Рішення № 77179428, 09.10.2018, Городоцький районний суд Львівської області

813/1837/17 2-а/441/43/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018 р. Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним дій та зобов"язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним дій та зобов"язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивує тим, що він у період з 12.05.1977р. по 31.05.1979р. перебував на військовій службі у Збройних Силах Союзу РСР, під час якої отримав множинне осколкове поранення, яке було визнане таким, що пов’язане із виконанням обов’язків військової служби.

23.05.2007 року позивачу було встановлено інвалідність ІІІ групи в зв’язку з пораненням, що пов’язане з виконанням обов'язків військової служби.

На звернення до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок поранення, позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті такої допомоги, з покликанням на відсутність в матеріалах справи підтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше трьох місяців після звільнення.

Позивач вважає такі дії протиправними та просить зобов’язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) збори чи для проходження військової служби у військовому резерві.

Відповідно до ч.8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.

Від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позов №548 від 26.07.2018, в якому відповідач проти заявленого позову заперечив та зазначив, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил в 1979 році, ІІІ групу інвалідності йому було встановлено 23.05.2007р. Вважає, що військову службу в Збройних Силах України він ніколи не проходив, військовослужбовцем Збройних Сил України чи інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України не був і військову службу закінчив як військовослужбовець Збройних Сил колишнього СРСР, тому норми закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на позивача не поширюються. Крім того, інвалідність позивачу була встановлена після закінчення трьохмісячного терміну після звільнення зі служби, тому підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає. Просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 128-131).

Позивач надав письмову відповідь на відзив (а. с. 136-140), в якій позовні вимоги підтримав, з покликанням на Закон України «Про правонаступництво України» № 1543-XII від 12.09.1991 р. пояснив, що з 1991 р. з набуттям незалежності України Збройні Сили колишнього СРСР були реформовані в елементи забезпечення суверенітету незалежної України – Збройні Сили України. Тому, проходження військової служби у лавах ЗС СРСР є тотожним за своєю природою проходженням військової служби у лавах ЗС України.

Вказав, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки множинне осколкове поранення отримав під час виконання обов’язків військової служби.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду), яка визначає предметну підсудність адміністративних справ, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, - підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Частиною 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Із копії військового квитка серії НК № 3962423, довідки №27 від 10.02.2016 р., виданої військовим комісаром Городоцького районного військового комісаріату (а.с. 13, 14) видно, що позивач ОСОБА_1 у період з 12.05.1977р. по 31.05.1979р. перебував на військовій службі у Збройних Силах Союзу РСР (а.с. 13).

Із позовної заяви, копій Листа заступника командира в/ч 29218 по медичній частині № 6 від 15.01.1981 р., Листа командира в/ч 29218 № 86 від 23.01.2001р., витягу з постанови № 15 14-тої військово-лікарської комісії ЗахОК від 16.01.2003р. (а.с. 15, 16, 17) видно, що ОСОБА_1 під час проходження служби отримав множинне осколкове поранення м’яких тканин передньої грудної стінки справа з наявністю зміцнілих шкірних рубців в місцях поранення, яке було визнано таким, що пов’язане з виконанням обов’язків військової служби.

Вищевказане стало підставою для встановлення позивачу 23.05.2007р. третьої групи інвалідності через поранення, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби, що стверджується довідкою серії ЛВА-I № 350669 (а.с. 18).

08.04.2016 року Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби повернула на доопрацювання документи, подані позивачем на розгляд, мотивуючи відсутністю документів, що підтверджують настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 19).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 р., яка залишилась без змін після розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом 06.03.2017 р. дії Міністерства оборони України щодо повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання визнано протиправними, зобов’язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (а.с. 21-27, 29-33).

Як вбачається із витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум № 34 від 07.04.2017 р. Міністерством оборони України повідомлено Львівський обласний військовий комісаріат про те, що, оскільки ОСОБА_1 був звільнений зі строкової військової служби в 1979 році та інвалідність отримав у 2007 році, тобто, після трьох місяців з дня звільнення з військової служби, то права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (на виконання якого було прийнято Постанову КМУ від 28.05.2008 N 499) не має (а. с. 34-35).

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові Верховного Суду України від 11.09.2018 року (справа № 760/20297/16-а).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Третю групу інвалідності позивачу було встановлено 23.05.2007 року, до цього часу одноразової грошової допомоги позивач не отримував.

Надаючи позивачу ОСОБА_1 відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, не в повному обсязі зазначила диспозицію п. 6 ч. 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зокрема, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Комісія Міністерства оборони України при вирішенні питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинна керуватися причинним зв'язком інвалідності, про що зазначається безпосередньо в довідці МСЕК, а саме: інвалідність особи настала під час виконання обов'язків військової служби. З огляду на те, що позивач надав згадану довідку, у якій причиною інвалідності зазначено захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, суд вбачає підстави для визнання рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправним.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Отже, згідно положень вищенаведеного нормативно-правового акту, рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю військовослужбовців приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Мінстерство Оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Таким чином, суд зауважує, що з приписів норм діючого права виходить неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Виходячи з наведеного та враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, суд доходить висновку про те, що необхідним та достатнім заходом для належного захисту прав позивача є зобов’язання Міністерства оборони України, повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові Верховного Суду України від 05.10.2018 року (справа № 363/3743/16-а).

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За наведеного, суд вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Виходячи з приписів вказаної статті, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства, -

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним дій та зобов"язання вчинити дії задовольнити частково.

Рішення Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 34 від 07.04.2017 р.) – визнати протиправним.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживаючого та зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) збори чи для проходження військової служби у військовому резерві.

Зобов'язати Міністерство оборони України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживаючого та зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6) судовий збір в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят ) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Городоцький районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.