Ухвала суду № 77179328, 16.10.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7430/18

Провадження № 2/635/3322/2018

УХВАЛА

16 жовтня 2018 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді О.М. Пілюгіної

за участі секретаря Літінської Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Харківської міської фінансово-кредитної спілки «КРИНИЦЯ», ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним та скасування державної реєстрації права власності, треті особи: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулася до суду з позовом та просить визнати недійсним договір іпотеки, укладений 12 червня 2017 року між ОСОБА_3 та Харківською міською фінансово-кредитною спілкою «КРИНИЦЯ»; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру № 129 за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, провулок Квартальний, будинок 7 за Харківською міською фінансово-кредитною спілкою «КРИНИЦЯ».

Також позивач подала суду заяву про забезпечення позову та з метою можливості реального виконання судового рішення, уникнення створення неможливих умов для проживання неповнолітньої дитини просить заборони будь-яким суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які нотаріальні дії, пов’язані з посвідченням правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме: квартиру №129 за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, провулок Квартальний, будинок 7; заборонити вселення будь-яких осіб у квартиру № 129 за вищевказаною адресою, а також заборонити примусове виселення неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 з вказаної вище квартири. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що має місце реальна загроза втрати неповнолітньою дитиною права користування житловим приміщенням, оскільки зацікавлені особи мають можливість здійснити перереєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна, що в подальшому стане підставою для позивача додатково звертатись до суду з метою відновлення прав на об’єкт нерухомого майна. Забезпечення позову також необхідне для забезпечення неповнолітній дитині ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, належних умов проживання до вирішення спору судом.

Суд, дослідивши заяву позивача, матеріали цивільної справи № 635/7430/18 приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема заборона вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч, 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи, що позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 12 червня 2017 року, предметом якого є квартира № 129 за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, провулок Квартальний, будинок 7, тому суд вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження квартири № 129 за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, провулок Квартальний, будинок 7, оскільки невжиття таких заходів може в подальшому утруднити виконання рішення суду.

Таким чином суд частково задовольняє вимоги позивача про забезпечення позову та відмовляє в задоволенні іншої частини вимог щодо заборони вселення будь-яких осіб у квартиру № 129 за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, провулок Квартальний, будинок 7, а також заборони примусового виселення неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 з вищевказаної квартири за їх недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження обставин необхідності застосування таких заходів забезпечення позову і вимоги ґрунтуються на припущеннях.

Керуючись ст.ст. 149,150 ЦПК України, суд:

ПОСТАНОВИВ:

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження квартири № 129 за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, провулок Квартальний, будинок 7.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 про накладення заборони вселення будь-яких осіб у квартиру № 129 за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, провулок Квартальний, будинок 7, а також заборони примусового виселення неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 з вищевказаної квартири – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення їм ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Суддя О.М. Пілюгіна