Рішення № 77174959, 17.10.2018, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/962/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої – судді Губіш О.А.

при секретарі - Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 04 листопада 2002 року померла її мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої окрім іншого входить ? частина будинковолодіння № 13 по вул.Американка, що в с.Вовківці Борщівського району Тернопільської області. Поряд з тим зазначила, що на спадщину вона претендує як спадкоємець за заповітом, оскільки ще за життя мати зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого, вона усе своє майно заповіла їй.

Крім того зазначила, що після смерті матері, прийняла спадщину, подавши до Борщівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом, на підставі яких до майна померлої було відкрито спадкову справу.

Проте, через відсутність правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, а також через виявлені розбіжності у документах, зокрема, у свідоцтві про смерть спадкодавець зазначена як ОСОБА_3, а згідно свідоцтва про народження позивача, така зазначена як ОСОБА_4, а її мати ОСОБА_5. Крім цього, відповідно до свідоцтва про шлюб, позивач зазначена як ОСОБА_6, а згідно паспорта громадянина України – позивач зазначена як ОСОБА_1.

А тому, просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд в с.Вовківці по вул.Американка, 13 Борщівського району, як за спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_3.

В судове засідання сторони не з’явилися. Позивач ОСОБА_1, її представник – адвокат ОСОБА_7 подали до суду заяви, у яких просили справу слухати у їх відсутності, позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради - сільський голова ОСОБА_8 подав до суду заяву, у якій просив справу слухати у відсутності представника сільської ради, при цьому зазначив, що позовні вимоги визнає.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 04 листопада 2002 року в с.Вовківці Борщівського району Тернопільської області померла мати позивача ОСОБА_3, що стверджено копією свідоцтва про смерть серії І-ИД № 099459, виданого 06 листопада 2002 року ОСОБА_2 сільською радою Борщівського району Тернопільської області.

Поряд з тим, встановлено, що за життя померла ОСОБА_3 зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право, заповіла позивачу ОСОБА_1.

Зазначене сторонами не оспорювалось, крім того, стверджено заповітом від 22 січня 2001 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 4.

Після смерті ОСОБА_3, відкрилась спадщина, до складу якої, окрім іншого входить 1/2 частина будинковолодіння в с.Вовківці по вул.Американка, 13 Борщівського району та яку позивач прийняла, подавши заяву до Борщівської державної нотаріальної контори про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на підставі якої до майна померлої було відкрито спадкову справу за №295/2003 та видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай).

Крім цього позивач 20 липня 2018 року звернулася до Борщівської державної нотаріальної контори з приводу видачі їй свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті матері на частину спірного будинковолодіння, однак у видачі свідоцтва їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, а також через виявлені розбіжності у документах, зокрема, у свідоцтві про смерть спадкодавець зазначена як ОСОБА_3, а згідно свідоцтва про народження позивача, така зазначена як ОСОБА_4, а її мати ОСОБА_5. Крім цього, відповідно до свідоцтва про шлюб, позивач зазначена як ОСОБА_6, а згідно паспорта громадянина України – позивач зазначена як ОСОБА_1.

Наведене вбачається з листа Борщівської державної нотаріальної контори №665/02-14 від 20.07.2018 року.

Поряд з тим, встановлено, що спірне будинковолодіння №18 по вул. Американка в с.Вовківці Борщівського району, відносилося до колгоспного двору, і станом на 15 квітня 1991 року (тобто на момент набрання законної сили Законом України “Про власність”) померла ОСОБА_3 та її син ОСОБА_9 були його членами, що стверджено копіями по господарських книг ОСОБА_2 сільської ради 1991 – 1995 рр. на ім»я ОСОБА_5, довідкою ОСОБА_2 сільської ради №423 від 16.07.2018 року.

Відповідно до норм статтей 120, 123 Цивільного кодексу (в редакції 1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної власності, розмір долі члена двору встановлювався виходячи з рівності долей всіх членів двору.

Відповідно до п.6 а) постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включаються перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

А отже, померла ОСОБА_3 та її син ОСОБА_9 на відповідній правовій основі набули право, кожен зокрема, на 1/2 частину будинковолодіння, розташованого по вул.Американка, 13 в с.Вовківці Борщівського району Тернопільської області. Однак, у визначеному законом порядку, померла ОСОБА_3, за життя, не оформила своє право власності на належну їй частину будинковолодіння.

Згідно архівного витягу з рішення 15 – ї сесії 21 – го скликання ОСОБА_2 сільської ради №33 від 15.12.1993 року, померлій ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 36 га. З них 0, 25 га. для обслуговування житлового будинку та 0, 11 га. для ведення особистого підсобного господарства.

Поряд з тим встановлено, що розбіжності у документах, які підтверджують родинні відносини між позивачем та її матір»ю, допускалися посадовими особами органів місцевого самоврядування. Зокрема, як слідує з довідки ОСОБА_2 сільської ради №241/02-12 від 14.08.2018 року, особи з анкетними даними ОСОБА_5 на території ОСОБА_2 сільської ради не було і не має, а була ОСОБА_3, ОСОБА_3 являється рідною матір’ю ОСОБА_1.

Судом встановлено, що окрім позивача, інші особи щодо своїх прав на майно померлої, а саме на частину будинковолодіння, не заявляли. Зазначене випливає з інформації Борщівської державної нотаріальної контори № 665/02-14 від 20.07.2018 року, матеріалів спадкової справи №295/2003, відкритої до майна померлої ОСОБА_3.

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд від 20 червня 2018 року, виготовленого СПД ФОП ОСОБА_10, інвентаризаційна вартість будинковолодіння № 13 по вул. Американка в с.Вовківці Борщівського району становить 472629 грн.

Відповідно до ст.ст.1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналізуючи всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем заперечень щодо задоволення позову надано не було, позов ним визнано, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підставними, грунтуються на вимогах закону, а тому, підлягають задоволенню в повному об”ємі.

На підставі ст.ст.328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою с.Вовківці вул.Американка, 13 Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину житлового будинку з такою ж часткою надвірних будівель та споруд, по вул. Американка, 13 в с.Вовківці Борщівського району Тернопільської області, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 04 листопада 2002 року в с.Вовківці Борщівського району Тернопільської області.

Судові витрати по справі покласти на сторони в тих межах, в яких вони їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча: