засідання з'явилась представник позивача за первісним позовом ОСОБА_4 за довіреністю від 17.10.2018 року – ОСОБА_1, яка просила відкласти розгляд справи, надати їй час на ознайомлення в повному обсязі з матеріалами справи, викликати та допитати в судове засідання заявлених раніше свідків.

Судом ухвалено продовжити розгляд справи зазначивши, що розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку з неявкою позивача та його представника без поважних причин, час на ознайомлення надавався сторонам по справі, тому, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження попередніх заяв про відкладення справи, суд вважає клопотання представника позивача за первісним позовом зловживанням процесуальними правами та навмисного затягування розгляду справи.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала та надала пояснення, аналогічні викладеним в зустрічному позові та у відзиві на первісний позов.

Представник третьої особи на стороні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 – ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_5 за зустрічним позовом визнала та просила його задовольнити.

Суд, встановивши обставини та перевіривши їх доказами, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 21 серпня 2009 року сторони по справі зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, Чернівецької області, актовим записом № 1497.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.11.2017 року шлюб між сторонами розірвано.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення №433 голови Житлово – будівельного кооперативу «Водограй» про прийняття асоційованого члена від 30.01.2015 р., довідки житлово – будівельного кооперативу «Водограй» про оплату вступного та черговий пайових внесків, під час перебування сторін у шлюбі на ім'я відповідача ОСОБА_5 була придбана спірна квартира - квартира АДРЕСА_2 Б в м. Чернівці за 1 243 000,00 грн.

За загальним правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15).

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна подружжя на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і є її процесуальним обов'язком.

Згідно довідки фітнес клубу «SportLifeОСОБА_4 працює у них з 14.11.2016 р. на посаді інструктора групових програм. Її дохід за період з 14.11.2016, року по 28.02.2018 року склав 49985,08 грн. (а.с.47).

Квартира АДРЕСА_4 Б в м. Чернівці придбана в січні 2015 року.

ОСОБА_4 була зареєстрована, як приватний підприємець з 17 лютого 2009 року по 01 січня 2017 року. Згідно даних з ЦБД обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) ОСОБА_4 задекларувала:

-за ІІ квартал 2009 року – 79427,00 грн.,

-за ІІІ квартал 2009 р. – 126418,00 грн.,

-за ІV квартал 2009 р. – 217 908,66 грн.,

-за І квартал 2010 р. – 93450,00 грн.,

-за ІІ квартал 2010 р. – 0,00грн.,

-за ІІІ квартал 2010 р. – 0,00грн.,

-за ІV квартал 2010 р. – 395 710,00 грн.,

-за І квартал 2011 р. – 36 911,00 грн.,

-за ІІ квартал 2011 р. – 72 855,00 грн.,

-за ІІІ квартал 2011 р. – 162 374,00 грн.,

-на далі з 4 кварталу 2011 року по 2017 р. сума обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) ОСОБА_4 задекларувала становить: 0,00 грн.

Сума прибутку ОСОБА_4 документально підтверджена звітами до податкової інспекції (а.с.26-321 том 1). Однак, суд оцінивши вказані докази прийшов до висновку, що оскільки дохід у звітах вказаний як валовий, відсутні підстави вважати, що сума прибутку підтверджена належними та допустими доказами в розумінні ст. 81 ЦПК України.

В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5, вказали, що доходи не належали ОСОБА_4, оскільки підприємницька діяльність була лише на неї оформлена, а «власником бізнесу» був ОСОБА_11 Зауважили, що ОСОБА_4 не надала суду жодного доказу про отримання нею суми прибутку за вказаний період та вкладення цих коштів у ремонт гуртожитку по вул. Комарова та придбання квартири у ЖБК «Водограй» та її ремонт.

Інших даних щодо наявності джерела доходів та спрямування цих доходів на придбання спільно нажитого майна, зокрема квартири в житлово-будівельному кооперативі “Водограй” та проведення ремонту в ній ОСОБА_4 не подала.

Як встановлено в судовому засіданні з вересня 2016 року сторони припинили подружні стосунки, з цього часу припинили вести спільний побут, бюджет і ОСОБА_5 почав проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Чернівці. Відсутність проживання ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_5 підтверджується актом №12, складеним ПП «Ремжитлосервіс», згідно якого ОСОБА_5 не проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 А/Б, кв. 126 з вересня 2016 року по жовтень 2017 року. Даний факт також підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_12, в якого ОСОБА_5 проживав в період здійснення ремонту в оспорюваній квартирі.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.07 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання.

При цьому, суд повинен встановити також той факт, що джерелом набуття спільного майна є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, тобто виникнення права спільної сумісної власності на майно, факт набуття якого мав місце в період шлюбу, не є безумовним та не презюмується, а доводиться в суді.

В зустрічному позові ОСОБА_5 зазначає, що сторони спору починаючи з 2004 року перебували у фактичних шлюбних стосунках та проживали разом в гуртожитку за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова, 9А/Б, квартира №126, який набула ОСОБА_4 на підставі договору міни укладеного 16.04.2010р., тобто в період шлюбу.

З вересня 2016 року сторони припинили подружні стосунки та вести спільний побут, бюджет, і почали жити окремо. Даний факт підтверджений актом №12, складеним ПП «Ремжитлосервіс», згідно якого ОСОБА_5 не проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 А/Б, кв. 126 з вересня 2016 року по жовтень 2017 року та показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13

ОСОБА_5 стверджує, що за весь час перебування сторін у фактичних шлюбних стосунках та за час шлюбу, його мати ОСОБА_6 здійснювала фактично утримання їх сім”ї. Грошові кошти на проведення ремонту в квартирі АДРЕСА_1 А/Б в м.Чернівці, придбання квартири АДРЕСА_2 Б, проведення в ній ремонту, придбання побутової техніки, меблів, він отримав у дар від своєї матері на підставі договорів дарування, яка мала заощадження і працює з 2009 року за кордоном. Коштів, які заробляли сторони спору вистачало зазвичай тільки на на харчування та оплату комунальних послуг.

Як встановлено матеріалами справи, зокрема квитанціями банківських установ про отримання грошових переказів по різних міжнародних системах, ОСОБА_6 дійсно за період 1999 - 2009 років отримувала грошові перекази від ОСОБА_8 (Німеччина). Загальна сума отриманих коштів становить 43 000 доларів та євро разом. Таким чином, слід дійти висновку, що ОСОБА_6 дійсно отримала від ОСОБА_8 означені ОСОБА_5 кошти, тобто мала певні заощадження, які отримала в період 1999 - 2009 роки.

У вересні 2009 року ОСОБА_6 згідно штампу у закордонному паспорті виїхала до Італії. Обставину щодо зароблених нею за кордоном коштів та здійснених заощаджень за період роботи в Італії з 2009 року і по 2013 роки підтвердили в судовому засіданні свідки.

Так, свідок ОСОБА_14, підтвердила, що з 2009 року також перебувала на заробітках в Італії разом з ОСОБА_6, яку вона знає як свою сусідку з села Кадубівці Застанівського району Чернівецької області, та зберігала у себе частину її заощаджень в розмірі 12500,00 ОСОБА_10. Даний свідок підтвердив також передачу коштів ОСОБА_15 для сина на придбання квартири та здійснення її ремонту, а також ремонту у квартирі по вул. Комарова, придбання ОСОБА_6 для сторін спору та періодичну передачу побутової техніки, одягу, взуття, продуктів харчування, побутової хімії.

Свідок ОСОБА_16 підтвердив отримання з Італії грошових коштів від сестри ОСОБА_6 в розмірі 15000 ОСОБА_10, які передав її сину ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_13 підтвердила, що особисто бачила, як її сестра, ОСОБА_6 привезла із собою кошти в розмірі 10 000 ОСОБА_10 у серпні-вересні 2015 року для передачі їх синові в дар на купівлю квартири, оскільки остання приїхала до неї в ОСОБА_1 на відпочинок.

Як слідує з досліджених судом контрактів та квитанцій про доходи ОСОБА_6 починає працювати офіційно з 2013 по 2017 роки в Італії згідно отриманого дозволу на вільне переміщення з Італії до України. Згідно досліджених докумнетів щомісячний дохід ОСОБА_6 в Італії у вказаний період становить 1500 євро. Крім цього, як пояснила сама ОСОБА_6 та допитані свідки, вона отримувала також за увесь час її перебування у Італії і неофіційні доходи, аналогічно як у період з 2009 року по 2013 рік. Даний факт підтверджується наявними квитанціями про придбання побутової техніки в Італії та споказами свідків.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні зазначив, що в 2010-2015 роках неодноразово привозив передачі (речі для їх сім”ї сторін спору, продукти та кошти) від ОСОБА_6 для ОСОБА_5 Крім того, особисто передав ОСОБА_5 13000 ОСОБА_10. Підтвердив передачу ОСОБА_6 багато разів неодноразово невеликі суми в розмірі 200-500 ОСОБА_10. Кошти завжди віддавав ОСОБА_5

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 надали свідчення аналогічно обставинам, що зазначені ними у зустрічному позові, заяві про збільшення позовних вимог та у поясненнях на зустрічний позов.

В 2010 році сторони спору здійснили капітальний ремонт квартири АДРЕСА_3 А/Б у місті Чернівці, де проживали увесь час. Кошти на проведення ремонту надавала мати ОСОБА_5 підтверджено висновком судової будівельно – технічної експертизи № № 18048 від 30 серпня 2018 року та свідками ОСОБА_18, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Згідно із висновком судової будівельно – технічної експертизи № № 18048 від 30 серпня 2018 року вартість проведених ремонтно – будівельних робіт, використаних будівельних матеріалів, які були використанні для проведення ремонту за вказаною адресою становить 50 265,00 грн. та визначено збільшення вартості квартири.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У відповідності зі ст. 70 ч.1 СК у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно ч.1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Враховуючи, що квартира №126 в частині будинку за адресою : вулиця В. Комарова, буд. 9 А/Б у місті Чернівці, збільшилась у вартості за рахунок проведеного у 2010 році ремонту, джерело надходження коштів для проведення її ремонту від матері ОСОБА_5, вартість проведених будівельних та ремонтних робіт, використаних матеріалів, яку визначив експерт з ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі в рахунок компенсації ? частини вартості витрат на проведення ремонтно – будівельних робіт, на придбання будівельних матеріалів та експлуатації машин і механізмів, які були використані при проведенні ремонту в квартирі №126, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова, 9 А/Б з урахуванням суми вартості ремонту в кімнаті та половини вартості ремонту санвузла та коридору в розмірі 25 132,50 грн.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 вказала, що у сторін спору завжди були погані стосунки, вони часто сварились. Проживали вони в гуртожитку (вул. Комарова), ОСОБА_4 постійно виганяла сина гуртожитку. З врахуванням зазначеного ОСОБА_6 вирішила придбати сину житло, яке б належало виключно йому і до якого ОСОБА_4 не має жодного відношення. Рішення про придбання квартири ОСОБА_6 прийняла із сином повідомивши йому про наявність заощаджень.

Так, в грудні 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уклали договір дарування грошей на суму 950 000,00 грн.

В період з липня 2015 року по квітень 2017 року нею на підставі договорів дарування були подаровані Відповідачу грошові кошти на суму, що еквівалентно 30 000,00 євро. Щоразу при даруванні коштів між ОСОБА_6 та ОСОБА_19 укладався договір дарування коштів.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтверджують укладення між ними договорів дарування грошових коштів та передачу грошових коштів, які були використані для придбання даної квартири та здійснення в подальшому ремонту.

Всі отримані від матері в дар кошти ОСОБА_5 витратив на ремонт квартири по вулиці В. Комарова, буд. 9 А/Б у місті Чернівці, яка належить ОСОБА_20, оплату вартості квартири, яку придбав для себе у житлово-будівельного кооперативу Водограй” (далі по тексту — ЖБК “Водограй”) за адресою : АДРЕСА_5, вартістю 1 243 000,00 грн. та її подальший ремонт.

Згідно специфікації робіт у квартирі наданої ЖБК “Водограй кватира була передана ОСОБА_5 в стані не придатному для проживання (штукатурка покращена; стяжка цементна під підлогу; системи каналізації без підключаючих гребінок; система водопостачання з установкою запірної арматури на стояках (без встановлення санфаянсу); встановлення електропроводки без встановлення світильників, розеток, вимикачів; розводка труб для газопостачання без встановлення газової плити), таким чином у придбаній квартирі необхідно було робити ремонт, покращувати її стан до стадії придатності до проживання.

Ремонт у придбаній квартирі в січні 2015 року ОСОБА_5 почав робити у період з вересня 2016 року по лютий 2017 року, тобто після того як сторони почали проживати окремо і припинили між собою шлюбні відносини.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_21, який робив ремонт у придбаній в квартирі. Даний свідок вказав, що на протязі 2016-2017 років здійснював ремонт даної квартири, кошти за виконану роботу йому завжди надавав ОСОБА_5 З ОСОБА_4 не знайомий взагалі. Один раз за період ремонту ОСОБА_4 приводила доньку на побачення до батька ОСОБА_5

Згідно висновку судової будівельно – технічної експертизи №18048 від 30 серпня 2018 року проведеної в рамках даної справи ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 – Б в місті Чернівці станом на 25 листопада 2015 року в цінах станом на 21 серпня 2018 року складає 1 918 244,00 грн., вартість проведених ремонтно – будівельних робіт, використаних будівельних матеріалів, які були використанні для проведення ремонту становить 846 352,00 грн., ринкова вартість квартири станом на день обстеження 15 серпня 2018 року в цінах станом на 21 серпня 2018 року складає 2 704 757,00 грн.

Допитані в судовому засіданні свідки та повідомлені ними обставини підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином в судовому засіданні достеменно встановлено, що договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_2 – Б в місті Чернівці укладався виключно в інтересах ОСОБА_5 та вищевказана квартира була придбана для нього за кошти, які йому подарувала його мати ОСОБА_6 Квартира придбана в січняі 2015 року, однак ОСОБА_4 зареєструвалась у квартирі тільки у вересні 2017 року коли сторони спробували примиритись, однак через місяць ОСОБА_4 подала позов про розлучення з ОСОБА_5А .

Вказані обставини встановлені на підставі наявних матеріалів справи, яким судом дано належну оцінку, показами свідків.

Відповідно до ст.368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановленодоговором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року в справі №6-801цс16.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Тобто, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

А відтак, вищевказана спірна квартира є об'єктом особистої приватної власності ОСОБА_5

Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_5 за зустрічним позовом є заснованими на законі та обґрунтованими, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, і тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

ОСОБА_5 заявив також про стягнення витрат пов’язаних з розглядом справи. Зокрема, витрати щодо перекладу документів на прізвище «Єремян» з італійської мови на українську мову в сумі 1950,00 грн., що підтверджується рахунком фактурою №18-01-04 від 05 січня 2018 року; витрати, пов’язані із залученням експерта та проведення будівельно – технічної експертизи щодо визначення вартості трьохкімнатної квартири №148, загальною площею 100,5 кв.м., житловою площею 57,1 кв.м., що розташована в будинку №31-Б по вулиці С. Воробкевича в місті Чернівці, квартири спільного поселення №126, загальною площею 19,12 кв.м., житловою площею 12,80 кв.м., що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова, 9 А/Б, в сумі 23 560,00 грн., що підтверджується оригіналом квитанції №18 від 29 серпня 2018 року; витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 8 810,00 грн., що підтверджується оригіналами квитанцій; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6040,00 грн., що підтверджується оригіналом розрахунку та квитанцією до прибуткового касового ордеру №73/2017 від 19.09.2018 року.

Дослідивши вищевказані докази, суд прийшов до висновку що заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_20 витрат пов’язаних з розглядом справи підлягають до задоволення та стягнення з відповідача ОСОБА_4

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 57, 60, 69, 70 СК України, ст.ст.368, 372 ЦК України, керуючись п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Зустрічний позов ОСОБА_5 про визнання права особистої приватної власності на трьохкімнатну квартиру №148, загальною площею 100,5 кв.м., житловою площею 57,1 кв.м., що розташована в будинку №31-Б по вулиці С. Воробкевича в місті Чернівці вартістю 2 704 757,00 гривень - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі в рахунок компенсації ? частини вартості витрат на проведення ремонтно – будівельних робіт, на придбання будівельних матеріалів та експлуатації машин і механізмів, які були використані з проведення ремонту в квартирі №126, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова, 9 А/Б з урахуванням суми вартості ремонту в кімнаті та половини вартості ремонту санвузла та коридору 25 132,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов’язані із розглядом справи в розмірі 40 360,00 гривень: витрати щодо перекладу документів на прізвище «Єремян» з італійської мови на українську мову в сумі 1950,00 грн.; витрати, пов’язані із залученням експерта та проведення будівельно – технічної експертизи щодо визначення вартості трьохкімнатної квартири №148, загальною площею 100,5 кв.м., житловою площею 57,1 кв.м., що розташована в будинку №31-Б по вулиці С. Воробкевича в місті Чернівці, квартири спільного поселення №126, загальною площею 19,12 кв.м., житловою площею 12,80 кв.м., що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова, 9 А/Б, в сумі 23 560,00 грн.; витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 8 810,00 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 040,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 17 жовтня 2018 р.о 20-00 год.

Суддя Шевченківського

районного суду м. Чернівці ОСОБА_22